ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Lamprologus — Лампрологус.
Серед ендемічних танганьїкських цихлід, що заселяють відкриті води, піщане і мулисте дно, а також скалясті прибережні біотопи озера, майже четверта частина — це лампрологуси. Розмір риб коливається від 3,5 до 30 см і більше. Живуть лампрологуси і на мілководді, і на глибинах до 200 м. Деякі види (N. lemairei) – хижаки, інші (N. brichardi) – комахоїдні, а є й такі, що живляться молюсками (N. tretocephalus). В особливу групу виділяються так звані черепашкові лампрологуси, що мешкають в Озеро Танганьїка. Вони живуть у мушлях черевоногих молюсків роду Neothauma, що нагадують мушлі ампулярій, але з вужчим вхідним отвором.
Води річок, що впадають в озеро Танганьїка, особливо мутні в період дощів, коли потоки води несуть в озеро велику кількість піску і мулу. Великі простори тут замулені, і на значних глибинах озера ці відкладення мають щільну консистенцію. Цихліди Танганьїки, які освоїли всі прибережні біотопи озера, чудово пристосувалися до життя і в цих умовах. На глибинах від 30 до 75 метрів, на поверхні мулу, можна спостерігати невеликі отвори діаметром близько 1 см. Ці оригінальні “норки” мають глибину 10-12 см. Наступна підгрупа лампрологусів включає L. ocellatus, L. ornatipinnis, L. hesqui та L. kungweensis, які лише в певні моменти потребують мушель і норок. До таких моментів належать нерест, викльовування личинок, небезпечна ситуація для мальків. У решту часу риби вільно плавають на деякій відстані від свого прихистку.
На відміну від справжніх черепашників, вони задовольняються будь-якою відповідною за розміром мушлею. Подобну біологію та звички мають L. signatus і N. wauthioni. Акваріум повинен мати укриття типу печер та порожні мушлі. Ці види будують нори-тунелі в мулистих відкладеннях для укриття та подальшого відкладання ікри. Діаметр нори становить близько 1,5 см, а довжина — близько 10 см. В умовах акваріума нори-тунелі з успіхом замінють ті самі морські мушлі, що зазвичай використовуються для черепашкових лампрологусів.
Лампрологуси набагато ніжніші та вимогливіші до умов утримання, ніж малавійські цихліди. При пересадці в інший акваріум або після перевезення необхідно поступово додавати воду невеликими порціями з нового акваріума, щоб риби звикли до іншого середовища. Серед лампрологусів є дуже ніжні види, наприклад N. tretocephalus. Для них навіть проста пересадка, за якої стійкіші види (наприклад, N. brichardi) навіть не втрачають апетиту, може виявитися згубною. Дуже хороші результати дає застосування біофільтра в поєднанні з підміною води.
Для великих видів потрібен акваріум від 200 літрів на пару. Для ґрунту використовується дрібний сірий пісок, ретельно підібрані окатані камінці або рельєфні шматки гірської породи, які допомагають розділити акваріум на окремі території. Дрібний пісок фракції 0,5-1,5 мм дозволяє багатьом черепашковим лампрологусам ховатися в ньому в хвилини небезпеки. Дрібними, вібруючими рухами тіла біля ґрунту, черепашковий лампрологус дуже швидко занурює себе в дрібний пісок або буквально пірнає в нього, миттєво зникаючи з поля зору. На поверхні піску іноді видно лише пару очей, а інколи — частину голови. Цей фокус неможливий або ускладнений, якщо використовується ґрунт великої фракції.
Можна посадити кілька кущів тіньовитривалих рослин. У цьому випадку не потрібно обкладати коріння рослин камінням, оскільки черепашкові ведуть свої земляні роботи точково, безпосередньо біля мушель. Цікаві колекції, зібрані у великих водоймах із безліччю укриттів і не надто щільними посадками. Особливо ефектну картину являють собою акваріуми з великою площею дна, де зібрано кілька видів черепашкових лампрологусів. Почуваються некомфортно в одному акваріумі зі значно більшими та жорстко-територіальними видами танганьїкських цихлід.
Головна умова утримання — присутність в акваріумі мушель (Ampullaria, Lanistes, Neothauma), яких має бути трохи більше, ніж самих лампрологусів. Точних морських аналогів танганьїкським мушлям немає, але їх з успіхом замінять мушлі приблизно такої ж конфігурації та розміру. Не турбуйтеся, якщо обрані вами зразки виявляться трохи більшого розміру, ніж природні. Зайвий простір біля входу в мушлю риби акуратно засиплють піском, залишивши необхідний лаз для проникнення всередину. Дорослі особини та молодь за будь-якої небезпеки ховаються всередині мушлі або блискавично зариваються в ґрунт, перебуваючи в ньому практично нерухомо.
Будьте обережні при виборі мушель, не використовуйте ті, які можуть стати “пастками” в їхніх спіралях. Багато черепашкових лампрологусів прагнуть обзавестися власною, персональною мушлею. В акваріумі кожній особі цього виду слід надати щонайменше по одному “будинку”. Наявність зайвих мушель не є перешкодою, оскільки надає рибці можливість власного вибору житла. Зайві “будиночки-мушлі” знижують гостроту конкуренції між рибами, та й новий нерестовий цикл може бути ознаменований новосіллям.
При цьому володар внушліних пропорцій вражає своєю енергією та працелюбністю. Несамовито працюючи хвостовим плавцем, Lamprologus врізається в пісок на швидкості, таранить його тілом від мушлі. Майже викопавши мушлю, він розвертає її в потрібний бік, а іноді пересуває по дну в пошуках оптимального, на його думку, розташування. На новому місці починаються роботи з нового облаштування переміщеного житла. У результаті утворюється щось подібне до горбика, вершиною якого є мушля. Завершальний етап земляних робіт — присипання мушлі піском так, щоб залишився лише вхід в укриття. Причому, якщо ґрунту в акваріумі небагато, то весь він буде зібраний курганом, який увінчує мушля. Роботи з облаштування будиночка-мушлі в піску “червоною лінією” проходять крізь усе життя лампрологуса.
Щоб отримати хорошу пару, в якій панує взаєморозуміння між партнерами, необхідно вирощувати разом групу з 8-10 молодих цихлід. Разом із сусідніми видами ця зграйка може зайняти акваріум об’ємом від кількох сотень літрів і більше. Приблизно у віці 10 місяців серед суперників визначається одноосібний лідер. Домінуючий самець займає найвигідніше “місце під сонцем” (мушлю) і вже не дає спокою родичам. Лідер найактивнішим чином облаштовує мушлю в піску, водночас жорстко контролюючи підступи до свого дому, адже деякі самці “другого ешелону” терпляче чекають на можливість стати лідерами!
За недостатньої кількості самок самці б’ються між собою, іноді забиваючи суперника до смерті. Азартно конкуруючи між собою за мушлі, молоді самці та самки черепашкових лампрологусів можуть подовгу кружляти в химерному хороводі, розправивши непарні плавці, які, злившись в єдине ціле, утворюють візерунчасті віяла. Особливо безкомпромісні сутички виникають між молодими самцями. Самецець і самка прагнуть обзавестися власною мушлею. Дорослий самець, який контролює самку, майже завжди намагається посунути свою мушлю до мушлі партнерки для ближчого та зручнішого захисту своїх володінь. Якщо мушель достатньо для всіх, але розташовані вони в безпосередній близькості одна від одної, домінуючий самець намагатиметься по черзі володіти кожною з них. Він просто “розриватиметься” між будинками, але залишить “ні з чим” конкурентів. Якщо самка раптово зникла, отже, вона перебуває в мушлі та доглядає за своїм потомством. Молодь росте повільно. Дорослі риби своїх мальків не поїдають.
Усі види відрізняються бійцівськими та розбійницькими якостями. Раціон складають будь-які дрібні планктонні організми тваринного походження, подрібнені морепродукти, сухі корми. При годівлі треба враховувати, що вони зовсім не вегетаріанці. Жорсткість 10-20°; рН 7,8-8,4; температура 25-27°С, солоність 1-3%.
— Lamprologus congoensis [Schilthuis, 1891] — Конголезький лампрологус, левоголовий. Басейн річки Конго, особливо часто зустрічаються в районі водопадів. До 15 см, в акваріумі 8-10 см. Тіло витягнуте в довжину, низьке, з боків ущільнене. По ньому в невеликій кількості розкидані бланкетуваті та сріблясто-золоті точки, в основному сконцентровані біля хвоста та на плавниках. Основне забарвлення тіла світло-коричневе або охряно-жовте до оливково-зеленого, (у разі дискомфорту — буре). Темна облямівка луски створює сітчастий малюнок. На боці 5-7 темних широких поперечних смуг, які можуть зникати. Позаду ока та на зябровій кришці є темна пляма.
Самец більший, у 2-3-річному віці на голові домінуючих самців виростає велика жирова подушка. До періоду виведення потомства риби стають бархатисто-чорними, причому самка забарвлена інтенсивніше за самця. Самки зазвичай удвічі менші та прогонистіші за самців, з окрутким черевцем і вкороченими непарними плавниками. Спочатку самки забарвлені так само, як і мальки, але готова до нересту самка чорніє, стаючи набагато контрастнішою. Молодь і підлітки забарвлені в пастельно-бежеві тони з вертикальною штрихкою по всьому тілу; окремі блискітки на лусці та переливчаста сережка на зябрових кришках доповнюють цей наряд.
Конголезький лампрологус не утворює постійних пар, тому домінуючі самці зазвичай вирізняються внутрішньовидовою агресивністю не лише до самців, а й до самок. Самець захоплює територію, на якій тримаються самки, причому кожна утворює свою ділянку. Вона займає якесь укриття, відганяючи від нього інших риб. Коли ж до неї наближається самець, самка, приймаючи вертикальне положення, характерним посмикуванням тіла запрошує його на нерест. Домінуючий самець часто бере під своє “крило” кількох самок. Охоронюючи всю займану його гаремом територію, він виганяє інших самців, виявляючи водночас наполегливість і агресивність. Риби територіальні, агресивні, тримаються поблизу ґрунту, пересуваючись стрибками від укриття до укриття, але можуть і плавати у відкритій воді. Сильна течія їхнього фільтра для них не перешкода.
На кожного самця має припадати щонайменше 2–3 самки. Для благополучного утримання та відтворення необхідно мати пару конкуруючих гаремів із вирощених разом риб. Для утримання кращим є видовий акваріум, але можна й загальний із рибами верхніх шарів води. Дорослі лампрологуси легко уживаються з різними подібними за розміром цихлідами, а також великими барбусами. Обов’язковими є печери з каміння, яке треба обов’язково встановити на дно акваріума, оскільки риби люблять вигрібати 0ґрунт з-під каміння. Ґрунт — велика галька або дрібний гравій.
До рослин риби ставляться терпимо, їх необхідно захистити від підкопування. З рослин слід підбирати види з добре розвиненою кореневою системою, великим та жорстким литтям. Обов’язковими є аерація, фільтрація та підміна води. Дозрівають у 7-10 місяців при довжині 8 см. Нерест у печері або у великих порожніх морських мушлях, самка захищає печеру від інших риб, самець охороняє територію. Тривалість життя до 8 років. Жорсткість до 15°; рН 6,8-7,8; Т 25-28°С.
Lamprologus kungweensis, Lamprologus ocellatus.
Lestradea perspicax, Limnotilapia dardennii, Lobochilotes labiatus. 
