Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Ptychochrominae )
Мадагаскар (туземн. Nosin Dambo – острів кабанів) — четвертий за величиною острів світу, розташований в Індійському океані, біля східного берега Африки, відділений від неї широкою (до 400 км) Мозамбіцькою протокою. На острові знаходиться держава Республіка Мадагаскар. Площа острова 590 тис. кв. км. Довжина близько 1600 км, ширина понад 600 км.
Хоча Мадагаскар і знаходиться недалеко від Африки, тваринний і рослинний світ острова унікальний. Більшість видів – ендеміки. Клімат тропічний. Крайню південь острова часто відносять до субтропіків. Рибою Мадагаскар бідний. Розвиток видів, що тут мешкають, почався в морі, і тільки згодом вони пристосувалися до нового середовища існування в прісній воді (риби вторинноводні прісноводні).
Рід Katria — Катрія.
— Katria katria [Reinthal & Stiassny, 1997] — Катрія. Синонім: Ptychochromoides katria. Мадагаскар. 12 см. Золотисто-коричневе забарвлення тіла, дві широкі чорні вертикальні смуги. У дорослих самців може розвинутися потиличний горб. На тілі є легкі чорні позначки і сріблясті плями. Плавці, як правило, темні. У самців бронзово-оранжевий колір інтенсивніший. Нерестове забарвлення – верхня частина тіла біла, а нижня частина чорна.
Можуть бути дуже агресивними і тому потребують великих акваріумів для групи риб. Висувають високі вимоги до вмісту кисню у воді. Риби теплолюбні. Рекомендуються великі щотижневі підміни 50% води. Всеїдні, приймають широкий спектр продуктів харчування. Під час нересту самка знаходиться з ікрою та мальками, а самец захищає територію.
Рід Oxylapia — Оксиляпія.
— Oxylapia polli [Kiener & Mauge, 1966] — Оксиляпія полла. 13 см.
Рід Ptychochromoides — Птихохромоїдес.
— Ptychochromoides betsileanus [Boulenger, 1899] — Птихохромоїдес лобастий. Острів Мадагаскар. 20 см. Тіло має рівномірне глибоке чорне забарвлення, голова з добре розвиненим потиличним горбом, глибоковиїмчастий хвіст.
Рід Ptychochromis — Птихохроміс.
— Ptychochromis grandidieri [Sauvage, 1882] — Птихохроміс прибережний. Острів Мадагаскар. 21 см, самки менші. Зовнішній вигляд може значно варіюватися від бронзового з темними плямами до золотистого або темно-сірого кольору. Мирні, помірно агресивні. Можуть бути агресивними при утриманні в маленьких акваріумах. Не потрібно тримати з агресивними рибами. Займають середні шари води. Дуже чутливі до інфекцій шкіри. Необхідна регулярна часткова підміна води та додавання солі. рН 5,5-7,0; dH 3-15°; Т 21-26°C.
— Ptychochromis insolitus [Stiassny & Sparks, 2006]. Острів Мадагаскар. 8 см. Не є агресивними. Їх не можна утримувати з агресивними цихлідами Центральної Америки. Вони прийматимуть сухий корм майже з таким же ентузіазмом, як і заморожений чи живий мотиль, артемію, дафнію і, звісно, дощові черв’яки. рН 7,7; dH 15°; Т 26°C.
— Ptychochromis oligacanthus [Bleeker, 1868] — Птихохроміс губастий. (Англ- Juba Cichlid). Північно-західний край острова Мадагаскар, південно-східне узбережжя Африки. 15-22 см. На сріблясто-блакитному тлі нечіткі бічні плями, у самця під час нересту винно-червоний спинний плавник. З віком темніють. Залежно від настрою, вони демонструють відмінності в кольорі, починаючи від майже сірого до чорного і фіолетового. У дорослих губи сині. Є підвид — Ptychochromis oligacanthus nossibeensis.
Агресивні, утримувати в групах від 5 особин, щоб знизити агресію. Віддає перевагу середнім рівням води. Ґрунт з інертного піску, який ці риби просіюють через зябри, так само, як південноамериканські види Satanoperca і Geophagus. Можуть жити в жорсткій воді. Годують замороженим мотилем, дощовими черв’яками, креветками, артемією, а також хорошої якості гранулами для цихлід. Ікру відкладають у ямки в ґрунті або на скло і каміння. Живуть до 6 років. pH 7,0-8,0; dH 10-24°; Т 24-30°C.
Ідентифікація: Птихохроміс губастий — Ptychochromis oligacanthus.
Рід Paratilapia — Паратиляпія.
— Paratilapia bleekeri [Sauvage, 1882] — Паратиляпія блєкера. Острів Мадагаскар. 30 см, самка значно менша. Має чудовий оксамитовий чорний колір з привабливими золотими і блакитними плямами на тілі та в хвостовому й спинному плавцях. Самец, як правило, має більш округлу форму голови.
У великому резервуарі можуть бути суміщені з іншими цихлідами озер і навіть з деякими з Центральної Америки. Малі риби будуть з’їдені. Акваріум повинен містити велику кількість укриттів у вигляді кераміки, коріння та частин корчів, також можна використовувати рослини. Утримувати одного самця або парою, у них сильна внутрішньовидова агресія. Самец займає свою власну велику територію. Вони стають більш агресивними в період розмноження.
Піщаний субстрат кращий, але можна і дрібний гравій. Більш активні рано вранці та в сутінках. Дуже чутливі до змін параметрів води, і великих підмін води слід уникати. Також особливо чутливі до Oodinium. Пара викопує велику яму в субстраті на своїй території, в якій відбувається нерест. Ікра має довгі липкі нитки, утворюючи довгі грона. рН 7,7; dH 15°; Т 26°C.
— Paratilapia polleni [Bleeker, 1868] — Паратиляпія зірчаста, чорна, поллена. Синоніми: Paratilapia bleekeri, typus. (Англ- Marakeli Cichlid, Pollen’s Cichlid). Острів Мадагаскар. 25 см. Велика потужна оксамитово-чорна риба з не дуже строкатим, але водночас контрастним насиченим забарвленням.
Сьогодні відомі дві основні колірні форми – плямиста і крапчаста: у одних буро-чорний тулуб і голова засіяні великими блискучими золотими і синіми плямами на тілі та на хвостовому і спинному плавцях, у інших – рідкісними срібними точками. Крапчастий різновид менш ефектний. Типовий колір – основний оксамитово-чорний колір з більшим чи меншим блиском є прерогативою дорослої, домінуючої риби під час нересту.
Субдомінанти, а також молоді риби, забарвлені слабше, основний колір різної інтенсивності і діапазон відтінків від коричневого або оливкового кольору. Яскраві плями можуть бути різними за розміром і кольором – як правило, перлинні, золотисті, блакитні, зеленуваті або майже помаранчеві, іноді навіть повністю відсутні. Спинний плавник жовтий різних відтінків.
Самець більш масивний і високотілий, з великою жировою подушкою на лобі та подовженими спинним і анальним плавцями. Молоді самки мають закруглений спинний плавник. У шлюбну пору риби помітно перетворюються. Антрацитове тіло світиться золотими плямами, що спалахують під час “реверансів” сапфіровим вогнем.
Необхідний акваріум на 200 літрів для окремої пари і від 400 літрів для спільноти риб. Хижак, твариноїдний вид. Віддає перевагу розсіяному освітленню, рихлому ґрунту, великій кількості укриттів відповідних розмірів для самок та інших мешканців (керамічних труб, печер, ущелин між камінням і корчами). Декорації повинні бути міцно встановлені і надійно закріплені.
Не слід перевантажувати ними водойму, щоб у паратиляпій залишалося достатньо вільного простору для плавання. Вони почуваються краще в густо засадженому рослинами акваріумі. Під час нересту, під час риття ям, можуть знищити коріння, але добре підібрані рослини в горщиках зможуть безпечно вистояти.
Тримати риб краще поодинці або парою в окремій ємності, але за необхідності (і за умови достатнього простору) можна суміщати з співрозмірними або більшими неагресивними сусідами. Самець більшу частину часу проводить в укритті. Фільтрація, регулярна підміна води на свіжу. Корм: дрібна смітна риба, морожені креветки та інші корми тваринного походження, гранульовані і таблетовані сухі суміші. Живуть 10-15 років. Дозрівають в 1,5-2 роки. Ростуть дуже повільно, в три роки довжина становить дві третини максимального розміру. рН 7,0-8,0; dH 15°; Т 20-26°C.
Ідентифікація: Паратиляпія зірчаста — Paratilapia polleni.
Підродина ( Etroplinae )
Рід Paretroplus — Паретроплус.
Більшість видів Paretroplus знаходяться в озерах і річках на північному заході Мадагаскару. Всеїдні.
— Paretroplus dami, damii [Bleeker, 1868] — Паретроплус дамба. (Англ- Damba). Ендемік північного заходу Мадагаскару, в районі озера Pambilao. 25 см. Має цікаве забарвлення – передня половина тіла червона, а задня чорна. Акваріум повинен бути обладнаний корчами і камінням для формування печер і території для кожної риби. Рослини повинні використовуватися з обережністю, оскільки ця риба їх знищує. Помірно агресивні цихліди. Коли пара готова до нересту, то починають розкопки серії ям, як правило, між скелями або серед рослин, у різних областях акваріума. Пара по черзі охороняє кладку. Т 26-30°C; рН 7,0; dH до 15°.
— Paretroplus dambabe [Sparks, 2002] — Паретроплус дамбабе.
— Paretroplus kieneri [Arnoult, 1960] — Паретроплус кінера. Острів Мадагаскар. 15 см. Найменший у роді. Голова повністю чорна. Його основний колір тіла – оранжевий, з сірими брудними плямами, які світлішають або темніють із настроєм. Мирні. Можливо, стають агресивними, якщо утримуються в невідповідних акваріумах. Займають середні шари води. Багато копають ґрунт, просіюючи його через зябри. Годують замороженим мотилем, дощовими черв’яками, креветками. рН 6,5-7,5; dH 6-17°; Т 23-28°C.
Ідентифікація: Рід Паретроплус — Paretroplus damii, dambabe, kieneri.
— Paretroplus maculatus [Kiener & Mauge 1966] — Паретроплус пегий. (Англ- Damba Mipentina). Острів Мадагаскар. 30 см, в акваріумі 15 см. Тіло стиснене з боків і з високим профілем. Загальне забарвлення риби бежеве або золотисто-зелене, яке при ближчому розгляді насправді складається з переривчастих вертикальних ліній цих двох кольорів.
Має характерну велику чорну пляму на плечі. Є слабкі чорні вертикальні смуги на тілі. Над лобом між очима проходить чорна лінія. Анальний і черевні плавці з чорним кольором. Виїмчастий хвостовий плавник і спинний плавник також слабкого чорного забарвлення з червоною окантовкою. Хвіст з подовженими і гострими кутами.
Доросле привабливе забарвлення починають демонструвати при досягненні 10 см розміру. Статевий диморфізм непомітний. Агресивні, особливо в період нересту. Якщо мати в групі більше ніж 6 екземплярів, і мати достатньо місця та укриттів, то ці риби є мирними з погляду їх власного виду, а також інших риб в акваріумі. Поїдають равликів. рН 6,5-7,5; dH 6-18°; Т 23-28°С.
Ідентифікація: Паретроплус пегий — Paretroplus maculatus.
— Paretroplus maromandia [Sparks & Reinthal, 1998]. Острів Мадагаскар. 30 см. Агресивні.
— Paretroplus menarambo [Allgayer, 1996] — Паретроплус смугастий. (Англ- Pinstripe, Pin Striped Damba). Північна частина острів Мадагаскар. 25 см, в акваріумі 14-17 см. Тіло бежеве з сріблом, луска з темною окантовкою. Підлітки мають блідо-золотий забарвлення, з горизонтальними рядами дрібних чорних точок вздовж боку тіла. Темні смуги на боках то з’являтимуться, то зникатимуть, залежно від їхнього настрою. Дорослі риби мають блакитно-сіре до кремово-білого забарвлення з рядами темних точок. Голова забарвлена в райдужний зелено-блакитний колір.
У них своєрідний великий виїмчастий хвостовий плавник з гострими кутами синього кольору з червоною окантовкою по зовнішньому краю. Спинний і анальний плавці маленькі, злегка витягнуті назад, округлі, і також з червоною окантовкою. Грудні плавці червоні, спинний і анальний райдужно-блакитні з червоною окантовкою. Самців і самок дуже важко відрізнити до періоду розмноження. Молодь блідо-золотиста, з горизонтальними рядами дрібних чорних точок, темні смуги на боках то з’являються, то зникають, залежно від їхнього настрою.
Акваріум потрібен великий, ґрунт з інертного піску, каміння, корчі та штучні рослини. Агресивні, якщо це можливо, щоб зменшити територіальність, утримувати в зграї не менше шести риб. Можна утримувати з іншими великими цихлідами, але на період нересту їх краще відсадити в окремий акваріум. Багато копають ґрунт, просіюючи його через зябри, рослини не зможуть вижити.
У природи в основному харчуються молюсками, в акваріумі із задоволенням поїдають усі живі та сухі корми. Вимагають гарної фільтрації води, з рН нейтральною або вище, при температурі вище 24°С. Відкладають ікру на ґрунт у ямки. Живуть до 8 років. рН 7,0-8,0.
Ідентифікація: Паретроплус смугастий — Paretroplus menarambo.
— Paretroplus nourissati [Allgayer 1998] — Паретроплус червоний. Синонім: Lamena nourissati. (Англ- lamena). Острів Мадагаскар. 20 см. Забарвлення тіла оранжево-червоне з двома контрастними чорними смугами. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтуватиі з червоною окантовкою. Молодь сіро-жовтувата з характерними темними вертикальними смугами. Колірна морфа: — P. nourissati “Blue Lips”. Має привабливий жовто-оранжевий колір тіла. При нересті набуває темно-коричневого забарвлення.
Самець дуже агресивний, прикордонні сутички за територію бувають частими. Ґрунт з тонкого шару піску, на ньому каміння, шматки корчів і великі квіткові горщики для укриттів. Щотижневі підміни води та хороша фільтрація. Годують пластівцями та гранулами, дафнією, мотилем і артемією, замороженою сумішшю зі шпинатом, горохом, креветками, білою рибою та мідіями. Поїдають равликів. Відкладають ікру всередині печери. Самець охороняє кладку і нікого не підпускає на 20-30 см до печери, навіть самку. pH 7,0-8,5; Т 24-27°C.
— Paretroplus polyactus [Bleeker, 1878] — Паретроплус поліастус. Острів Мадагаскар, мешкає уздовж більшої частини східного узбережжя. 25 см. Агресивні. Терпить солонувату воду.
— Paretroplus petiti [Pellegrin, 1929] — Паретроплус петіті. Острів Мадагаскар. 25 см. Агресивні.
— Paretroplus tsimoly [Stiassny, Chakrabarty & Loiselle, 2001] — Паретроплус блакитногубий. Мають м’ясисті, блакитні губи та вертикальні смуги на боках. pH 7,8; Т 26°C.
Цихліди Азії, Рід Etroplus, Рід Iranocichla.
Tropheus moorii та його колірні варіації. 
Останні зміни та доповнення внесені 15 червня 2014 року.
