Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Як відомо, в Азії мешкають лише три аборигенні види цихлід. Це риби, що належать до родів Етроплюс (Etroplus) та Іраноцихла (Iranocichla). Найменший серед видів етроплюсів — Etroplus maculatus, або плямистий етроплюс, якнайкраще підходить під визначення карликових цихлід. Розмір цих риб рідко досягає 8 см.
Підродина ( Etroplinae )
Рід Etroplus — Етроплюс.
Етроплюси населяють солонуваті води Індії та о. Шрі-Ланка. Два види цихлід мешкають виключно в солонуватій воді. Обидва види населяють прибережні води Південної Індії та Шрі-Ланки, головним чином естуарії та лагуни. Солоність обох типів середовища існування коливається залежно від циклу припливів-відпливів і притоку прісної води, що також змінюється від сезону до сезону.
Обидва види тісно пов’язані між собою і живуть там, де є морська трава (Halophiia), яка забезпечує їм укриття та місця для нересту. Плямистий етроплюс (Etroplus maculatus) мече ікру на вузькі листки рослин. Великі цейлонські етроплюси (Etroplus suratensis) вважають за краще відкладати ікру в ямки, підкопуючи коріння морської трави, а іноді використовують їх як нерестовий субстрат.
— Etroplus maculatus [Bloch, 1795] — Плямистий етроплюс. Синонім: Chaetodon maculatus, Etroplus coruchi. (Англ.: Orange Chromide). Мешкає в солонуватих і прісних водоймах Південно-Східної Азії, на південному узбережжі Індії та Шрі-Ланки. 8 см, в акваріумі 5-10 см. У дикій природі, як правило, оливкового кольору з темно-сірими плямами, але в акваріумістиці виведені форми частково або повністю оранжево-червоні. Вихідна (втім, як і виведена) форма відрізняється вигнутим, дископодібним тілом. Високе тіло сильно стиснуте з боків. Голова і зябра без луски. Боки блискучі, трапляються лимонно-жовтого, сіро-фіолетового, бланкватюватого та жовтуватого кольору. Черево рудувато-червоне. Губи блакитні.
Самец сірувато-бурий або зеленувато-жовтий із сижнкуватим відблиском, з поздовжніми рядами червоних цяток на тілі. На боках розташовані 2-3 плями, з яких більша (як правило, чорна) знаходиться майже на середині тіла і дві менші за нею. На кінці рила, під оком і на зябровій кришці розсипані дрібні блискучі зелено-блакитні цятки.
Спинний та анальний плавці у цих риб відносно низькі, довгі, з червоною облямівкою у самця і блакитною у самиці. На хвостовому плавці по зовнішньому краю проходить червона облямівка. У нижній частині тіла можуть з’явитися чорно-блакитні смуги різної інтенсивності, які іноді зливаються одна з одною. У період розмноження забарвлення самця яскравіше, але на його тілі виступає мармуровий малюнок. У збудженому стані та у шлюбну пору нижня частина тіла, черевні та частково анальний плавці — чорні.
Самиця дрібніша, повніша за самця, забарвлення сріблясто-коричневе. У дорослих самиць під час розмноження (або безпосередньо перед ним) з’являються білі позначки на верхньому і нижньому краях хвоста. Мальקי, що підростають, дивовижно красиві: голова їх являє собою одне велике чорне вічко, груди яскраво-оранжеві, а решта тіла темно-коричнева. Відомі золотистий та оранжево-червоний варєтети, що розводяться на фермах Південно-Східної Азії. Вони дещо менші за розмірами, але більш вибагливі й теплолюбні.
Мирно уживаються зі співрозмірними спокійними сусідами по водоймі, але за дефіциту простору стають агресивними. При утримуванні в акваріумі парі риб необхідна територія 180 см². Зграйний вид, утримувати можна парами як у загальному, так і у видовому акваріумі. Не агресивні стосовно один одного, але охороняють свою територію від інших видів ціхлід подібних розмірів.
Не перекопують ґрунт. Акваріум із жорстколистими довгими, вузьколистими рослинами (валіснерія), камінням та різноманітними кам’янистими укриттями й квітковими горщиками, міцно закріпленими на дні. Чудово виглядає на тлі темного ґрунту та насиченої зелені. М’яколисті рослини їдять. Ця мирна риба має високу здатність до адаптації, а у себе на батьківщині добирається навіть до води, змішаної з морською.
Молоді смугасті етроплюси ще можуть нормально існувати у прісній воді, а ось дорослі риби потребують підсоленого (3-5 проміле) середовища існування. Без шкоди для здоров’я цей мешканець естуарних вод о. Шрі-Ланка переносив і солоність у 10-15 проміле, що робило його придатним для утримання в псевдоморському акваріумі. Сусідів і рослини підбирають таких, що переносять солону воду. Обов’язкові аерація, фільтрація та підміна води. Погано переносять різку зміну складу води.
Комахоїдна рибка, якій необхідний живий корм: шматочки молок, тріски, різані креветки, артемія та відповідний сухий корм. Корм тваринний і рослинний у рівному співвідношенні. Забарвлення риб можна значною мірою посилити шляхом включення до їхнього раціону кормів, багатих на каротиноїди.
У прісній воді легко хворіє на грибкові та паразитарні хвороби, передусім на іхтіофтиріоз. Опірність до захворювань вища у воді з домішкою морської солі (1-2 столові ложки солі на 10 літрів). Дозрівають у 10-12 місяців. Мечуть ікру на вузькі листки рослин. Батьки доглядають за потомством і піклуються про своїх мальків тижнями й навіть місяцями. dH 8-20°; рН 7,5-8,5; Т 20-25°С, солоність 1-5%.
Ідентифікація: Плямистий етроплюс — Etroplus maculatus.
— Etroplus suratensis [Bloch, 1790] — Цейлонський смугастий, зелений етроплюс. Синоніми: Chaetodon suratensis, Etroplus meleagris. (Англ.: Banded Chromide, Green Chromide, Pearlspot Cichlid). Узбережжя та гирла річок Індії та Шрі-Ланки. Живе в солонуватій воді, отже, ця риба мало підходить для акваріумного утримання. 25-30 см. Тіло високе, дископодібне. Основний фон тіла — бланкватювато-коричневий до сіро-зеленого різних відтінків з перламутровим блиском.
По корпусу проходять 6-8 вертикальних зеленуватих смуг. Усе тіло посіяне дрібними перламутровими плямами. Анальні плавці мають блакитну веселковитість. Не відомо жодного реального способу визначити статеві відмінності у цейлонського етроплюса. Краще придбати півдюжини молодих особин, виростити їх разом і дати їм можливість утворити пари самостійно.
Потрібен великий акваріум. Територіальний агресивний вид, особливо в період розмноження. Утворює так звану “малу сім’ю”, що складається з батьків та їхніх дітей. Тримається в середньому і нижньому шарах води. Необхідні укриття: горщики та кам’яні печери. Ґрунт — великий кораловий пісок.
Потрібно утримувати в групах від 6 штук. У менших групах виникають сварки. Сусіди — великі рухливі риби, наприклад меланотенії. Можна поселити і разом з іншими рибами солонуватих вод, такими як риби-ластівки та аргуси — щоправда, в цьому випадку знадобиться глибокий (60 см) акваріум, щоб відбувся вертикальний розподіл цих видів.
Акваріум може бути засаджений великими, міцними рослинами, хоча вони є відомими любителями їх поїдати. Без невеликого додавання солі в акваріум неможливо зберегти особину в здоровому стані протягом тривалого часу. Штучні рослини — ідеальне укриття для цих риб: живі насадження із задоволенням будуть з’їдені. Але кілька солестійких живих рослин усе-таки необхідно мати в акваріумі.
Фільтрація, аерація, щотижнева підміна води. Етроплюсів слід підгодовувати рослинною їжею. Рослиноїдний вид, корм переважно рослинний, а також живий, комбінований. Віддають перевагу відкладанню ікри в ямки, підкопуючи коріння рослин, а іноді використовують коріння як нерестовий субстрат. Т 24-28°С; рН 7,4-8,4; dH до 20°, солоність 3-15%.
— Etroplus canarensis [Day, 1877] — Етроплюс канара. (Англ.: Canara Pearlspot, Orange Chromide). На південному заході Індії, живе виключно у прісній воді, на відміну від інших представників роду. 25 см, в акваріумі 10-15 см. Тіло сильно стиснуте з боків і має високу овальну форму. Основний колір жовтий, посередині тіла проходять темні, майже вертикальні смуги, які не є ідеально прямими і місцями перетинаються у формі фігур, схожих на латинські літери “V” та “X”.
На спині та животі смуги відсутні, але лусочки мають темні краї. На зябрових кришках є привабливий блакитний хвилястий візерунок. Спинний та анальний плавці прозорі й низькі. Хвостовий плавець симетричний і також прозорий. Зовнішніх відмінностей між самцем і самицею майже немає.
Дуже спокійні цихліди, яких можна утримувати з багатьма іншими видами. Не підсаджуйте до них великі або агресивні види. Найкраще почуваються в зграї у просторому акваріумі, у них дуже низька внутрішньовидова та міжвидова агресія. Акваріум оформлюють великим камінням, корчами та жорстколистими рослинами. Вода має бути насичена киснем, потік води має бути сильним. Фільтрація, аерація, щотижнева підміна води.
Дорослі риби переважно травоїдні, але також поїдають живий корм. Для годування використовують живі, заморожені та сушені продукти, але основна їжа має бути вегетаріанською. Полохливі й сором’язливі риби, голодні види можуть їх об’їдати. Дозрівають на другому році життя. На жаль, розведення в акваріумних умовах дуже складне. Нерестяться на плаский камінь. Живуть 6 років. pH 6,0-7,0; dH 5-10°; Т 22-28°C.
Ідентифікація: Етроплюс канара — Etroplus canarensis.
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Iranocichla — Іраноцихла.
— Iranocichla hormuzensis [Coad, 1982] — Іраноцихла. Іран. Самець 9 см, самиця 5 см. Самець цеглясто-коричнюватий у нижній стороні голови і з чорним кольором у лобно-потиличній частині, іноді й нижня частина голови також чорна. Підборіддя біле. Усе тіло і плавці покриті білими плямами. На спинному плавці плями розташовані косими рядами.
На анальному плавці плями лише на початку, а друга половина чорна. Грудні плавці без плям, але чорні. Домінуючі самці в період нересту чорніють з блискучими бірюзовими плямами на тілі та особливо на плавцях. Деякі варіанти мають абсолютно темне забарвлення тіла, а також губи.
Самиці сріблясті, мають до 9 неповних смуг на тілі, плавці жовтувати. Спинний плавець із чорною плямою. Молодь сріблясто-зеленого забарвлення, має чорну пляму на м’яких променях спинного плавця та 7-11 смуг на тілі. Вода з великою кількістю солі. У харчуванні має бути присутня спіруліна. Становить інтерес головним чином для колекціонерів. рН 7,8-8,6; Т 20-30°С.
Останні зміни та доповнення внесені 26 квітня 2014 року.
