Способи розмноження ікромечних риб.
Способи розмноження риб дуже різноманітні й можуть варіювати як залежно від роду і приналежності до різних сімейств, так і в межах одного роду. За цією ознакою їх можна розділити на три основні групи.
Риби першої групи мечуть ікру і залишають ікринки без нагляду:
1) ікринки прилипають до рослин чи інших об’єктів або падають на дно. Це характерно для більшості барбусів (Barbus) і тетр. У деяких риб ікринки спливають на поверхню, наприклад у гурамі Helostoma temminckii;
2) ікринки по одній або купками висять на листі рослин, як у багатьох щучок-панхаксів (Aplocheilus);
3) риба мече ікру в різні заглиблення або закопує її, що типово для цинолебій (Cynolebias) і птеролебій (Pterolebias);
4) ікру відкладають у якусь тварину, яка виконує роль тимчасового хазяїна до викльову личинок. З прісноводних риб із таким типом ікрометання найбільше відомий гірчак Rhodeus sericeus, самка якого відкладає ікру в мантійну порожнину прісноводних двостулкових молюсків, а личинки випливають назовні, не завдаючи шкоди своєму хазяїну.
Друга група риб охороняє ікру, причому роль сторожів відіграють то самець, то самка, а іноді й обоє батьків:
1) самка мече ікру на якийсь об’єкт — камінь, лист або стебло рослини, і один або обидва батьки поперемінно охороняють її. Так чинять багато циhлід (Cichlidae) і нандові (Nandidae);
2) самка мече ікру на нижній бік листків, що звисають над водою, і потім батьки починають скроплювати ікринки водою для захисту від висихання і продовжують це доти, доки не виклюнуться личинки, які падають прямо у воду. Такий оригінальний спосіб, за нашими даними, притаманний лише одному виду — копеллі арнольда, бризкаючій тетрі (Copella arnoldi);
3) самка відкладає ікру в якомусь притулку, який ретельно охороняється. Цей спосіб відрізняється від першого лише тим, що ікринки знаходяться не на відкритій поверхні, його віддають перевагу деяким африканським цихлідам (Cichlidae) і нандовим (Nandidae);
4) самка мече ікру в заглиблення, і батьки охороняють її. Так чинять види Tilapia, деякі американські сонячні риби та інші цихліди, наприклад Geophagus;
5) самка мече ікру в гніздо, зазвичай заздалегідь побудоване самцем. Гнізда ці дуже різноманітні — від підводних споруд у видів Gasterosteus до плаваючих пінних гнізд у видів Colisa, Betta і Trichogaster.
І, нарешті, представники третьої групи характеризуються тим, що ікринки залишаються деякий час у тісному контакті з одним із батьків:
1) запліднена ікра гроном звисає з черевця самки і відпадає, наприклад, коли самка зачіпає черевцем стебло рослини, зазвичай ще до викльову личинки. Це типово для видів Cubanichthys і Oryzias;
2) інкубація ікринок відбувається в ротовій порожнині одного з батьків, причому личинки, що виклюнулися, і надалі знаходять захист у батьків, ховаючись у них у роті при появі небезпеки. До таких риб належать Geophagus, Haplochromis і деякі тиляпії (Tilapia);
3) розвиток ікринок і викльовування личинок відбуваються в тілі матері, мальки виходять назовні вільно плаваючими і повністю сформованими. Це, звісно, знамениті живородні риби — гамбузієві (Poeciliidae) і напіврилові (Hemirhamphidae).
Тепер залишається тільки «розсортувати» безліч видів, відомих акваріумістам усього світу, і, вивчивши їхні життєві цикли, взяти на себе обов’язок зі створення умов, необхідних для повноцінного життя, щоб спостерігати різноманітні способи їх розмноження.
Риби, що мечуть ікру в заглиблення в ґрунті та доглядають за нею і потомством.
Подібний спосіб розмноження є характерним для таких родів: іорданелла (Jordanella floridae), лепоміс (Lepomis), еннеакантус (Enneacanthus). Для таких рибок потрібен нерестовий акваріум із ґрунтом із дрібного піску завтовшки від 5 см і вище, з кущами водних рослин, а для лепоміса — з місцем, де самочка може сховатися. Самець риє ямку в піску, в яку пара виробників відкладає свою ікру. Процес цей дуже простий: самець вибирає підходяще місце і готує заглиблення, плаваючи над ґрунтом кола і створюючи, таким чином, вир. Частинки піску і дрібні камінці, які не вдається видалити цим способом, самець збирає в рот і відносить убік. Самець-виробник самотужки охороняє кладку до викльовування личинок. У папіліохроміса догляд здійснює пара, у решти видів риб одного з батьків можна після нересту відсадити з нерестового акваріума.
Риби, що мечуть ікру в ґрунт і не доглядають за нею.
Подібний спосіб розмноження характерний для родів: астрофундулус (Austrofundulus), афіосеміон (Aphyosemion), нотобранхіус (Nothobranchius), птеролебіас (Pterolebias), цинолебіас (Cynolebias). Це так звані «сезонні» риби, які живуть від періоду дощів до періоду посухи. У цей час вони встигають виклюнутися з ікри, досягти статевої зрілості й отметати ікру, яка в ґрунті висохлого водоймища перечікує несприятливий період.
Приступаючи до розведення таких риб, ви зіткнетеся з проблемою створення умов, хоч якоюсь мірою відповідних природним, відтворити які в акваріумі дуже важко. Інкубаційний період у таких видів досить тривалий. На дно нерестового акваріума кладуть шар торфу і саджають кілька кущів рослин, щоб самка могла сховатися від самця. Освітлення слабке, принаймні мають бути затемнені ділянки. Рівень води не більше 25 см. Кормову ділянку дна залишають вільною. Торф, у який риби відкладають ікру, час від часу (не рідше ніж раз на 3 тижні) виймають і замінюють новим. Його зручно укладати на піддон, який легко вийняти з акваріума. Вийнятий торф кладуть у сачок і відціджують воду, поки вона не стікатиме краплями, потім укладають шаром 2-3 см і злегка підсушують, але він повинен зберігати достатньо вологи, щоб ще ввібрати краплі води і бути розсипчастим.
Торф із ікрою зберігають у закритому скляному чи пластмасовому посуді або в поліетиленовому пакеті (бажано із зазначенням дати поміщення торфу) за температури 21-23 °C протягом кількох місяців. Протягом перших 2 тижнів торф щодня оглядають і видаляють побілілі, загиблі ікринки; не допускають їх знаходження на поверхні торфу. Потім щотижня контролюють за допомогою лупи стан ембріона в ікрі, одночасно перевіряючи торф, щоб не утворилося цвілі. Коли розвиток ембріонів закінчено (очі видно у вигляді темних плям), торф переносят у посудину і заливають м’якою водою з температурою на 2-4 °C нижчою, ніж при зберіганні. Рівень води не більше 5 см. Потім температуру повільно підвищують до 25 °C.
Мальків, що виклюнулися, переводять у виросний акваріум із таким самим рівнем води і з тими ж параметрами. У міру росту мальків рівень підвищують і поступово змінюють параметри води до оптимальних для утримання даного виду риб. Буває, що, попри правильний розвиток ембріонів, викльовування не відбувається. Тоді потрібно потрусити воду з ікрою. Якщо це не допомагає, то замінити воду на свіжу і холодну (10 °C). Можна на поверхню води насипати сухий корм (дафнії або циклопа, наприклад), що призведе до сильного розвитку бактерій і зниження вмісту кисню. Мальки прагнутимуть прорвати оболонку ікри, щоб залишити несприятливе середовище. Їх потрібно негайно перевести в чисту воду з тими ж параметрами, що і в нерестовому акваріумі. У торфі зазвичай залишається ікра. Її підсушують, повторюючи процес.
Риби, що мечуть ікру на рослини чи інші підводні предмети.
