Ряд Атериноподібні ( Atheriniformes )
Родина Меланотеνієві ( Melanotaeniidae )
Ця родина обмежена в поширенні прісними водами Австралії, Нової Зеландії та Нової Гвінеї. Менша частина видів родини населяє водойми Австралії, більшість же мешкає в річках, струмках і озерах Нової Гвінеї. Меланотенієві — невеликі, порівняно високотілі риби з подовжено-овальним, стиснутим з боків тілом, довгим анальним плавцем і косим ротом. Дрібні конусоподібні зуби розвинені у них не лише на щелепах, а й на зовнішній поверхні губ.
Спинних плавців два, перший короткий і має колючі промені. Другий спинний і анальний плавні мають довгу основу і очолюють більше половини тіла. Спинні плавці розділені вузьким проміжком. Хвостовий плавець вирізаний, анальний — довгий. Статевий диморфізм у представників родини чітко виражений в забарвленні, розмірах плавців і тіла. Форма тіла меланотенієвих сильно змінюється в міру росту.
Самці зазвичай відрізняються від самок яскравішим забарвленням і збільшеними плавниками, тіло їхнє вище, особливо у дорослих, ставозрілих самців. У самців передній спинний плавець у складеному стані заходить за початок другого спинного плавця. Задні краї спинного і анального плавців у самок зазвичай більш округлі, у самців можуть бути дещо витягнутими. Усі меланотенієві відрізняються яскравим забарвленням. Дозрівають у 8–12 місяців. Живуть 3–6 років.
Виділяють дві популяції: австралійську — основне забарвлення сріблясте, та новогвінейську — забарвлення оливково-коричневе. Самки зазвичай сірувато-коричневих тонів. Забарвлення у різних представників родини сильно варіює, але у більшості видів переважають коричневі та червонуваті тони з темнішими плямами та смугами. Уздовж боку тіла майже завжди добре помітна яскраво-чорна смуга (звідси назва меланотенієві — “чорно стрічкові”). Ці риби, поки молоді, вельми непомітні, і притаманна виду краса забарвлення розкривається доволі пізно — зате надовго.
Максимальні розміри меланотенієвих досягають 15 см. Усі види родини належать до числа зграйних прісноводних риб, що живуть в озерах, ставках і річках, хоча деякі з них зустрічаються і в солонуватій воді. В Австралії представники цієї групи, що безсумнівно має морське походження, відомі з водойм, дуже далеко віддалених від морських берегів. Ареали окремих видів, як правило, обмежені певними річковими системами і доволі невеликі.
Мирні зграйні рухливі риби, тримаються здебільшого у верхньому шарі води, ефектно виглядають зграйками по 6–8 екземплярів, стрибучі, люблять рух води, погано переносять малу кількість кисню, з дна корм беруть неохоче. Веселки — чудові стрибуни, тому акваріум слід ретельно закривати. При утриманні веселок бажано використовувати зовнішні фільтри, оскільки вода має бути дуже чистою, без завислих часток, з низьким вмістом азотних сполук. Віддають перевагу жорсткій або середньої жорсткості воді зі слаболужною активною реакцією. Щотижня замінюйте 25-30% об’єму свіжою водою. Веселки цінують чисту, багату киснем воду, за необхідності солоність 2-5%.
Утримують зграйкою в просторних акваріумах, помірно засаджених рослинами та яскраво освітлених, рослини не чіпають. Прекрасно підходять для загального акваріума з не дуже агресивними сусідами. Ідеально підходять для сумісного утримання в компанії малавійських і танганьїкських цихлід середнього розміру, заспокоюючи їх своєю зграйною поведінкою. У загальному акваріумі меланотенію краще утримувати з родинними видами середньої величини, барбусами, великими даніо, епальцеорінхусами, аплохейлусами та живородними рибами. Прекрасно підходять для загального акваріума з не дуже агресивними сусідами.
Ідеально підходять для сумісного утримання в компанії малавійських і танганьїкських цихлід середнього розміру, заспокоюючи їх своєю зграйною поведінкою, а також з живородними коропозубими. Оскільки риби більшу частину часу проводять у верхній половині об’єму акваріума, слід подумати про заселення дна. Тут можуть ужитися будь-які донні риби — соми, бички, боції, пангіо, хоботнорилі, дрібні неагресивні лампрологуси, юлідохроміси та тельматохроміси. Донні риби корисні й тим, що поедають корм, що впав на дно. Адже веселки харчуються в основному в товщі води або з поверхні й неохоче спускаються до дна.
Веселки їстимуть будь-який корм для рибок, який ви їм дасте, але це не означає, що для них будь-який корм корисний. Ключовий елемент здоров’я цього виду риб — вони повинні отримувати корм, який вони їдять у природному середовищі свого мешкання. Щелепи меланотеній так густо засіяні зубами попереду, що не залишається сумнівів щодо їхнього раціону — ці риби вживають чимало нитчастих водоростей. У дикій природі веселки харчуються в основному водоростями, дрібними рослинами, можуть також їсти водних і наземних комах,головастиків, ракоподібних і дуже маленьких рибок. Але, все ж таки, більшу частину їхнього раціону складають водорості.
Навіть високоякісний сухий корм для риб не зовсім підходящий вибір для годування цих маленьких рибок, тому що склад більшості сухих кормів розрахований на всеїдних риб, які більшою мірою їдять “м’ясну” їжу, ніж рослинну. Така дієта, багата на протеїн і з відсутністю (або дуже низьким відсотком вмісту) рослинних волокон створює у веселок ризик виникнення різних проблем зі здоров’ям. Риба, позбавлена рослинного корму, особливо при одноманітному годуванні, отримуватиме незбалансовану за амінокислотами їжу, а це закінчується розладами здоров’я, погіршенням забарвлення та виснаженням.
Багато акваріумістів дають веселкам корм, багатий на протеїни, оскільки це збільшує темп їхнього росту. Але варто зазначити, що прискорений темп росту не свідчить про здоров’я риб. Найголовніше, щоб ваші рибки виглядали здоровими і щасливими, але цей вид корму насправді створює ризик виникнення проблем зі здоров’ям. У природі веселки так само харчуються різними комахами та ракоподібними, і навіть маленькими рибками. Це означає, що якась частина “м’ясної” їжі їм просто необхідна. Частина “м’ясного” корму в дієті ваших веселок повинна складати 35-40%. Жирного корму радимо уникати. Одноманітне рясне годування мотилем чи трубочником викликає токсикоз і водянку. Згодовувати трубочник і мотиль краще за допомогою плаваючої годівниці.
Хвороби риб, як правило, викликані стресом та/або забрудненням води. Це може призвести до утворення виразок, найпоширенішого захворювання веселок. Деякі риби вмирають протягом короткого часу, інші живуть протягом кількох місяців, але хвороба зазвичай закінчується фатально. Зараження паразитами ічтіо (хвороба білих плям) переносять дуже погано, особливо якщо одразу не розпочато лікування.
Рід Меланотенія — Melanotaenia.
Синонім роду: Nematocentrus. За переливчасте забарвлення отримали іншу назву — веселки. У спокійному стані плавці меланотеній зазвичай притиснуті до тіла. Розправляють їх рибки під час полювання, при швидкій зміні напрямку руху, під час шлюбних ігор та при атаці конкурентів. Оскільки в природному життєвому середовищі вони живуть зграями, їх треба утримувати у просторних акваріумах по 6–8 особин разом. Один до одного вони ставляться мирно. У загальному акваріумі меланотенію краще утримувати з родинними видами середньої величини, барбусами, даніо, ламприхтисами та аплохейлусами.
Оскільки риби більшу частину часу проводять у верхній половині об’єму акваріума, слід подумати про заселення дна. Тут можуть ужитися будь-які донні риби — соми, бички, хоботнорилі, дрібні неагресивні лампрологуси та тельматохроміси. Донні риби корисні й тим, що поедають корм, що впав на дно. Адже веселки харчуються в основному в товщі води або з поверхні й неохоче спускаються до дна. На жаль, “реактивні” меланотенії не обирають дороги і часто б’ються об стінки акваріума, покривне скло, каміння. У великих акваріумах риби стають більшими за своїх природних побратимів, дуже високотілими та яскравими.
При утриманні підростаючих і дорослих веселок бажано використовувати зовнішні фільтри, оскільки вода має бути дуже чистою, без завислих часток, з низьким вмістом азотних сполук. Вода повинна мати одну якість — містити якомога менше продуктів розпаду білків, які отруюють меланотеній. Тому не тримайте з веселками прожерливих живородок, щотижня замінюйте 25% об’єму свіжою водою. До хімічних показників води меланотенія невибаглива, підійде будь-яка водопровідна вода з активною реакцією, близькою до нейтральної. Вода повинна бути помірно жорсткою або, краще, м’якою.
Веселки люблять щільну рослинність в акваріумах, біля торців і біля задньої стінки мають бути укриття з рослин, а в передній частині — простір для плавання. Залежно від типу ламп, що застосовуються, забарвлення однієї і тієї ж особини сильно змінюватиметься. Статевозрілими веселки стають до кінця року. Температура 23–25°С. На здоров’я риб сприятливий вплив має додавання у воду харчової або морської солі. Нерідко на тілі риб селяться ектопаразити, що потрапляють в акваріум з кормами. Іноді з’являються виразки і навіть пухлини. Можна підвищувати солоність води в акваріумі, додаючи кухонну сіль (3-5 г/л) без шкоди для рибок.
Ще в акваріумі утримують: — Melanotaenia eachamensis [Allen & Cross, 1982] — Екаменсіс. (Англ. — Lake Eacham Rainbowfish). 6-8 см. Тіло самців бронзового кольору, перший спинний плавець чорний, другий спинний і анальний плавці темно-бордового кольору. Самці відрізняються від самок насиченістю кольору та формою спинних, анальних і черевних плавців. Самці яскравіші, з вищим тілом. Кінці спинного та анального плавців загострені та пофарбовані, тоді як у самок — округлі та прозорі; — Melanotaenia exquisita [Allen, 1978] — Щоголь. (Англ. — Exquisite Rainbowfish). 7 см, самка менша. Дорослі самці оливкові на боках і сріблясті внизу. Є пара темних смуг, що біжать уздовж середини боку з червоною смугою нижче. Пара темних зигзагоподібних смуг розташована між червоною смугою і основою анального плавця. Спинний, анальний і хвостовий плавці облямовані червоним кольором, часто з маленькими чорними плямами. Географічні колірні варіації: M. exquisita “Bindoola Creek”; M. exquisita “Edith River”; M. exquisita “Waterfall Creek”; — Melanotaenia iris [Allen, 1987] — Ірис. (Англ. — Strickland Rainbowfish). 10 см. Дорослі самці сиנуваті у верхній половині, з яскравою синьою середньою смугою, а також оранжевими смужками між кожним рядом лусочок. Черевні плавці білі, грудні напівпрозорі. Самці яскравіші, з вищим тілом, верхня половина тіла синювата;
— Melanotaenia ogilbyi [Weber, 1910] — Огілбі. (Англ. — Ogilby’s Rainbowfish). Нова Гвінея. 7 см. Синюватий на боках і спині, стаючи білуватим внизу. Кожен рядок лусочок на блакитній частині тіла відокремлений вузькою темною смугою. Плавці бланкетні, передній край першого спинного плавця, зовнішня частина другого спинного та анальний плавці темні у самців. Географічні колірні варіації: — M. ogilbyi “Timika” — Фоновий колір яскраво-жовтий з червоними смужками, сині мерехтливі лусочки; — Melanotaenia pimaensis [Allen, 1981] — Піма. (Англ. — Pima River Rainbowfish). 6-9 см. Від оливкового до коричневого кольору у верхній частині, сріблясто-синього на боках з вузькими помаранчевими лініями між кожним рядом лусочок. Дорослі особини мають чорнувату плямисту серединну лінію; — Melanotaenia pygmaea [Allen, 1978] — Карликова. (Англ. — Pygmy Rainbowfish). Схід Австралії. 7 см, самки 5 см. Самці мають блискучий блакитний металевий блиск, чорнувату бічну смужку та блідо-жовті плавці. У період нересту самці мають жовтуватий колір тіла нижче бічної лінії та яскраво-червоні смуги від спинного плавця до верхньої губи і розширюючись до низу грудей. Любить течію;
— Melanotaenia rubripinnis [Allen & Renyaan, 1998]. (Англ. — Red Finned Rainbowfish). 10 см. Тіло червоного кольору на спині та білувате на нижній половині тіла, за винятком блакитної плями вище анального плавця. Чорна плямиста смуга від краю ока до основи хвоста, з вузькою блакитною смугою вище та ширшою жовтою смугою нижче. З різних місць проживання можуть бути з коричневим кольором верхньої частини з чорною бічною смугою, облямованою зверху і знизу вузькими блакитними смужками. З гірських потоків рівномірного блакитного кольору, білої області на грудях і чорною смугою між очима та грудними плавниками. Спинний, анальний і хвостовий плавці червоно-помаранчеві, решта безбарвні; — Melanotaenia utcheensis [McGuigan, 2001]. (Англ. — Utchee Rainbowfish). Північна Австралія. 6 см. Має відмітну колірну ознаку — ісиня чорні бічні стрічкові лінії та з помаранчевими краями на рядах лусочок. Географічні колірні варіації: — M. utcheensis “Short Creek”;
Melanotaenia affinis, angfa, arfakensis, australis.
Cairnsichthys rhombosomoides, Rhadinocentrus ornatus. 
