ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Продовження…
Рід Xenotilapia — Ксенотиляпія.
— Xenotilapia flavipinnis [Poll, 1985] — Ксенотиляпія флавіпінніс жовтоплавцева. (Англ. Yellow Finned Xenotilapia, Yellow Sand Cichlid). Озеро Танганьїка. 9 см. Назва виду виникла через його жовті плавці. Через свій невеликий розмір цей вид відрізняється від більшості інших Xenotilapia. Колір спинного, анального та черевних плавців досить симпатичний. Тіло подовжене. Очі дуже великі, овальні, розташовані високо на голові. Задня частина черевних плавців витягнута.
Забарвлення тіла сріблясто-бежеве. Жовті плями є на спинному, анальному та черевних плавцях. Не існує зовнішніх відмінностей між самцями та самками. Черевні та анальні плавці зазвичай дещо слабше забарвлені у самок. Цей вид можна легко відрізнити від двох інших дрібних видів: X. spilopterus має більш високе тіло, а X. papilio має чітко нижній рот.
Відомо безліч географічних варіантів цього виду, спинний плавець яких, за рідкісним винятком, пофарбований у жовтий або помаранчевий колір. Колірні морфи: — X. flavipinnis “Cap Tembwe” – відрізняється точками на боках, які надають їм перламутрового блиску; — X. flavipinnis “Kapampa” – відрізняється відсутністю жовтої лінії на боках; — X. flavipinnis “Kapemba” – відрізняється тим, що жовта лінія на боці розташована до кінця; — X. flavipinnis “Kekese” – відрізняється наявністю червоних точок на спинному плавці; — X. flavipinnis “M’toto” – відрізняється наявністю на боці двох жовтих смуг; — X. flavipinnis “Moliro” – відрізняється яскравою жовтою смугою на боках; — X. flavipinnis “North” – відрізняється жовтим спинним плавцем; — X. flavipinnis “Nyanza Lac” – відрізняється наявністю жовтого пігменту на губах і щоках. Спинний плавець теж жовтий; — X. flavipinnis “Sibwesa” – відрізняється помаранчевим спинним плавцем; — X. flavipinnis “Tanzanie” – відрізняється відсутністю на боці жовтої смуги та пофарбованим у синій колір тілом. Спинний плавець жовтий.
Акваріум повинен мати дно з дрібного або середнього річкового піску, не дуже світлого відтінку. Зариває голову в пісок, вишукуючи пропитання, а потім відфільтровує через зябра, відокремлюючи їстівні фрагменти від неїстівних. Відкриті піщані ділянки та кілька великих каменів, що позначають межі територій. Чергування піску і каменів краще приймається цими рибами. Це мирні, іноді надзвичайно сприйнятливі риби, яких категорично не можна утримувати з агресивними сусідами. Якщо активні в нічний час риби або навіть сам акваріуміст потривожить ксенотиляпій, це може викликати паніку серед них. Вони воліють жити групами.
Внутрішньовидова агресія помірна, і сутички самців, що призводять до травм, вкрай рідкісні. Як тільки підлітки досягають 5 см, вони починають формувати пари, і це означає, що вони створюватимуть свою територію та твердо захищатимуть її від родичів. Риб інших видів не чіпають. Формують стабільні пари, можуть існувати довгий час, проте несподівано, навіть під час нересту, можуть змінити партнера. Тому краще утримувати одну пару в акваріумі. Рослини риби не пошкоджують.
Аерація та регулярні підміни води. Дуже чутливі до погіршення стану води, і регулярні підміни води мають важливе значення для доброго здоров’я. Самці риють невеликі нерестові ямки. Турботу про личинок у першу половину інкубаційного періоду беруть на себе самки. Потім вони передоручають личинок самцям, які й випускають мальків у доросле життя. Мальки ростуть досить повільно. За хороших умов нерест відбувається кожні 2-3 місяці. Т 23-27°C; pH 8,0-9,5; dH 8-25°.
— Xenotilapia leptura [Boulenger, 1901] — Ксенотиляпія тонкохвоста. Синонім: Asprotilapia leptura. (Англ. Purple Zambian Cichlid). 10 см. Тіло дуже тонке, витягнуте в довжину. Основа хвостового плавця тонка, сам плавець виїмчастий, подовжений. Для виду типовим є нижнє положення рота, характерне для цихлід, що харчуються водорослевими обрастаннями.
Колір тіла сірувато-сріблястий з тонкою чорною смужкою по верху спинного плавця. Кінці плавців (спинного та хвостового) закруглені як лопаті у пропелера. Статевий диморфізм слабкий, самки, як правило, трохи дрібніші за самців. Особини, що мешкають у водах Замбії, зазвичай мають злегка червонуватий або пурпурний відтінок на тілі. Зовні рибки нагадують Xenotilapia papilio.
Найчастіше групи риб можна помітити повзаючими черевцями по вертикальних поверхнях каменів у пошуках їжі. При утриманні риб у неволі необхідно передбачити в акваріумі відкриті піщані зони та велику кількість вертикально стоячих каменів для розбивки території. У каменях має бути достатня кількість печерок і укриттів, щоб інкубуючі самки могли ховатися. Якщо таких укриттів недостатньо, рибки зазвичай займають вертикальне положення (хвостом вниз) біля задньої стінки акваріума.
Досить стрибучі цихліди, тому акваріум з цим видом повинен бути по можливості ретельніше накритий покривним склом. Як ґрунт рекомендується середній та дрібний річковий пісок не дуже світлих тонів. Можливе парне утримання, але краще мати групу з 6-10 особин, оскільки в невеликій кількості посилюється агресивність цихлід.
Утримання з агресивними різновидами небажане. Дорослим рибам притаманна територіальна поведінка, яка посилюється в період розмноження. Основною їжею є нитчасті водорості, діатомові та інші дрібні субстанції, які рибки зіскрібають з поверхні каменів, спіруліновмісні пластівці, гранули, а також іноді дають циклопів і артемію.
Перед нерестом самець вириває в піску (за його наявності) невелике і неглибоке заглиблення, в якому і відбувається нерест. Представники виду розмножуються парами, у виношуванні ікри та личинок у роті беруть участь обоє батьків. Батьки охороняють молодь кілька тижнів, і часто можна бачити пару з відносно великими підлітками.
— Xenotilapia longispinis [Poll, 1951] — Ксенотиляпія лонгіспініс подовжена. Озеро Танганьїка. Характеризується збільшеною жорсткопроменевою областю спинного плавця та наявністю чорної окантовки на хвостовому плавці, а також наявністю чорних плям у передній області спинного плавця. Наявність чорної окантовки спинного плавця – мабуть, єдина ознака, що відрізняє цей вид від іншого виду – X. burtoni. Розміри самця цього виду можуть перевищувати розміри самки майже вдвічі.
Цей вид краще утримувати маленькою групою приблизно в 6 риб. Не потрібно тримати з агресивними чи територіальними різновидами. Дно піщане. Площа дна акваріума повинна бути не менше 120 x 50 сантиметрів. В акваріумах меншого розміру можна утримувати лише парами. Сумісне утримання з «ракушниками» може призвести до проблем, оскільки в період догляду за мальками вони атакують усіх, хто наближається до їхніх мушель.
Більшість Xenotilapia — донні цихліди, і конфлікти з «ракушниками» виникатимуть завжди. Вишукують здобич у піщаному ґрунті або в безпосередній близькості від нього, відфільтровуючи їстівні фрагменти від неїстівних. Під час годування необхідно остерігатися перегодовування риб, що може призвести до ослаблення та різноманітних захворювань, оскільки це часто завдає шкоди здоров’ю риби.
Ідентифікація: Рід Ксенотиляпія — Xenotilapia flavipinnis, longispinis.
Xenotilapia melanogenys, nasus, nigrolabiata, ochrogenys.
Xenotilapia bathyphila, boulengeri, caudofasciata. 
