Ряд Карпозубоподібні ( Cyprinodontiformes )
Надродина ікромечучі карпозубі ( Cyprinodontoidae )
Утримання карпозубих риб в акваріумі.
Переважна більшість сучасних видів — невеликі риби, розмір дорослих особин, як правило, не перевищує 10 см, що робить їх привабливими об’єктами акваріумного утримання. Самці багатьох видів дуже яскраво забарвлені, за що користуються заслуженою популярністю в акваріумістів багатьох країн, де існують товариства любителів карпозубих, видаються спеціалізовані журнали, проводяться виставки. Статевий диморфізм у цих рибок виражений дуже яскраво. Самці більші за самок, відрізняються різноманітним і яскравим забарвленням.
Самці являють собою зразки найсміливіших поєднань червоних і блакитних блискучих плям, смуг і крапок, плавці нерідко прикрашені смугами і точками трьох-чотирьох кольорів. Самки жовтуваті або сірувато-оливкові, дуже схожі у різних видів. Пістряве забарвлення Killifish не випадкове. Це сигнальне забарвлення, що приваблює самок і дозволяє суперничати з самцем. Вони легко адаптуються в акваріумній культурі та дають стійкі акваріумні популяції. Багато з них за зовнішнім виглядом віддалено нагадують щуку, і деякі ведуть хижий спосіб життя. Інших не можна утримувати в загальному акваріумі, оскільки вони нападають навіть на більших риб. Великі види ікромечущих карпозубих завжди потребують великого простору для плавання.
Утримання ікромечущих карпозубих в акваріумі не становить особливих труднощів. Риб краще тримати не в загальних, а в невеликих видових акваріумах. Найкращі результати і більший декоративний ефект досягається при утриманні групи з 10-30 екземплярів риб одного виду, для такої кількості риб достатньо 50-100 літрового акваріума. Невеликі розміри риб дозволяють утримувати їх у зовсім невеликих невисоких акваріумах об’ємом 10-30 літрів, що дає можливість збирати колекції з кількох видів карпозубих у домашніх умовах при наявності мінімального об’єму акваріумів. Також позитивним моментом є те, що багато з них добре адаптуються до акваріумних умов, невимогливі до умов утримання і не складні в розведенні. Це повинні бути затінені водойми з м’яким темним ґрунтом. Дуже хороші рослини, що плавають на поверхні.
Риби не утворюють зграй у суворому розумінні цього терміна, проте і в природі, і в просторому акваріумі вони тримаються групою, всередині якої дії тварин не узгоджуються. Після деякого часу спостережень легко помітити, що риби з більш яскравим забарвленням поводяться агресивніше. Це головні самці, перед якими риби нижчого рангу демонструють пози підпорядкування. Риби, потрапивши в новий акваріум, займають приблизно рівне положення одна перед одною в групі. Через деякий час утримання в неволі кіллі встановлюють певну ієрархію, головним чином серед самців. Укриття необхідні тому, що самці багатьох видів, суперничаючи між собою, переслідують один одного, а також агресивно ставляться до самок.
Більшість видів легко уживаються і з іншими мирними видами риб подібних розмірів, і деякі часто навіть розмножуються в загальному акваріумі за наявності великої кількості рослин. Для того, щоб рибки могли ховатися, в акваріумі висаджують дрібнолисті рослини групами. На поверхню пускають плаваючі рослини, серед коріння і стебел яких весь час проводять щучки. Освітлення в акваріумі має бути неяскравим або середньої потужності із затіненими ділянками. Як оформлення акваріума найбільше підходять різні корчі, а також будь-які рослини, найкраще дрібнолисті, папороті та мохи. Певну частину раціону майже всіх ікромечущих карпозубих у природі складають комах, за якими риби охоче вистрибують з води, тому акваріум повинен бути щільно накритий склом.
Підбирати види для загального акваріума треба з урахуванням особливостей поведінки. Перш за все до утримання в загальному акваріумі непридатні ніжні дрібні види. Вони, як правило, вимагають особливої турботи під час розмноження, так що їх краще тримати у видовому акваріумі, який може послужити і нерестовищем. Не можна утримувати дорослих риб з мальками свого чи інших видів, великих риб з дрібними. При цьому не так уже й важливо, чи достатньо рухливі риби і яку екологічну нішу вони займають в акваріумі. Більшість кіллі в співтоваристві з великими та рухливими рибами почуваються невпевнено. Вони занадто лякливі для того, щоб підселяти до них барбусів, великих даніо або ціхлових. Однак можна підібрати таких риб, які займатимуть шари води, рідко відвідувані кіллі. В акваріумі, дно якого вкрите торф’яною крихтою, донні риби будуть недоречні.
Для загального акваріума рекомендується вибрати акваріум просторіший, наприклад, літрів на 70-100 для 5-сантиметрових рибок і 150-200-літровий для більших. У такому акваріумі ви зможете висадити велику кількість дрібнолистих рослин, що створить безліч укриттів. Незабаром можна помітити, що окремі простори вподобали деякі головні самці. Але і для кіллі, що стоять нижче в ієрархії, тут знайдеться простір для плавання. Навпаки, в тісному акваріумі, де кожна особина на виду, часто спалахуватимуть бійки. З рослин, які можуть обходитися без ґрунту і розташовуються біля дна, поза конкуренцією таїландський папороть (Microsorium pteropus) з його густим корінням і яванський мох (Vesicularia dubyana). Обидва вони можуть жити при с极为 бідному освітленні, що в даному випадку дуже важливо. З рослин, що плавають на поверхні води, можна використовувати річию (Riccia fluitans) і папороть (Ceratopteris thalictroides).
Для встановлення і підтримки потрібного гідрохімічного складу води рекомендується внести в ґрунт виварену торф’яну крихту або декорувати акваріум шматочками вивареного верхового торфу. Ґрунт треба вибрати темний, що не містить карбонатів. Добре помістити в акваріум корчі, коріння дерев. Майже всім видам підходить м’яка і середньожорстка вода dH від 4° до 25°, рН – 6,2-7,2, хоча риби виносять зниження рН до 4,5. Кислотність води відіграє в житті карпозубих істотно більшу роль, ніж жорсткість. Багато видів віддають перевагу «старій» воді — з великою кількістю розчинених органічних речовин, хоча є види, що вимагають чисту, свіжу воду з мінімальною кількістю органіки.
Багато видів, що мешкають в акваріумах не перше покоління, добре пристосувалися до водопровідної води, якій властива велика жорсткість і високий водневий показник. Благотворно на них також діє невелика підміна води малими порціями. Проводячи підміни води, слід уникати різких змін умов. Не виносять різких змін хім. складу і температури води. Що стосується підсоленості води, то ця процедура сприятлива для більшості карпозубих — зменшується ймовірність зараження грибковими захворюваннями та оодініозом. Оптимальна температура води 18-24°С.
При утриманні риб легко помітити, що температура води сильно змінює темперамент риб. Багато видів, особливо мешканці гірських масивів, легко переносять охолодження до 15-20°С, але при цьому стають млявими і лякливими. Варто прогріти воду до оптимальної температури, і ви побачите в кіллі рухливих і строкатих тварин. Як мешканці поверхневих шарів, вони стійко переносять і перегрів води аж до 35°С. При цьому практично не відзначається загибелі риб внаслідок задухи. Однак висока температура різко скорочує і без того незначний термін життя однорічних риб, знижуючи ж температуру, вдається «обдурити» природу. Щоправда, за обман доводиться платити: риби стають більш сприйнятливими до захворювань.
Більшість карпозубоподібних тримається біля поверхні води, добуваючи тут собі їжу. Заручник успішного розведення будь-яких акваріумних риб — добре підготовлені плідники, і не останню роль у цьому відіграє правильне різноманітне годування. Годування має бути рясним і різноманітним. Треба пам’ятати і про те, що всі карпозубі, навіть найменші, — хижаки з яскраво вираженими хапальними рухами при годуванні. Сухі та штучні краще не давати — риби охочіше хапають рухомий корм. Риб годувати краще без використання годівниці, інакше сильніші риби не допустять молодих самців і самок до корму.
Риби охоче поїдають будь-які живі корми у великій кількості, при цьому вони не схильні до переїдання. З однаковим задоволенням ласують мотилем, різаним трубочником, коретрою, дафнією. Лише відсутність тваринної їжі змушує рибок задовольнятися водоростями та рослинами. Їх можна легко привчати до морожених кормів, а сухі вони беруть, тільки коли дуже голодні, і з великим небажанням. Риби тимчасових водойм дуже погано переносять навіть одно-дводенне голодування. Самкам при підготовці до нересту бажано триразове харчування з чергуванням різних видів корму.
Вигодувати молодь карпозубих набагато простіше, ніж інших риб — вони вилуплюються з ікри досить великими і повністю сформованими. Деякі з них можуть одразу брати дрібного циклопа і майже всі — артемію. Розвиток ікри більшості ікромечущих карпозубих триває від 10 до 60 діб. Пара або трійка (самець і дві самки) риб цілком можуть задовольнятися відсадником об’ємом 10-15 літрів. Більшість Killifish нереститься на м’який субстрат або дрібнолисту рослину. Це може бути проварений торф, кокосова стружка, яванський мох. Для риб роду Nothobranchius шар субстрату достатньо укладати в 1 см. Для Austrolebias та Simpsonichthys шар має бути не менше довжини риби (в середньому 4-5 см).
Карпозубі риби в природних умовах, Захворювання карпозубих.
