Вороги акваріумних рослин.
Серед безлічі прекрасних і мирних риб, поширених у акваріумістів, трапляються такі, які можуть завдати підводному саду непоправної шкоди. Шкода, яку здатні заподіяти представники фауни, може бути не лише прямою, а й непрямою.
Більшість великих цихлід — небажані сусіди для акваріумних рослин. Виняток становлять лише деякі, переважно дрібні види. Більша частина представників родини Cichlidae під час будівництва гнізда перекопує ґрунт, у результаті маленькі рослини висмикуються повністю, а коренева система великих рослин сильно травмується. Укладання на ґрунт великих каменів та обкладання рослин плоскими каменями певною мірою перешкоджає «будівельній» діяльності цихлід. Можна також убезпечити від пошкоджень кореневу систему рослин, розміщуючи їх у горщиках.
Діяльність цихлід завдає рослинам не лише прямої шкоди. Під час ворушіння ґрунту у воді виникає каламуть, частинки якої осідають на листі рослин, покриваючи його бурим нальотом. Знижується кількість світла, що надходить до рослин, погіршується доступ до них поживних речовин. У результаті порушується дихання і живлення рослин, вони хворіють і гинуть.
Кілька слів потрібно сказати про цихлід — мешканців Великих озер Африки. Ці риби, перебуваючи в акваріумі, надзвичайно люблять пробувати рослини «на зуб». Цікаво, що від щільного листя риби не відривають шматочки, а лише надкушують його, залишаючи точний малюнок зубів. Крім того, риби часто смикають листя, намагаючись обірвати його, і час від часу висмикують рослини з ґрунту. Тому африканських цихлід не слід утримувати в акваріумах, де передбачається вирощувати рослини.
Астронотуси (Astronotus), як і багато інших великих цихлід, агресивно ставляться до рослин. Вони їх підкопують, розривають листя, обламують стебла, хоча рослини ці хижаки не їдять.
Останніми роками в акваріумістів нашої країни дедалі частіше можна зустріти тиляпій (Tilapia). Молоді тиляпії мають досить привабливий вигляд, і їх доволі часто утримують в акваріумах. Дорослі тиляпії спочатку знищують в акваріумі практично всю зелень. Після цього вони починають поїдати всіх мирних мешканців акваріума, не виключаючи й своїх досить великих родичів. Рясне годування дещо зупиняє активну діяльність цих риб, але не рятує підводний сад від розорення.
Так само сильно, як і ціхліди, люблять ритися в ґрунті, ворушити його й змулювати мул в акваріумі різні види сомиків. Акваріумісти утримують сомиків торакатумів (Hoplosternum thoracatum). В акваріумі сомики старанно підбирають з дна залишки тваринного і рослинного корму, що запобігає їх загниванню, при цьому переривають ґрунт, підіймаючи каламуть, яка осідає на рослинах. Соми сінодонтиси об’їдають рослини з ніжним листям, такі як гігрофіла, синема. З ряду сомоподібних можна утримувати різні види маленьких сомиків, що належать до роду коридорас (Corydoras), вони не підіймають каламуть так, як великі представники ряду сомоподібних.
Першими мешканцями акваріума в початківців-акваріумістів часто бувають золоті рибки (Carassius). Однак поєднати цих дуже красивих риб з підводним садом не вдається з кількох причин. Перш за все, золоті рибки — мешканці холодних вод (звичайна температура утримання 16–20 °С), а більшість акваріумних рослин є представниками тропічної флори і потребують теплої води. Золоті рибки поїдають практично будь-які корми і з задоволенням общипують ніжні листочки рослин, причому особливо дістається рослинам з перистим листям. Крім того, ці рибки дуже люблять ритися в ґрунті і підіймають з дна мул. Уся ця каламуть осідає на листі рослин. Для акваріума із золотими рибками треба підбирати рослини відносно холодноводні, жорстколисті, стійкі до затемнення.
Надзвичайно популярні в акваріумістів маленькі рухливі рибки барбуси (Barbus, Puntius). Дорослі рибки з насолодою общипують верхівкові бруньки рослин, обривають ніжне молоде листя. Добавка рослинних кормів у раціон дещо знижує тягу барбусів до рослин. Але за найменшого порушення регулярності годування рибки знову можуть проявити її, причому не лише щодо рослин, а й до деяких рибок, у яких вони общипують плавці. Дорослі барбуси, що належать до родів Barbonymus, Balantiocheilos, Hypsibarbus, Leptobarbus, Labiobarbus, можуть повністю знищити рослинність в акваріумі.
Шкідником акваріумних рослин серед харацинових є тетрагоноптерус (Hemigrammus caudovittatus). Харчуючись різними кормами, він із задоволенням поїдає і соковиті молоді пагони водних рослин. Небезпека пошкодження підводного саду зменшується, якщо тетрагоноптеруси отримують рясний корм з великим вмістом рослинних добавок. Їм необхідно давати варену капусту, ошпарене листя салату, молоде листя кульбаби. Але навіть за рясного і різноманітного годування ці рибки не відмовляються від природної ніжної зелені водних рослин. Єдина група рослин, що не зазнає нападів тетрагоноптерусів, — це жорстколисті рослини і папороті.
У той час як представники серрасальмінових харчуються виключно м’ясом, милеїни — майже повні вегетаріанці, рослиноїдні. Для оформлення акваріума використовуються пластикові (для рослиноїдних видів) або жорстколисті рослини з сильною кореневою системою (для хижих), оскільки під час переляку риби починають метатися, і найслабші рослини вириваються з коренем.
Серед харацинових рибок передусім слід згадати метиннісів (Metynnis, Mylossoma, Myleus). Ротовий апарат цих рибок сильно розвинений. Нагостреними, як бритва, зубами метинніси відривають шматочки навіть найміцніших рослин, і врешті-решт усі зелені насадження в акваріумі виявляються з’їденими до коренів. Риби прожерливі, тому все відбувається надзвичайно швидко. Найрясніше годування з добавками рослинних кормів не рятує підводний сад від розорення.
Риби родів Colossoma та Piaractus — травоїдні, хоча й дуже схожі на піранью. Харчуються переважно рослинною їжею. Риби із задоволенням поїдають майже будь-які акваріумні рослини, пробують навіть штучні. Виняток становить, мабуть, лише яванський мох. А в акваріумах, не засаджених рослинами, звісно, в надлишку повинен бути зелений корм.
Риби з роду Distichodus добре відомі як рослиноїдні, люблять об’їдати м’які пагони водних рослин. Усі рослини в акваріумі будуть з’їдені, тому слід використовувати лише жорсткі акваріумні рослини або синтетичні. До живого корму, наприклад мотиля, яким годують інших мешканців акваріума, дистиходуси майже не доторκάються. Їхній раціон на 20% складається з тваринних кормів і на 80% — із вищих рослин.
Улюблена їжа риб роду Leporinus — молоді пагони водної рослинності. Ця риба, що харчується майже виключно рослинною їжею, швидко завдає дуже серйозної шкоди рослинності акваріума. У природи лепоринуси живляться переважно молодими пагонами водної рослинності і лише незначну частину раціону становлять дрібні личинки комарів, черви та інша живність, тому рослинний корм повинен перебувати в акваріумі постійно. Для аранжування використовуються пластикові рослини або жорстколисті, інакше вони будуть з’їдені.
Риби роду Semaprochilodus своїми широко вивертаними губами-терками зіскрібають з поверхонь водоростеві обрастання. Будь-які м’яколисті види рослин будуть знищені. За необхідності можна прикрасити ландшафт синтетичною флорою. Треба підтримувати ріст водоростей, де риба пастиметься, поїдаючи їх.
Любителі рідкісних унікальних риб утримують в акваріумах вугрів — макрогнатусів (Macrognathus) і мастацембелюсів (Mastacembelus). Ці риби величезну частину часу проводять зарившись у ґрунт і проробляючи в ньому довгі тунелі. Вони переміщують ґрунт, покращуючи в ньому газообмін. Це є позитивним боком діяльності вугрів, але є в неї і негативна риса. Часто такі тунелі проходять під коренями рослин. Через обрив маленьких і великих коренів рослини сповільнюють ріст і часто гинуть.
Безхребетні в акваріумі з рослинами.
Друзі акваріумних рослин. Риби-чистильники. 
