Розмноження відводками, нащадками, вусами.
Розмноження бічними столонами – один із найпоширеніших способів розмноження водних рослин. З акваріумної флори так розмножуються рослини, що входять до найрізноманітніших сімейств і ведуть різко відмінний спосіб життя. Одні рослини пристосувалися жити в товщі води, наприклад валіснерія спіральна – Vallisneria spiralis, інші плавають на її поверхні, як сальвінія вухата – Salvinia auriculata, треті ростуть у напівзакритому чи відкритому ґрунті. До них належить більшість видів рослин, що входять до сімейств Частухові (Alismataceae), Ароїдні (Araceae). Характерно для валіснерій, Echinodorus tenellus, Eleocharis. Стебло багатьох акваріумних рослин – криптокорин, анубіасів, лагенандр, деяких ехінодорусів – має вигляд повзучого кореневища. Розвиток росту пагонів відбувається залежно від виду з різною швидкістю.
Відводок – молода рослина, що утворюється на повзучому пагоні. Розмноження відводками, які виникають на більш-менш довгих повзучих пагонах міцних маточних рослин, має в акваріумі велике значення. У одних рослин, як наприклад, валіснерія, повзучий пагін, що утворюється в пазусі листка, складається з довгого міжвузля з брунькою на кінці і називається вусом. Спочатку міжвузля росте в горизонтальному напрямку, а потім розвиток переходить на бруньку, яка утворює коріння і листя молодої рослини – відводка. Він своєю чергою утворює вуси, і утворення нових відводків слідує послідовно один за одним – утворюється “ланцюжок” рослин.
Відводок, що утворив листя і коріння, починає харчуватися самостійно, і його можна відокремити від материнської рослини, але це сповільнить утворення наступного відводка. Відростки потрібно відокремлювати від материнської рослини тільки тоді, коли вони утворили достатню кількість коріння. Якщо вуси не розрізати, то можна отримати оптимальне розмноження рослини. З часом вуси, що з’єднують рослини, відмирають. Якщо в розвиток криптокорин потрібно втручатися якомога рідше, то, скажіть, у видів Echinodorus та Sagittaria потрібне регулярне проріджування популяцій, що стають занадто густими, і нещодавно висаджених відводків.
Рослини, що мають вигляд повзучого кореневища (криптокорин, анубіасів, лагенандр, деяких ехінодорусів), розвиваються порівняно повільно і утворюють будь-яке помітне кореневище приблизно за рік. На кореневищі з точок росту утворюються молоді рослини. Треба почекати, поки у дочірньої рослини сформується самостійна коренева система і кілька листків. На кореневищі виникають відводки, які зазвичай знаходяться в шарі ґрунту. На кінцевій точці відводка утворюється головний пагін. У деяких видів після розвитку або відокремлення головного пагона на відводку формуються нові дочірні рослини.
Багато ехінодорусів розмножуються вегетативно, утворюючи ґрунтові вуси з безліччю молодих рослин. Такий процес розмноження дуже характерний для Echinodorus tenellus та вузьколистого. Молоді рослини можна безболісно відокремлювати від материнського куща після утворення у них коріння. Відокремлювати вус до того, як на ньому утвориться повністю сформована рослина, передчасно. Ехінодоруси, що легко розмножуються за допомогою вусів, можуть швидко заповнити весь акваріум.
У інших рослин, як наприклад, криптокорина, повзучий пагін складається з кількох міжвузлів і називається батогом. У вузлі сидить окремий прикореневий листок і утворюються додаткові корені. Батіг деякий час розвивається під ґрунтом, потім верхівка пробиває поверхню і виникає стиснене міжвузля, про яке можна говорити як про кореневище. З його виникненням починається інтенсивне коренеутворення, а прикореневі листки змінюються нормальними – утворюється молода рослина – відводок, який можна відокремити після утворення 2-3 листків.
Нові батоги утворюються, як правило, від ділянки кореневища, але можуть і з бруньок у пазухах прикореневих листків. Але варто враховувати, що відводки не слід відокремлювати від материнської рослини занадто рано, оскільки вони тоді ростуть занадто повільно або взагалі припиняють ріст. Молода рослина повинна вирости до третини, краще до половини материнської (у криптокорин майже однакової величини).
Цим способом можна розмножити і барклайю довголисту (Barclaya longifolia), періодично розсаджуючи утворені густі зарості. Треба зазначити, що ці рослини починають рости дуже повільно. Значно кращий результат можна отримати, якщо не розрізати кореневище, а почекати, поки у дочірніх рослин, що утворилися на материнському кореневищі, сформується самостійна коренева система.
Таку молоду рослину можна досить легко відокремити від основного кореневища і посадити в ґрунт. Добре розвинені молоді рослини швидко адаптуються на новому місці і починають рости. При цьому на кореневищі материнської рослини дуже скоро формуються нові пасинки. Розмноження шляхом відокремлення дочірніх рослин є більш продуктивним, ніж розмноження шляхом розсічення кореневища.
Криптокорини дуже добре розмножуються кореневими нащадками. У цьому випадку серед коріння з’являється пагін, що йде під ґрунтом далеко від материнської рослини. У якийсь момент на його кінці прокидається брунька, яка проростає на поверхню молодими листочками. завдяки цьому вони утворюють зарості, які періодично слід проріджувати, видаляючи частину новоутворених кущів, з тим, щоб дати можливість залишеним рослинам повноцінно розвиватися.
Після того як нова рослина набереться сили, її можна відщипнути від материнської. Дуже дрібні рослини, випадково витягнуті з ґрунту, краще не пересаджувати в новий акваріум, а посадити в ґрунт на старе місце. Тоді вдається зберегти навіть дуже маленькі і слабкі рослини. Через певний проміжок часу старі рослини можна видалити і замінити новими, щоб запобігти “старінню” насадження.
Відводками також розмножуються багато видів рослин, що плавають на поверхні води, як наприклад, водокрас, лімнобіум, пістія та інші. Відводок у плаваючої рослини не відокремлюють, з’єднання розпадається само.
На прикладі розглянемо розмноження Cryptocoryne blassii. Маленька рослинка, посаджена в акваріум, за сприятливих умов починає рости і з розвитком кореневої системи, стебла і листя може розмножуватися. У рослини коротке товсте м’ясисте стебло, на якому з’являються листові бруньки. З цих бруньок починають розвиватися нові стебла, що несуть по всій довжині додаткові корені, а на кінцях листові бруньки. З цих бруньок розвиваються молоді рослинки. Вони спочатку залишаються з материнською рослиною, потім стебла, що зв’язують їх з материнською рослиною, перегнивають, і молоді рослини стають самостійними.
Завдяки цьому вони утворюють зарості, які періодично слід проріджувати, видаляючи частину новоутворених кущів, з тим, щоб дати можливість залишеним рослинам повноцінно розвиватися. Дуже дрібні рослини, випадково витягнуті з ґрунту, краще не пересаджувати в новий акваріум, а посадити в ґрунт на старе місце. Тоді вдається зберегти навіть дуже маленькі і слабкі рослини. Цим способом можна розмножити і барклайю довголисту, періодично розсаджуючи утворені густі зарості.
Дочірні рослини криптокорин – Cryptocoryne blassii; Cr. balansae; Cr. spiralis та ін. – виростають на значній відстані від материнської рослини; у інших видів, наприклад Cryptocoryne beckettii; Cr. lutea; Cr. minima та ін., ростуть у безпосередній близькості і утворюють окремі групи цих рослин. Рослина цього роду, розмножуючись ґрунтовими пагонами, може дати 8–10 нових рослин на рік. Молоді екземпляри рослин віком 1–3 роки виробляють більше рослинок, ніж ті самі рослини віком від 3 і більше років.
Рослини, що входять до роду ехінодорус – Echinodorus, вирощені в товщі води, 
розмножуються за допомогою вусів з листовими бруньками (квіткових стебел). Наприклад, Echinodorus amazonicus при розвитку листя викидає вус з безліччю листових бруньок. З кожної бруньки розвивається розетка з листям, а пізніше з корінцями. Якщо стрілка залишається під водою, то незабаром у кожному з вузлів з’являється молода рослинка. У міру розвитку листя і коріння розеток вус стає важчим і опускається на дно, їх можна відокремити від стрілки і висадити в ґрунт.
Можна нахилити квіткову стрілку до ґрунту і притиснути каменем, і дати можливість молодим рослинам укорінитися, дочірні рослини розвиваються дуже швидко. На стрілці, не притиснутій до ґрунту, пасинки розвиваються значно повільніше. Рослинки після вкорінення починають швидко рости і через кілька місяців стають самостійними. Такі розетки з листочками і корінням можуть утворюватися на квіткових стеблах, коли вони не підносяться над поверхнею води (у Echinodorus major).
Молоді рослини можна безболісно відокремлювати від материнського куща після утворення у них коріння. Відокремлювати вус до того, як на ньому утвориться повністю сформована рослина, передчасно. Деякі рослини зі вкороченим стеблом розвивають квіткову стрілку, на верхівці якої утворюється суцвіття. У низки видів ехінодоруса в області суцвіття утворюються дочірні рослини, які, як правило, ростуть під водою. Після утворення коріння і 5-7 листків їх відокремлюють і саджають у ґрунт. Можна нахилити квіткову стрілку до ґрунту і притиснути її каменем, щоб дочірні рослини вкоренилися. Деякі види апоногетона також утворюють в області суцвіття дочірню рослину, яку відокремлюють після утворення бульби і кількох листків.
Треба зазначити, що при утворенні дочірніх рослин на квіткових стрілках деякі види ехінодорусів значно сповільнюють ріст, дрібніють і на два-три місяці втрачають декоративність. Чітко виражена ця властивість у Echinodorus osiris, Echinodorus major, Echinodorus horemanii. Меншою мірою вона помітна у Echinodorus sellowianus, Echinodorus verticillatus, Echinodorus aschersonianus та деяких інших при утриманні їх в акваріумі. Обрізаючи квітконоси, можна зберегти декоративні якості цих цікавих рослин.
Після утворення дочірніх рослин на квітконосі ще до формування у них кореневої системи всю квіткову стрілку зрізають і поміщають в окрему кювету, притиснувши до ґрунту шпильками. Така стрілка повинна розташовуватися під сильним світлом на невеликій глибині. Дочірні рослини розвиваються дуже повільно, проте такий спосіб дозволяє зберегти декоративні якості материнського куща і отримати нові рослини.
