Як влаштовані креветки.
Тіло креветок, як і будь-яких інших вищих ракоподібних, складається із сегментів, подібних за формою та різних за виконуваними функціями, і складається з трьох основних відділів — головогрудного, черевного та хвостового. Не вдаючись в анатомічні подробиці, зазначимо лише той факт, що п’ять пар грудних ніг призначені для пересування субстратом (передні, так звані ногощелепи, — ще й для здобуття пропитання, захисту та здійснення деяких шлюбних обрядів) і тому називаються ходильними, а черевні ноги допомагають креветкам переміщатися в товщі води і відповідно до призначення отримали назву плавальних, або гребних. У креветки десять членистих ніжок.
Передня частина тіла креветки укладена в панцир. Це головогруди. Передній кінець карапаксу витягнутий у гострий шипоподібний рострум (дзьоб). Головогруди креветок несуть особливий виріст — рострум. На ньому є зубці та виступи, форма і розташування яких відрізняються у різних видів (за їх формою розрізняють види креветок). Дві пари вусів, причому одна дуже довга. А під цією парою — крихітні ногощелепи, ними креветка тримає їжу. Ротовий апарат є добре розвиненими щелепами (жвалами), що служать для перетирання їжі. На задніх щелепах є велика лопать, вона здійснює часті змахи, проганяючи воду через зяброву порожнину. Від головогрудей іде черевце, що складається з кілець, на нижньому боці якого є маленькі ніжки. Скільки кілець — стільки пар ніжок. А остання пара — навіть подвійна: чотири пласкі пластинки.
Забарвлення у більшості прісноводних креветок схоже: молоді рачки напівпрозорі, дорослі — частіше сіро-зелені, коричневаті, жовті, бланкватні. Вночі креветки світлішають, стають напівпрозорими, вдень на яскравому світлі темніють. Змінюють вони забарвлення і залежно від фону — на темному за 1,5–2 години можуть потемніти, на світлому — світлішають. У багатьох добре видно, як усередині рухається їжа, як дозріває ікра. Забарвлення креветок здебільшого зумовлене каротиноїдами, переважно астаксантином. З’єднуючись із білками, він утворює пігменти сижнуватого та буруватого кольорів. При високій температурі ці сполуки руйнуються, і астаксантин виділяється у вільному вигляді, проявляючи свій первинний червоний колір. Тому варені креветки, як і раки, стають червоними.
Пігменти в тілі креветки зосереджені в особливих органах — хроматофорах, розташованих у товщі покривів рачка. Ці органи мають відростки і розгалуження. Коли зерна пігменту концентруються в центрі хроматофора — креветка світлішає, коли вони розпорошуються по всіх відростках — рачок темніє під колір хроматофорного пігменту. Часто таких пігментів кілька, наприклад, у креветки крангон (Crangon) — жовтий, чорний, білий і червоний. Розподіл пігментів стимулюється дією певних гормонів у крові, які виробляються спеціальними залозами в очному стебельці під впливом світла. У позбавленої очного стебельця креветки повністю припиняється рух пігментів і зміна забарвлення.
Колір не є основним параметром для визначення виду креветок. Перш за все, колір креветки визначається нейрогормональними факторами і залежить від температури води, хімічних і фізичних властивостей води, стресу та соціального положення особин у групі. У рамках кожного виду та сорту є багато креветок, які відрізняються за кольором від загальної популяції, але водночас дають потомство, яке відповідає різноманіттю і такого ж кольору, як і інші особини в популяції. Для визначення виду креветок використовуються лише морфологічні відмінності (кількість зубців на рострумі, характер сегментів кінцівок тощо), а не колір. З огляду на те, що більшість акваріумістів не мають часу та фінансових можливостей для вивчення креветок під мікроскопом і детальної класифікації типів, вам слід зосередитися на хороших атласах креветок із відмінностями за кольором.
Черевний відділ складається з черевця (абдомен), більш товстого і розвиненого у самок, до якого прикріплюються плавальні ніжки — плеоподи. З їх допомогою креветка пливе. Останні черевні кінцівки — уроподи — утворюють разом із хвостом широкий віяло, завдяки якому креветка може здійснювати різкі стрибкоподібні плавальні рухи. Різко згинаючи черевце, креветка може швидко плисти назад, не розгортаючись у бік руху — так вона вчиняє у разі небезпеки. У цих тварин три передні грудні сегменти зрослися з головою і покриті захисним панциром — карапаксом, передній кінець якого витягнутий у шипоподібний рострум. Голова і груди захищені карапаксом, зябра приховані під бічними краями карапакса і при плаванні вільно омиваються водою.
П’ять пар задніх ніг прикріплені до вільних грудних сегментів і служать для пересування, передні три пари кінцівок перетворені на ногощелепи, якими вони переносять їжу до ротового отвору. Ними рачок збирає дрібні водорості, детрит і підносить їжу до жвал, щетинки на яких остаточно визначають харчову цінність захоплених часточок: чи варто їх їсти? Передня пара ходильних ніг креветок перетворена на клешні. Ними рачок захищається, хапає велику живу здобич. У самців клешні зазвичай більші.
З восьми пар грудних кінцівок три перші пари перетворені на ногощелепи, або клешні, що служать для схоплювання їжі та перенесення її до ротового отвору, а також для самозахисту. Інші п’ять грудних ніг використовуються при повзанні. Грудні ходильні ноги цікаві тим, що ліва і права ноги кожної пари рухаються незалежно одна від одної. Черевні ніжки (плеоподи) служать у самок також для виношування ікри, плеоподи своїми рухами омивають її свіжою водою та очищають. У самців перша пара ніжок перетворилася на копулятивний орган і служить для прикріплення сперматофора на тіло самки.
У зв’язку з життям на течії, в будові Атиопсисів (Atyopsis) сталися деякі конструктивні зміни порівняно з пристроєм “класичної” креветки. Перші дві пари ходильних 
ніг перетворилися на ловчі віяла і для ходьби вже не використовуються. Дійсно, коли здобич сама йде до рота, то повзати особливо багато не треба, зате треба вміти надійно закріпитися на кормному місці, щоб не знесла течія. Для цього третя пара ходильних ніг у цих креветок перетворилася на гачки-чіплялки, які особливо добре розвинені у самців. В умовах акваріума за допомогою своїх віял ці прісноводні креветки виціджують із води зважені шматочки сухого корму, риб’ячі екскременти, невеликі шматочки водних рослин. Якщо ж усього цього не вистачає для насичення, креветки починають підмітати дно і чистити губку фільтра.
Очі у креветок складаються з безлічі фасеток, кількість яких збільшується з віком. Тому зір у цих істот мозаїчний. Креветка краще бачить на близькій відстані (ймовірно, в кілька сантиметрів), і зір у її орієнтації відіграє меншу роль порівняно з дотиком і нюхом. Тим не менш, очі мають важливе значення в житті рачків, відповідаючи за вироблення в очних стеблинках спеціальних гормонів, що регулюють не лише зміни забарвлення, а й частоту линянок і ріст, рівень цукру в крові, обмін речовин, накопичення кальцію в організмі, розташування пігменту в клітинах.
Великі антени-вусики — органи дотику і, ймовірно, нюху, вони легко вловлюють коливання води навколо рачка. На антенвах ще бувають джгутики з чутливими щетинками, вони також допомагають орієнтації креветки. Під антенами розташовані невеликі антули — органи хімічного чуття. Усе це допомагає креветці почуватися впевнено в навколишньому середовищі. Позбавлена очей креветка знаходить їжу за 5 хвилин за допомогою антен, а без антен і очей — приблизно за 20 хвилин за допомогою ногощелеп і пальців ходильних ніг, які також виконують функцію органів дотику. В основі передніх антен-вусиків креветок розташований орган рівноваги — статоцист. Це порожнина із чутливими щетинками. На щетинки спираються “важки” — статоліти, своїм тиском вони орієнтують креветку щодо сили земного тяжіння. Як статоліти рачки зазвичай використовують піщинки, заштовхуючи їх у порожнину статоциста після кожної линьки.
Ззовні тіло креветки покрите суцільним шаром хітину. При рості ракоподібного періодично відбувається зміна покривів — линька. Це дуже важливий період у житті 
креветок. У цей час (два-три дні до линьки і один-два після) вони не харчуються. Ослаблені тварини часто гинуть саме під час линьки. У креветки, що перелиняла, м’яке тіло і кінцівки, і в цей час вона абсолютно беззахисна. На час линьки рачок ховається в найтемніші укриття, в гущу рослин, щілини на дні. Линька відбувається вночі.
Креветка лягає на дно, зверху в її покривах утворюється щілина між панцирем головогрудей (карапаксом) і черевцем. Креветка спочатку витягує зі старого панцира головогруди, потім черевну частину. Це триває лише близько пів хвилини. Нові покриви креветки поступово тверднуть, через пів години вона вже може стояти на ногах. Затвердіння нового панцира може тривати кілька днів. Після линьки у креветок відновлюються пошкоджені та втрачені кінцівки. У молоді це відбувається швидше, у дорослих — поступово, за 2–3 линьки. Під час линьки самки самец знаходить її за запахом. Він охороняє її, стоїть над нею, розставивши клешні. Потім приклеює сперматофор до черевної частини самки. Через 6–8 годин вона відкладає ікру на черевні ніжки і носить її до вилуплення личинок. У цей час вона ховається в укритті. Молодь сильно відрізняється від дорослих особин. Вона дуже чутлива до несприятливих умов і часто гине.
Для побудови панцира креветкам необхідний кальцій. Харчуються креветки різноманітним кормом: відмираючими водними рослинами та іншими органічними залишками, водними комахами, поліхетами, трубочником, мотилем, дафніями, коретрою. Їдять і рослини, віддаючи перевагу м’яколистим (таким як Ceratopteris). З великим задоволенням поїдають загиблих риб, слимаків та інших тварин, не відмовляються і від сухого корму. Хоча значна його частина надходить в організм рачка з їжею, у м’якій воді з низьким вмістом солей кальцію креветки ростуть погано.
Креветки не лише повзають по ґрунту, рослинах чи іншому субстрату, а й чудово плавають. При цьому вони відштовхуються від води плеоподами, притискаючи антени і грудні ножки до тіла та випрямляючи черевце. У разі небезпеки креветки різкими стрибками відпливають задом наперед, згинаючи черевце та відштовхуючись тельсоном і уроподами від води. Молодь тримається у воді майже вертикально: працюючи плеоподами і розправивши в боки антени та внутрішні гілки грудних ніг, вони сильно зменшують свою питому вагу і не занурюються у воду.
Акваріум для креветок. Креветочник.
Сумісність прісноводних акваріумних креветок. 
