Підкласс Магноліїди ( Magnoliidae )
Порядок Лататтяцвіті ( Nymphaeales )
Родина Барклаєві ( Barclayaceae )
Рід Барклайя — Barclaya.
Ми знаємо з літератури 4 види барклаї, які описані або згадуються кількома авторами — це лонгіфолія, періана, мотлея та ратундіфолія. Примхливість і вимогливість цього виду далеко виходить за межі середнього. Як хороші види в даний час розглядаються ще Barclaya kunstleri та Barclaya rotundifolia. Про їх культивацію в акваріумі мало що відомо. Рослина з добре розвиненою кореневою системою і коротким кореневищем. Стебло укорочене, з розеткою простих черешкових листків.
Ця рослина солітер. Саджають у поживний ґрунт. Освітлення розсіяне. Температура води 26-30°С, dH 2-12°, рН 6-8. Рослина любить високий вміст заліза у воді. Виділяє речовини, що гальмують ріст водоростей і деяких видів рослин (папороть індійська, річія, марсилія, ротала, деякі криптокорини). Рослина погано переносить пересадку. При надлишку вуглекислого газу у воді на листі з’являються дірки. Розмножуються відводками, що утворюються на повзучому пагоні.
У наших акваріумах утримуються два види цієї рослини: лонгіфолія та періана, але з упевненістю можна стверджувати, що періана вже майже повсюди витіснила свою подругу. Вона менш вибаглива, проростки могутніші і швидше ростуть, але вегетативно періана майже не розмножується, за рідкісними винятками. Лонгіфолія вегетативно розмножується охочіше.
Зовнішні відмінності цих двох представників: Barclaya longifolia має вужчі й загострені на верхівці листки оливково-зеленого відтінку з яскраво-червоним виворотом, поверхня їх матова і справляє враження шорсткої, хоча лист абсолютно гладкий. Barclaya perrieri має широкі листки з червоним забарвленням вивороту, що проступає на поверхню листка. Листя ніби наскрізь просякнуте люмінесцентним червоним сяйвом.
Barclaya longifolia необхідно саме розводити, а не утримувати, оскільки якщо вона не розводиться, і в неї немає малечі, то рано чи пізно дорослий кущ покарає Вас за недбалість своїм зникненням, повним і остаточним. Ця рослина може за одну ніч скинути все листя і не залишити в ґрунті навіть натяку на кореневище. Порятунок можливий на ранній стадії «хвороби», коли дорослий кущ починає відторгати від себе, здавалося б, абсолютно здорові листки. Вловивши такий момент, потрібно одразу ж висмикувати весь кущ, відстригти майже все листя, перемістити його в інше світле місце, але не вкорінювати, а так залишити в тому ж водоймищі і спробувати знайти причину загнивання рослини, усунути її і чекати.
Барклайя довголиста — Barclaya longifolia.
«1» Синонім: Barclaya pierreana, oblonga. Hydrostemma longifolium. (Англ. — Orchid Lily). Рослина походить із тропіків Південно-Східної Азії (Таїланд, Бірма, В’єтнам), де росте в дрібних струмках, зазвичай утворюючи одновидові зарості на невеликих, завжди затоплених ділянках. Рослина, на короткому і товстому стеблі якої утворена розетка листків, що досягають 60 см довжини (в акваріумі не більше 20-30 см). З них на черешки, залежно від рівня води і освітленості, припадає від 4 до 20 см. Листова пластинка лінійної форми, до верхівки поступово звужується, довжиною до 50 см, шириною до 5 см, з хвилястими краями, закругленою верхівкою і серцеподібною до стрілоподібної форми основою, у молодих листків вона закруглена.
Листя барклаї має дуже гарний шовковистий блиск, воно оливково-зелене з перламутровим відтінком зверху і від зелено-рожевого до фіолетового з нижньої сторони, молодий лист — червоно-цегляного кольору, знизу сріблясто-червоний. Листя зібране в розетку і підіймається вгору, до ґрунту не притискається, з тієї причини червоний виворіт листка можна легко спостерігати в акваріумі. Чим вищий рівень води в акваріумі, тим крутіше вгору розташоване листя. У молодих рослин листя розташовується в товщі води, а у дорослих екземплярів стелиться під її поверхнею. У культурі є форми червоного і нейтрально-зеленого кольору, звідси і найменування сортів «червонолиста» та «зеленолиста». У найпоширенішого сорту — Барклайя червонолиста — Barclaya longifolia var. red, у листків лицьова сторона винно-червона або бурувато-червона, тильна блідо-фіолетова, у більш рідкісного сорту — Барклайя зеленолиста, лицьова сторона листка оливково-зелена, а нижня також блідо-фіолетова.
«2» Дещо примхлива акваріумна рослина. Барклайя досить вимоглива до утримання і має бути постійно затемнена. Барклайя дуже теплолюбна, температура води в акваріумі має бути між 25-28°С. Зниження температури до 24°С призводить до припинення росту і, як правило, до загибелі рослини, в першу чергу кореневої системи. Підвищення температури води до 30-32°С і навіть більше не впливає на ріст барклаї. Для росту Барклаї потрібно багато місця і м’яка вода. Найкраще рослина почувається в дуже м’якій слабкокислій воді з добавками відвару торфу. Оптимальні показники жорсткості 4-15°, рН 6,2-7,2. Проте цілком задовільно, хоча і дещо повільніше, росте у більш жорсткій воді зі слабколужною реакцією.
Високі рівні кисню у воді можуть розщеплювати її листя, і рослина загине. Стрибки будь-якого показника, чим вони більші, тим згубніші. Барклайя не потребує частої підміни води, якщо вона постійно отримує достатньо мінеральних речовин, необхідних для живлення. Для барклаї найбільше підходить помірне освітлення. Освітлення бажане з посиленою частиною червоного спектра. Від прямого сильного світла рослину краще притіняти, саджаючи її в тінь великої або високої рослини. Для затемнення також можна використовувати рослини, що плавають на поверхні води. При нестачі світла черешки можуть бути довжиною більшою за листові пластинки. Тривалість світлового дня не менше 12 годин.
«4» Рослина з бульбоподібним або до 6 см подовженим, тонким, темно-коричневим, м’ясистим кореневищем. Корнева система розвинена сильно, у здорових рослин корені білі, шнуроподібні. Ґрунт краще поживний з підігрівом. У ґрунті має бути встановлений спеціальний обігрівач. Рослина чутливо реагує на холодний ґрунт. Різниця між температурою води і температурою ґрунту всього в пару градусів для цих рослин може бути згубною. Характер ґрунту для барклаї дуже важливий. Корнева система цілком бере на себе функцію всмоктування поживних речовин з ґрунту, і тому бажане ґрунтове підживлення у вигляді вивареної торф’яної крихти. Її коренева система надзвичайно ніжна і чутлива до пошкоджень. Для субстрату слід використовувати крупний річний пісок і дрібну гальку.
Замуленість ґрунту має бути порівняно невисокою. У дуже багатому на мул ґрунті при найменшому його закисанні коріння барклаї швидко гине, що призводить до загибелі всієї рослини. Відбувається це дуже швидко, на тлі, здавалося б, повного благополуччя рослини. У барклаї спочатку припиняється утворення молодих листків, а потім старі починають відокремлюватися від кореневища. Вся її листва раптово відривається і спливає до поверхні води. При огляді ґрунту можна не знайти навіть залишків коріння рослини. Уникнути таких неприємностей може допомогти тільки постійний контроль за станом ґрунту, його своєчасне чищення і пересадка рослини. Якщо ж барклайя починає втрачати листя поступово, є шанс врятувати кореневище: треба терміново помістити його в чисто промитий пісок і ближче до світла.
При культивації барклаї слід регулярно прочищати ґрунт навколо кущів, користуючись сифоном. Але робити це треба дуже обережно, оскільки пошкодження кореневої системи барклаї може призвести до загнивання рослини. Тому для неї важлива товщина шару ґрунту: якщо вона велика, в нижній частині накопичена органіка може почати загнивати. Для барклаї достатній шар ґрунту товщиною 4-5 см. Виправдана посадка рослини в горщики, наповнені чистим гравієм. Їх розташовують так, щоб верхній край знаходився над рівнем ґрунту. Це ускладнить потрапляння екскрементів всередину горщиків і відповідно сповільнить замулювання. Підживлювати рослину можна щотижня або раз на 10 днів комплексними мінеральними добривами з мікроелементами. При щільному заселенні акваріума рибами у воду можна вносити лише мікродобрива. Рослина любить високий вміст заліза у воді, тому можна рекомендувати рідке добриво, що містить залізо або ЕДТА.
«5» Рослина дуже ніжна і вельми вимоглива до умов утримання. Молоді рослини найкраще саджати в затенкованих місцях. Великі екземпляри можна чудово використовувати як солітер, маленькі на якийсь час висаджуються драбинкою. В акваріумі барклайя виглядає набагато ефектніше, якщо посаджена окремим кущем на відкритому місці. Рослини, які не отримують достатнього освітлення (розташовані по краях і кутках акваріума), ростуть повільніше. Рослини, що знаходяться безпосередньо під лампами освітлення, відрізняються приземистістю і міццю. Їх черешки довжиною 4-5 см, а ширина листків дорослих рослин доходить до 5 см.
Освітленість також впливає і на забарвлення листків. Листки рослини, що отримали достатньо світла, мають винно-червоне забарвлення, особливо інтенсивно забарвленими і блискучими стають молоді листки. Листки рослин, що отримали менше світла, бувають від оливково-зеленого до зеленого кольору. Формою листків і насиченим коричнево-червоним забарвленням барклайя добре виділяється серед інших рослин. Навіть серед червоно забарвленої листви вона буде помітна. Тонкі, довгі і кописхили листки можуть бути зеленуватими, червонуватими, оливковими, темно-бордовими, довжиною до 50 см. Рослина може мати до 25 листків. Для розвитку листків необхідний вільний простір. Ніжне листя барклаї — ласощі для равликів, тому слід бути обережним. Барклайя добре розвивається в акваріумі, якщо він населений рибами, що не пошкоджують її тонкого і ніжного листя.
Ця рослина виділяє сильнодіючі фітонциди, тому водорості на її листі зазвичай не поселяються. Після періоду активного росту і цвітіння барклайя зазвичай зупиняється в розвитку, проте через кілька тижнів відновлює ріст і дає нові листки. У період спокою не рекомендується пересаджувати рослину. Якщо в невеликому акваріумі бажаний невисокий, уповільнений темп росту, рослину рекомендується висадити у квітковий горщик, який закопують у ґрунт. Тоді ріст буде помітно повільнішим, і рослини довгий час залишатимуться маленькими. Загалом переносить пересадку добре і нерідко «дякує» за неї ще швидшим ростом. Її не можна чіпати лише в період спокою. Рослини, що досягли 30-40 см, вже болючіше переносять пересадку, аніж молоді. Якщо при транспортуванні, під час покупки, барклайя охолоджується нижче 15°С, то потім гине.
«6» Рослина в акваріумах розмножується вегетативно і генеративно. Вегетативне розмноження зазвичай спостерігається при затримках розвитку або загибелі головної точки росту. У нормально розвиваються рослин пагони на кореневищі утворюються дуже рідко. На короткому кореневищі барклаї утворюються молоді рослини. В результаті навколо маточного куща з’являється густа зарость. Не частіше ніж двічі або раз на рік виривають маточний кущ із безліччю прикореневої порослі, ділять його на окремі кущі і розсаджують їх у цьому ж водоймищі по можливості рідше, але не густіше, ніж через 15-20 см одна від одної. Пересадка дочірніх рослин за задовільних умов скоро починає ріст.
Барклайя мотлейя — Barclaya motleyi.
Синонім: Hydrostemma motleyi. Острови Суматра, Калімантан. Розеткова рослина, що вкорінюється в ґрунті. Корневище і придаткові корені розвинені добре. Рослина має м’ясисті червонуваті листки, зібрані в розетку, від овальних до круглих за формою, діаметром 10-15 см. Черешки товсті, довжиною близько 10 см. Листова пластинка майже кругла, рідше ланцетна, з серцеподібною основою, довжиною 5-10 см і майже такої ж ширини, жорстка, з лицьової сторони гладка, з тильного боку ворсиста, особливо в районі прожилок. З лицьового боку пластинка від нейтрально-зеленого до червонуватого, з тильного — світло-оливкового, червонуватого або іржавого кольору. Забарвлення листків змінюється залежно від умов утримання рослини.
Рослина швидко росте при хорошому верхньому освітленні. При достатньому природному освітленні забарвлення листків стає значно багатшим. Рослинам необхідна дуже м’яка, кисла вода і поживний, пухкий ґрунт із киглою реакцією. Молоді рослини виникають на довгих пагонах. Їх можна відокремлювати і вкорінювати в ґрунт. Рослина вимагає гарного підживлення, і для цих цілей зазвичай використовують багату на поживні речовини глину. рН 7,0; dH 8,0°; Т 22-27°C.
Cabomba aquatica, Cabomba caroliniana.
Gymnocoronis spilanthoides, Shinnersia rivularis. 
