Біотопи тропічної Азії.
Південно-Східна Азія являє собою конгломерат численних островів і континентальної суші, всі з яких розташовані в екваторіальному поясі. Тепло в цьому регіоні круглий рік, висока вологість і освітленість у регіоні призвели до різноманітності місць проживання. Цей район належить до так званої ідіотропічної зони і характеризується річною кількістю опадів понад 2000 мм на рік, температурою повітря не менше 27°С і температурою води не менше 24°С. Тваринний світ складається з прісноводних риб понад 1000 видів.
Струмки та гірські річки. Живляться ці водойми опадами, які рясно випадають у сезон мусонів. Гірські потоки, що стікають кам’янистими схилами, природно, характеризуються швидкою течією, яка добре перемішує воду. З цієї причини вода в потоках добре насичена киснем, аж до верхнього рівня насичення, але бідна на розчинні речовини і за властивостями мало чим відрізняється від дощової води, жорсткість 0-0,5°dH, pH 6,3-6,7. Температура води в гірських річках залишається порівняно низькою, 22-25°С. Гірські потоки стікають твердим ложем, в основному з каменів і гравію. Обростання каменів водоростями посилюється вниз схилами, у міру того, як у воду потрапляє все більше органічних речовин із опалого листя гірських лісів.
У швидких потоках можна зустріти спочатку тільки Gastromyzon, що живляться виключно водорослевими обростаннями і утримують себе в потоці за рахунок великих присосок. Потім з’являються інші види баліторових (Balitoridae) − Homaloptera, Nemacheilus, − потім коропові, що віддають перевагу швидкій течії (Garra, Osteochilus, Lobocheilos, Labiobarbus), гірськосомикові (Sisoridae) та акісові соми (Akysidae). Ще нижче за течією з’являються широко поширені види, такі як деякі Hemirhaphodon, Aplocheilus, Rasbora і боції.
Рівнинні річки. Починаючись як чисті гірські потоки, у річки у верхній течії потрапляє багато змитого дощами ґрунту, через що нижче за течією більша частина з них несе каламутну, непрозору воду і можуть характеризуватися як “білі”. Лише там, де річки отримують воду з озер або болотистих, залитих водою рівнин, вода в них стає прозорою, але сильно забарвленою, “чорною”. На рівнинах річки сильно петляють серед лісу, утворюючи величезну кількість стариць.
Ґрунт, що переноситься річковою водою, в умовах повільної течії осідає на дно, що викликає утворення великих річкових дельт. Ці дельти є мангровими лісами, прорізаними річковими каналами. Вплив морських приливів відчувається протягом десятка кілометрів від місця впадання вгору по річці, і оскільки морська вода важча за прісну, то в більшості дельт великих річок нижній шар утворений солоною водою, над якою протікає шар прісної річкової води.
Середні течії річок населені короповими (Barbodes, Garra, Hampala, Nematabramis, Osteochilus, Puntius, Rasbora) та сомоподібними (Bagrichthys, Hemibagrus, Kryptopterus, Liocassis, Micronema, Mystus, Ompok), сукупне видове різноманіття яких становить половину від загальної кількості видів у річці. Плотоїдні риби представлені видами родів Channa, Mastacembellus, Coius, Notopterus, Chitala.
Озера та стариці. Річки, що петляють рівниною, утворюють велику кількість стариць і озер, особливо характерних для Калімантану. Під час паводків озера в долині річок з’єднуються з руслом, у сухий сезон зв’язок з річками припиняється або зберігається через вузькі протоки. Крім неглибоких заплавних озер також виділяються гірські озера, деякі з яких утворилися в кальдерах вулканів, наприклад, Тоба на Суматрі.
Болота і канали. Стояча дрібна вода в спекотну погоду сильно нагрівається. Не рідкість, що температура води в таких біотопах може перевищувати 30°С і вона втрачає весь розчинений кисень. Тому тут мешкають тільки ті риби, які вміють дихати атмосферним повітрям: осфронемові (Osphronemidae), повзунові (Anabantidae), кларієві соми (Clariidae), змієголові (Channidae), а також Monopterus albus, Ophisternon bengalense.
Якщо вода випаровується і водойма перетворюється на брудну калюжу, Anabas, Monopterus і Clarias можуть повзати по вологій траві в іншу, успішнішу водойму. Periophthalmus мешкають у мангрових заростях, повзаючи по бруду та коріннях дерев.
Півострів Індокитай, що утворює південно-східну околицю Євразії та витягнутий між водними басейнами Індійського і Тихого океанів. Північний кордон півострова проходить південніше тропіка, а південна частина у вигляді сильно витягнутого півострова Малакка майже доходить до екватора. Для рельєфу півострова характерне субмеридіональне простягання хребтів, між якими на півночі вклинюються ділянки великих нагорій, а на півдні – низинні алювіальні рівнини. Низина в середній течії Іраваді є порівняно нешироким коридором між системою Ракхайн і хребтом Пегу, на схід від якого розташована алювіальна рівнина річки Сітаун. У нижній течії річок рівнини Іраваді та Сітауна зливаються, закінчуючись великою дельтою. Рівнина нижньої течії Хонгха та її велика дельта – один із найбільш густонаселених районів не тільки в межах В’єтнаму, а й на всій земній кулі; вони утворюють різкий контраст із важкодоступним і рідконаселеним нагір’ям. Повністю або частково на півострові Індокитай розташовуються такі держави, як Бангладеш, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма (Бірма), Таїланд.
Усі великі річки півострова беруть початок у горах Гімалайсько-Тибетської системи, перетинають гірські хребти і плоскогір’я Індокитаю, але їхні нижні течії проходять великими низинними рівнинами серед власних відкладень. Усі річки Індокитаю мають мусонний режим. Найбільша річка Південно-Східної Азії – Меконг. Його довжина 4500 км. Починається Меконг на південному сході Тибету на висоті близько 5000 м. У нижній течії, на низині, Меконг сильно меандрує і гіллястий на рукави. Одним із рукавів річка з’єднується з великим озером Тонлесап. Це озеро – колишня затока, що давно відокремилася від моря, але досі зберегла морську фауну. При впаданні в Південно-Китайське море Меконг утворює величезну дельту.
Найбільший інтерес для акваріуміста становлять південна і південно-східна частини Азії. Батьківщиною багатьох акваріумних риб є води Шрі-Ланки, Таїланду, Сінгапуру, Суматри і Яви. Це тропічні області, відомі під назвою мусонна Азія, до якої належать також прилеглі острови. Риби азіатського регіону серед акваріумістів завжди користувалися заслуженою популярністю. У них є все: і незвичайні форми, і цікава поведінка, і яскравість забарвлення. Цими якостями гідробіонти Південно-Східної Азії вигідно вирізняються серед інших мешканців водного світу. На цих територіях розташовуються великі тропічні ліси, у водоймах яких проживає велика кількість дрібних тропічних риб.
Місцевий клімат тропічної Азії зумовлений стійкими сезонними вітрами (мусонами), спричиненими різницею температур повітря. Влітку мусони дмуть з океану на материки, взимку – з материків на океани. На території на південь від Малаккського півострова дощі йдуть майже цілий рік, що справляє великий вплив на характер місцевої природи. Вегетаційний період і нерест риб тут зумовлені настанням сезону дощів. Початок цього періоду в різних місцях визначається їх положенням над рівнем моря.
Водні системи тропічної Азії займають низини біля підніжжя масивних гірських стін південної та південно-східної частини континенту і груп островів у Тихому та Індійському океанах. Як правило, ці водойми перебувають у тропічних лісах і непрохідних джунглях. Стоячі води дуже теплі, від 25 до 34°С. Дно їх вкрите багатовіковим шаром згнилого листя, у воді лежать гігантські стовбури упалих дерев. Від присутності дубильних речовин і гумінових кислот вода тут злегка кисла, бурштинового кольору, а численні тропічні зливи роблять її м’якою. Яскраве тропічне сонце не може пробитися крізь потужну завісу рослинності, і внизу, у воді, панує напівтемрява. Ось ті вихідні дані, які мають бути враховані при влаштуванні акваріума тропічного лісу. Болотисті мангрові ліси, що простягнулися уздовж узбережжя майже всієї тропічної Азії, створюють особливий світ. Вода в них переважно солонувата, а тому й склад риб тут інший.
Риби потрапляють до нас із Південного і Північного Таїланду, Малайзії та з індонезійських островів. У Південному Таїланді та Західній Малайзії, тобто на півострові Малакка, вода досить однорідна: вона м’яка рН 5,5. Супутня фауна: Tetraodon leiurus, Nandus nandus, Nemacheilus binotatus, Kryptopterus bicirrhis, Microphis brachyurus, Dermogenys pusillus, Rasbora borapetensis, Sphaerichthys osphromenoides.
Води Малайського архіпелагу в більшості регіонів теж дуже м’які за слабокислого показника рН, Суматра і Борнео, а також головний острів Ява, що примикає до них, з давніх-давен вважаються основними місцями, що експортують декоративних риб всіляких видів. Показник рН коливався від 6,0 до 6,5. Жорсткість води 2,4°dH. Відокремленим світом є болотисті мангрові ліси, що тягнуться вздовж узбережжя майже всієї тропічної Азії. Трохи ближче до моря у воді вже з’явився слід солі: жорсткість 1°dH, рН 6. Вода тут переважно солонувата, а тому й склад риб тут інший. Характерними для цієї області є риби роду Periophthalmus із родини Gobiidae. У природи Аровани тепер досить рідкісні. Вони зустрічаються на островах Індонезії, в Малайзії, Таїланді, Камбоджі і, можливо, В’єтнамі.
Води Таїланду. Таїланд розташований порівняно недалеко від острова Шрі-Ланка, на півострові Індокитай. З погляду акваріумістики, найбільший інтерес становить 
південна частина країни, зайнята тропічними дощовими лісами. Тут, як і на Шрі-Ланці, чітко виражені період дощів і сухий період. Річкова мережа Таїланду густа. Майже всі річки починаються в горах північних районів і впадають у Сіамську затоку. Основна частина водойм являє собою досить невеликі і чисті струмки, що стікають з гір, причому вода в них зазвичай бідна на солі. Зустрічаються струмки і з досить жорсткою водою. Це визначається розташуванням джерела струмка і породами, що вистилають його ложе.
У Південному Таїланді та Західній Малайзії, тобто на півострові Малакка, вода досить однорідна: вона м’яка. Електропровідність її теж практично не відрізняється (від 5 до 80 нS). Найдовша і найповноводніша річка в Таїланді – Менам-Чао-Прайя, вона має велике значення в житті країни. Довжина річки становить 1200 кілометрів. У період дощів, з травня по жовтень, уся низовина, якою тече річка, залита водою. Ширина дельти біля Сіамської затоки становить 135 км. Притоки річки Ной, Пасак, Сакэкранг, Тхачін. Єдиною річкою Таїланду, що впадає безпосередньо в Південно-Китайське море, є одна з найбільших річок Південно-Східної Азії – Меконг. Меконг витікає з Тибетського плато (Китай), тече через Юньнань, М’янму, Лаос, Таїланд, Камбоджу і нарешті на півдні В’єтнаму впадає в море. Немаловажне значення має і права притока річки Меконг – Мун. Уздовж західного кордону протікає річка Салуїн. Озер у Таїланді мало, найбільшими з них є озеро Кам (у системі річки Меконг) і озеро Тхалелуанг на півострові Малакка. Для річок характерні різкі зміни водності протягом року і високі повені в сезон мусонних дощів.
Значна кількість видів таїландських риб і рослин успішно культивуються в нашій країні. З рослин, що зростають у Таїланді, акваріумістам найбільше відомі такі види, як Cryptocoryne cordata, Cryptocoryne ciliata, Cryptocoryne balansae, Limnophila indica, Ceratophyllum demersum, Barclaya longifolia, Ceratopteris thalictroides, Crinum thaianum та ін. З риб зустрічаються Aplocheilus panchax, Rasbora agriophene, Acanthophthalmus kuhlii, Badis badis, Danio regina та ін.
Малайзія – складається з двох просторово роз’єднаних частин, розділених приблизно 640 км акваторії Південно-Китайського моря. Західна Малайзія займає південь півострова Малакка (за винятком Сінгапуру), а Східна Малайзія – північно-східну частину острова Калімантан (колишнього Борнео). На материку Малайзія має сухопутний кордон із Таїландом, а на Калімантані – з Індонезією. Півострів Малакка характеризується густою річковою мережею. Проте річки мають невелику довжину. Найбільш протяжні з них – Паханг близько 320 км, Келантан, Джохор, що впадають у Південно-Китайське море, і Перак 270 км, що впадає в Малаккську протоку. Завдяки рясноти атмосферних опадів річки повноводні цілий рік і транспортують значну кількість зваженого матеріалу. Уздовж узбережжя розташовані вузькі смуги низин, місцями переходячи в доволі великі заболочені рівнини.
Індонезія – найбільший архіпелаг у світі, що складається з 5 великих островів і 30 груп маленьких островів. До складу архіпелагу входять 13 677 островів, понад 6000 з яких заселені. Простягаючись на 5120 км від азіатського до австралійського континенту, архіпелаг розділяє Тихий та Індійський океан по лінії екватора. Найбільші острови – це найбільш густонаселений острів Ява, Суматра, Калімантан, Сулавесі та Іріан. Острів Калімантан Індонезія ділить із Малайзією (дві третини належить Індонезії), а острів Іріан Джая з Папуа Нова Гвінея.
Кожен окремий острів має свій характер, кожен не схожий на інший своєю красою, культурою та історичним розвитком. Особливий рельєф територій Індонезії в поєднанні з сприятливим кліматом свого часу посприяли утворенню густої річкової мережі в цих землях. На територіях Індонезії цілий рік випадає досить велика кількість опадів, через це річки завжди повноводні. Але рясні дощі та постійна повноводність річок несе в собі чималу небезпеку, виражену в досить частих повенях. У річках присутня велика кількість мулистого матеріалу, який постійно відкладається в прибережних територіях. Більшість річок Індонезії бере свій початок у центральному гірському масиві. Далі вони протікають вздовж рівнин, розташованих неподалік від узбережжя, далі їхній шлях пролягає через болотисті місцевості. Руси всіх річок дуже часто змінюються.
Ареал риб в Азії. Індія, Суматра, Сулавесі, Шрі-Ланка, Південний Китай.
Ареал риб у центральній та західній Африці. Центральноафриканські озера. 
