Який корм для цихлід краще?
При виборі кормів акваріуміст повинен сам для себе визначити, який корм буде основним, тобто складатиме основу раціону, і який корм (або корми) виконуватиме допоміжну функцію, тобто використовуватися як підживлення. Основний корм – це корм, який застосовується для годування з певною сталістю та регулярністю; це корм, який найбільш збалансований за всіма поживними речовинами, що входять до його складу, і найбільше відповідає кормовій спеціалізації того чи іншого виду; це корм, який є відносно безпечним і не завдає відчутної шкоди за правильного його застосування. Допоміжний корм – це корм нерегулярного застосування, що використовується як підживлення. До допоміжних кормів належать переважно важкоперетравлювані корми, годування якими має бути суворо дозованим і обов’язково чергуватися з кормами легшої засвоюваності.
Будь-який вид корму на сьогоднішній день має як позитивні, так і негативні характеристики. З штучних кормів жоден корм не може похвалитися своєю відносною ідеальністю, поживністю та збалансованістю. З кормів природного походження своєю відносною ідеальністю та універсальністю вирізняється лише циклоп, переважно у замороженому стані. Живий корм має бути живим і рухливим та не видавати неприємного (тухлого) запаху. Годування мертвими або пошкодженими лічинками чи рачками протипоказане.
Використання живого корму повинно здійснюватися лише у тому випадку, якщо є впевненість у його безпеці (мається на увазі водойма вилову та відсутність у ній риб) або якщо вжито заходів щодо його знезараження. Добре зарекомендували себе для згодовування молоді цихлід заморожені рачки артемія. Цей вид корму можна рекомендувати всім без винятку видам цихлід. Морожений корм повинен згодовуватися безпосередньо при відтаванні або ж одразу після відтавання, допускається короткочасне зберігання розмороженого корму в холодильнику (не більше одного дня). Не бажано багаторазове розморожування та заморожування корму. Не допускається заморожування «неживого» корму, що видає неприємний запах гниття.
Сухий корм (пластівці, граnули, соломка, чипси, таблетки) має бути сухим і не злиплим; застосування сухих кормів повинно передувати попереднім замочуванням (особливо це стосується гранул, чипсів та соломки) задля уникнення набухання корму всередині травного тракту риб, що викликає небажані наслідки. Цілій низці пропонованих сухих кормів властиво набухати і багаторазово збільшуватися в розмірах у процесі насичення водою, що може зіграти несподівану злу жартівку з вашими вихованцями, які поглинули цього корму трохи більше допустимої норми. Сучасні сухі корми провідних західних фірм краще застосовувати як доповнення до природних.
Як правило, пластівцеподібні, гранульовані штучні корми містять велику кількість протеїну, і при годуванні такими видами корму це необхідно враховувати як за дозуванням, так і за періодичністю годування. Будь-яке часте годування кормами з високим вмістом протеїну, а також перегодовування риб такими кормами неминуче і автоматично викличе «розбалансування» акваріума і, отже, вжиття термінових заходів щодо зниження небезпечних концентрацій азотистих сполук.
На підставі досліджень зарубіжних фахівців вміст протеїну в штучних кормах повинен знаходитися в таких межах:
• для всеїдних та рибоїдних видів цихлід – 40-45%;
• для рослиноїдних видів цихлід – 30-35%.
Вміст вуглеводів у штучних кормах повинен знаходитися в таких межах:
• для всеїдних та рибоїдних видів цихлід – 30%;
• для рослиноїдних видів цихлід – 45%.
Вміст жирів у штучних кормах повинен знаходитися в таких межах:
• для всеїдних та рибоїдних видів цихлід – 7-9%;
• для рослиноїдних видів цихлід – 3-5%.
Вміст баластних речовин у штучних кормах повинен знаходитися в таких межах:
• для всеїдних та рибоїдних видів цихлід – 1-2%;
• для рослиноїдних видів цихлід – 3-5% (для деяких видів сомів може досягати 10%).
Яку кількість корму необхідно давати цихлідам за одне годування?
Відповісти на це питання однозначно дуже складно, оскільки це залежить від багатьох факторів, а саме: •— об’єм акваріума та ефективність засобів фільтрації; •— кількість особин та щільність їх посадки на одиницю об’єму; •— розміри особин та їхня «різношерстість» за габаритами; •— темперамент різних видів цихлід у даному акваріумі; •— агресивність або територіальність окремих видів; •— кормова спеціалізація цихлід; •— структурний вид кормів (сухий, морожений, живий) і т. д. і т. п.
Так де ж криється відповідь на це запитання? Абсолютно точно, з точними кількісними викладками, стосовно практичної акваріумістики, на це питання не відповість ніхто! Проте відносні критерії кількості корму, що задається вашим вихованцям, встановити можна, але вони ґрунтуються на постійному спостереженні та аналізі, на практичних діях та досвіді, що базуються на неписаних постулатах акваріумістики – «Краще риб недогодувати, ніж перегодувати», «Риби постійно повинні відчувати почуття голоду, тоді вони житимуть і приноситимуть радість протягом тривалого періоду часу».
Будь-яке разове годування найкраще трохи розтягнути в часі, наприклад, здійснювати годування протягом 30-40 хвилин, даючи разову порцію в кілька прийомів (мінімум у 2-3) мінімальними дозами. При годуванні не треба забувати про спостереження – як їдять (охоче чи неохоче), чи всі їдять (якщо хтось відмовляється, то з якої причини). Для попередження рецидиву захворювань, пов’язаних із шлунково-кишковим трактом, дуже важливі спостереження за анальними виділеннями цихлід, тобто за екскрементами.
Ці спостереження дуже прості для аналізу навіть початківцю-акваріумісту – якщо виділення темного кольору (чорного, бурого, зеленого, коричневого, червоного або їх відтінків), то шлунково-кишковий тракт працює нормально і годуєте ви на даний момент правильно; якщо виділення світлі (прозорі, білі, каламутні) та ниткоподібні або їх немає взагалі – для вас це сигнал до негайного вжиття лікувально-профілактичних заходів та аналізу останніх заходів, пов’язаних із годуванням.
При недокормі, як правило, спостерігатимуться такі симптоми: млявість і зниження апетиту, загальне схуднення риб, постійна впалість черева, впалість боків, провали в області лобної частини голови та спини, усамітнення риб та їх пригношення з боку більш «міцних» особин, як підсумок – змарнілість, дистрофія та можлива загибель. При перегодовуванні, як правило, спостерігатимуться інші симптоми: малорухливість, загальна округлість тіла риби, постійна округлість черева. Опуклість боків (при спостереженні зверху), зниження темпераменту та рухових функцій, як підсумок – ожиріння, причому поступове ожиріння всіх життєво важливих органів, у тому числі й тих, які відповідають за дітородіння (репродукцію, відтворення), а також можливе захворювання та загибель.
Надмірне годування призводить до апатичної поведінки цихлід, до великих пауз між нерестами, а іноді й до повного їх припинення, більш швидкого старіння організму та підвищення чутливості до різних захворювань. Регулярні спостереження за вашими вихованцями допоможуть знайти і вибрати ту «золоту серединку» в годуванні, яка їм необхідна. Надалі вам не доведеться ламати голову з кількістю корму – цю кількість ви зможете визначати автоматично.
Основні види кормів для цихлід. Циклоп, Коретра, Мотиль, Кулекс, Дафнія.
Кормова спеціалізація живлення цихлід. 
