Сумісне утримання цихлід з живими рослинами.
Серед рослин риби ховаються від переслідування агрессивних особин свого або іншого виду, особливо потребують укриття молоді риби, що утримуються разом із дорослими. Правильно вибрані рослини дають можливість боязким рибам, наприклад багатьом карликовим цихлідам, виходити на відкриті місця, оскільки вони, очевидно, відчувають близькість укриття і стають на якийсь час більш упевненими в собі.
Утримання цихлід певних видів означає: суворо дотримуватися певних “правил гри”, тобто створити цим рибам в акваріумі звичний їм життєвий простір. Щоправда, у багатьох цихлід погана слава: вони розривають ґрунт, підкопуються під коріння акваріумних рослин, кусають або навіть вбивають сородичів за видом чи чужих риб і в усьому іншому виявляють свою хижацьку сутність. Звісно, в акваріумі цихліди не розлучаються зі звичками, притаманними їм у природних умовах. Той, хто вирішив ними обзавестися, повинен це знати.
Відомо, що основу харчового раціону цихлід групи Мбуна становлять водорості, які рясно вкривають скелі та підводні розсипи каменів, а також водні організми, що мешкають у цьому підводному килимі або поруч із ним. У результаті всі посаджені просто в ґрунт рослини виявляться викопаними з пошкодженим корінням. Інакше кажучи, риби харчуються головним чином рослинним кормом, тобто рослинами. Багато великих цихлід хоч і не їдять рослинну їжу, проте теж займаються знищенням рослин.
Коли починається нерестовий період, то самець і самка починають перетворення акваріумного пейзажу на свій смак, який абсолютно не збігається зі смаком власника акваріума. Окрім масованого перекопування ґрунту, безжально вириваються з корінням водні рослини, гілки обламуються і кришаться, листя обривається. Є взагалі травоїдні цихліди. Так, американська клиноплямиста цихліда уару (Uaru) має у своєму раціоні рослинної їжі понад 80%. У раціон багатьох видів цихлід (особливо “африканців”) обов’язково повинна входити рослинна їжа, і є велика ймовірність того, що риби просто з’їдять більшість рослин в акваріумі.
Посадка рослин у такому акваріумі проблематична, навіть якщо постійно замінювати їх на свіжі. Страждатиме дизайн від обірваних кущів та спотвореного листя. Акваріумістам-любителям приємніше бачити у себе вдома і цікавих риб, і гарні живі рослини. Саме живі. Взагалі рослинність в акваріумі з цихлідами просто необхідна, оскільки риби постійно потребують вітамінів і мікроелементів. Найкраща гарантія забезпечення такої потреби — водні рослини. Можливо, повноцінний акваскейп в акваріумі з цихлідами і малореальний, але цихліди і рослини в одному акваріумі — це цілком реально і може виглядати дуже непогано.
Все залежить від того, якими цихлідами ви заселятимете свій акваріум. Якщо це дрібні риби, наприклад, апістограми з Південної Америки, можна сміливо саджати будь-які вподобані рослини. Зараз різноманітність акваріумних риб і рослин значно зросла, і є можливість підібрати сумісні рослини з певною групою цихлід. Найбільш перспективними в плані адаптації до умов акваріумів з водними рослинами серед цихлід озера Малаві є насамперед представники родів Аулонокара, Отофаринкс, а також планктоноїдні хаплохроміди (Утака).
Щодо танганьїцьких цихлід, то це численні представники родів, що належали раніше до лампрологусів — цифотиляпії, циприхроміси, циатофаринкси, каллохроміси, ксенотиляпії, офтальмотиляпії тощо. У риб, що мешкають на великих глибинах, частка рослинного корму в раціоні буде тим меншою, чим глибше вони живуть у природних біотопах. Особливий інтерес у цьому сенсі становлять мешканці підводних печер і гротів.
Основним обмежувальним фактором у змісті цихлід у травнику є нерести. Навіть цихліди, які віддають перевагу рослинній їжі, можуть бути задоволені кормами, що містять відповідні добавки. Але інстинкт розмноження… З цим боротися практично неможливо! На мою думку, цихлід у контексті утримання в акваріумі з рослинами можна умовно розділити на чотири групи:
1. Карликові цихліди (апістограми, пельвикохроміси, дрібні акари та деякі інші) — це риби, що нерестяться на верхню чи бічну стінку укриттів або занадто малі для того, щоб мати фізичну можливість завдати суттєвої шкоди рослинам. До цієї групи можна віднести й скалярій, які хоча й можуть пошкоджувати молоді паростки деяких видів рослин і прибирати заважаючі гілки навколо нерестового субстрату, проте, за великим рахунком, серйозної шкоди не завдають.
Апістограми та інші перелічені риби дозволяють вирощувати практично будь-які рослини, хоча з глосостигмою та річією і тут можуть бути проблеми як біля самого гнізда, так і загалом по акваріуму. А також при не надто акуратному підборі їжі з дна можуть висмикуватися слабко укорінені пагони глосостигми. Але в іншому ці риби практично не впливають на дизайн, створюваний акваріумістом.
2. Група невеликих, до 15 см цихлід, які очищають від рослин лише відносно невелику площадку навколо нерестового субстрату і обмежуються цим. До них належать мікрогеофагус рамірезі та болівійський метелик, цихлозома меєка, седжей, акара мароні, деякі види хромісів (хроміс-красень до них не належить), а також можливо гімногеофагус Бальзані та деякі інші цихліди подібного розміру.
З другою групою все дещо складніше. Звісно, розмір можливої шкоди для рослин багато в чому визначається розміром і силою рибки. Ці цихліди так само цілком байдуже ставляться до рослин, але в цій байдужості є інший бік. Якщо рослина, на думку риби, заважає нересту, вона буде вирвана або купована настільки, наскільки “потрібно”, і риби не пошкодують на це ні часу, ні сил.
Є кілька можливостей обійти подібну неприємність, і одна з головних — взяти активну участь в організації нерестового майданчика. Я зазвичай слідую доволі простому шаблону, розкладаючи субстрат для нересту прямо в заростях рослин у прийнятних, на мій погляд, місцях і виходячи з потреб риб. Для хромісів, меєк, акар це буде плаский темний камінь, для седжеїв укриття-горщик, тобто напівзакрита кераміка, для бальзані — половинка кокоса або відкрита кераміка. Можливі варіанти і необхідне творче ставлення.
Після того як риби визначилися з вибором місця, невикористовувані укриття можна прибрати, а можна залишити запасними на випадок, якщо риби вирішать змінити місце для сімейного гніздечка. Відразу можна сказати, що навряд чи риби виберуть укриття біля переднього скла акваріума, хоча рамірезі та бальзані іноді не надто соромлячись розташовуються в будь-якому придатному місці. Зазвичай все ж таки цихліди вибирають укриття на середньому або задньому плані акваріума, ховаючись за рослинами.
Після того як Ви і риби визначилися з місцем для нересту, робота тільки починається. Риби почнуть очищати від рослин прилеглу територію, і тут також необхідна Ваша безпосередня участь. Перше: необхідно мати набір каменів розміром 5-10 см, щоб обмежити територію майданчика і водночас прикрити коріння рослин. Зазвичай розмір нерестового майданчика — на корпус риби від каменю — цих риб задовольняє. Друге: не лінуватися підсаджувати на місце рослини, які Ви хочете зберегти. У більшості випадків терпінням і наполегливістю вдається “умовити” риб погодитися з Вашим рішенням залишити цю рослину.
Якщо ж риби виявляють наполегливість, можна спробувати трохи зрушити всю рослину разом із ґрунтом, не викопуючи вже вкорінену, заповнивши утворену яму великою 2-4 см галькою. Третій із заходів стосується саме гальки: шар пласкої і відносно великої гальки досить ефективно захищає коріння рослин, а також сам ґрунт від розкопування. Галька завдяки якійсь своїй якості залишається завжди нагорі, прикриваючи легший для перенесення дрібний ґрунт, призначений для рослин.
3. Третю групу утворюють цихліди, які під час нересту, окрім очищення майданчика, займаються активним територіальним перевлаштуванням, тобто влаштовують укриття для малька в розкопах і поглибленнях ґрунту. Якщо їх немає, риби створюють їх самі. До таких цихлід, зокрема, належать дрібні гімногеофагуси рабдотіс (райдужний). Для третьої умовної групи цихлід галька стає ще актуальнішою. Якщо сам нерест за наявності місця проходить більш-менш скромно, то при вирощуванні малька, вже на етапі личинки, риби починають копати щілини-укриття, причому чим старша риба, тим активніший цей процес. І тут потрібно проявити як розуміння, так і твердість.
Перше: потрібно прикопати неподалік від нерестового субстрату п’ять-шість відносно великих каменів довжиною приблизно з розмір риби так, щоб верхня частина їх була на поверхні, а незасипаними вони утворювали між собою глибокі вузькі щілини. Якщо простіше: покласти впритул один до одного і напівприсипати. Ваша твердість повинна полягати в тому, що при кожній сифонці Ви повинні припиняти всі спроби копати десь іще, окрім наданого Вами місця, присипаючи і зарівнюючи всі несанкціоновані поглиблення. У цьому можуть допомогти і равлики меланії, поселені в ґрунті. Пласка 2-4 см галька, насипана в 1-1,5 шару, допомагає скоротити зусилля, оскільки заважає рибам копати.
4. Четверта група — до них належать цихліди, майданчик для нересту у яких дорівнює або перевищує об’єми, які можуть надати любителі у своїх акваріумах. Серед риб, зокрема і цихлід, є види, основу живлення яких становлять рослини. Майте на увазі, що деякі цихліди-вегетаріанці, наприклад, розправляються з водними рослинами дуже швидко, і для них краще прикрашати акваріум корчами, камінням і пластиковими рослинами, а живі додавати періодично і лише як вітамінне підживлення. Уару — яскравий тому приклад. Інші ж, зокрема деякі малавійські “хаплохроміди” (Nimbochromis livingstoni, N. polystigma), з жадібністю поїдають валіснерію.
Якщо ви хочете мати гармонійний акваріум з великими цихлідами та різноманітними рослинами, використовуйте спеціальні штучні рослини. За своїми зовнішніми параметрами, дизайном, забарвленням вони практично нічим не відрізняються від живих. А перевага їх очевидна: по-перше, такі рослини риби не спроможні знищити; по-друге, можна комбінувати їх за своїм розсудом, подовжуючи або вкорочуючи кущі; по-третє, їх дуже легко очищати від бруду та зелених обростань шляхом чищення спеціальною щіткою. Проте пластмасові сади не всім любителям припадають до душі, та й викопати їх із ґрунту рибам простіше.
Якщо Ви хочете мати гарний акваріум із цихлідами, прикрашений водними рослинами, тоді насамперед вибирайте риб із нижчеперелічених родів. Ці цихліди по-різному ставляться до рослин, але за певних умов їх можна утримувати в рослинному акваріумі. Aequidens, Altolamprologus, Apistogramma, Anomalochromis, Biotoecus, Bujurquina, Callochromis, Cardiopharynx, Chalinochromis, Cleithracara, Copadichromis, Crenicara, Crenicichla, Cryptoheros, Ctenochromis, Chromidotilapia, Cyphotilapia, Cyprichromis, Cyprichromis, Divandu, Ectodus, Eretmodus, Gnathochromis, Greenwoodochromis, Haplotaxodon, Hemibates, Ivanacara, Julidochromis, Krobia, Laetacara, Lestradea, Lamprologus, Lepidiolamprologus, Mesonauta, Microgeophagus, Nannacara, Nanochromis, Neochromis, Neolamprologus, Nyassachromis, Ophthalmotilapia, Paleolamprologus, Pelmatochromis, Ptepophyllum, Pseudocrenilabrus, Steatocranus, Stomatepia, Symphysodon, Trematocara, Telmatochromis, Xenotilapia.
Як поєднати рослини і цихліди в акваріумі? Підбір рослин для акваріума.
Розведення та нерест черепашкових лампрологусів. 
