Особливості розмноження, нересту цихлід.
Наскільки цікаві та різноманітні звички й спосіб життя цихлід, настільки ж незвичайні та дивовижні їхні способи розмноження і поведінки в шлюбний період. При правильному утриманні, регулярному дотриманні заходів гігієни розведення більшості видів фауни не становить труднощів. Що ще важливо з практичної точки зору для акваріуміста, так це легкість, із якою цихлові йдуть на нерест в акваріумних умовах. Від усіх без винятку видів можна отримати потомство природним шляхом, до цихлових ніколи не застосовувалися гормональні ін’єкції.
Цихліди – одна з родин класу риб, представники якої є чуйними та ревними батьками, що охороняють своє потомство від зазіхань агресорів дуже тривалий час – від моменту відкладання ікри і часом до дорослого віку. У більшості випадків чисельність потомства цихлід дуже невелика, а виживаемость висока. Відомо, що більшість цихлід, які мешкають в озерах Вікторія і Малави, виношують ікру та потомство в роті. Серед мешканців озера Танганьїка такі теж зустрічаються, але значна частина видів є літофілами і доглядає за потомством у скелястих щілинах і печерках.
Що ще важливо з практичної точки зору для акваріуміста, так це легкість, із якою цихлові йдуть на нерест в акваріумних умовах. У переважної більшості цихлових яскраво виражена турбота про потомство. Види охороняють потомство або на відкритих місцях, або в укриттях. У першому випадку риби обирають для нересту листки рослин, каміння, пісок, чистять ці місця, у другому – формують із піску ямки, канави.
У переднерестових клопотах і охороні кладки беруть участь або обоє батьків, або самець, або самка. Існують і ускладнені способи догляду за ікрою та личинками. Цихлові, які охороняють потомство в укриттях, поділяються на тих, що використовують печерки, і тих, що утримують ікру та личинок у роті. Перші влаштовують гнізда під камінням (інші види відкладають ікру на стелю притулку) або ж будують нори та заглиблення в камінні, серед коренів.
Відносини між самкою та самцем можуть бути моногамними або полігамними. Найчастіше можна бачити полігінію, коли один самець нереститься з кількома самками. Такий нерест може бути майже одночасним, як у риб, що інкубують у роті, коли за день самець може запліднити ікру кількох самок, або по черзі, коли нерест із різними самками відбувається в міру того, як слабшає турбота про підрослих мальків. Це типово для більшості видів, що відкладають ікру на субстрат, хоча моногамні зв’язки в цій групі теж поширені, але багато самців не можуть стриматися від спокуси запліднити ікру з іншою самкою, яка починає плавати поблизу в пошуках субстрату.
Відомі у цихлід і випадки поліандрії, коли одна самка нереститься з кількома самцями. Найчастіше це буває знову ж таки у тих, що інкубують у роті: самці ворогують між собою, тому запліднення відбувається не одночасно кількома чоловічими особинами, а по черзі: виметавши порцію ікри та запліднивши її, самка переміщується на ділянку іншого самця і продовжує ікрометання.
Африканські цихліди в більшості виношують яйця і личинок у роті. Зазвичай на дні готується ямка, а після нересту самець (або самка в інших видів) забирає яйця в рот. У роті потомство розвивається від 8 до 18 діб. Вода, що протікає до зябер, омиває ікринки, риба часто робить жувальні рухи, не дозволяючи ікрі та личинкам злежуватися. З переходом до активного живлення мальки починають покидати рот, але перший час тримаються поблизу батьків і при небезпеці спрямовуються в рятівне притулок. Усі цихліди, що населяють багате на рибу озеро Малави, інкубують ікру в роті. Одразу після виметування самка підпливає до кладки і забирає її в рот, де ікра запліднюється самцем. Нерестова поведінка цихлід з острова Танганьїка вельми різноманітна. Тут теж водзяться риби, що інкубують ікру в роті, але при цьому є й такі, що залишають кладку в печерках або вузьких щілинах.
Цихліди, що нерестяться на субстрат (великі валуни, печерки, гроти, ямки з піску, черепашки молюсків), зазвичай виробляють на світ не більше ніж кілька тисяч мальків. Такі цихліди агресивно охороняють ікру та мальків тривалий час і часто утворюють зграї, що складаються з риб змішаного віку. Інші цихліди пристосувалися охороняти ікру більш витонченим способом – виношувати ікру та личинок у роті, причому в міру «змужніння» личинок батьки випускають їх із рота погуляти поблизу будь-яких укриттів. При перших же ознаках небезпеки мальки миттєво спрямовуються назад у притулок – батьківський рот.
Дуже цікаво і різноманітно будуються відносини між різностатевими особями. Наприклад, деякі інкубуючі цихліди не утворюють пар, і турботу про потомство бере на себе один із батьків, інші ж, навпаки, живуть і доглядають за ікрою та личинками по черзі. У видів, що відкладають ікру в норах, також існують різні форми подружнього партнерства. Є види, які живуть і розмножуються в колоніях і зграях, у інших риб самці збирають гарем або утворюють пари, які виникають у період нересту або на більш тривалий час.
Термін дозрівання статевих продуктів цихлід безпосередньо пов’язаний із максимальним розміром дорослої рибки. Види, максимальний розмір яких не перевищує 8-10 см, здатні принести перше потомство вже у віці 3-х місяців. Великі види, розмірами 40-60 см, дозрівають набагато пізніше, на 4-5-му році життя. Вроджений самець-домінант дозріває приблизно до того ж терміну, що й перші готові до нересту самки. Решта самців дозрівають часто значно пізніше. Про готовність самців до нересту свідчить їхній збуджений стан. Часто спостерігаються сутички суперників. Про те саме свідчить і насичення забарвлення. Ознакою готовності самки є чітко позначена припухлість у ділянці анального отвору, а потім і поява яйцекладу. Як самець, так і самка в цей час помітно збуджені й підшукують майданчик для нересту.
Оптимальні умови для нересту цихлід.
Артемія, Гранули, Хстівці, Таблетки, Асорті з морепродуктів і овочів. 
