ЦИХЛІДИ АФРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Pelvicachromis — Пельвікахроміс.
Мешкають у водах Західної та Центральної Африки, у гирлах і нижніх течіях річок і навіть у прибережних замкнених водоймах із солонуватою водою. Місця їх поширення – це мілководдя, густо заросле водною рослинністю, напівзаболочені ділянки річок з великою кількістю затоплених дерев, підмиті береги з виступаючими коренями вікових тропічних дерев, що рясніють підводними печерами та гротами. Буйна прибережній рослинність, що складається з густого чагарнику з навислою над водою листвою, створює ідеальне середовище з дуже незначними добовими коливаннями температури.
Окремі види проявляють деяку агресивність, але переважно це досить миролюбні рибки. Риби агресивні по відношенню до свого виду, самці утворюють територію з печерою в центрі. Особливо пари, що гніздяться, демонструють агресивну поведінку. Тримаються в нижньому та середньому шарах води. Можна утримувати парами в загальному акваріумі та з видами риб, що займають середній і верхній шари води. Місцями зарості рослин, корчі, каміння, печери (більше кількості пар риб). Рекомендується утримувати представників роду Pelvicachromis у воді хорошої якості з максимальною температурою води в акваріумі 25°С. Більш тепла вода значно скорочує життя. Не люблять сильної течії в акваріумі. Ідеальна їжа з низьким вмістом жиру та білка.
Розведення за наявності добре підібраної пари труднощів не становить. Ікру відкладають на твердий субстрат. Усі види роду утворюють сім’ю, в якій самка самостійно бере на себе турботу про ікру та мальків. Протягом цього періоду основна роль самца полягає в охороні території. Вода м’яка: dH 3-12°, до 25°; рН 6,2-7,8; Т 22-26°C, за необхідності солоність 1-5%.
Характерна особливість цього роду полягає в тому, що у багатьох видів існують численні варіанти забарвлення. Рід Pelvicachromis можна приблизно розділити на дві групи. По-перше, ми маємо види з порівняно округлими носами, такі як — P. pulcher, — P. roloffi, — P. subocellatus і — P. taeniatus. Ці рибки зазвичай виростають до 8 см самці і 6 см самки. Але оскільки всі цихліди ростуть протягом усього життя, то старі та добре відгодовані акваріумні особини можуть значно перевищити ці показники.
На противагу їм дикі зразки ледь доростають до цих розмірів і на волі досягають статевої зрілості вже при довжині в 4-6 см. Друга група Pelvicachromis відрізняється довгим носом. Вона включає, наприклад, такі види як — P. humilis, — P. rubrolabiatus і — P. signatus. У середньому ці рибки більші за своїх дрібніших кузенів (8-12 см), і в акваріумі вони значно агресивніші.
— Pelvicachromis pulcher, kribensis. [Boulenger, 1901] — Цихліда-папуга, або пельвікахроміс звичайний, строкатий, гарний. Синоніми: Pelvicachromis sacramontis, Pelmatochromis pulcher, aurocephalus, camerunensis, pulcher kribensis. (Англ.: Krib, Kribensis Cichlid, Niger Cichlid, Purple Cichlid, Rainbow Krib). Мешкає у лісових водоймах та в районах із солонуватою водою в Західній Африці, Беніні, Нігерії, Камеруні. Самец 7, самка 5 см. Профіль спини вигнутий більше, ніж черева. Передня частина голови, з кінцевим ротом і похилим лобом, злегка зігнута вниз і нагадує голову папуги. Губи товсті.
Папуга має гарне та мінливе забарвлення (нараховується кілька колірних форм, що відрізняються між собою кількістю жовтого та золотистого кольору). Найчастіше зустрічаються жовто-коричнева або блакитна форми рибки. Верхня частина тіла темно-зелена, тіло зеленувате з блаким відтінком, нижня частина рудувата до кармінно-червоної. Дві темні поздовжні лінії (одна по гребеню спини, інша уздовж усього корпусу від губ і до кінця хвоста) вигідно відтіняються загальним світлим фоном тіла: жовтуватим у самок і світло-кремовим, майже білим – у самців. Спинка темна.
Зяброві кришки з блакитно-зеленими штрихами і чорною плямою. Грудні плавці біля основи темно-фіолетові, далі зеленуваті з червоною облямівкою, хвіст зеленуватий з коричнево-червоними точками та чорним верхнім краєм. Анальний плавець фіолетовий з чорною окантовкою, черевні чорно-блакитні. Хвостовий – округлий, його середні промені часто бувають подовженими, що надає йому ромбоподібної форми, його верхню частину прикрашають чорні плями у вузькому золотому обрамленні.
Кількість їх індивідуальна і може коливатися від однієї до семи. На спинному плавці з помаранчевою облямівкою по зовнішньому краю також є кілька чорних міток, що іноді зливаються в суцільну лінію. Черевні плавці молочно-бузкові. Анальний і особливо спинний плавці загострені й витягнуті настільки, що доходять ледь не до середини хвоста.
Самки менші та відрізняються червоно-фіолетовим черевцем. Самка дуже гарна у своєму шлюбному вбранні: плавці розпущені віялом, черевце світиться яскравою пурпуровою плямою, на спинному плавці палає золота з чорною окантовкою смуга, а на кінці його – дві вугільні плями, перші промені грудних плавців небесно-блакитного кольору. Мальки мають сіре забарвлення з широкою темною смугою уздовж тіла.
Статеві відмінності: • самец – на зябровій кришці бірюзова пляма, хвостовий плавець загострений, на ньому знаходяться 4-6 овальних чорних плям, черевні плавці зеленуватого кольору, спинний і анальний плавці загострені з червоно-коричневою облямівкою; • самка – менша і повніша за самців, плавці більш округлі, хвостовий плавець ніби обрубаний, на спинному широкий золотистий кант з 2-3 темними плямами на кінчику, черевні плавці рудуваті. Плям на спинному і хвостовому менше (до 4), а то й зовсім немає. Пляма на черевці самок не блідо-рожева, а яскраво-малинова і з’являється в ранньому віці.
Варіативний вид, відомо кілька колірних вариететів: — Р. pulcher “Aureocephalus”. Самці жовтуваті, голова і зяброві кришки зеленувато-золотисті, від очей до хвоста тягнеться чорнувата смуга. Спинний плавець біля основи темно-жовто-оливковий з металевим блиском, темно-червоними штрихами в напрямку променів плавців, над цим є золотистий блиск, задня половина плавця інтенсивно червона, подовжені промені зі світло-жовтим кантом і червоною обкладкою. Анальний плавець ніжно-фіолетовий, черевні світло-блакитні, хвіст з 4 чорними плямами і червоною облямівкою. Голова і зяброві кришки самок глянцево-золотисті, черевце з червоно-фіолетовою плямою; — Р. pulcher “Blue”; — Р. “Camerunensis”. Забарвлення аналогічне Р. “kribensis”, але більш інтенсивне. У самців у період нересту черевце, груди та зяброві кришки до губ кров’яно-червоні. Нижня частина хвоста жовтувата. Уздовж тіла проходить темна смуга, у верхній частині тіла – 3 світлі поперечні смуги. Черевні плавці червоні, у самца з блакитним кантом.
— Р. pulcher “Gold”; — Р. pulcher “Green”; — Р. pulcher “Isokpo” – з Нігерії; — Р. pulcher “Kribensis”. Верхня частина тіла коричневата з блакитними, аж до фіолетових, блискітками, боки і черевце від блакитного до фіолетового кольору із зеленуватим блиском. Темна поздовжня стрічка проходить по спинці, інша, чітко виражена у молоді, – уздовж тіла. У самців є 1-5 темних, у світло-жовтому обрамленні, круглих плям у верхній частині хвоста. Черевні плавці у самок винно-червоні, у самців фіолетові; — Р. pulcher “Ndonga” – мешкають тільки в річці Ndonga в Камеруні. У самців ланцетний або ромбоподібний хвостовий плавець. У самців і самок майже завжди на тілі чорна горизонтальна смуга. У обох у період догляду та розмноження з’являється яскрава кругла червона пляма в нижній частині живота;
— Р. pulcher “Nigeria”. У самців і самок майже завжди на тілі чорна горизонтальна смуга. Самка під час догляду за потомством має яскраво-червону круглу пляму в нижній частині живота. Хвостовий плавець у самки завжди округлений. — Р. pulcher “Orange fin”; — P. pulcher “Red” – У самця нижня частина тіла від голови до анального плавця рожево-червона. На хвостовому плавці немає плям; — Р. pulcher “Red blue”; — Р. pulcher “Super red”; — Р. pulcher “Yellow” – з Нігерії; Є альбіносна форма — P. pulcher albino (тіло світле, очі червоні).
У загальному акваріумі уживається з будь-якими іншими рибами, чи то інші цихліди, барбуси, лабіринтові чи харацинові. Мирні риби, відзначається внутрішньовидова агресивність під час нересту. Тримаються рибки в нижніх і середніх шарах води. Утримувати в акваріумі з різними укриттями – заростями рослин, корчами, печерами з каміння та керамічними горщиками (якщо укриттів не вистачає, риби викопують під корінням рослин або камінням ямки, де і ховаються).
Самці створюють свою територію з печерою в центрі та охороняють її. Дорослі риби, які прожили деякий час окремо, погано уживаються між собою, тому бажано в акваріум запускати молодих риб. Риби-папуги утворюють постійні пари. Поки папужки молоді, вони живуть дружно. А от із настанням статевої зрілості ситуація змінюється.
Від безтурботного плавання по акваріуму самці переходять до цілеспрямованого пошуку майбутнього місця нересту, визначення меж своєї території та захисту їх від посягань конкурентів. Центром володінь самца є печерка, грот, квітковий горщик, шкаралупа кокоса або навіть просто керамічна трубка внутрішнім діаметром 3-4 см. Якщо кожен самець знаходить собі укриття, поділ території відбувається досить швидко і супроводжується лише млявими сутичками.
При дефіциті печерок боротьба за володіння ними носить більш затяжний і жорсткий характер. При повній відсутності укриттів самці починають рити в ґрунті ямки, піднімаючи каламуть і висмикуючи рослини. Розміщувати печерки слід на відстані не менше 20-30 см одна від одної у місцях, максимально віддалених від годівниці, щоб не провокувати мешканців акваріума на вторгнення у володіння пари, що вигодовує потомство.
Освітлення розсіяне. Ґрунт – дрібна та середня галька. З однаковим успіхом живуть як у м’якій кислуватій, так і у жорсткій слаболужній воді. У м’якій, торф’яній воді риби почуваються краще, забарвлення яскравіше. Головне, щоб вода була чистою і свіжою: при надлишку органіки риби стають млявими, втрачають насиченість забарвлення. Обов’язкові аерація, фільтрація та підміна води.
Всеїдні, обов’язкове рослинне підживлення. Годувати їх можна навіть сухими кормами, але краще живими або замороженими. На ріст і розвиток риб позитивно впливає рослинне підживлення, у тому числі й сухе на основі спіруліни. Тривалість життя в акваріумі до 8 років: dH 6-20°; рН 6,0-7,5; Т 22-26°С.
Досягають зрілості у 9-12 місяців. Нерест може проходити в загальному акваріумі. Визначену пару надалі розлучати не слід. Можливе вирощування мальків у загальному акваріумі. Поміщені в загальний акваріум, папужки не завдають пошкоджень іншим мешканцям, відганяючи їх від зайнятої території. Стимулом до нересту є підвищення температури на 2-3°С і підміна 15-20% об’єму води на свіжу. Краще запропонувати парі два і більше укриттів у різних місцях акваріума, щоб риби отримали можливість самостійно вибрати найбільш підходяще.
Облаштування гнізда займає 1-3 дні і здебільшого полягає в очищенні “робочих” поверхонь. Самка забирається всередину і відкладає з десяток ікринок діаметром до 1,5-2,0 мм. Потім вона залишає гніздо, поступляючись місцем самцю для запліднення ікринок. Ця круговерть триває 1-2 години, то активізуючись, то затухаючи. У результаті на внутрішній поверхні печерки (частіше – на стінах або склепінні) утворюється компактна округла кладка, що складається зазвичай зі 100-120 ікринок, викладених в один шар. Після закінчення ікрометання самка залишається всередині горщика і не покидає його, навіть щоб схопити кинутий в акваріум корм. Самець несе вахту ззовні, люто атакуючи будь-кого, хто порушує межі.
Через 2-3 доби при Т 24-26°С з’являються крихітні пузаті личинки, що висять на стінках укриття ще кілька днів. Про завершення личинкової стадії папужок і перехід молоді на активне живлення свідчить її “вихід у світ”. У перші дні бежеваті, з розбросаними в шаховому порядку темними цятками мальки тримаються щільною зграйкою біля входу в укриття, метушливо тикаючись рильцями в гравій – це їхнє перше полювання, об’єктом якого є найпростіші організми, що мешкають на поверхні ґрунту. Ростуть вони швидко: вже за пару-трійку днів молодих папужок можна годувати наупліусами артемії та дрібного циклопа. Щоб хоч незначна частина цього ласощів дісталася малькам, попередньо треба рясно погодувати інших мешканців акваріума або використати морожених рачків.
Після нересту пара надійно охороняє мальків, не даючи наближатися до них іншим рибам. Батьки, іноді тільки самка, охороняють потомство. Виробники виводять мальків по акваріуму протягом 3-4 днів, заганяючи їх на ніч в укриття. Мальки весь час тримаються щільною зграйкою під черевцем самки. Самець у цей час поруч, охороняючи їх. При наближенні інших риб до території він стає агресивним і кидається їм назустріч, даючи зрозуміти, що це його територія і іншим рибам перебувати тут небезпечно. Побачивши грізно налаштованого самца, будь-яка риба, навіть велика, зазвичай віддалялася. На ніч уся сімейка, крім самца, ховається в укриття.
Стартовим кормом для мальків можуть служити наупліуси артемії та циклопа, що вилупилися, жовток звареного круто яйця. Якщо під час розмноження рН 5,5, то в потомстві переважатимуть самці (близько 96%), при рН 6,1 їх буде близько 52%, а при рН 6,9 переважають самки (близько 80%). До трьох місяців життя 2-3-сантиметрові мальки є вже зменшеною копією батьків, їхнє плямисте забарвлення змінюється на смугасте доросле. Незабаром черевце набуває рожевого кольору і починають проступати плями на спинному плавці та хвості.
Ідентифікація: Цихліда папуга — Pelvicachromis pulcher.
Pelvicachromis humilis, roloffi, rubrolabiatus, signatus.
Pseudocrenilabrus multicolor, nicholsi, philander. 
