Укриття та схованки для цихлід.
Продовження…
Цихлідам відкритої води, які не мають великих територіальних претензій на дні, припаде до смаку велика кількість вільного місця у вашій водоймі. А якщо хочеться підселити ще й інших танганьїканських цихлід, наділених іншими звичками, створити цілісну картину? Як показує практика, часто доводиться застосовувати обидва варіанти обстановки акваріума, створюючи якусь проміжну модель змішаного біотопу, яка задовольняла б потреби всіх риб, що його населяють.
Вікторіанські види у своєму більшості суворо-територіальні, з яскраво вираженою внутрішньовидовою агресією риби, що створює також багато незручностей при утриманні кількох самців, а іноді й самок. В акваріумі необхідно робити різного роду укриття, за або під якими можуть сховатися з очей лідера самки або нелідируючі самці. Рельєф формують за допомогою окатяних валунів, плостих каменів, невеликої кількості корчів. Укриття в акваріумі не повинні бути вузькими і присунутими до стінок акваріума, оскільки, тікаючи від погоні, риби можуть застрягти у вузьких щілинах, що трапляється дуже часто.
Більшості видів африканських цихлід необхідна присутність мінімум двох самців, один з яких буде домінантом (головою зграї), інші — субдомінантами (придворні, суперники, які чекають своєї черги). При недотриманні нормативів щільності посадки в акваріумі збільшується ймовірність загибелі субдомінантних особин через агресивність домінантного самця. Дещо скорочує агресивність домінанта наявність достатньої кількості укриттів, куди можуть при нагоді сховатися підлеглі. Якщо домінантний самець вбиває самок, об’єм акваріума слід вважати недостатнім, хоча, за можливості, такого самця краще ізолювати для демонстраційних цілей в іншу ємність. Три самки зможуть завантажити домінанта достатньою кількістю роботи, щоб він не відволікав свою увагу на додаткові спалахи агресії щодо інших видів.
Великим американським цихлідам потрібен не маленький акваріум. Бажано від 500 літрів і вище. Якщо ми в одному великому акваріумі вирішимо зробити для риб добре і оселимо всього дві пари, то це не призведе ні до чого хорошого. Сильна пара зрозуміє, що від світового панування їх відокремлює один самець іншої пари, вони його заганяють і вб’ють. Самку не чіпатимуть, вона їм уже не перешкода. Тому бажано тримати мінімум три-чотири рівносильні пари, а краще п’ять-шість пар риб. Нічого страшного, що всім не вистачить дна для нересту. У міру готовності пари будуть відвойовувати свій шматок, нереститися, а потім поступатися місцем наступним. За такої обстановки не буде конфліктів не на життя, а на смерть. Там дрібні бійки, а в більшості випадків лише пики страшні один одному побудують.
При утриманні великих хижаків в акваріумах нерідко виникають проблеми. Їх не можна тримати разом із дрібною Мбуною чи Аулонокарами, та й з будь-якою іншою рибою, яка могла б бути розцінена як частина їхнього меню. Якщо самця одного з цих хижаків утримувати з більш дрібним самцем із групи Haplochromis, то він обов’язково стане домінуючою рибою в акваріумі. Тому краще надати цим цихлідам ділити житло з видами подібного розміру та характеру. Очевидно, що потрібно уникати утримання разом схожих один на одного різновидів, і ніколи не тримати більше одного самця (будь-якого з великих хижаків) в одному й тому ж резервуарі.
Найкращим варіантом буде тримати кілька видів в акваріумі, тому що це розподілить агресію окремих самців. У цьому випадку з самцем можна помістити лише двох самок. В іншому випадку знадобиться щонайменше чотири самки, щоб вирішити проблему внутрішньовидової агресії. Необхідний ландшафт можна зробити з каменів і труб відповідного розміру, склавши їх один на одного, залишивши досить велику печеру, щоб там могла поміститися пара риб під час ікрометання.
Поява карликових цихлід дала перший поштовх розвитку популярності риб цього найцікавішого сімейства прісноводних мешканців. Через невеликий розмір, навіть не маючи іноді зразкового характеру, карликові цихліди не в змозі завдати суттєвої шкоди іншим мешканцям акваріума. Вони просто займають певне місце біля дна і ганяють звідти непроханих гостей, чи то риби інших сімейств, чи то їхні кровні родичі, демонструючи тим самим територіальну поведінку.
Найкраще комбінувати з рибами, що живуть у верхніх і середніх шарах води. Донні сомики, особливо плекостомуси, навпаки, стають справжнім лихом для самки з її молодню, оскільки вони вкрай вперті й рідко йдуть від атак цихліди. Багато видів карликових цихлід дуже толерантно ставляться до водної рослинності, і тому їх можна утримувати в акваріумах, прикрашених живими рослинами.
Мушлеві ціхліди — маленькі ціхліди, що належать переважно до родів лампрологус (Lamprologus) та неолампрологус (Neolamprologus) — головним чином ціхлідам з озера Танганьїка. Найвідоміші види такі: Lamprologus ocellatus, L. omatipinnis, L. signatus, Neolamprologus brevis, N. meeli, N. multifasciatus та інші. Щодо утримання тих маленьких цихлід, чий спосіб життя тісно пов’язаний із порожніми мушлями равликів, треба сказати таке: їх можна запускати в акваріум із більшими рибами, якщо ті не хижаки. Хоч ці рибки і малі (залежно від виду їх оставча довжина може бути від 4 до 10 см), своє скромне укриття вони захищають дуже агресивно і не бояться навіть опущеної у воду руки.
Використовують мушлі молюсків Neothauma як укриття та місця для нересту. Їм необхідні спіральні мушлі, що використовуються ними як укриття та місця для нересту. В акваріумі їм потрібні відповідні мушлі (наприклад, від їстівних равликів Escargots, що продаються в магазинах делікатесів). Вони ідеально підходять для риб більшості видів. Мушлі, що продаються як прикраса інтер’єру, також підходять за умови, що вони не пофарбовані і не покриті лаком. Мушлі з морського узбережжя потрібно попередньо простерилізувати шляхом кип’ятіння, а потім дочиста відшкребти всі їхні доступні поверхні.
Ті мушлі, що пустували деякий час, добре відполіровані водою і є більш кращими, ніж ті, які ще можуть містити залишки мертвих молюсків. Цим цихлідам потрібен дрібний пісок на дні. Найчастіше вони закопують своє житло так глибоко, що видніється лише вузький лаз у рівному піщаному ґрунті. У природних біотопах (частіше, ніж в акваріумі) можна спостерігати, як рибки, коли їх переслідують, а вони не встигають дістатися “до дому”, блискавично зариваються в пісок на дні.
Як зробити укриття для цихлід.
Укриття та схованки для цихлід. 
