Оформлення та облаштування акваріума для африканських цихлід.
Питання про кількість риб в акваріумі безпосередньо пов’язане з важливим фактором – вмінням акваріуміста підтримувати в акваріумі біологічну рівновагу. Утримання африканських цихлід в акваріумі має низку специфічних рис, які визначаються особливостями їхнього життя в природи. Води річок та озер Африки, де проживають і розмножуються цихліди, рясніють великою кількістю розчиненого кисню і містять дуже невелику кількість органічних сполук (продуктів життєдіяльності живих організмів і розкладання рослинності). Більшою мірою це стосується Великих Африканських Озер, де вода має стабільні властивості з лужним показником pH і кристальною чистотою.
Для того щоб цихліди почувалися так само добре в штучній водоймі, як у природному середовищі існування, необхідно максимально наблизити властивості використовуваної води до природних показників. На допомогу акваріумістам винайдено цілий ряд пристроїв, здатних підтримувати стабільні умови, такі як чистота, хімічний склад і задана температура води.
Для підтримки чистоти води одночасно з її аерацією використовуються різні фільтри-помпи з синтетичним фільтрувальним матеріалом. Такі фільтри виробляються різної потужності та конфігурації, що дозволяє підібрати необхідний комплект для будь-якого об’єму акваріума. Для того щоб полегшити підтримку стабільних умов в акваріумі, аматорська акваріумістика обзавелася ще одним важливим пристроєм – біофільтром. Біофільтри, крім фільтрації води від механічної зависі, допомагають частково вирішувати питання завершення азотного циклу в акваріумі – перетворення органічних сполук на нітрати, які в розумних кількостях не є токсичними для підводних мешканців.
Слід вибрати систему потужністю не менше 3-5 об’ємів акваріума на годину. Звичайно ж, назвати біофільтр панацеєю від перенасичення акваріума органічними сполуками не можна. Для підтримки заданої температури в акваріумі з африканськими цихлідами використовують терморегулятори. Потужність терморегулятора підбирається в кожному випадку індивідуально і залежить від кількох факторів, основними з яких є температура повітря приміщення, в якому знаходиться акваріум.
Температура води, в якій утримуються цихліди, є одним із значущих факторів, що впливають на їхнє забарвлення і розмір, якість потомства та здатність до розмноження. Температурний режим водойм, де проживають описувані рибки, різний. У Великих Африканських Озерах Малаві, Танганьїка і Вікторія температура має високу стабільність, утримуючись в озерах Малаві і Вікторія на рівні 26°С, в озері Танганьїка – 25°С. Річкові цихліди мешкають у воді з ширшим діапазоном температур – 22-30°С. Тому річкові види набагато легше пристосовуються до умов із нестабільною температурою, тривалими перегрівами та охолодженнями води. Замічено, що знижену понад норму температуру цихліди переносять набагато легше і швидше відновлюються, аніж після підвищеної. Зрозуміло, що тривалих переохолоджень і перегрівів (понад 6 годин) рибки можуть не винести.
Оптимальна температура для утримання африканських цихлід – 24-26°С. За нижчої температури насамперед сповільнюється ріст молоді та збільшується термін її статевого дозрівання. У низькотемпературних умовах цихліди не набирають з віком повністю свого незрівнянного забарвлення, причому підвищення температури згодом не призводить до відновлення забарвлення. При підвищених температурах утримання відбуваються інші малоприємні процеси. Прискорений ріст і дозрівання призводять до скорочення терміну життя цихлід і швидкої втрати ними здатності до розмноження. Висока температура має ще одну неприємну властивість. У ній міститься дуже низький відсоток кисню, у зв’язку з чим, за щільної посадки риб, може проявлятися скорочення максимального розміру цихлід за рахунок поганого засвоєння ними їжі.
Наявність достатньої кількості розчиненого у воді кисню відіграє особливу роль в утриманні африканських цихлід. Річ у тім, що розчинений у воді кисень є найголовнішим фактором росту, розвитку і розмноження цихлід і має набагато більше значення, ніж інші хімічні показники води. Саме нестача кисню призводить до найвідчутніших неприємностей при утриманні цихлід – захворювань, поганого росту, відмови від їжі та розмноження, загибелі, зрештою. Акваріум із цихлідами має бути обладнаний потужною цілодобовою системою аерації, що запобігає навіть у найрайтніших випадках нестачі цього газу у воді. Джерелами додаткової витрати кисню в акваріумі є в нічний час рослини, в решту часу – молюски, мікрофауна і мікрофлора акваріума.
У воді, багатій на органіку (залишки їжі, продукти життєдіяльності живих організмів і рослин), витрата кисню на побічні хімічні процеси може перевищувати розумні межі, тому акваріум із цихлідами бажано обладнати біофільтром і забезпечити належну підміну води. Регулярна підміна води – другий після аерації запорука гарного настрою цихлід. Частота підміни залежить від багатьох показників – від щільності годування, об’єму акваріума, кількості риб та їхнього розміру. Найнадійнішими способами визначити необхідність підміни є перевірка запаху і кольору води. Свіжа вода не має запаху і має злегка блақаватний відтінок. Вода, у якій накопичилося багато органічних сполук, набуває жовтого відтінку і особливого малоприємного запаху, що видає воду, для якої назріла необхідність освіження.
Усі хімічні та біологічні процеси в акваріумі безпосередньо пов’язані з хімічним складом і температурою води. Кисень є універсальним окислювачем органічних сполук, а вукислий газ є фундаментом для росту підводної флори і одним з основних регуляторів водневого показника води – pH, який є третім важливим компонентом при утриманні африканських цихлід. Практично всі озерні види пристосовані до нормального існування тільки у вузькому ареалі значень pH. У найдавнішому з озер Африки, Танганьїці, мешкають цихліди, що гостро реагують на зниження водневого показника до рівня менш ніж pH 7,5. Цихліди озера Малаві не виносять pH менше ніж 7,0.
Нехтування цим фактором може призвести до масової загибелі цихлід у найкоротші терміни, що іноді трапляється при їхній тривалій транспортуванні. Слід пам’ятати, що підвищення рівня вмісту у воді вуглекислого газу призводить до зміни водневого показника в кислий бік. Тобто, за слабкої аерації, особливо після годування, у воду надходить через зяброві кришки рибок велика кількість вуглекислого газу, який може за короткий час перетворити воду з лужної на кислу, що напевно погубить озерних цихлід. Природним буфером для стримування коливань водневого показника є солі, що утворюють жорсткість води. Що більша жорсткість води, то вищий її буферний запас, що дає стійкість водневого показника. Річкові африканські види легко витримують підкислення води нижче рівня 7,0, але все ж краще почуваються в лужній воді.
При розведенні танганьїцьких видів цихлід іноді доводиться стикатися і з такими поняттями, як хімічний склад води. Вода в акваріумі має бути кристально чистою, ніщо так не губить цихлід, як бруд. Наявність у воді азотистих сполук за активної лужної реакції води призводить до утворення аміаку, який викликає серйозні отруєння риб. Ознаками отруєнь служать фіксовані паралічі окремих частин тіла та різноманітні сколіози. Йдеться про утримання у воді допустимої кількості продуктів розкладання органічних речовин. У зоомагазинах можна придбати спеціальні тести для визначення кількості сполук азоту у воді, кількість яких може виявитися критичною не лише для успішного розведення, а й часом для утримання в умовах штучної водойми.
Отруйними і неприпустимими сполуками є первинні та вторинні продукти розкладання – аміак, амоній і нітрити. Остаточним продуктом розкладання органіки є нітрати, для яких існує певна норма вмісту в акваріумній воді. За допомогою зазначених тестів можна провести аналіз складу води на наявність сполук азоту і, в разі їх перевищення, зробити або вдосконалення системи біофільтрації, або частішу підміну води.
Дизайн акваріума для африканських цихлід. Акваріум із цихлідами озера Вікторія.
Особливості утримання в неволі африканських цихлід. 
