Інформація про хвороби раків.
Зараз є дуже мало інформації про хвороби безхребетних. Як і у випадку з рибками, багато хвороб раків зумовлені несприятливими умовами проживання. Очевидною передумовою збереження їхнього здоров’я виступає якість води. Підвищена кількість вмісту у воді нітратів — це прямий шлях до загибелі чутливих до цього показника раків та інших ракоподібних. Для безхребетних токсичні деякі лікарські препарати, такі як мідневмісні сполуки, органофосфати, акрифлавін тощо. У той час як формалін, малахітовий зелений і багато антибактеріальних засобів для них порівняно безпечні.
Основні хвороби: При високому вмісті у воді нітратів раки часто гинуть. Заразні хвороби характеризуються зниженням плодючості, загибеллю раків або крабів та їхніх популяцій. Найбільш небезпечними є чума раків, іржаво-плямиста хвороба та порцелянова хвороба.
• Рикетсії – це грамнегативні протеобактерії, які паразитують усередині клітин ракоподібних та інших тварин. на сьогодні інфікування рикетсіями було виявлено лише у блакитних австралійських раків. Хворі раки виглядають ослабленими, не реагують на зовнішні подразники і не можуть самостійно перевернутися, якщо їх покласти на спину. В деяких випадках у інфікованих рикетсіями раків відзначалося плямисте забарвлення блакитного кольору. Рикетсії вражають сполучні тканини всіх органів і систем, епітелій кровоносних судин. Смертність від зараження рикетсіями висока. Чутливі рикетсії до антибіотиків широкого спектра дії, зокрема тетрациклінового ряду.
• Чума раків (Pestis astacorum, Aphanomices astaci) — гостра інфекційна хвороба, що викликається грибом Aphanomices astaci. До нього сприйнятливі як європейські раки, так і раки з Австралії, Японії, Нової Гвінеї. Північноамериканські раки, такі як Procambarus clarkii, Orconectes limosus та Pacifastacus leniusculus, стійкіші до грибка, але є переносниками захворювання. Сприйнятливі до зараження раки різного віку. Джерело збудника інфекції — хворі раки. Збудник передається аліментарним шляхом, а також через водоплавних тварин, знаряддя лову. Хвороба протікає у вигляді епізоотії. Один хворий рак може заразити весь акваріум цим захворюванням і викликати повну загибель усіх його мешканців.
Зооспори гриба вражають суглоби ходильних ніг, панцир і нервову систему рака. Зараження чумою раків можна визначити за білими або бурувато-червоними плямами на м’язах хвоста, а також чорними плямами на панцирі. У цих місцях освоюються інкапсульовані гіфи гриба. Білі плями з’являються, якщо температура води вища, тоді й хвороба протікає швидше. У прохолоднішій воді захворювання розвивається повільніше, і плями на панцирі (в області ніг та нижньої частини черевця) зазвичай коричневих відтінків.
У поведінці раків також відзначаються зміни: зазвичай нічний спосіб життя раки змінюють на активність вдень, намагаються вибратися назовні, «хода» стає схожою на ходьбу на ходулях, із помітними ознаками дезорієнтації. Рухаються, спираючись на витягнуті кінцівки і кінець хвоста. Потім відзначають млявість, судоми кінцівок. У пізній стадії раки перестають рухатися, завалюються на спину, їхні кінцівки зводить судома, і раки гинуть. Лікування не розроблене. Профілактика зводиться до карантинування новопридбаних раків. Спори гриба чутливі до високих і низьких температур, гинуть після 30-годинного знаходження у воді з температурою 30°С. Зниженню споруляції сприяють малахітовий зелений і хлорид магнію (бішофіт).
• Іржаво-плямиста хвороба або септоциліндроз (Mycosis astacorum) — інфекційна хвороба раків, що викликається різними видами грибів сем. Mucedinaceae. У широкопалого рака паразитують Oidium astaci та Septocylindrium, у довгопалого — Cephalosporium leptodactyli. Гриби розмножуються конідіями. Джерело збудника хвороби — хворі раки (переважно їхні трупи і панцири, скинуті після линьки). Сприйнятливі раки і краби. Зараження відбувається аліментарним шляхом (поїдання інвазованих нижших ракоподібних) або при безпосередньому потраплянні конідій гриба на панцир. Зараженню сприяють несприятливі умови проживання раків. Грибні мікроспори проникають в організм рака через тріщини в панцирі, рани і, розмножуючись, вражають тканини.
Іржаво-плямиста хвороба проявляється іржавими, помаранчевими, темно-коричневими або чорними плямами різної величини на тілі раків. Спершу панцир у цих місцях розм’якшується, потім починається процес некротичного розпаду. У місцях ураження м’язів утворюються виразки. Свіжі плями мають зеленуватий колір. З плином часу вони набувають іржаво-коричневого відтінку, їхня серцевина стає твердою і зернистою, а краї — м’якими і тонкими. За цим слідує утворення глибоких виразок, що порушують цілісність панцира. Часто в центрі плями відбувається повне руйнування твердих частин панцира (хітину).
Буває, що в інфікованого рака виразки рубцюються, утворюючи хитиновий горбик. Але в інших місцях з’являються свіжі виразки. Коричневаті або золотисто-жовті ущільнення утворюються і в печінці хворих раків. Плодючість раків знижується, раки вмирають повільно. Лікування не розроблене. Профілактика така ж, як при чумі раків — карантинування новопридбаних раків протягом 3-4 тижнів. Корисним буде додавання в акваріум сушеного листя бука, дуба або мигдалю.
• Порцелянова хвороба або телоханіоз (Thelochanosis) — інвазійна хвороба раків, що викликається споровиком Thelochania conteyeani, яка характеризується ураженням м’язів ротового апарату, живота і кінцівок. Мікроспори проникають у м’язи черевця, ніг, ротового апарату. Після зараження мікроспоридіями грибка м’язи ніг, черевця, ротового апарату втрачають рухливість. У хворих раків нижня частина черевця білого кольору. Відзначається нерухомість і загибель раків. Зараження відбувається при контакті з хворою твариною. Лікування та профілактика не розроблені. Паралізований рак гине. Уражених особин слід просто ізолювати.
• Мікоз. Збудники: гриби роду Fusarium: Fusarium solani, Fusarium oxysporum, Fusarium tabacinum, Fusarium roseum var. Culmorum. Гриби вражають екзоскелет, зябра та гемоцель (порожнину кровоносних судин і серця). Проявляється хвороба появою коричневих плям на черевці і зябрах раків. Хворобу ще інакше називають «хворобою коричневого черевця». Спори гриба можна занести в акваріум разом з рослинами або ґрунтом, узятими в природі.
Раки, які зазнали різних травм під час територіальних битв із родичами, є основною групою ризику для зараження мікозом. Також зараженню схильні особини зі зниженим імунітетом у зв’язку з сезонністю або раки, що довго проживають у несприятливих умовах. Хвороба розвивається дуже повільно. Смерть настає через кілька місяців у результаті дії токсинів, що виділяються грибами, і фізіологічних змін в організмі: порушення осмотичного тиску та концентрацій іонів хлориду і натрію в гемолімфі. Експериментально було виявлено чутливість грибів Fusarium до антибіотиків: стрептоміцину сульфату і пеніциліну.
• Грибкова інфекція ікри раків. Збудники: Saprolegnia sp., Aphanomyces ovidestruens та інші гриби Oomycete. Спочатку гриби вражають мертву ікру, потім переходять на здорову. Летальний результат передречений лише для ослаблених личинок, які зазвичай гинуть на другій личинковій стадії. Здорові ж і міцні личинки виживають. Спеціальне лікування не застосовується, благополучно вирішується після скидання ікри і линьки без будь-якого лікування.
• Опалини. Це дуже поширене захворювання не тільки серед раків, а й креветок. Уражені ділянки панцира виглядають так, ніби їх припалили сигаретою. Дослідження уражень на ранніх стадіях показали наявність у ранах як грибів (Ramularia sp. або Didymaria cambari), так і бактеріальної інфекції, мабуть, як вторинного збудника (таких видів як Aeromonas liquefaciens, Pseudomonas alkaligenes, Enterobacter sp., Achromobacter sp., Bacillus sp.).
Уражаються переважно раки в перенаселених акваріумах або ті, що утримуються в невідповідних умовах. Травма або метаболічні зміни, що усугублюються хітинокластичними (руйнівними для хітинового покриву) мікроорганізмами, призводять до захворювання. У легких випадках під час линьки тварина може звільнитися від ураженого панцира, щоправда, на новому хитиновому покриві будуть видні «шрами». Підміни води допоможуть поліпшити екологічну обстановку і таким чином можна буде домогтися повного виліковування. Але якщо вода в акваріумі бідна мінеральними речовинами, линьки проходять рідше, і це погіршує перебіг хвороби. «Опалини» можуть проникнути глибоко і зачепити м’які тканини.
Важка форма захворювання полягає в тому, що крім глибоких шарів панцирного хітинового покриву уражаються м’які тканини тварини. Раки з тяжкою формою «опалин» можуть померти під час линьки. Обов’язково потрібно робити частішу підміну води в акваріумі, це значно поліпшує середовище утримання. Ефективними проти «опалин» показали себе ванночки з оксоліновою кислотою з розрахунку 1 мл кислоти на 100 літрів акваріумної води.
• Мікроспоридіоз. Microsporidia (мікроспоридії) — внутрішньоклітинні паразити. Збудники: Thelohania-подібні spp., Pleistophora-подібні spp., Ameson sp. та Vavraia parastacida. Мікроспоридіоз — друге за значимістю і небезпекою захворювання після чуми раків. Характер цього захворювання стрімкий, що швидко викликає епідемію серед усього поголів’я акваріумних раків. Їх налічується близько 1300 видів, і залежно від виду вони вражають різні органи у ракоподібних: сполучну тканину, статеві органи, нервову систему або м’язи.
Зараження зазвичай починається з тєльсона (анальної лопаті) або уропод (останньої пари кінцівок) і просувається вперед. Мікроспоридії — найменші внутрішньоклітинні паразити, що впроваджують свої спори в клітини організму хазяїна. Заражені мікроспоридіями раки стають нерухомими, черевна мускулатура набуває непрозоро-білого, крейдяного кольору. Зовні хвороба проявляється у вигляді побіління черевних сегментів раків, подальший розвиток хвороби викликає більш густий молочно-білий колір усього черевця, пізніше з’являється незмивний крейдяний наліт, на пізній стадії нижня частина хвоста рака також стає білою. Подібне побіління викликане інтенсивним розвитком спор збудника хвороби.
Хворих раків зазвичай називають «альбіносами», а саму хворобу — «бавовняний хвіст» або «порцеляновий хвіст». Thelohania-подібні види паразитів зазвичай вражають серце, гонади (статеві органи), сполучні тканини, нервові тканини та гемолімфу. Спори Vavraia parastacida проникають у гепатопанкреатичні органи, очі, серце, зябра, сполучні тканини та зелені залози. Діагностувати захворювання складно, навіть за допомогою мікроскопа. Мікроспоридії чутливі до таких препаратів, як «Buquinolate» і «Monesin», а також до гідрохлориду натрію або йодвмісних препаратів; 5-хвилинні ванночки в їх слабких розчинах згубно діють на паразитів.
• Водяна цвіль у раків. Цвіль викликана Achlya та Saprolegnia. У всіх тварин в акваріумі або тільки в кількох, у різних місцях панцира, виникають пухнасті білі плями, ніби залишені ватним тампоном. Однак захворювання може проявитися також яскраво-зеленими утвореннями на панцирі і животі. Завдяки механізму захисту барвника меланіну, навіть найменші травми темніють. Хворий рак стає дуже пасивним, часто лежить у печері або перебуває протягом години на високій точці акваріума і дещо більше цікавиться кормом. Грибок завжди виникає після попереднього ослаблення, яке може бути викликане линькою, спарюванням, боротьбою чи стресом, адаптацією (наприклад, новий акваріум або вода). Ослаблена імунна система сильно навантажена, і тому грибки і бактерії у воді атакують раків і проникають углиб тіла. Коли тварина хворіє під час линьки і залишена без лікування, ниткоподібні спори легко можуть проникнути у всі куточки тіла.
Необхідно лікувати не тільки заражених тварин, а й джерело захворювання — воду, тобто весь акваріум. Якість води повинна підтримуватися, необхідна регулярна зміна води для запобігання забрудненню. На жаль, немає жодних ліків спеціально для безхребетних, але Fungol або CILEX перевірені на ракоподібних. Вони виявилися найуспішнішими і не викликають подальших пошкоджень. Також важливо регулярно (частіше) міняти воду, забезпечити оптимальні умови навколишнього середовища (температурний режим, вентиляція, відсутність стресових факторів тощо) та додавати листя мигдалю для підтримки їхнього гриб-інгібуючого (що сповільнює розвиток гриба) ефекту лікування. Лікування зміною температур і додаванням солі (що для риб часто успішно) не дають жодного ефекту.
Інформація про хвороби раків, Багатоклітинні паразити, ектосимбіонти.
Pacifastacus leniusculus, Pontastacus leptodactylus. 
