Інформація про хвороби раків.
Багатоклітинні паразити. Багатоклітинні паразити, які використовують організм раків як проміжних хазяїв, поділяються на трематод (сисунів), цестод (стьожкових червів) та нематод (круглих червів). Ці гельмінти – біч для хребетних, проте для безхребетних, зокрема раків, які слугують інкубатором для проміжних стадій цих паразитів, це також є проблемою.
Трематоди. Клас трематод, або сисунів. Принаймні, представники 10-ти сімейств цих паразитів використовують раків як проміжних хазяїв. Окрім раків, трематоди впроваджуються в організми равликів, двостулкових молюсків, з якими й можуть потрапити в акваріум. Вони впроваджуються в різних ділянках тіла для дозрівання або відкладання яєць і зазвичай не становлять загрози для життя раків. Однак за надмірної популяції у життєво важливих органах можуть спричинити смерть. Поки що не знайдено ефективного антипаразитарного засобу проти трематод, який міг би з успіхом застосовуватися для лікування безхребетних в акваріумі.
• Цестоди – захворювання Цестодоз. Збудниками є дрібні паразитуючі черви, яких називають гельмінтами або глистами. Гельмінти належать до класу пласких стьожкових червів, життєвий цикл можливий лише за наявності теплокровного “донора”. Ці паразити мешкають у кишківнику кінцевих хазяїв – хребетних. Безхребетних же, зокрема раків, використовують як проміжних хазяїв і обґрунтовуються в тканинах та порожнинах організму, викликаючи захворювання, яке називається цестодоз. Якщо Ви придбали інфікованих гельмінтами раків, то це не кінець світу. Через відсутність кінцевих хазяїв в акваріумі цестоди зникнуть, не закінчивши свій життєвий цикл в організмі хребетного представника фауни, при цьому не спричинивши передчасну смерть свого хазяїна-носія.
Нематоди. Нематоди – це круглі черви, що налічують безліч сімейств і видів. Бувають як внутрішніми, так і зовнішніми, вільно плаваючими паразитами, які вибирають раків не лише як проміжних, а й як кінцевих хазяїв. Найчастіше вони облюбовують зяброві камери. Була помічена залежність поширення вільно живучих нематод від органічної забрудненості води та температури. Експериментально була доведена ефективність антипаразитарного препарату “Baycox (toltrazuril)” проти зовнішніх нематод у дозуванні 5 мкг/мл. У такому розчині всі черви загинули протягом 24 годин. Якщо в акваріумі є рибки, проблема з нематодами може вирішитися самостійно, оскільки нематоди навіть спеціально вирощуються для корму риб. Внутрішні нематоди використовують раків як проміжних хазяїв. Інкапсульованих гельмінтів можна виявити в стінках кишківника або в поперечносмугастих м’язах карапакса. Через відсутність кінцевих хазяїв “невилуплені” черви загинуть у свій час разом зі своїми хазяями.
Акантоцефали (скребні). Зараження акантоцефалами (колючеголовими паразитичними червами) було зареєстроване серед австралійських раків. Від інших гельмінтів акантоцефал легко відрізнити за вигнутим хоботком. Обосновуються паразити в середній кишці, м’язах, кровоносній системі та інших місцях. Зараження в основному відбувається в дикій природі, коли інфіковані гельмінтами хребетні тварини, в кишківнику яких живуть акантоцефали, з фекаліями поширюють личинки паразитів. Ці личинки і з’їдаються раками та іншими безхребетними. В акваріумі за відсутності кінцевого хазяїна для завершення життєвого циклу скребні вмирають разом із носіями-раками у свій час. Протипаразитарні засоби є, але точні дозування та методики їх використання не встановлені.
Ектокоменсали або ектосимбіонти. Дані види паразитів “засмічують” поверхню панцира або зябра раків. Прикріпившись до екзоскелета, вони живляться бактеріями, що знаходяться у воді акваріума. Помічено прямий зв’язок між наявністю бактерій та даних видів паразитів в акваріумі. Отже, щоб уникнути поширення їх в акваріумі, необхідно підтримувати органічну чистоту: не перегодовувати раків, підміни води здійснювати регулярно.
• Epistylis – стебельчасті найпростіші, які живляться бактеріями у воді та використовують поверхню тіла рака як підложку. Epistylis небезпечний тим, що коли вони розростаються на зябрах, рак гине від задухи. З боку заражений рак виглядає як оповитий сіро-білою або коричневою піною. Небезпека цієї хвороби полягає в тому, що коли Epistylis сильно розростається на зябрах тварини, то перекриває їй достатній доступ кисню для дихання, що викликає задуху та подальшу смерть. Присутність даних паразитів свідчить про несприятливу ситуацію в акваріумі: високе органічне навантаження, низький рівень кисню та погану якість води.
Головним профілактичним заходом є придбання раків у відомих заводчиків. У будь-якому разі новопридбаних раків необхідно витримати 3-4 тижні в карантинному акваріумі, стежачи за станом їхнього здоров’я. У разі виявлення інфікування у раків, що утримуються в загальному акваріумі, необхідно знизити бактеріальну та органічну забрудненість води, зменшити кількість корму. Хвороба не має епідеміологічного характеру, тому заражених акваріумних раків рекомендується відселити в карантинні ємності. При поліпшенні екологічної обстановки після першої линьки раки можуть позбутися цього паразита.
• Temnocephala – дрібні (0,4-14 мм) війчасті пласкі черви, що паразитують на поверхні тіла раків і відкладають яйця на зябрах та під черевцем тварини. Дорослі особини “бродять” тілом хазяїна, живлячись водоростями та іншими представниками мікрофауни акваріума. Їх легко розпізнати й без мікроскопа: мають овальну або еліптичну форму, на їхньому тілі видно щупальця на передній і присоски на задній частині. Темноцефалії живляться водоростями та представниками мікрофауни.
Потрапляють до ракоподібних вони переважно через їхню улюблену страву – равликів, які так само, як і раки, є проміжними “хазяями” в довгастому харчовому ланцюжку тварин. Кінцевим пунктом червів Temnocephala є теплокровні тварини. Temnocephala не становлять такої небезпеки для життя раків, як Epistylis. Проте їхня наявність свідчить про погану якість води: велику концентрацію органіки та нестачу кисню. Крім того, у місцях кріплення яєць темноцефал накопичується детрит, що може призвести до бактеріального зараження. Від них можна позбутися за допомогою сольових ванн (не більше півтора відсотка вмісту солі).
• Паразити (п’явки Branchiobdella sp.), дрібні (1-2 мм, біло-жовтуваті), що постійно живуть на покривах раків, особливо на зябрах. Для позбавлення від паразитів ракам влаштовують солені ванни (1,5% солі).
• Панцирна хвороба раків. Якщо після линьки раки більше ніж на добу залишаються м’якими, це означає, що рН або жорсткість води занадто низькі, і ракам не вистачає кальцію для побудови нового хітинового покриву. Щоб уникнути цієї проблеми, необхідно дбати про повноцінне харчування з достатньою кількістю кальцію в продуктах. Після линьки панцир регенерує, проте для відновлення до колишнього розміру може знадобитися кілька линьок. Головним чином зумовлена вторинною бактеріальною інфекцією пошкоджених ділянок панцира низкою різних видів бактерій. Багато в чому нагадує плавникову гниль у риб. Розвиток запобігається гарним доглядом та підтриманням належної якості води. Після линьки часто спостерігається одужання.
Трапляється, раки вмирають під час линьки. Можливою причиною їхньої смерті може бути нестача йоду в їхньому раціоні. Для профілактики дефіциту йоду раз на тиждень можна використовувати краплі з йодом, які продаються в зоомагазинах і використовуються для морських акваріумів. Для прісноводного акваріума необхідно взяти половину рекомендованої дози. Крім того, корм, що містить спіруліну або хлорелу, також буде корисним у вирішенні цієї проблеми.
• Водорослеві обрастання. Ціанобактерії та зелені водорості переважно розташовуються у зябрових щілинах (вони утруднюють їхнє дихання), за великої кількості цих водоростей в акваріумі обрастання можуть з’явитися на панцирі ракоподібних. Ступінь зараження акваріумних раків водоростями зазвичай легкий і не має серйозного значення для здоров’я раків.
• Існує безліч акваріумних паразитів. Однак із них саме планарії найбільше дошкуляють любителям раків. Ці незвані гості надзвичайно живучі. Планарії поїдають яйця раків, молодняк, деяких равликів. Можуть нападати й на дорослих у період линьки або заповзати під карапакс (панцир) раків і далі в зябра в пошуках їжі, що викликає загибель від задухи. Якщо самки регулярно носять яйця, а потомства немає, перевірте акваріум на наявність планарій! Планарії – справжні розбійники. Ні молоді ракоподібні, ні дорослі екземпляри, особливо після линьки, не можуть почуватися в безпеці. Якщо пустити справу на самоплив, може статися так, що в найкоротші терміни буде знищено всю популяцію десятиногих. Ласою здобиччю планарій є багаті на білок яйця декапод.
