Пухирчаста хвороба.
Це рідкісне для акваріума, але тим не менш існуюче захворювання, так звана пухирчаста хвороба. Набагато частіше це захворювання зустрічається в аквакультурі і пов’язане воно з перенасиченням води атмосферними газами та киснем. Пухирчаста хвороба може виникнути у креветки будь-якого виду чи розміру. Захворювання провокується швидкою зміною тиску газів у воді, воно проявляється у вигляді повітряних бульбашок у зябрах або “волдирів” на поверхні тіла.
Особливо в креветниках без акваріумної техніки, де росте занадто багато рослин і водоростей, під впливом інтенсивного освітлення може статися перенасичення води киснем. Рослини перетворюють вуглекислий газ і виділяють багато кисню. Цей процес добре помітний за повітряними бульбашками, які утворюються на поверхні рослин або водоростей, а потім, відокремлюючись, підіймаються вгору (коли з’являються бульбашки, це означає, що насиченість киснем становить 100%). Однак вода, насиченість киснем якої досягає 250%, стає шкідливою. Кров тварин насичується киснем точно в такій же мірі, що й вода.
Але ось сонце перестає світити так яскраво, і рослини починають виробляти менше кисню. Його кількість у воді різко знижується — але не в крові, де в результаті утворюються бульбашки газу. Ці бульбашки можуть закупорити кровоносні судини і призвести до газової емболії (непрохідності кровоносних судин). Поступово більша частина бульбашок скупчується в кровоносних судинах зябер, внаслідок чого відбувається відмирання окремих ділянок зябер.
надлишок азоту при нестачі кисню також може бути шкідливим і призвести до виникнення пухирчастої хвороби у креветок. Основна кількість азотистих сполук потрапляє в акваріум у вигляді корму для риб. Креветка виділяє азот у вигляді аміаку через зябри, і частково у вигляді сечовини. Якщо ці токсичні речовини якимось чином не перетворюються, то вони можуть накопичуватися у воді і тим самим вбивати тварин.
Чим менше кисню у воді акваріума, тим більше часу займає нітрифікація токсичних відходів, і якщо вони не видаляються досить швидко, то відбувається перенасичення води азотом. Таким чином, при надмірній насиченості води азотом (більш ніж на 120%) у креветок також може початися пухирчаста хвороба, при цьому бульбашки скупчуються в основному під панциром, і, зрештою, ці токсичні речовини можуть отруїти креветку.
Способи лікування: Лікування можливе в обох описаних випадках; для цього хворих тварин поміщають у нормальну воду або забезпечують хорошу продувку води за допомогою компресора і тим самим запобігають надмірному насиченню води бульбашками газу. Регулярні підміни води в креветниках, де не використовується акваріумна техніка, дозволять уникнути виникнення цього захворювання у креветок. Крім того, в акваріумах з великою кількістю рослин слід уникати прямого впливу сонячних променів.
“Порцелянова” хвороба.
“Порцелянова” хвороба зустрічається тільки у нещодавно привезених креветок. Поки не доведено, що ця хвороба може виникнути в сформованому співтоваристві креветок або серед народженого молодняку. Хвороба може з’явитися у нещодавно привезених креветок і виникає через стрес під час транспортування та при супутньому ослабленні імунної системи. Збудником “порцелянової” хвороби служать одноклітинні паразити, звані Microsporid Thelohania contejani, які живуть у м’язах креветок.
Ці одноклітинні паразити уражають м’язи жертви, через що вона обмежується в русі. Креветки стають більш повільними аж до повного оцепенення, що призводить до смерті особини. Уражені особини мають як симптоми втрату забарвлення і набувають молочно-білого забарвлення на голові, яке за короткий час поширюється по всьому тулубу. Кінцівки стають твердими і нерухомими. Потім особина може використовувати тільки плавальні ніжки. Через пару годин, максимум через добу уражені особини лежать без руху на боці. Особини намагаються ще плавати, але не можуть рухатися вперед і крутяться без орієнтації по колу у воді. У цей момент вони можуть рухати тільки свої ногощелепи і потім вмирають.
Креветок з такими симптомами необхідно негайно прибрати з акваріума, тому що через канібалізм і поїдання своїми побратимами можуть бути заражені здорові особини. На ранній стадії використовується лікування медикаментами (лікувальні пластівці) фірми Tetra, що використовуються при лікуванні акваріумних риб від Ichthyo, в яких міститься оксалат малахітового зеленого (бензоїлгрюн). Так було раніше і було б зараз також ефективним засобом проти цієї хвороби, яке можна було легко отримати. Але, на жаль, ці лікувальні пластівці більше не виробляються, що ускладнює лікування. Можна використовувати оксалат малахітового зеленого (бензоїлгрюн) також у рідкому вигляді, які містяться в стандартних ліках, таких як Exit, замочуючи в них пластівці для живлення і згодовуючи їх потім креветкам.
Молочна хвороба.
Молочна хвороба протікає дещо інакше на відміну від “порцелянової” хвороби. При “порцеляновій” хворобі з’являється біле забарвлення голови, яке потім поширюється на весь тулуб, що вказує на те, що особина інфікована Myxosporidien. При молочній хворобі на самому початку з’являється молочне забарвлення одразу по всьому тулубу. Найчастіше у нещодавно привезених креветок проявляється феномен молочного панцира або молочного забарвлення всього тулуба. Ці симптоми трапляються зазвичай у різних видів “скляних” креветок і креветок “носорогів”. Особини з такими симптомами зазвичай вмирають протягом дуже короткого часу. Здорові особини, які з’їдають померлих вночі хворих особин, набувають дуже скоро такі ж симптоми.
Хвороба викликається Myxosporidien, які, фактично, з’їдають креветок зсередини. Myxosporidien — це одноклітинні паразити, які зустрічаються часто і у риб. Вони дуже небезпечні і на даний момент невідомо про ефективний метод лікування. Робилися спроби лікування з використанням різних видів пеніциліну із звичайної медицини (для людини), що сповільнювало розвиток хвороби, але не виліковувало її. До того ж ця хвороба переноситься тільки при канібалізмі. Тому померлі особини і всі особини з такими симптомами повинні бути прибрані із загального акваріума задля уникнення подальшого поширення хвороби.
М’язовий некроз.
Досить часто у креветок з’являється біле забарвлення або забарвлення молочного кольору задньої частини, точніше виражаючись — м’язової тканини. Такі симптоми називаються також некрозом м’язів (омертвінням). Під поняттям некрозу в біології розуміється процес, коли в живому організмі відбувається руйнування окремих або множинних клітин. Як наслідок виникає запальна реакція або розкладання навколишніх тканин. При розкладанні клітин звільняється білок і таким чином з’являється молочне біле забарвлення задньої частини тулуба. Симптоми м’язового некрозу можуть бути викликані наступними причинами:
— Неправильним складом води: занадто високої температури, рН не підходить, нестача кисню.
— Зараження бактеріями.
— Myxosporidien (молочною хворобою).
Але це може бути викликано також зміною складу pH, тиском, нестачею їжі та кисню, стресу, що може призвести за певних обставин до відмирання клітин. У видів з більш-менш прозорим корпусом ми можемо спостерігати зміну кольору м’язової тканини, вона стає непрозорою, починаючи з хвоста. Це молочне забарвлення зазвичай починається в районі хвоста і за кілька днів поширюється в напрямку голови, поки вся задня частина не стане білого/молочного кольору. Щоденна велика заміна води часто дозволяє вилікувати захворювання. Якщо на цей попереджувальний сигнал не звернули уваги, і некроз поширився вже по всьому черевцю, лікування стає неможливим, особина гине протягом кількох днів.
Синдром хронічного м’якого панцира.
Причини: • Дефіцит поживних речовин; • Високий рН ґрунту (> 6); • Низький рівень фосфатів у воді (< 0,01 г/10 л); • Низький рівень вмісту органічних речовин (< 7%); • Рідкісні підміни води; • Використання кормів низької якості.
Зовнішні ознаки: Тонкий, м’який панцир протягом кількох тижнів. Поверхня панцира може бути темна, нерівна і зморшкувата. Самі креветки на вигляд слабкі. Не плутати зі станом після линьки, коли чистий, м’який і гладкий панцир твердне протягом 1-2 днів. Постраждалі креветки погано ростуть, зрештою вмирають. Крім того, креветки з м’яким панциром схильні до травм, схильні до канібалізму, поверхня їх панцира обростає зоотамнієм та іншими коменсалами.
Лікування: • використання якісних кормів; • регулярні підміни води, на перших порах щоденні; • введення додаткових кормів, наприклад, м’яса мідії в кількості 8-14% від маси тіла креветок щодня протягом 2 тижнів, або дієта, що містить кальцій і фосфор у співвідношенні 1:1.
Паразити — найпростіші.
Зростання чисельності найпростіших в акваріумі свідчить про погану якість води: про забруднення, перевантаження органікою, наявність бактерій у воді, низький вміст кисню. Люблять найпростіші і підвищену температуру води в акваріумі. Найчастіше креветкам дошкуляють такі найпростіші, як Vorticella, Epistylis, Zoothamnium, Acineta, Ephelota, Microsporidia та Gregarines. Розрізнити їх, а отже, діагностувати хворобу можна за допомогою мікроскопів.
Найпростіші за несприятливих умов (труєння, поліпшення якості води, відсутність бактерій тощо) здатні перетворюватися на цисти: округлюватися, покриватися товстою оболонкою і затаюватися в очікуванні кращих для них часів. Тому основним методом боротьби з ними є часта підміна води, що допомагає не тільки позбутися надлишків улюбленої ними органіки, а й від них самих.
Temnocephala (темноцефали) — невеликі (0,8-14 мм) війчасті черви-паразити, що відкладають яйця на зябрах і панцирі ракоподібних. Дорослі особини “бродять” тілом хазяїна, харчуючись водоростями та іншими представниками мікрофауни акваріума. Їх легко розпізнати і без мікроскопа: на їхньому тілі видно щупальця на передній і присоски на задній частині.
Acineta (ацинета, “орхідея”) — вид найпростіших з роду сисних інфузорій, що зовні нагадують квітку орхідеї. У личинковій стадії ці найпростіші перебувають у вільному плаванні, у дорослому віці прикріплюються до тіла креветки за допомогою стебла.
Методи боротьби з сувоїчками, епістилісом, темноцефалами та ацинетами: • поліпшення якості води, зниження органічного та бактеріального забруднення шляхом частих підмін води; • контроль щільності посадки ракоподібних; • поліпшення харчування; • При корекції умов утримання можливе позбавлення від найпростіших завдяки линьці.
Zoothamnium (зоотамній) — найпростіші роду інфузорій, що утворюють цілі колонії, які прикріплюються до тіла хазяїна ніжкою-стеблом. Чимсь нагадують кущик якоїсь рослини на одному стеблі або парасольку, вивернуту вітром назовні. Їхній розмір становить 2-3 мм, так що їх можна побачити і неозброєним оком. Харчуються бактеріями. Живуть як на рослинах, особливо на елодеї, так і на ракоподібних. Небезпечні тим, що уражають зябри, ускладнюючи дихання і викликаючи задуху.
Методи боротьби з зоотамнієм: • Повністю позбутися зоотамнія без шкоди для креветок допоможе формалін концентрації 50 частин на мільйон.
Microsporidia (мікроспоридії) — внутрішньоклітинні паразити. Вони мають певну спорідненість з грибами, але мають відмінну, характерну тільки для них ознаку — апарат екструзії, яким вони проколюють оболонку клітини хазяїна і вкидають зародковий шматок у цитоплазму. Їх налічується близько 1300 видів, і залежно від виду вони уражають різні органи у ракоподібних: сполучну тканину, статеві органи, нервову систему чи м’язи.
Зараження зазвичай починається з тельсона (анальної лопасті) або уропод (останньої пари кінцівок) і просувається вперед. Зовнішні ознаки зараження мікроспоридіями виявляються в набутті зараженою зоною білого, оранжевого або червонуватого забарвлення, іноді на спині та боках з’являються синьо-чорні плями, але остаточно поставити діагноз можна лише після дослідження під електронним мікроскопом, оскільки мікроспоридії дуже дрібні. Мікроспоридіоз зустрічається рідко, але трапившись, може викликати масову загибель безхребетних.
Методи боротьби з мікроспоридіями: • Інфікованих креветок слід видалити з акваріума і знищити шляхом спалювання або кип’ятіння; • Дезінфікувати обладнання акваріума препаратами, що містять йод або хлор; • Підвищувати імунітет креветок, зокрема за допомогою пробіотиків.
Gregarines (грегарини) — ендопаразити з анаеробним (бескисневим) диханням, що мешкають у кишківнику прісноводних безхребетних. Розміром до 0,5 мм. Використовують молюсків як проміжного хазяїна. Заражають креветок будь-якого віку. Виявляються в травному тракті під мікроскопом. Харчуються сапрофітно, поглинаючи поживні речовини всією поверхнею свого тіла. Велика кількість цих найпростіших заважає фільтрації частинок через гепатопанкреатичний протік.
Методи боротьби з грегаринами: • Знищення молюсків як проміжних хазяїв; • Підвищення імунітету ракоподібних за допомогою хорошого харчування і додавання у воду акваріума пробіотиків.
Помилкова грибкова хвороба.
Сувоїчки належать до типу війчастих найпростіших мікроорганізмів. Сувоїчки, такі як Epistylis spp., є збудниками хвороб, що виникають через незадовільні умови життя креветок. Такі захворювання виникають в органічно “перевантажених” водоймах.
Симптоми: Оскільки симптоми ураження грибками дуже подібні до цього захворювання, часто застосовуються медикаменти проти грибків і, звичайно ж, не призводять до лікування. Сувоїчки зустрічаються у складі невеликих колоній у вигляді пухнастого, сіро-білого нощоподібного нальоту або у вигляді окремих “паличок” на панцирі або на голові молюсків. Як правило, сувоїчки нешкідливі для креветок, але тільки доти, доки вони не розмножуються у великій кількості і не потрапляють у зябри, призводячи до задухи особини. Вони прилипають на спіралеподібній рухливій ніжці внизу. За певних умов сувоїчки можуть відірватися від цієї ніжки однієї креветки і перейти на інших креветок.
Лікування: Найкращий спосіб лікування сувоїчок типу Epistylis — поліпшити якість води і проводити протягом кількох днів 80% заміну води, щоб скоротити щільність бактерій та їх живильної бази. Додатково потрібно застосувати медикаменти, в яких міститься оксалат малахітового зеленого (бензоїлгрюн). Наприклад, стандартним медикаментом проти Ichthyio використовуються такі медикаменти як Punktol або Exit (марка ліків). Як альтернативу можна використовувати 0,37 грама метиленового синього і 0,37 грама малахіту зеленого, розчинених у 100 мл 37%-ного формаліну. Застосовується в дозуванні 1,2 мл на 100 літрів води в акваріумі з додатковим застосуванням протягом кількох днів.
Бавовняна хвороба (Sporozoen).
Білі вузлики, опуклі нарости або овальні, іноді паличкоподібні кісти в голові. Ці симптоми проявляються у таких особин, як Neocaridina denticulata та Neocaridina cf. zhangjiajiensis.
При таких овальних утвореннях, які можна побачити неозброєним оком на тулубі біло-перлинної креветки, йдеться про ураження капсулами або кістами спор. Ці спори можуть мати розміри від наймікроскопічніших до розмірів шпилькової головки. Ці капсули викликаються сотнями мікроскопічних паразитів, причому спори знаходяться одна біля одної, але не пов’язані одна з одною. Ці спори уражають такі тканини та органи, як м’язи, серце, статеві органи, зябри, нерви та нервові вузли, залежно від виду. Смертність при цьому невисока.
Оскільки спори важчі за воду і тонуть на дно, вони інфікують особину під час живлення або при з’їданні жертви, а також при з’їданні мертвих інфікованих особин (при канібалізмі). Тому необхідно прибирати з акваріума померлих або хворих особин. Але спори можуть потрапити в нового хазяїна також через екскременти жертви. Коли креветка заковтує спори при живленні, вони потрапляють у кишківник у вигляді амебоподібного паростка. Він проникає крізь стінки кишківника в мускулатуру і утворює там нові спори з видимою неозброєним оком стадією кісти. На пізній стадії спори проникають у внутрішні органи і призводять до дегенерації та розслаблення, що призводить до смерті креветки.
Лікування: Медикаментозне лікування поки невідоме. Можна спробувати лише уникнути нових заражень здорових креветок, відсаджуючи хворих особин з видимими ознаками або вже інфікованих особин з акваріума. Також усі мертві особини повинні бути, задля уникнення випадків канібалізму та інфікування, якомога швидше відсаджені з акваріума.
Увага! Креветки, які носять яйця з видимими ікрокарманами, можуть бути легко переплутані з креветками, ураженими спорами. Але на відміну від здорових особин, у яких ікрокармани та внутрішні органи чітко розмежовані, у інфікованих спорами креветок органи уражаються і розростаються.
Грибкові захворювання, Бактеріальні, Вірусні інфекції у креветок.
Останні зміни та доповнення внесені 24 вересня 2012 року.
