Ряд Коропозубоподібні ( Cyprinodontiformes )
Підряд Живородні Коропозубі ( Cyprinodontoidei )
Родина Пецилієві ( Poeciliidae )
Підродина Пецилінові ( Poeciliinae )
Продовження…
Меченосець Геллера, зелений — Xiphophorus hellerii.
Форми тіла та забарвлення меченосців.
— Болгарські білі – яскраво виражена альбіністична форма з червоними очима. На відміну від лимонних, болгарські меченосці стійкі та сильні за конституцією. За походженням вони близькі до наших меченосців. При схрещуванні з нашими мармуровими меченосцями (білими з чорними плямами) можна отримати білих із темними очима.
— Зелений меченосець – має довгий, вузький, сплощений з боків корпус. Основне забарвлення корпусу — світло-оливково-коричневе зі світло-зеленим відливом, при відбитому світлі — зелене. Від кінця рила по середині тіла і по хвостовому плавцю проходить червона смуга і паралельно їй — кілька дещо слабше виражених червонуватих смуг. На жовтуватирячому (жовтуватому) спинному плавці розташовано кілька рядів червоно-коричневих плям. Меч знизу красиво облямований. Самка забарвлена набагато блідіше за самця;
— Червоно-жовтий меченосець – середина корпусу лимонна з м’яким переходом в оранжево-червоний колір ближче до голови та хвоста. Сама голова, а також непарні плавці коричневі, як і крап на спині від потилиці до кореня хвостового плавця. У відбитому світлі корпус набуває золотисто-сонячного відливу. Хвостовий плавець алий, грудні, черевні та анальний — світло-алі, а спинний — жовтуватий з червоними точками;
— Червоно-крапчасті тигрові меченосці – форма, що витіснила старі форми московських тигрових. Забарвлення насичено-червоне з великими чорними плямами, мечі довгі. Але при виборі виробників не слід зупинятися на рибках із повністю забарвленими чорними хвостами та надто чорним передхвістям.
— Червоно-чорний меченосець – серед їхнього потомства трапляються окремі особини з чорним плямистим малюнком, причому це завжди самки. Ген, що визначає чорний плямистий малюнок, пов’язаний із хромосомою, що визначає самку, і тому може успадковуватися лише самками. Якщо таку самку схрещувати зі звичайним червоним самцем, то серед потомства завжди можна знайти самок і самців із чорним плямистим малюнком;
— Червоні меченосці – отримані від зелених меченосців за участю пецилій червоних. Якість цих рибок останніми роками помітно покращилася — зникли жовтуватимо-рожеві та бурі відтінки, білогрудість, біла краватка (одеські лінії червоних). Завдяки повторним схрещуванням із червоними пециліями, строгому відбору та выбракуванню сучасні червоні меченосці мають яскраво-червоний колір і заслужено називаються “рубіновими”;
Фото: Червоні меченосці — Xiphophorus hellerii.
— Лимонні меченосці – альбіністична форма зеленого меченосця. На забарвленому жовто-зеленому корпусі ті ж позначення, що й у зеленого. Яскраво-лимонна форма малостійка;
— Багатоштриховий меченосець – мають у всіх потомків віком 8-11 місяців у середньому сім штрихів на тілі. У окремих особин кількість штрихів доходить до дванадцяти. Іноді на правій і лівій сторонах тіла рибки різна кількість штрихів (на 1-2 штрихи). З віком риби кількість штрихів різко збільшується до 17 і більше. Штрихи на тілі можуть проявлятися сильніше чи слабше. Штрихи чітко помітні у сірих особин і майже непомітні у забарвлених;
— Веселкові меченосці – по сіро-зеленому з помаранчевим відтінком корпусу розташовані слабо позначені червонувато-коричневі смуги. Плавці яскраво-оранжево-червоного кольору;
— Ситцеві меченосці – називаються так через притаманне їм потрійне забарвлення — яскраві червоні та чорні плями розкидані по білому фону корпусу. Селекційна робота із ситцевими меченосцями вельми складна. У приплодах дуже рідко трапляються правильно забарвлені особини з яскраво-червоними контрастними плямами.
— Тигрові меченосці – червоні з чорним рибки, виведені на основі гібридизації зелених меченосців з пециліями та наступних схрещувань з раніше виведеними кольоровими різновидами меченосців;
— Триколірні – Їх не можна назвати, за великим рахунком, породою через непостійність забарвлення. Мальки, зазвичай, народжуються білими з чорними плямами чи без них. У міру зростання проявляється червоний колір, який поступово витісняє білий. Якщо процес заміни кольору залишається незавершеним, рибка виходить триколірною. Але трапляються червоно-крапчасті (тигрові), рідше червоні та чорно-білі й зовсім рідко білі особини з чорними.
— Чорно-блакитний меченосець – розведення шляхом схрещування зеленої (природне забарвлення) або червоної самки з чорним самцем не становить труднощів. У найсприятливіших випадках у потомстві буває до 60 відсотків чорно-блакитних особин. Чорно-блакитне забарвлення може бути отримане лише при схрещуванні їх з багатобарвною пецилією (Xiphophorus variatus) за наявності у неї чорної чи чорно-блакитної пігментації. У чорно-блакитних меченосців легко визначити, якого кольору була їхня мати — зеленого чи червоного. У першому випадку голова і черевце риб зеленувато-сірого відтінку, у другому — червонуватого. Майже всі самки цієї прекрасної форми стерильні; кількість чорних самок, здатних до розмноження, не перевищує приблизно 1 відсотка.
— Чорний меченосець – отриманий від схрещування зеленого меченосця з пецилією чорною. З довгим вузьким корпусом і довгим вузьким мечем є рідкісним винятком. Чорні меченосці часто менш стрункі, ніж інші. Забарвлення насичено-чорне із зеленим чи синім відтінком. Знавці віддають перевагу рівному матово-оксамитовому забарвленню. Очі — світло-срібні з темною зіницею. Для посилення забарвлення та надання оксамитовості чорних меченосців іноді схрещують із насичено-червоними.
Фото: Жовті меченосці — Xiphophorus hellerii.
Allotoca diazi, Allotoca dugesii.
Xiphophorus hellerii, Меченосець Геллера, зелений. 
