ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Xenotilapia — Ксенотиляпія.
Рід Xenotilapia включає, згідно з новою таксономією, роди Enanuopus, Asprotilapia та Microdontochromis. Xenotilapia – цихліди середнього розміру довжиною до 8-18 см. Це здебільшого скромно забарвлені, ніжні та крихкі риби. Більшість цих цихлід знайдено в піщаному біотопі або в перехідних зонах між піщаним і кам’янистим біотопами. Ксенотиляпії, як правило, мирно ставляться до інших видів риб, але в момент нересту чи підготовки до нього, самці стають дратівливими і проганяють зі своєї території всіх сусідів, втім, не завдаючи їм травм.
Усі ксенотиляпії — донні риби і більшу частину часу проводять у пошуках їжі, беручи до рота та “пережовуючи” частки ґрунту з дна. Акваріум повинен мати дно з дрібного або середнього річкового піску. В акваріумі для піщаних цихлід має бути велика піщана поверхня дна з розкиданими на ній каменями, які слугуватимуть рибам демаркаторами їхніх територій. Кам’яні конструкції на задньому плані необов’язкові, проте можуть використовуватися рибами як укриття та надають акваріуму більш природного вигляду. Рослини риби не пошкоджують.
Цей вид краще утримувати в маленьких групах, що допоможе спостерігати за цікавою нерестовою поведінкою цих риб. Самець будує маленькі ямки в піску. Риба може в паніці вистрибнути з води або пошкодити себе об каміння чи скло. У природи риба харчується всім, що знайде в донному осаді. В умовах акваріума вона невибаглива до годування і поїдає будь-які види живих і сухих кормів. Ксенотиляпії мирно ставляться до інших видів риб, але в момент нересту чи підготовки до нього, самці стають дратівливими і проганяють зі своєї території всіх сусідів, втім, не завдаючи їм травм.
Площа акваріума — один із найважливіших факторів, оскільки всі представники роду Xenotilapia люблять рухатися поверхнею дна. Площа дна акваріума має бути не менше 150 x 60 см. В акваріумах меншого розміру Xenotilapia утримувати не рекомендується. По центру об’єму можна спорудити піднесення з пісковику або лави, що візуально розділяє територію самців. Як ґрунт можна використовувати сірий кварц або навіть відсіяний річковий пісок фракцією 0,3-1 мм. Як сусіди підійдуть однорозмірні не надто агресивні представники. Під лампами з переважанням червоного та синього спектрів (наприклад, AquaGlo, PowerGlo, Groe lux) риби виглядають ефектніше.
Перед фактичним ікрометанням і під час нересту у ксенотиляпій взаємні доглядання та “гра” партнерів стають явно інтенсивнішими. Відбуваються також невеликі зміни у забарвленні. Самці стають набагато яскравішими. Самці деяких ксенотиляпій, наприклад, споруджують гніздовий кратер розміром приблизно 15х15 см і при вигляді самок здійснюють по периметру споруди кругові рухи. Зяброві кришки самців при цьому роздуваються, і всі плавці розправляються. Забарвлення стає неймовірно яскравим. Домінуючий самец починає демонструвати агресію. Вона зазвичай націлена на “конкурентних” самців, обходиться все, як правило, мирно — демонстрацією розправлених плавців.
— Xenotilapia bathyphila [Poll, 1956] — Ксенотиляпія донна. Синонім: Xenotilapia bathyphilus. Озеро Танганьїка. 10 см, самки менші. У природи цей вид зазвичай зустрічається у великих зграях. Тіло надзвичайно подовжене. Очі відносно великі, овальної форми, поміщені високо на голові. Забарвлення тіла сріблясто-бежеве з жовтим відтінком, з чорно-синіми плямами. Деякі мають темну верхню губу. Статевий диморфізм присутній і у формі тіла, і в забарвленні. Самці більш яскраво забарвлені і мають довші перші промені у спинному, анальному та черевному плавцях.
Колірні морфи: — X. bathyphila “Blue lips” – відрізняється блакитним забарвленням губ; — X. bathyphila “Isanga” – відрізняється від базового виду наявністю жовтого спинного плавця та синім відливом верхньої частини тіла; — X. bathyphila “Kekese” – відрізняється від базового виду наявністю чорних плям і синього пігменту на спинному плавці. У самців жовта морда; — X. bathyphila “M’tosi” – відрізняється від базового виду наявністю жовтої морди у самців та спинного плавця з численними помаранчевими плямами.
Акваріум повинен мати широке дно з дрібного або середнього річкового піску без гострих граней. Відкриті піщані ділянки та кілька великих каменів, що зазначають межі територій. Ці риби риються в піску в пошуках їжі. Рослини риби не пошкоджують. Цей вид краще утримувати в маленьких групах (принаймні 2 самців і 5 самок), що допоможе спостерігати за цікавою нерестовою поведінкою цих риб. Самець будує маленькі гніздові ямки в піску. Вид помірно територіальний. Цей вид не можна назвати сварливим. Легко уживаються ці рибки і з іншими цихлідами озера Танганьїка.
Риба може в паніці вистрибнути з води або пошкодити себе об каміння чи скло під час обслуговування акваріума. Живляться переважно личинками комах, а також зоопланктоном (циклопом), згодом приймають тонуть гранули. Вишукують личинок комах у піщаному субстраті, просіюючи його крізь зябра та відфільтровуючи їстівні фрагменти від неїстівних. Материнські інкубуючі цихліди, виношуванням займаються тільки самки. Т 25-27°C; рН 7,8-8,5; dH 10-20°.
Ідентифікація: Ксенотиляпія донна — Xenotilapia bathyphila.
— Xenotilapia boulengeri [Poll, 1942] — Ксенотиляпія буланже. Синонім: Enantiopus boulengeri, Xenotilapia lestradei. 14 см. Є найбільшим із видів роду Xenotilapia. Забарвлені в жовтувато-сріблястий відтінок. Неймовірно мирна цихліда. Акваріум повинен мати дно з дрібного або середнього річкового піску. Відкриті піщані ділянки та кілька великих каменів, що зазначають межі територій.
Цей вид краще утримувати маленькою групою приблизно у 6 риб. Такої групи достатньо для того, щоб сформувати гармонійні пари. Пари цих видів можуть існувати довгий час. Турботу про личинок у першу половину інкубаційного періоду беруть на себе самки. Потім вони передоручають личинок самцям, які й випускають мальків у доросле життя. Т 24-27°C; рН 7,5-9,3.
— Xenotilapia caudofasciata [Poll, 1951] — Ксенотиляпія каудофасціата смугастохвоста. Озеро Танганьїка. 12 см. Самці даного виду мають дуже гарне та оригінальне забарвлення: дві, а частіше три темні вертикальні смуги на хвостовому плавці, які у поєднанні зі світлими вертикальними смугами надають хвосту зеброподібного забарвлення. Чорна горизонтальна смуга (окантовка) на черевних плавцях, яка розташована перпендикулярно до променів цих плавців. Цікавою особливістю каудофасціат є той факт, що самки цього виду більші за самців на 1,5 сантиметра.
Важливою відмінною ознакою Xenotilapia caudofasciata є розташування, а головне, напрямок зубів нижньої щелепи — у даного виду вони спрямовані всередину, тоді як в інших представників роду Xenotilapia зуби нижньої щелепи розташовані майже горизонтально і спрямовані назовні, працюючи як зубці виделки.
До акваріума краще наближатися дуже спокійно. Якщо спокій в акваріумі має бути порушений, необхідно виявляти обережність і увагу, оскільки риба може в паніці вистрибнути з води або пошкодити себе об каміння чи скло. Сумісне утримання з “курешниками” (ракушниками) може призвести до проблем, оскільки в період догляду за мальками вони атакують усіх, хто наближається до їхніх мушель. Артемія, личинки комара, циклоп, дафнія та пластівцеві корми підходять для годування цих цихлід. Під час годування необхідно побоюватися перегодовування риб, що може призвести до ослаблення та різних захворювань.
Xenotilapia flavipinnis, leptura, longispinis.
Telmatochromis temporalis, Блакитуватий тельматохроміс. 
