ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Benthochromis — Бентохроміс.
До 1986 року Benthochromis tricoti та Benthochromis melanoides належали до роду Haplotaxodon.
— Benthochromis horii [Takahashi, 2008] — Бентохроміс хорії. Озеро Танганьїка. Мешкають у відкритих водах, але впритул до узбережжя, поблизу скелястих розломів із піщано-кам’янистим або піщано-мулистим донним ґрунтом. 15 см. На відміну від двох інших представників роду, мають маленький діаметр очей та більш витягнуту морду. Дещо інша будова щелепи, менша кількість зубів. У великих самців трохи довші грудні плавці. Самки мають більш коричнево-сріблястий колір тіла. Також у самців хорії, на відміну від меланоидеса, на потилиці немає чорної цятки. Особини різної статі зустрічаються тільки для нересту й запліднення. Мальки, що випливли з рота, досягають довжини 4,5 см, але їх, як правило, небагато. Т 24-26°C; рН 7,5-8,5.
— Benthochromis melanoides [Poll, 1984] — Бентохроміс чорнозубий, меланоідес. Синонім: Haplotaxodon melanoides, cvert. Озеро Танганьїка. 17-20 см. Попри свою значну довжину, ці танганьїкські цихліди не здаються такими вже величними. Це пояснюється як стрункістю тіла та його пропорціями, так і довгими «косицями», що вінчають закінчення хвостового, анального та спинного плавців. Мають цікаву будову і розташування зубів — дрібні, конічні зуби, загнуті всередину, розташовуються в один ряд на верхній і нижній щелепах. Забарвлення верхньої половини корпусу коричневате, а нижня половина корпусу світліша, сріблясто-біла. Велика чорна (меланінова) пляма в потиличній частині голови.
Парні плавці темно-сірі, анальний і спинний плавці світлі, а на хвостовому плавці є кілька сірих ліній. Самці мають чорну пляму на шиї, за головою на потилиці (на відміну від B. tricoti). У них відсутні темні горизонтальні смуги на корпусі. Самки менші, не мають яскравого забарвлення самців, і косиці на кінцях плавців відсутні. При стресах і поганому самопочутті можуть набувати так званого «нічного забарвлення», тобто трохи темніють і вкриваються темними плямами. У цьому стані тримаються переважно біля дна, часто в нерухомому стані.
З огляду на розміри дорослої риби, акваріум повинен бути достатнього розміру, мінімальна довжина якого не менше 150 см. Утримувати треба в групах, принаймні з 10 особин, внутрішньовидова агресія невисока. Сусіди потрібні спокійні. Найкращий субстрат — тонкий шар кварцового піску. Прикрасами можуть бути кілька великих каменів. Необхідно враховувати, що ці цихліди дуже лякливі й довго звикають до нових умов, «шарахаючись від будь-якої тіні», тому декоративні елементи не повинні мати гострих країв і виступів, а акваріуми повинні бути надійно накриті покривними стеклами. В акваріумах ці цихліди можуть займати різні шари води: самці тяжіють до нижніх шарів, самки зазвичай займають середні й іноді верхні шари. Вони не чіпають акваріумні рослини.
Освітлення воліють менш інтенсивне, бажане приглушене світло, оскільки в озері вони займають глибоководні шари. Аерація, регулярні підміни води. Під час годування доволі товариські та чудово реагують на корм, але якщо при годівлі зробити різкий рух, то блискавично ховаються за декоративними елементами. Приймають у їжу як заморожені корми, так і високої якості пластівці або гранульовані продукти. Харчуються зоопланктоном, переважно веслоногими ракоподібними. Як завжди, що різноманітніше харчування, то краще. Розведення складне, що вимагає великих за об’ємом акваріумів. У віці шести тижнів досягають розміру 3 см і продовжують інтенсивне зростання. Т 25-27°C; рН 7,8-8,5; dH 10-20°.
— Benthochromis tricoti [Poll, 1948] — Бентохроміс трикоті. Синонім: Haplotaxodon tricoti. (Англ.: Three Lined Cichlid). Озеро Танганьїка, живуть великими зграями. 20 см. Відмінними ознаками цього виду є: сильно витягнутий корпус, верхньорозведений рот, великі очі, дрібна ктеноїдна луска. До речі, попри свою внушительну довжину, ці танганьїкські цихліди не здаються такими вже великими. Це пояснюється як стрункістю тіла та його пропорціями, так і довгими «косицями», що вінчають закінчення хвостового, анального та спинного плавців.
У самців більш насичене забарвлення з яскраво-жовтим горлом. Самки однотонно сірі або світло-коричневі блискучі. Самки мають доволі просте сіро-сріблясте забарвлення, не мають характерного жовтого кольору на щоках. Довгі плавці, якими прикрашені самці, у них відсутні. При стресах і поганому самопочутті можуть набувати так званого «нічного забарвлення», тобто трохи темніють і вкриваються темними плямами. У цьому стані тримаються переважно біля дна, часто в нерухомому стані.
Наразі відомо кілька географічних варіантів (рас) цього виду: — B. tricoti “Chituta”; — B. tricoti “Kigoma”, “Burundi” — відрізняється світлішим забарвленням черевних плавців; — B. tricoti «Karema» — мають чорні плями на верхній частині голови; — B. tricoti “Kambwimba”; — B. tricoti “Makombe”; — B. tricoti “Maswa”; — B. tricoti “Malasa”; — B. tricoti “Msalaba” — у нього практично відсутні горизонтальні смуги на корпусі, м’якопроменева частина спинного плавця закруглена.
Порівняно мирний, рідко бійцівський вид, рухи повільні та витончені. Добре утримувати в акваріумах групами, а також разом з іншими видами. В акваріумах чудово уживаються з представниками таких танганьїкських родів: Xenotilapia, Grammatotria, Lestradea, Enantiopus та Ectodus. З іншого боку, неспокійні риби типу Petrochromis та Tropheus не рекомендуються. Цих чарівних, досить великих, дуже активних цихлід бажано тримати в акваріумах великого об’єму.
Акваріум повинен мати якомога більшу висоту і ширину, ділянки відкритої води, дрібний або середній пісок як субстрат і кілька великих каменів. Цей різновид байдужий до рослин, рослини з високими листками можуть навіть слугувати захистом. В акваріумах цихліди можуть займати різні шари води: самці тяжіють до нижніх шарів, самки зазвичай займають середні й іноді верхні шари. Злегка приглушене світло виявляє їхні найкращі кольори.
У неволі вони демонструють територіальну поведінку. Внутрішньовидова агресивна поведінка проявляється в період нересту, коли самці нападають на інших самців. Проте це зазвичай не веде до серйозних пошкоджень. Дуже лякливі й довго звикають до нових умов, шарахаючись від будь-якої тіні, тому декоративні елементи (каміння тощо) не повинні мати гострих країв і виступів, а акваріуми повинні бути надійно накриті покривними стеклами. Щотижневі підміни 20% води.
Під час годування доволі товариські та чудово реагують на живий корм, але якщо при годівлі зробити різкий рух, то блискавично ховаються за декоративними елементами. З апетитом поїдають багато видів акваріумних кормів, переважно їжу тваринного походження. Мечуть ікру на твердий субстрат, і самка відповідає за турботу про виводку. Т 24-27°С; рН 7,3-8,8; dH 8-25°.
Ідентифікація: Рід Бентохроміс — Benthochromis.
Cunningtonia longiventralis, Cyathopharynx furcifer.
Aulonocranus dewindti, Аулонокранус віндта. 
