ЦИХЛІДИ ОЗЕРА МАЛАВІ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Placidochromis — Плацидохроміс.
Рід Placidochromis включає види, які мають характерний меланіновий візерунок із вертикальних смуг без будь-яких горизонтальних елементів. Однак більшість видів роду не мають жодного характерного візерунка, а вертикальні смуги з’кремлюються зрідка залежно від настрою конкретної особини. Більшість різновидів у цьому роді нетериторіальні, навіть самці. Виношують ікру в роті.
— Placidochromis electra [Burgess, 1979] — Електра, або глибоководний хаплохроміс. Синонім: Cyrtocara, Haplochromis electra, Haplochromis jahni. (Англ. Deepwater Hap). Озеро Малаві, поблизу о. Лікома, в акваріумі 12-18 см. Цихліди групи Утака. В забарвленні мають різні географічні варіації. Самці небесно-блакитні з чорно-синьою смугою за зябровими кришками та темнішим блакитним спинним плавцем. До восьми поперечних смуг проходять по тілу. Перша смуга темна, решта все світліші, доходять до основи хвоста.
Спинний та хвостовий плавці світло-блакитні. Анальний та нижні промені на хвостовому плавці чорні. Анальний плавець часто має світло-блакитне облямування. Самки дрібніші, блідіше забарвлені, зазвичай срібні з легким блакитним тоном, їхні плавці заокруглені. Мальки сріблясті. Характерною особливістю виду є наявність добре помітної темної смуги за зябровими кришками. Інших видів із подібним забарвленням в озері Малаві не існує.
Колірні морфи: — P. electra “Blue Hongi” та “Electra blue” – Самці мають сріблясте синьо-блакитне забарвлення. З віком самці набувають блискучого темно-синього кольору, а анальний плавець стає червотуватим. Самки мають однорідне сіро-коричневате забарвлення; — P. electra “Greeen Face” – поєднує звичайне для представників роду блакитне забарвлення тіла із зеленою пігментацією на зябрових кришках і носі, а також із жовтою пігментацією на нижній частині тіла та жовтими плямами на непарних плавцях. Таке строкате забарвлення невластиве плацидохромісам; — P. electra “Makonde”.
Через досить великі розміри цих видів риб, дорослих і навіть підлітків, під час утримання в акваріумі слід приділити увагу розміру самого акваріума. Більшість перелічених видів не повинні утримуватися в акваріумах менш ніж 250 літрів. Ці види потребують великої відкритої зони для руху. Займають середні шари води. Камені як оформлення повинні розташовуватися в задній частині об’єму або по кутах резервуара. Утримуйте одного самця і кілька самок. Агресивні до менших риб.
Пісок або гравій типу арагоніту — найкращий вибір як ґрунт. Використовуйте коралловий пісок як ґрунт. Основу їхнього харчування становлять різні дрібні безхребетні та водорості. Дозрівають у 10-13 місяців. Нерест парний. Під час вибору нерестових майданчиків самці не надто перебірливі, тому ікрометання може відбуватися як на піску, так і на скельному субстраті. pH 7,5-8,5; dH 8-20°; T 23-26°C.
— Placidochromis johnstoni [Gunther, 1893] — Плацидохроміс джонстона. Синонім: Cyrtocara, Haplochromis johnstoni. Озеро Малаві, піщаний біотоп із заростями валліснерії. 19 см, в акваріумі 10-17 см. Наразі відомо кілька географічних морф цього виду. Оливково-зелений зі сріблястим полиском і 6-7 широкими темними смугами впоперек тіла й смужкою через око. Голова синя. Плавці з червотуватими плямами та штрихами. Яскраво забарвлений лише домінантний самець. Самка сіро-жовта з зеленуватим відтінком та чорними смугами.
Самці не територіальні, оскільки власних нерестових угідь не мають. Можна поєднувати з видами Lethrinops, Copadichromis, Aulonocara. В акваріумі має бути багато вільного простору для плавання, а також достатньо печер і укриттів серед скель. Не бажано утримувати цих цихлід із дрібними представниками інших видів, оскільки мисливські звички проявляються і в акваріумі. Приймають практично будь-яку їжу — сухий корм у пластівцях, креветки, циклоп, заморожені корми. Самки інкубують ікру в роті. dH 19-20°; pH 7,5-8,6; T 24-27°С.
— Placidochromis milomo [Oliver 1989] — Плацидохроміс міломо. Синонім: Eclectochromis milomo. 20 см. Наразі відомо кілька географічних варіантів і морф цього виду. Самці мають білий візерунок на темно-синьому тлі, горло бірюзове. Самки жовтувато-білі з чорними смугами. Губи цих цихлід м’ясисті, загнуті та здуті у всіх напрямках. Своїми м’якими, товстими губами легко «запечатує» порожнину скельного субстрату (пневмогідравлічний замок) і висмоктує звідти свою здобич, як «пилосос», використовуючи метод «вакуумного відсмоктування». М’ясистість губ від генерації до генерації зменшується, оскільки втрачається природна кормова спеціалізація.
Мирні, нерестова агресивність самця проявляється лише в тому разі, якщо в нерестові угіддя заходить інший самець цього виду. Кілька самців можна тримати разом у великому акваріумі після встановлення ієрархічного порядку. В акваріумах ці цихліди досить миролюбні й можуть утримуватися практично з будь-якими видами малавійських цихлід. Бажані скелясті укриття, перед ними відкриті зони для плавання. У дикій природи харчуються личинками комах та ракоподібних. В акваріумі вони легко адаптуються до акваріумних кормів і пластівців. Мальки ростуть відносно повільно. T 26-27°С; pH 7,0-8,0; dH 10-25°.
— Placidochromis phenochilus [Trewavas, 1935] — Плацидохроміс фенохилус, губастий. Синоніми: Haplochromis, Cyrtocara, Protomelas phenochilus. Озеро Малаві. Самці 14 см, самки близько 10 см. Видова назва phenochilus означає «з добре помітними губами». Вид характеризують білі губи та синє тіло. На тлі інтенсивного синього забарвлення тіла добре розвинені губи виглядають білими. Варто зауважити, що ця ознака є лише у дорослих «зміцнілих» самців, у самок і підлітків губи нічим не примітні.
Самці з віком стають дедалі синьо-блакитнішими. Тіло дорослих самців яскраво-синє, але вкрите нерегулярним візерунком зі світло-блакитних і білих плям матового срібла різноманітної форми. Самці з Танзанії мають вертикальні смуги по всьому тілу, а на західному узбережжі не мають вертикальних смуг.
З віком сріблястих плям стає все більше, і риби виглядають просто неперевершено. Підлітки завдовжки 6 см мають типове темно-синє забарвлення. Приблизно з 8-10 місяців у них починають з’являтися перші світлі плямки. З часом вони укрупнюються і їхня кількість збільшується. У результаті до півтора-двох років повністю зрілий дорослий самець стає ніби вдягнутим у кольчугу і майже повністю вкритий великими перламутрово-переливчастими плямами. Підростаючі самці досить швидко набирають забарвлення і тримають його дуже стабільно. Мальки та самки сіро-блакитні, з темними вертикальними смугами. В акваріумі дорослі самки сірі, іноді також можуть мати однотонний блакитуватий відтінок.
Живуть невеликими зграйками на піщаному дні, при цьому риби харчуються дрібними безхребетними та личинками, що живуть у верхньому шарі піску. Удачею цих цихлід є доволі спокійний характер, слід дуже ретельно підбирати до них сусідів. Через миролюбну вдачу та відсутність будь-якої вираженої внутрішньовидової агресії в одному акваріумі можна легко утримувати кілька самців, ба більше, поєднання 2 + 5 можна вважати оптимальним.
Дещо лужна реакція води, середня жорсткість, температура від 23 до 28°C. На дно — пісок, в інтер’єр — камені, можна посадити трохи валліснерії. Риби великі, а тому вільний простір в акваріумі є однією з найважливіших складових їхнього благополуччя. Мінімальний об’єм акваріума — 300 літрів. Тільки в такому акваріумі ці риби здатні показати себе повністю.
Ідентифікація: Рід Плацидохроміс — Placidochromis milomo, phenochilus.
Protomelas annectens, fenestratus, insignis, kirkii.
Petrotilapia microgalana, Petrotilapia tridentiger. 
