ЦИХЛІДИ ОЗЕРА МАЛАВІ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Aulonocara — Аулонокара.
Рід Aulonocara (Regan, 1922). Цихліди групи Утака. Згідно з ревізією малавійських цихлід, проведеною ілхтиологами, більшість представників роду Trematocranus відійшла до Aulonocara. Населяють перехідні біотопи озера Малави, мешкаючи в покритій рослинстю піщаній зоні, поблизу кам’янистих підводних рядів. Наразі виділено дві екологічні групи в роді Aulonocara.
Так звані “Скельні аулонокари” — відносно дрібні цихліди (повна довжина: зазвичай від 8 до 12 сантиметрів), які типово населяють перехідні зони та змішані біотопи, тобто вони пов’язані з камінням або скелями. Група “Піщані аулонокари” складається з більших різновидів (до 25 сантиметрів), які переважно живуть у піщаних зонах і порівняно рідко — у змішаних біотопах. На сьогодні природних форм аулонокар в акваріумах аматорів значно менше, ніж комерційних. У неволі аулонокари зазвичай виростають значно більшими, ніж у природи.
Самці дуже яскраво забарвлені, самки — дещо дрібніші, спинний та анальний плавнички у них закруглені, забарвлення — бронзово-сіре з вертикальними смугами. Таке ж забарвлення мають і молоді особини. Відмінною рисою більшості видів цього роду малавійців є некомерційне забарвлення мальків і самок. Вони найчастіше мають сіре забарвлення тіла, вертикальні смуги, темно-сірі плями, легкий бланкватний блиск губ.
Зате підрослі самці комерційних форм аулонокар по праву носять назву “Павичі”, оскільки виблискують різноманітними фарбами. Велика частина павичів має в забарвленні переважаючий синій або блакитний металевий колір. Крім того, частину тіла павичів можуть займати ділянки матового забарвлення відтінків від лимонно-жовтого до вишнево-червоного. Гібридні павичи, крім цього, мають рожеві, бірюзові, світло-блакитні та чорні тони, зокрема перламутрові та металеві.
До Павичів належить лише 4 види аулонокар — A. baenschi, — A. jacobfreibergi, — A. steveni, — A. stuartgranti, а також безліч їхніх колірних форм, генетично модифікованих видів та гібридів. Некомерційні форми аулонокар (Утака) у забарвленні мають ті самі кольори (плюс білий), але не такі яскраво виражені, як у павичів.
Представники роду Aulonocara харчуються дрібними живими організмами, що мешкають у верхніх шарах субстрату. Як для самців, так і для самок характерно “парити”, тобто залишатися практично без руху за кілька міліметрів над піском. Завдяки збільшеним і дуже чутливим сенсорним порам на нижній частині голови вони здатні виявити найменші рухи безхребетних під піском. Щойно аулонокара відчує якийсь рух, миттєво кидається “носом” у пісок, і здобич опиняється в неї у роті. Відповідно й в акваріумі ґрунтом має слугувати дрібний пісок і трохи каміння для розмежування території. Це дуже миролюбні цихліди, самці не завдають шкоди самкам. Не варто утримувати їх з більш войовничими видами, які можуть їм докучати.
Риби спокійні, миролюбні щодо інших видів, тримаються в середньому та нижньому шарах води, потребують укриттів. Акваріум повинен мати пласке каміння, печери та гроти. Одним із найважливіших факторів успішного утримання Аулонокар є наявність в акваріумі піску відповідної фракції (1-2 мм) і, звісно, площа дна та шар ґрунту мають дозволяти рибам будувати нерестові майданчики. Необхідні аерація, фільтрація та регулярна підміна води. Повної сили вбрання самців досягає у 2 роки.
Територіальні самці можуть бути вельми бійцівськими стосовно самців свого виду, але водночас повністю ігнорувати самців інших видів. Навіть попри те, що самці дуже спокійно ставляться до інших цихлід, рекомендується в одному акваріумі утримувати лише по одному самцю кожного виду. Переслідуючи один одного, вони можуть зазнати поранень. Молоді риби до п’ятимісячного віку тримаються зграєю. Стать навіть молодих особин можна визначити за анальним плавником.
В акваріумі риби залюбки поїдають усі традиційні живі корми. 20-40% раціону займає рослинна їжа. Дуже важливо давати невелику кількість їжі й лише один раз на день або навіть через день. Дозрівають у 8-13 місяців. Самки аулонокар зазвичай дозрівають на 2-3 місяці раніше за самців. Аулонокари легко схрещуються між собою, проте є можливість утримувати різні види разом у тому разі, якщо вони взяті з різних груп, а в один акваріум має потрапити лише одна географічна раса з якоїсь групи. Якщо сусіди по акваріуму заважають самцю проявити себе повною мірою, їх краще тимчасово відсадити. Самки інкубують ікру в роті. Живуть 6-8 років. dH 8-20°, рН 7,2-8,6, Т 23-26°С.
— Aulonocara baenschi [Meyer & Riehl, 1985] — Аулонокара баенше, Золота королева, Павич сонячний. (Англ.: Aulonocara Benga, Baenschi’s Peacock, Benga Aulonocara, New Yellow Regal, Nkhomo Benga Peacock, Sunshine Peacock, Yellow Peacock Cichlid, Yellow Regal Peacock Cichlid). Озеро Малаві. Самці зазвичай до 12 см, самки до 8,5 см. Тіло витягнуте в довжину, з високою спиною, сплощене з боків. Голова велика, незграбна, на ній помітно 2 ряди заглиблень, що йдуть від кута рота навколо ока до верхнього краю зябрової кришки.
По праву вважається одним із найкрасивіших видів Павичів озера Малаві, що відображає і яскравість забарвлення аулонокар, і характерні рухи хвоста та плавників, на кшталт розквітлого віяла або хвоста павича в процесі шлюбних ігор чи суперництва. Незвичайне поєднання жовтого та синього кольорів у забарвленні самців цього виду навіть спровокувало деяких професіоналів зайнятися генетичною роботою над цим видом, що призвело до появи великої кількості генетично змінених, а також гібридних форм, зокрема гібридів з представниками цихлід групи Мбуна з того ж озера.
Забарвлення тіла самців зазвичай інтенсивного жовтого кольору, крім нижньої частини голови, яка блискуче-синя, а також блакитних розводів по плавниках і блакитних плям у задній частині тіла. На боці 7-9 фіолетових вузьких поперечних смуг та звивисті смужки на плавниках. Луска з темною облямівкою. Губи та зяброві кришки фіолетово-блакитні. Спинний плавничок довгий, жовтий з оранжево-блакитними штрихами та білою або блакитною облямівкою. Хвостовий плавничок жовтий із блакитним малюнком із черв’якоподібних смуг. Анальний плавничок жовтий з округлою плямою та блакитними штрихами.
Ідентифікація: Павич сонячний — Aulonocara baenschi.
Самки бронзово-сірі з жовтуватим відтінком, з 9-11 кавовими поперечними смугами. Непарні плавці темні, прозорі. Спинний та анальний плавці з білим кантом. Бенші легко відрізнити від інших представників аулонокар зі схожим забарвленням (жовте тіло і синя голова). У Бенші досить круглий вигнутий лоб і ніс.
Колірні морфи: — A. baenschi “Nkhomo/Benga” є найпопулярнішою. Основне забарвлення тіла жовте з блідо-синіми вертикальними смугами. Нижня половина голови синя, хвостовий плавник з блакитною мармуровістю. Вони також носять загальні назви Yellow Regal Cichlid, Yellow Peacock Cichlid і Sunshine Peacock Cichlid; — A. baenschi “Chipoka” — мають електрично-синє забарвлення голови, жовтий лоб, тіло з кількома світло-блакитними вертикальними смугами. Черевні, анальний та спинний плавці з вертикальними блакитними смугами; — A. baenschi “Marleri” — мають повністю синю голову, а не лише її нижню половину. Анальний, спинний та черевні плавці жовті. На тілі є 13 або більше вертикальних смуг, що чергуються з білими та синіми смугами. Хвостовий плавник помаранчевий із синіми смугами; — A. baenschi “Usisya” — мають повністю синю голову, а не лише її нижню половину. Анальний, спинний та черевні плавці жовті. На тілі блідні вертикальні смуги. Спинний, анальний та грудні плавці темно-сині, хвостовий плавник жовтий із синіми смугами;
Істотним недоліком, з погляду декоративної акваріумістики, є нездатність самців цього виду підтримувати домінуюче забарвлення за наявності їх одразу в кількох екземплярах одночасно в акваріумі. Гарним буде або один самець, або багато, а для цього необхідно утримувати зграю щонайменше у 20 екземплярів. Краще тримати групу риб, оскільки це не дає змоги сильному самцю сконцентрувати свою увагу на окремій рибі та сильно її переслідувати, часом завдаючи поранень. При нестачі місця утримувати 1 самця і кількох самок. Риби спокійні, миролюбні щодо інших видів, тримаються в середньому та нижньому шарах води, потребують укриттів.
В акваріумі має бути достатня кількість укриттів, не менше одного на кожну самку. Самець захищає свою ділянку і переслідує самку, що не готова до нересту, та суперників. У загальному акваріумі треба утримувати з невеликими видами цихлових з озера Малаві. Слід визнати цей вид непридатним для утримання з агресивними сусідами в одному акваріумі. Обладнання: скелясті прямовисні стіни або споруди з безліччю пустот. Жорсткі рослини висаджувати в горщиках.
Харчується в природи головним чином равликами та личинками комах. В акваріумі вони приймають будь-який акваріумний корм, треба бути обережним з білковою їжею. Статева зрілість у 8-15 місяців. Ікру відкладають на плаский камінь. Самка інкубує її в роті, заховавшись в укриття. Турботою про потомство займаються виключно самки. Живуть до 10 років. dH 4-20°; рН 7,5-8,5; Т 23-27°С.
Ідентифікація: Аулонокара баенше — Aulonocara baenschi.
Aulonocara brevinidus, ethelwynnae, gertrudae, hansbaenschi.
Aristochromis christyi, Арістохроміс крісті. 
