ЦИХЛІДИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Geophaginae )
Рід Apistogramma — Апістограма.
Рід Apistogramma (Regan, 1913). Переваги цих риб перед іншими цихлідами — мирний, уживливий характер і відносно невеликий розмір. Апістограми вельми різноманітні за забарвленням і формою плавців. За пропорціями тіла, будовою і ступенем розвитку плавців, передусім — спинного і хвостового, апістограми дуже відрізняються. Вони характеризуються порівняно високим і коротким тілом, добре розвиненими спинним і анальним плавцями. Інші вирізняються більш видовженим тілом, видовженими спинним і анальним плавцями та сильно розвиненим хвостовим плавцем.
У всіх представників роду добре виражений статевий диморфізм: самці помітно більші за самок, яскравіше забарвлені, кінці спинного, хвостового та анального плавців видовжені. Самки під час розмноження набувають специфічного забарвлення, що складається з контрастного жовтого основного кольору та яскравих чорних або темно-коричневих плям.
Акваріум, по можливості, повинен мати велику площу дна, рівень води 40-45 см. Риби тримаються в нижньому і середньому шарах води. Разом з апістограмами можна утримувати будь-яких мирних риб. Риби територіальні, в період нересту агресивні, особливо самки. Печер має бути більше, ніж риб. Кожна самка захоплює собі територію навколо укриття. Ці території утворюють загальну, яку охороняє самець.
Можна тримати в загальному акваріумі разом із невеликими рухливими рибками верхніх і середніх шарів води. Кількість укриттів має бути більшою за кількість самок. Краще тримати 1 пару одного роду. Рослинність по краях акваріума має бути доволі густою. Непогано помістити в акваріум кілька каменів, квітковий горщик, корч чи інші укриття.
У середині резервуара потрібно залишити вільний простір для плавання. Ґрунт — крупний пісок або галька. Більшість видів живуть у м’якій воді, але є й винятки з цього правила, наприклад, апістограми, які живуть в Андах. Карликові цихліди не люблять жорсткої води, і тому межу dH 10° переходити не можна. Показник рН повинен свідчити про кислу реакцію. Виняткову користь приносять рибам часті додавання свіжої води.
Вони дуже чутливі до різних отрут і ліків. Найкраща температура води для їх утримання 24°С. Необхідні аерація, фільтрація та щотижнева підміна води. Дозрівають у 4-8-місячному віці. Якщо Ви хочете розмножувати цихлід апістограм, то треба забезпечити їх великою кількістю живої корму, можна поєднати з високоякісним кормом у вигляді пластівців для забезпечення різноманітного харчування.
Якщо одна із самок раптом стає по-справжньому яскраво забарвленою з чорними мітками, то треба ретельно оглянути наявні печери, якщо ви побачите ікру, видаліть інших дорослих риб, оскільки в іншому разі вони можуть з’їсти ікру або мальків. Запліднена ікра зазвичай червона, а незапліднена, як правило, залишається білою або непрозорою. Ікру охороняє самка.
Донні сомики, особливо лорикарієві, перетворюються на справжнє лихо для самок із молоддю, оскільки вони вельми вперті й дуже рідко йдуть від атак апістограми. Сомики поступово з’їдають усе більше личинок, які в разі небезпеки намагаються сховатися на дні у гравії. Чим старшими стають личинки, тим більше вони віддаляються від матері і стають легкою здобиччю інших риб. Щоб забезпечити збереження потомства, краще вирощувати їх окремо. Т 22-26°С; dH 5-10°; рН 6,5-7,0.
Нині заведено розбивати весь цей рід на 9 споріднених груп або, виражаючись науково, комплексів, до кожного з яких входить певна кількість схожих один на одного видів. З усіх цих комплексів у нас можна зустріти представників лише чотирьох груп, найяскравіших: • Апістограми Агасціца; • Макмастера; • Бореллі; • Какаду. Красу практично всіх апістограм визначають дорослі самці. Самки і молодь риб, як правило, забарвлені непомітно. Кілька інших родів дрібних американських цихлід зустрічаються в наших акваріумах, як правило, дуже рідко.
Можна виділити три основні форми спинного плавця: • рівномірно трохи високий; • вітрилоподібний; • із сильно витягнутими передніми променями.
Можна виділити три основні форми хвостового плавця: • округлий; • ланцетоподібний; • ліроподібний. Форма плавців, а також їх забарвлення (прозоре, забарвлене, з точковим малюнком чи без) є специфічними для різних видів апістограм, допомагаючи в їх визначенні.
Умовно можна виділити такі форми тіла: • трохи видовжене, міцне; • видовжене, відносно високе; • видовжене, низьке; • сильно високе; • коротке, міцне. Апістограми мають видовжене веретеноподібне тіло. У деяких видів воно видовжене більше, в інших – менше.
Крім форми тіла і плавців, основними фізіогномічними характеристиками, що допомагають проводити діагностику видів, є темні смуги та плями: • Бічна смуга; • Надглазнична смуга; • Передочна смуга; • Підочна смуга; • Поперечні (вертикальні) смуги; • Спинні плями; • Бічна пляма; • Хвостова пляма; • Черевні вертикальні смуги; • Черевні горизонтальні рисочки; • Анальна пляма; • Грудна пляма.
Ще утримують: — Apistogramma allpahuayo (Romer, 2006) — Чорне підборіддя. Перу. Дорослі самці з чорною W-подібною плямою на нижній щелепі, великі щелепи з гіпертрофованими від жовтого до оранжевого губами. На тілі 7 вертикальних смуг, темні, округлі плями на хвостовому стеблі. Спинний плавець зубчастий із помітним розширенням передньої мембрани, 3-5 промені довгі. Хвостовий плавець ліроподібний. За відсутності самця самка може переродитися в самця, набувши його форми, забарвлення і дати потомство; — Apistogramma angayuara (Kullander & Ferreira, 2005) — Худий. 2,5 см. (А 145). Доволі непоказна рибка з трьома поздовжніми темними пунктирними смугами на тілі та великою темною плямою на хвості; — Apistogramma arua (Romer & Warzel, 1998) — Аруа. (А 170). 5 см. Хвіст розгалужений, надзвичайно видовжений спинний плавець. Широка поздовжня смуга заходить на основу хвоста;
— Apistogramma baenschi (Romer, Hahn, Soares & Wohler, 2004). (А 188). Перу, річки Rio Shanushi, Rio Paranapura. 5,5 см, самки менші. На бланкватому тілі 5 повних темних вертикальних смуг, різного розміру маленькі плями на спині. Дві смуги йдуть від очей — одна в напрямку потилиці, а інша по діагоналі перетинає зяброву кришку. У самців високий спинний плавець значного розміру. На закругленому хвостовому плавці червона облямівка, у самок трапляється вкрай рідко. Самки жовті, у задній частині з зебровим візерунком із жовтих і чорних смуг, щоки охоплює широкий пояс. Доволі агресивні в період розмноження; — Apistogramma guttata (Cabre, 1989). (A 126). На північ від дельти річки Ориноко. 5 см. На боках 4-5 горизонтальних смуг з боків, що утворюються чорними точками. На голові мають темну смугу через око і чорні плями на голові та на зябрових кришках. У самців боки з бланкватим відливом. Хвостовий плавець округлий, прозорий. Внутрішньовидова агресія вища, ніж у інших видів групи macmasteri, і тому рекомендується просторий акваріум із великою кількістю рослин. Вода середньої жорсткості та злегка кисла;
— Apistogramma inconspicua (Kullander, 1983) — Апістограма непоказна. Бразилія, Болівія. 7 см. Уздовж тіла проходить тонка чорна смуга. Плавці мають блакитний відтінок. A 96 – A. inconspicua “Bolivien”; A 97 – A. inconspicua “Brazil”; — Apistogramma inornata (Staeck, 2003) — Неоздоблений. (А 142). Самці дуже маленькі — 3 см. Як самці, так і самки мають вертикальні смуги на закругленому хвостовому та дві горизонтальні смуги на нижній частині тіла. A 143 – A. inornata “Guariquito”; — Apistogramma meinkeni (Kullander, 1980) — Апістограма Майнкена. (А 144). Бразилія, Ріо-Негру. Самець 7 см, самка 5 см. Основний колір сірий. У самців видовжені плавці; — Apistogramma rubrolineata (Hein, Zarske & Zapata, 2002). (А 18, 19). Болівія, річка Бені, Манурипі. Вони є одними з небагатьох апистограм, які мають сім темно-червоних горизонтальних ліній із плямочок на боках. Характерна смужка дугою між заглазничною областю. Штрихи і плями на морді яскраво-червоного кольору. Доволі мирні, можна утримувати групою; — Apistogramma tucurui (Staeck, 2003). Уздовж тіла проходять до 9 вузьких зигзагоподібних горизонтальних смуг. Хвостовий плавець прозорий; — Apistogramma wapisana (Romer, Hahn & Conrad, 2006). (А 140). 3,5 см. Самці менші за самок. Обидві статі майже ідентичні на вигляд. Велика бічна пляма, дуже маленька, але чітка хвостова пляма;
— Apistogramma agassizii [Steindachner, 1875] — Апістограма Агасціца, карликова, факельна, червона. Синоніми: Geophagus, Mesops, Biotodoma, Heterogramma agassizii. (Англ.: Agassiz’s Dwarf Cichlid). Ареал займає від передгір’їв Анд на сході і далі по всій течії Амазонки, через континент, до Атлантичного океану на заході, зустрічаючись не лише вздовж русла великої річки, а й у її притоках.
Така розтягнутість ареалу не могла не позначитися на появі кількох колірних варіацій. Основними вважаються три: — біло-блакитна з околиць м. Манауса та гирла Ріу-Негру, найпопулярніша в акваріумах; — червона з верхів’їв Амазонки, Колумбії та Перу; — і жовта форма, що має досить обширну область поширення з характерними місцями існування навколо м. Санта-Рем і Ріо-Тефе.
Самець до 8, самка до 6 см. Тіло видовжене з порівняно низьким спинним плавцем. Забарвлення варіює залежно від місця походження від популяції до популяції. Є блакитна, зелена, золота та червона форми. У більшості випадків тіло має забарвлення від блакитного до зеленуватого кольору. Іноді трапляються жовто-коричневі з оливково-коричневою спиною та з жовтуватимо-рожевим, до оранжевого, черевом.
Ідентифікація: Апістограма Агасціца — Apistogramma agassizii.
Смарагдово-блакитна з жовтою головою. На зовнішньому краї верхньої губи металево-блакитна пляма. Плавці оливково-оранжеві, хвіст факельний з біло-блакитною облямівкою. Великі лусочки на спині та боках блищать при відбитому світлі блакитним кольором.
Від ока до хвостового плавця проходить темна широка смуга. За грудними плавцями завжди присутня маленька темна пляма. Передня частина спинного плавця темна майже без мембран. Спинний плавець пофарбований у яскраво-оранжевий колір, а біля основи — в чорний. Анальний плавець жовто-оранжевого кольору, а крайній видовжений промінь — у темно-коричневий із блакитним відливом.
Крайні промені спинного та анального плавців ниткоподібно витягнуті і доходять до середини хвостового. Черевні плавці прозоро-жовто-оливкового кольору з чорними штрихами на окремих променях біля основи, загострені і сильно збільшені, іноді так, що кінчики їх дістають до основи хвостового плавця.
Хвостовий плавець оливково-жовтий, по всьому краю облямований двома смугами: внутрішня — блакитного, білого або червонуватого кольору, зовнішня — чорного, через сильно витягнуті середні промені має форму ланцета. П’ять середніх променів біля основи хвостового плавця пофарбовані в чорний колір. Самка жовта з чорною смугою від хвоста, через око, до горла, менша, скромніше забарвлена, черевце повніше.
У самок хвостовий плавець округлий. Спинний, анальний і черевні плавці коричневі округлі або злегка загострені, але ніколи не збільшені. Передня частина черевних плавців пофарбована в чорний або темно-сірий колір. У самок у період догляду за потомством може з’являтися темна пляма на хвостовому стеблі та на череві. Мальки пофарбовані в сірий колір із чорними плямами.
Наразі описано дев’ять форм A. agassizii: — A 234 – A. agassizii “Janauaca”; — A 235 – A. cf. agassizii “Netz/Alenquer” (Бразилія); — A 236 – A. cf. agassizii “Tapajos”. Нижня течія Rio Tapajos (Бразилія); — A 237 – A. cf. agassizii “Trombetas”. Нижня течія Rio Trombetas (Бразилія); — A 238 – A. cf. agassizii “Rio Purus”. Річка Rio Purus (Бразилія); — A 239 – A. cf. agassizii “Pastell”. Нижня течія Rio Ucayali, Rio Tapiche (Перу); — A 240 – A. cf. agassizii “Broad Black Caudal Seam”, “Madeira, gelb”. У середній та нижній течії Rio Madeira (Бразилія); — A 241 – A. cf. agassizii “Ampiyacu”. Річка Rio Ampiyacu (Перу); — A 242 – A. cf. agassizii “Rio Maranjon”. Rio Maranjon (Перу);
Ідентифікація: Апістограма факельна — Apistogramma agassizii.
Виведені колірні варіації: “Alenquer”; “Alenquer – redtail”; “Belem”; “Black red” – Чорно-червоні; “Blue” – Блакитні; “Blue tail” — Блакитний хвіст; “Double red” — Подвійна червона; “East redtail”; “Huser redtail”; “Iquitos”; “Madeira” (Rio Madeira) – Мадейра; “Orange dorsal” — Оранжевий спинний плавець; “Orange tail” — Оранжевий хвіст; “Porto Velho”; “Red” – Червоні; “Red dorsal” — Червоний спинний плавець; “Red Fire” — Червоний вогонь; “Red – gold” – Червоно-золоті; “Red tail” — Червоний хвіст; “Santarem”; “Super red” – Супер червоні; “Tefe” (Rio Tefe); “Tefe II”; “Tefe redtail”; “Tucurui – gold line” – Золота лінія; “White tail” – Білий хвіст; “Yellow” – Жовті.
Миролюбна, спокійна, іноді живе дещо приховано. Утримують невеликими групами, де на одного самця припадає кілька (3-4) самок. Територія самця дорівнює сумі територій самок його гарему. Самка займає територію до 40х50 см. Домінуючий самець постійно ганяє інших самців. Серед самок спостерігається аналогічна картина.
Щодо інших видів риб, що живуть по сусідству в загальному акваріумі, апістограми не агресивні. Рибки дуже часто нерестяться прямо в загальному акваріумі. При цьому вони поводяться дуже агресивно, відганяючи інших риб від гнізда. Повинен бути шар дрібного піску, щоб самки плавцями могли зробити на дні невеликі заглиблення.
Риби, не завжди прості в догляді, люблять спокійне товариство. Доволі агресивні в період нересту, особливо самки. Захоплюють собі укриття і охороняють їх від зазіхань. Самки займають власні ділянки на території самця. Усі укриття самок охороняє самець. Його територія повинна перевершувати за розмірами загальну територію всіх укриттів самок, інакше самки можуть прийняти його за загрозу потомству і переслідувати його.
У зв’язку з агресією в акваріумі рекомендується мати велику кількість укриттів, утворених нагромадженнями каменів, заростями рослин, корчами, і чітких територіальних кордонів. Люблять використовувати кокосові горіхи, горщики. Віддають перевагу старій воді, від м’якої до середньої жорсткості, треба регулярно контролювати рН. Апістограми погано переносят підвищену жорсткість води, у якій суттєво скорочується їхня тривалість життя. Чутливі до підвищених концентрацій розчинених у воді солей азоту.
Дуже чутливі до забруднення води, тому в акваріумі необхідна потужна біологічна фільтрація та підміна води не рідше ніж раз на тиждень. З огляду на те, що протягом багатьох років вони розводяться в неволі, вони стали не такими вимогливими до показників води. Із задоволенням полюють на живу дафнію, циклопа, мотиля. Також охоче бере все це в замороженому вигляді, після деякої адаптації вживає і пластівці.
Ідентифікація: Апістограма карликова — Apistogramma agassizii.
Дозрівають у 6-8 місяців. Риби не складні в розведенні. Для нересту підходить той самий акваріум, у якому риби постійно мешкають. Один самець зазвичай нереститься одночасно з кількома самками, кожна з яких має своє власне укриття. Нерестяться в печероподібних укриттях, ідеально підходить кокосова шкаралупа. Одразу після нересту самка охороняє ікру. У цей час вона виявляє ознаки агресії до всіх риб, які перебувають в акваріумі. Живуть до 4 років. dH 2-12°; рН 6,0-6,8; Т 23-27°С.
Apistogramma alacrina, atahualpa, acrensis, amoena.
Crenicara latruncularium, Crenicara punctulatum, Taeniacara candidi. 
