Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Підряд Бичковидні ( Gobioidei )
Родина Бичкові ( Gobiidae )
Підродина ( Oxudercinae )
Населяють прибережні тропічні води (переважно Індійського океану) Африки, Азії, Австралії. Риби зустрічаються як у морській і солонуватій воді, так і в прісній. Дуже складні в утриманні. Грудні плавці видозмінилися на своєрідні ноги, що слугують для пересування суходолом. На грудні плавці стрибуни спираються, немов на ходулі. А задні плавці в них діють як важелі. До того ж і хвіст допомагає «ходити». Плавці допомагають мулястому стрибуну також чудово плавати. Можуть довго перебувати на суходолі, а також повзати і навіть стрибати по деревах у гонитві за комахами.
У воді мулястий стрибун дихає, як і всі риби, зябрами. А на суходолі — шкірою! По всій поверхні шкіри — на спині, на боках — є наповнені кров’ю горбки. У цій «розкішній» мережі капілярів і здійснюється газообмін. Вийшовши з води, зябра починають висихати і складаються разом, утворюючи спеціальну порожнину за вухами, де зберігається вода. Під час обертання очима тиск на цю порожнину збільшується і змащує зябра, в результаті чого зябрам повертається їхня нормальна функція. Попри те, що більшу частину життя він проводить не у воді, мулястий стрибун — справжнісінька риба.
Його тонкий, поцяткований плямами тулуб завдовжки близько п’ятнадцяти сантиметрів увінчаний непропорційно великою головою. Очі розташовані на маківці, а величезний рот — квадратний: він нагадує здивованого французького бульдога або мініатюрного гіпопотама. Забарвлення тіла риб неяскраві, коричнево-сірі, з темними розводами і сріблястими блискітками. Плавці багатобарвні. Особливо це стосується спинних: поздовжні смуги від кремового до червонувато-оранжевого, блакитно-лазурового і чорного кольорів. Самці стрункіші за самок, яскравіше забарвлені, мають більш розвинені плавці.
Свою назву мулястий стрибун отримав за своєрідну поведінку самців у період розмноження. Кожен із них високо підстрибує, відштовхуючись хвостом від твердої поверхні, щоб привабити самку. Вони з легкістю залазять на акваріумні стінки і подовгу там висять. Стрибуни досить неживі та агресивні риби, тому підібрати до них сусідів складно. Сусідство з іншими рибками не бажане, все, що влізе до них у рот, рано чи пізно туди потрапить.
Мулястих стрибунів дуже важко утримувати в неволі — у них занадто високі вимоги до середовища проживання. Мулясті стрибуни найкраще живуть у солонуватій (1 ст. ложка на 15-20 літрів) воді. Повне опріснення води вони витримують недовго, і якщо швидко не підняти солоність, відмовляються від їжі та гинуть. Вода має бути твердою і лужною pH 8-8,5.
У їжу використовують дрібну рибку і безхребетних. Раціон їхній має бути різноманітним: комахи та їхні личинки, дощові черв’яки, цвіркуни, великий мотиль, дафнія; із задоволенням їдять скоблене м’ясо, філе гребінця, кальмара. У воді їжу вони не приймають. У стресовій ситуації стрімко закапуються в мул по самі очі.
Для утримання в домашніх умовах знадобиться акватераріум — широкий і неглибокий, з висотою стінок від 50 см. Вони дуже територіальні, тому утримання кількох особин у невеликих посудинах неможливе. Акватераріум від 250 літрів з великою площею та острівцями з плоских каменів. Глибина води в найглибшій частині не повинна перевищувати 7-10 см, і передбачають пологий вихід на суходіл, або великі камені чи корчі. Робити глибше не має жодного сенсу. Ґрунт для них бажаний окатаний з дрібних фракцій. Ще одна неодмінна умова — температура води (і повітря в акваріумі) має бути 26-30°C.
Всередині акваріума має бути волого, цього можна досягти, використовуючи «флейту-дощик», під якою вони із задоволенням сидітимуть. Акваріум повинен бути закритий зверху для підтримання вологої атмосфери всередині і для того, щоб не дати стрибунам піти погуляти квартирою. Ведучи напівназемний спосіб життя, вони швидко звикають до людини, дають себе гладити і навіть приймають їжу прямо з рук. Перевозити їх краще в малій кількості води і не закачувати киснем. У неволі не розмножуються через складність надати їм необхідні умови. Живуть до 4 років.
Рід Періофтальмус — Periophthalmus.
— Стрибун мулястий — Periophthalmus barbarus [Linne, 1766]. Синонім: Euchosistopus koelreuteri, Gobiomarus koelreuteri, Gobius barbarus, Periophthalmus dipus, P. koelreuteri, P. modestus. (Англ.: African Mudskipper, Atlantic Mudskipper, Nigerian mudskipper). Африка від Червоного моря до Мадагаскару, Південно-Східна Азія, Австралія, в солонуватій воді гирл річок. 11-15 см.
За зовнішнім виглядом і звичками тварини швидше нагадують земноводних, ніж риб. У вічі впадає велика голова, що займає майже третину тулуба, з величезними очима, які можуть випинатися і повертатися в різні боки незалежно одне від одного.
Коричнево-сірий, з темними розводами і сріблястими блакитними блискітками. Плавці багатобарвні з червоно-синіми смужками і глянцевими точками. Спинних плавців два, перший високий, другий низький і довший, з поздовжніми смужками кремового, червонувато-оранжевого, блакитно-лазурового і чорного кольорів. Самці більші, стрункіші за самок, яскравіше забарвлені, мають більш розвинені плавці. Сидячи на камені, дуже нагадує жабу з випученими очима, хвіст при цьому завжди перебуває у воді.
Потужні грудні і хвостовий плавці допомагають рибам не тільки пересуватися у воді, а й переміщатися суходолом. І треба сказати, що роблять вони це дуже швидко і завзято. Дорослі особини в гонитві за здобиччю і при переляку підстрибують до 0,5 м у висоту і на 1-2 м у довжину. На суходолі мулястого стрибуна майже неможливо зловити.
За найменшої загрози ця сухопутна риба миттєво забивається в першу-ліпшу нірку або забирається на дерево (в останньому випадку використовується особлива черевна присоска). У воді ж мулястий стрибун дуже вразливий, оскільки плавати він майже не вміє. От і доводиться йому або цілий день сидіти на суходолі, або ховатися на дні в заростях водних рослин.
У природи краще живуть у воді солоністю 15-20% при температурі 26-30°С. Харчуватися мулястий стрибун вважає за краще також на суходолі — ловлячи дрібних комах. Вельми цікавий і процес розмноження мулястих стрибунів. Риби викопують у ґрунті яму діаметром до 1,5 м, куди самка відкладає ікринки. Охорону майбутнього потомства здійснюють обоє батьків. Роблять вони це по черзі: поки один гріється на сонечку і добуває їжу, інший стежить за гніздом. На жаль, у домашніх умовах стрибуни не розмножуються.
У неволі вони живуть в акватераріумах великої площі від 80 літрів, оскільки рибки люблять порезвитися. Краще, щоб посудина була невисокою, але з максимально можливою площею дна. Інших риб саджати в ємність не потрібно, вони лише завдаватимуть занепокоєння періофтальмусам.
Під час облаштування акваріума потрібно враховувати, що для цих риб важлива не так вода, скільки суходіл. В ідеалі під нього слід відвести близько 70% об’єму, адже стрибунам потрібен простір, щоб розім’яти плавці і вдосталь побігати. Якщо у риб не виявиться місця, куди б вони могли виповзати з води, вони у відчаї битимуться об стекла акваріума.
Найкраще зробити так: насипати в акваріум високий шар м’якого ґрунту з тонких фракцій (10-15 см), а в нього врівень утрамбувати ванночку-басейн такого розміру, щоб у ній можна було розмістити обігрівач. Рівень води в акваріумі 8-15 см. Воду зазвичай готують із суміші прісної і морської. Повне опріснення води вони витримують недовго і, якщо швидко не підняти солоність, відмовляються від їжі та гинуть.
Для декорування суходолу можна використовувати горщики і тераси з рослинами, що виступають над поверхнею води, корчі, камені, гроти і печери. Коріння дерев вмонтоване в м’який піщаний субстрат таким чином, щоб вони спускалися у воду і продовжувалися під водою. Деякі акваріумісти кладуть на воду невеликий шматочок кори, куди стрибуни теж заповзатимуть. Кілька булыжників, розкиданих у воді та на суходолі, підсилюють імітацію природних умов. Можна використовувати пластмасові рослини і у воді, і на суходолі.
Стануть у пригоді й так звані електрокамінці для рептилій, на яких люблять час від часу грітися стрибуни. У природі ці риби живуть під яскравим тропічним сонцем, тому не зайвим в акваріумі виявиться і джерело УФ-опромінення. Без ультрафіолету риби можуть загинути. При утриманні мулястих стрибунів дуже важливо підтримувати високу вологість і теплоту в тій частині акваріума, де влаштовано «берег».
Температура повітря тут має бути дорівнювати температурі води і становити 25-30°С, інакше риби можуть змерзнути. Для цього верхнє скло акваріума завжди має бути щільно закрите. Фільтрація та аерація не обов’язкові.
Раціон їхній має бути різноманітним: комахи та їхні личинки, дощові черв’яки, мотиль, коретра, дафнія та інші живі чи морожені корми і морські продукти. А ось сухі, навіть найдорожчі та якісні, приймати відмовляються. Їдять мулясті стрибуни небагато, зазвичай їм достатньо одного годування на день.
Попри потужні зуби і щелепи, стрибуни не нападають на інших дрібних рибок. Ніколи не залишають меж акваріума, навіть якщо він не прикритий покривним склом або кришкою-світильником. Перевозити їх краще в малій кількості води. Живуть до 6 років. pH 8,0-8,5; dH 12-20°; T 25-30°C.
Ідентифікація: Стрибун мулястий — Periophthalmus barbarus.
Ще бички з родини Бичкові (Gobiidae).
— Шоколадний, смугастий бичок — Awaous flavus [Valenciennes, 1837]. (Англ.: Butterfly Goby). Дельти річок на узбережжі Південної Америки. 8 см. Довгі тіла, циліндричної форми, з великими очима, розташованими у верхній частині голови. Сріблясто-сірого кольору, з 6-8 вертикальними смугами від основи першого спинного плавця до хвостового стебла. Хвостовий плавець має кілька смуг, але тонші. Перший спинний плавець пофарбований червоним або оранжевим кольором. Анальний плавець у легких блакитних тонах з чорною облямівкою. рН 6,2-6,8; Т 24-28°С.
— Бичок-чорниш — Gobius niger [Linnaeus, 1758]. Морські, солонуваті і прісні води; 10-15 см. Витягнуте тіло з довгою ущідненою головою. Розріз рота широкий, досягає вертикалі переднього краю ока. Нижня щелепа злегка виступає. Очі великі, зміщені догори. Два роздільні спинні плавці. Хвостове стебло високе, помітно коротше, ніж основа другого спинного плавця.
Грудні плавці у верхній частині з короткими і вільними променями. Черевні плавці зрослися в присоску. Дорослі самці синьо-чорні, самки і молоді самці коричневі або сірі з крапинками. Тіло вкрите темно-бурими плямами з розмитими обрисами по ще більш темному фону. Спинні плавці і хвостовий покреслені чорними смужками, а грудні — бурими. Цей вид стає ставозрілим у віці 1,5-2 років.
— Бичок-кругляк — Neogobius melanostomus [Pallas, 1814]. (Англ.: Round Goby). 11-16 см. Донні риби, які можуть жити в солонуватих і прісноводних річках та озерах. Тіло вкрите лускою, подовжене, ззаду злегка стиснуте з боків. Забарвлення тіла буровато-сіре або жовтувато-буре зі зливними плямами неправильної форми і 5 поздовжніми темно-бурими плямами вздовж бічної лінії. Голова завжди темніша за тулуб, плавці сірі. На задньому кінці першого спинного плавця велика подовжена чорна пляма. Під час нересту стає чорним.
Молоді риби сірого кольору без малюнка, за винятком характерної чорної плями на передньому спинному плавці. Активні в нічний час, харчуються переважно дрібною рибою, ікрою риб, ракоподібними, молюсками, личинками комах і черв’яків. Самки досягають статевої зрілості у віці від одного до двох років, тоді як самці в 3-4 роки. Самці захищають кладку з ікрою, а також потомство, що вилупилося.
Stigmatogobius sadanundio, Stigmatogobius pleurostigma.
Brachygobius nunus, Brachygobius xanthozonus. 
