Продовження…
Попередження розладів, пов’язаних із живленням.
Ці проблеми виникають через неправильне годування риб, але також можуть бути пов’язаними зі здоров’ям риб або з навколишнім середовищем. У більшості випадків цього можна уникнути. Для прояву розладів, пов’язаних із живленням, часто потрібен тривалий час – зазвичай він вимірюється тижнями чи місяцями, а не днями, причому симптоми можуть бути неясними. Іноді незворотні фізіологічні зміни настають ще до того, як акваріуміст почне здогадуватися про наявність проблеми. Пошкодження печінки, однак, впливає на загальний стан здоров’я риб і росту, і є потенційно небезпечним для життя. Основний принцип, яким слід керуватися, – це правильне годування риб.
Хвороби, викликані неправильним харчуванням, можуть виявитися наслідком годування одноманітним або зіпсованим кормом. Порушення травлення проявляються у виникненні запалень шлунка та кишечника (слизові екскременти, збільшення порожнини тіла, відставання луски тощо). Одноманітний корм, у якому відсутні певні вітаміни, призводить до авітамінозів, що підривають стан здоров’я риб. Проблема полягає в тому, що риб слід годувати придатною для них їжею в потрібній кількості та з потрібною періодичністю. Дуже важливе спостереження – жодна риба не повинна страждати від ожиріння або, навпаки, від виснаження. Якщо подібне виникає, це слід встановити і викоренити на найранішому етапі. Багато акваріумістів не розуміють, що їхні риби повнішають посту повільно, в результаті повільного прогресування цього захворювання. Коли риб купують, вони рідко бувають ожирілими.
Дуже дешеві корми для акваріумних рибок, а також корми, призначені для риб (коли основною метою є інтенсивний ріст риб, а не їхнє довге життя), можуть також містити 
непридатні жири, і їх слід уникати. Причина криється в тривалому вживанні в їжу непридатних харчових жирів (високонасичених жирів). Такі жири нелегко переварити, вони накопичуються в печінці. Акваріумні рибки, як і багато інших свійських тварин, зазвичай занадто упитанні.
Ожиріння у риб може призвести до того, що вони зазнаватимуть труднощів під час плавання. Крім того, воно супроводжується невидимими внутрішніми проблемами – такими як ожиріння печінки, розлади травного тракту та функціональне безпліддя, що настає в результаті утворення жирових відкладень навколо гонад. Ознаками є – ненормально великий обхват тіла, особливо в галузі черева. У деяких риб ожиріння може охоплювати всю область між черевним відділом та головою. Не забувайте про те, що самки можуть збільшитися в обхваті, часто досить значно, коли їхнє черево наповнюється ікрою, що дозріває.
На відміну від ожиріння, недостатнє харчування рідко зустрічається в домашньому акваріумі, хоча іноді його можна спостерігати у нещодавно імпортованих риб. Ознаками є – поступово зменшуваний обхват тіла, зрештою виснаження та запале черево; млявість. Щоправда, деякі хвороби, наприклад, туберкульоз риб, теж можуть викликати появу цих ознак. Це відбувається, коли риб годують невідповідною їжею, або її кількість недостатня, або її пропонують у той час, коли риби неактивні – наприклад, коли в акваріумі містяться нічні риби, а годують їх лише вдень.
Причиною також може стати втрата апетиту через проблеми з навколишнім середовищем (зокрема стресс та інші хвороби), а також нездатність риб достатньо ефективно змагатися за їжу зі своїми сусідами по акваріуму. Правильне харчування у поєднанні з регулярним контролем за споживанням їжі та поведінкою під час годування дозволяє легко впоратися з цим. Дбайливий акваріуміст повинен вчасно помітити, що його риби не харчуються належним чином, і вжити необхідних заходів для виправлення становища ще до того, як з’являться ознаки виснаження.
Тривале харчування погано збалансованою їжею або їжею з дефіцитом вітамінів, особливо якщо при цьому харчування одноманітне. У деяких дешевих кормах для риб може не вистачати певних вітамінів. Деякі вітаміни (комплекс вітамінів В, вітамін С) розчинні у воді і можуть вимиватися із сухих кормів, потрапляючи в акваріумну воду, причому ступінь цієї проблеми може бути різною і залежить від марки корму. Вітамін С також може руйнуватися в сухих кормах під час зберігання. Через це, а також через розчинність цього вітаміну у воді, саме він, швидше за все, буде дефіцитним у риб, яких годують такими кормами.
Високоякісні сухі корми містять усі необхідні вітаміни. Тим не менш, потрібно урізноманітнити дієту риб – це розумний запобіжний захід проти нестачі вітамінів та багатьох інших проблем, пов’язаних з харчуванням. Риби, які страждають від нестачі протеїну, дуже слабо ростуть. Сухі корми слід зберігати у повітронепроникних контейнерах у сухому прохолодному місці, щоб запобігти руйнуванню вітамінів та іншим видам псування. Після відкриття упаковок сухих кормів можна вважати, що термін їх споживання становить максимум два-три місяці. Корм, що став згірклим, може призвести до м’язової атрофії, некронефрозу. У покупні сухі корми треба додавати антиоксиданти, щоб запобігти згірканню.
Запалення шлунково-кишкового тракту – це захворювання властиве переважно дорослим рибам, яких годують одноманітною їжею, особливо концентрованою. Причинами є: тривале годування одноманітною їжею (особливо сухим кормом) і годування погано промитим трубником і мотилем, артемією разом з оболонкою та яйцями, морським крилем, у якого гострі шипи та колючки і вони можуть поранити кишечник прісноводних риб. Сухі корми важко засвоюються і викликають запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Годувати прісноводних риб морозивом крилем не можна. З ним також може передаватися хвороба Іхтіофонус (Ichthyophonus). Також запалення викликає корм, що не до кінця розморожений, який риби заковтують. Виділення у риб довгих ниткоподібних екскрементів – наслідок стабільних перегодовувань, що ведуть до гострих закрепів.
Ожиріння внутрішніх органів – причинами є: рясне багаторазове годування риб тим самим кормом, зловживання сухими кормами. Якщо жирність корму для травоїдних риб перевищує 3%, а для м’ясоїдних 5%, то це часто призводить до ожиріння риб. Захворюванню сприяє нестача чи відсутність водної рослинності. Такий зміст і годування призводять до порушення обміну речовин у риб. Риби стають чутливими до найменших змін умов зовнішнього середовища і більш сприйнятливими до хвороб інвазійного та інфекційного походження.
Захворювання, пов’язані з неправильним годуванням. Ці захворювання зумовлені, як правило, одноманітним, недостатнім, дуже жирним, з підвищеним вмістом вуглеводів, нестачею протеїну, нестачею вітамінів, нестачею мінеральних речовин при годуванні риб кормами. Можливе отруєння мотилем, запалення кишечника від трубника чи морозиво корму. Багато паразитів використовують тварин, яких риба вживає в їжу, як проміжних хазяїв.
Попередження хвороб, спричинених стресами.
Стрес – це серйозна проблема для акваріумних риб. Хронічний стресс зазвичай, зрештою, закінчується смертю – наприклад, від повільного виснаження або через знижений імунітет, а отже, підвищену вразливість перед інфекціями. На жаль, його вплив часто недооцінюють або приписують іншим причинам (наприклад, якійсь уявній інфекційній хворобі).
Стресс безперечно є невіддільною складовою життя риб у природи. Зокрема, страх перед хижаками може бути головним прикладом природних стресогенних факторів. Однак у тісних рамках акваріума нерідко складаються численні стресові ситуації, які в природи або взагалі не виникають, або риби можуть з легкістю уникнути їх, сплигнувши геть, в інше місце з більш сприятливими умовами.
Ознаки стресу численні та неспецифічні, тому діагноз найчастіше ставиться на основі обставин, тобто відомої можливої причини стресу – наприклад, коли рибу кривдять інші риби або у воді міститься велика кількість нітратів. Серед цих ознак можуть бути такі: • втрата апетиту і, в перспективі, поступово розвивається виснаження; • прагнення ховатися, у тому числі стояти в кутах акваріума головою вгору чи вниз; • нервозність та схильність до паніки (стрибки, пошук способу втечі через скло акваріума); • ненормальне забарвлення (зазвичай набагато темніше, а іноді блідіше за нормальне); • прискорене дихання.
Причинами є: • несприятливі фактори навколишнього середовища – невідповідний хімічний склад води; • погана якість води; • невідповідна температура; • невідповідні укриття або недостатня їх кількість; • агресія з боку інших риб або страх перед агресією з боку більших чи жвавіших сусідів по акваріуму (навіть у разі, якщо насправді це мирні та нешкідливі риби); • зовнішні подразники – наприклад, стукіт по склу акваріума; • постійна чи незвичайна діяльність поблизу акваріума, • гучний шум та супутня йому вібрація.
Крім цього, хвороби самі по собі можуть бути стресогенними факторами, як деякі лікарські засоби та сам процес лікування. Догляд за акваріумом (за винятком випадку, коли він виконується обережно і спокійно) теж може спричинити у риб стрес. Постійні зміни декоративного оформлення, навіть якщо це робиться з найкращими намірами. Якщо рибу беруть у руки, особливо коли її ловлять сачком, упаковують чи перевозять, це завжди джерело стресу. Навіть розмноження у багатьох риб може спричиняти стрес. Джерелом стресу може стати переслідування (яке іноді є складовою ритуалу догляду), тому що риба не має жодної можливості сховатися від наполегливого, але небажаного шанувальника в тісних межах акваріума. Риби тих видів, у яких прийнято піклуватися про потомство, можуть під час нересту сприймати своїх сусідів по акваріуму, зазвичай цілком прийнятних, як жахливу загрозу своєму виводку і через це зазнавати стресу (одночасно заподіюючи його іншим рибам).
Ймовірно, неможливо повністю уникнути будь-яких стресів у акваріумних рибок. Однак потрібно докладати всіх зусиль, щоб забезпечити їм якомога вільніше від стресів навколишнє середовище шляхом створення відповідних умов проживання. Для цього потрібно відповідним чином підібрати воду належних хімічних та фізичних параметрів, декоративне оформлення, сусідів по акваріуму, харчування тощо. Зовнішні причини стресу, що є результатом людської діяльності, також слід звести до мінімуму. Акваріуміст повинен постійно виявляти пильність, регулярно і уважно спостерігати за своїми рибками і шукати у них будь-які ознаки стресу чи його потенційні причини.
Попередження хвороб, спричинених ранами.
Це різні пошкодження при пересадці риб, при наявності в акваріумі предметів з гострими кутами, при падінні або неакуратній перестановці предметів внутрішнього декору та обладнання акваріума, при агресивних сутичках самих риб між собою. Зовнішні поранення – це колоті рани, садна, втрачена луска, обтріпані або розщеплені плавці, втрата ока, пошкодження зябер тощо. Деякі з них незначні, інші – серйозніші і навіть можуть нести загрозу життю.
При лові та транспортуванні риб часто відбуваються пошкодження, з’являються рани, рвуться плавці, здирається луска. При цьому нещодавно посаджені в акваріум особини часто зазнають нападів з боку господарів. Риби можуть бути травмовані агресивно налаштованими особинами під час бійок чи шлюбних ігор. Результатом бувають тяжкі укуси, садна тощо. Опіки, отримані через зіткнення з нагрівальними приладами, теж входять до цієї загальної категорії.
Нерідкі випадки вистрибування риб із не покритого склом акваріума або із сачка під час вилову та пересадки. При цьому вони одержують часом непомітні для спостерігача травми, які іноді закінчуються загибелью риби або виметанням неякісного потомства. Ранки з’являються при нападі іхтіофагів (гідр, п’явок, личинок бабок тощо), ектопаразитів (аргулюсів, лерній, пісцікол, дактилогірусів, гіродактилусів тощо — збудників інвазійних хвороб). Оскільки при цьому пошкоджується захисна оболонка, поранена риба легко заражається різними інфекціями або уражається грибками.
Невідповідні декоративні предмети можуть призвести до незначних пошкоджень, але з можливими серйозними наслідками. Наприклад, грубий ґрунт може обідрати рот або зябра риб, які копаються в ґрунті або просівають його через зябра. Аналогічні пошкодження ґрунт може викликати на череві або вусиках риб, що мешкають на дні. Навіть незначне зіткнення з дуже грубими чи гострими каменями (та іншими декоративними предметами) може нанести рибі серйозну рану. Нестійкі декоративні предмети можуть зрушитися і роздавити мешканців акваріума. Рибки можуть випадково застрягти в якомусь привабливому для них отворі – наприклад, у вхідному отворі фільтра, у квіткових горщиках, у дуплах, наявних у корчах або в щілинах між каменями тощо.
Різні види риб по-різному переносять травми. Ґрунтові риби, які звикли постійно перебувати в контакті з камінням та піском, малочутливі до пошкоджень слизової оболонки, а риби, що плавають у товщі води, дуже болісно реагують на пошкодження слизової оболонки. Крім того, у різних видів різна здатність загоєння ран. Якщо у риби гарна витривалість і інфекція не розвивається, то навіть важкі укуси вона перенесе нормально. Слабкі та хворі риби можуть стати жертвою найнезначнішого пошкодження. Найнебезпечніші такі травми для личинок та мальків.
Свіжі травми помітити легко. Це пошкодження слизової оболонки, луски, плавців, підшкірних тканин і навіть мускулатури. Опіки іноді буває важко відрізнити від інших поранень чи шкірних інфекцій. Однак якщо риба має схильність лежати на обігрівачі або під ним, тоді у разі появи у неї незрозумілого поранення слід підозрювати опік. Оскільки шкіра допомагає підтримувати внутрішній фізіологічний сольовий баланс риби, будь-яке масштабне (або локалізоване, але серйозне) пошкодження шкіри може призвести до осмотичного стресу. Крім того, навіть незначні зовнішні поранення можуть інфікуватися. Якщо травма велика, то рибу врятувати неможливо. Пошкоджені плавці та тканини здатні самовідновлюватися.
Проте в антисанітарних умовах, у пошкоджених місцях, оселяються грибки та гнильна мікрофлора. Якщо цією проблемою не зайнятися впритул, вони можуть призвести до смерті або стійкого знівечення риби. Внутрішні поранення іноді виявляються у незвичній поведінці, яка спостерігається у поєднанні з відомою причиною поранення. Наприклад, пошкодження плавального міхура, що настало внаслідок нападу (тарана) іншої риби, може виявитися як втрата плавучесті.
Більшість поранень викликається агресивною поведінкою інших риб – або безпосередньо (наприклад, укуси), або коли риба, що рятується втечею, стикається з предметами декоративного оформлення чи обладнання. Паніка (наприклад, якщо рибу лякає те, що відбувається поза акваріумом) теж може призвести до поранень внаслідок зіткнення з предметами. Те саме може статися, коли риба метається акваріумом або чухається об декоративні предмети у разі зараження паразитами або захворювання через несприятливі умови навколишнього середовища. Великі паразити також можуть безпосередньо поранити риб у місці прикріплення до тіла. Вони утворюють ранку, яка може інфікуватися, особливо після відокремлення паразита.
Поранення можна запобігти, якщо виявляти здоровий глузд при підборі риб, декоративних предметів, обладнання тощо. Щоправда, завжди зберігається небезпека агресії одних особин проти інших, якщо в акваріумі тримають разом двох або більше риб. Вивчення звичок риб часто дозволяє виявити притаманні їм конкретні самогубні схильності (стрибки, застрягання в отворах, лежання на обігрівачах). Це дозволяє вживати відповідних заходів обережності. Якщо ви тримаєте риб, схильних до опіків, обміркуйте можливість використання килимка, що нагрівається, який кладуть під акваріум, або захисного кожуха, який надівається на колбу обігрівача. Якщо забезпечити рибам відповідні укриття, це також допоможе захистити їх від поранень.
Для профілактики механічних пошкоджень риб слід уникати завдання рибам травм при тих чи інших заходах, видаляти з акваріума особливо драчливих риб, регулювати кількість самців (особенно деяких видів лабіринтових риб та цихлід), обов’язково накривати акваріум склом, ретельно сортувати живий корм, видаляючи з нього іхтіофагів, не допускати попадання в акваріум ектопаразитів риб, не поміщати в акваріум гострі предмети (каміння, гравій та ін.).
