Непрохані гості в акваріумі

Непрохані гості в акваріумі.

Існує безліч акваріумних паразитів. Те, що проблема виведення всякої мерзоти періодично виникає в акваріумістів – не новина і не сенсація. Ці непрохані гості надзвичайно живучі. Як бачите, хімічних і навіть електрохімічних способів боротьби з гідрою понапридумували багато, але всі вони мають чимало недоліків. Порушення роботи біофільтра, чутливість багатьох риб до використовуваних препаратів і необхідність великих підмін води після закінчення лікування навряд чи можуть когось обрадувати.

Планарії (Planaria).

Одна з поширених проблем у прісноводному акваріумі з безхребетними – черви планарії. Занесені в акваріум із необробленим ґрунтом, водними рослинами, равликами, живими й навіть замороженими кормами, вони стають бичем для мешканців акваріума.

Планарії люблять поласувати білковою їжею: поїдають ікру креветок, молодих рибок і креветок, дрібних безхребетних, корм для рибок і креветок, деяких равликів. Можуть нападати й на дорослих креветок у період линьки або заповзати під карапакс (панцир) раків, забиваючи зябра, спричиняючи задуху та потім ласуючи жертвою. Ні молоді ракоподібні, ні дорослі екземпляри, особливо після линьки, не можуть почуватися в безпеці. Якщо пустити справу на самоплив, може статися так, що в найкоротші терміни буде знищено всю популяцію десятиногих. Але навіть якщо ви не ставите за мету розведення раків і креветок – будьте на сторожі. У пошуках їжі спритні черви заповзають під карапакс ракоподібних і забивають їхні зябра, спричиняючи задуху. Деякі акваріумісти можуть і не здогадуватися про справжню причину відсутності молодняку креветок за видимого виношування яєць самками. Якщо самки креветок регулярно носять яйця, а потомства немає, перевірте акваріум на наявність планарій!

Планарії належать до плоских червів. Невеликі білувато-рожеві черви з трикутною передньою частиною. Середня величина – від 0,3 до 1,0 сантиметра. Мають два очі, трикутну форму голови та різне забарвлення. У домашніх акваріумах здебільшого трапляються біло-молочні (Dendrocoelum lacteum), жалобні (Planaria lugubris) або бурі (Planaria torva) планарії. Тіло планарій вкрите віями, і рухи видаються плавними. Вони пересуваються ближче до поверхні води, на відміну від гідр активні у сутінковий і нічний час, удень ховаються в ґрунті, під камінням, серед рослин, тому помітити їх важко, особливо якщо це бурі чи жалобні планарії. Біло-молочні швидше виявляють себе з огляду на своє забарвлення. Вони дуже гнучкі та здатні прослизнути навіть у крихітну щілину. Тіло розтягується і стискається. Якщо їх потривожити, вони стискаються в колечко і падають на субстрат. Черви вкриті специфічним слизом, тому риби, за винятком деяких, їх не чіпають.

Планарії надзвичайно живучі. Розрізана на частини планарія регенерує, і в підсумку з шматочків виходить кілька нових планарій. Черви здатні до вражаючої регенерації: розділені більш ніж на двісті частин, вони зберігають здатність повного відновлення з кожної частини. Потрапляючи в несприятливі умови, вони втрачають рухливість, перетворюючись на безформну масу, але глотка, яка може жити самостійно, відривається від тіла і виходить у навколишнє середовище, продовжуючи рухатися.

Основна причина розмноження планарій – перегодовування мешканців акваріума. Проблема планарії часто виникає там, де великі риби харчуються кормом, який розпадається у них у роті. Після цього цілий дощ із частинок корму вилітає з зябер і падає на дно. Ці частинки занадто дрібні, щоб становити інтерес для великих риб. У таких випадках річ може бути не в кількості, а в типі корму, який і є справжньою проблемою. Можливе рішення – змінити дієту або тримати в акваріумі риб, які мають звичку ритися в ґрунті й підчищати все, що впало зверху.

Боротьба з планаріями: Як позбутися планарій? Вивести планарій дуже важко. Єдині заходи боротьби з планаріями полягають у витяганні їх з акваріума сачком або сифоном, у застосуванні безпечних для гідробіонтів хімічних препаратів і в запобіганні їх появленню, не допускаючи перегодовування рибок і креветок.

Методи боротьби з цим живучим хижаком засновані на його сильно розвиненому нюху. У марлевий мішечок поміщають трохи скобленої яловичини і на волосіні опускають в акваріум, неподалік від рослин або від ґрунту. Акваріум затемнюють. Планарії доволі швидко збираються на приманку. Мішечок дістають сачком і опускають у крутий окріп. Процедуру повторюють з інтервалом у кілька днів. На жаль, ці заходи малоефективні. Черви, що уникли піймання, та яйця, що залишилися в акваріумі, в найкоротші терміни зведуть ваші зусилля нанівець. Крім того, це незручно в плані забруднення акваріума органікою, оскільки такі “операції” треба проводити не один день.

Одним із методів боротьби з планаріями є ретельний огляд та обробка акваріумних рослин, каменів, ґрунту для знищення яєць цих червів. На гладкій поверхні каменів, із зворотного боку листків можна побачити дрібні мішечки з яйцями планарій і змити їх. Ґрунт слід вийняти і прокип’ятити. Але й цей метод трудомісткий і не дає 100% гарантії знищення планарій.

Є й інші способи знищення планарій: пропускання через воду електричного заряду (12 В), підвищення температури води в акваріумі, травлення різною хімією, але ці методи небезпечні для равликів і креветок. Згубним для планарії є і підвищення температури води до 30-32°С, яке можуть витримати багато тропічних риб (за умови достатньої аэрації). Допустимі й хімічні методи боротьби з планаріями. Застосовують мідний купорос (1,5 мг на 1 літр води) і нітрат амонію (25-50 мг на 1 літр води з дворазовою обробкою).

Деякі види риб, витримані 2-3 дні без їжі, такі як молоді гурамі, макроподи й півники, молодь чорнополосої ціхлозоми, хроміса булі, плектостомуси, поїдають планарій. А от у креветнику доведеться попотіти.

На сьогодні найпростішим і найдієвішим методом є застосування препаратів, що містять фенбендазол. Ця діюча речовина нешкідлива для равликів і ракоподібних, але вбивча для планарій та інших плоских червів. Рекомендоване дозування: 0,2-0,4 грама фенбендазолу на 100 літрів води. Через 24-48 годин усі планарії додихають. Ефект від використання фенбендазолу у вигляді суспензії настає швидше, ніж якщо самому розводити порошок у воді – фенбендазол малорозчинний у воді. Померлих червів можна виявити прилиплими до стінок акваріума. Механічне очищення і зміна води ставлять останню крапку в боротьбі з цими паразитами.

Гідра (Hydra).

Іншим поширеним паразитом є гідра. Гідра потрапляє в акваріум разом із живим кормом, із нещодавно придбаними рослинами або ряскою, з будь-яким предметом природного походження. Ви навіть не зможете встановити сам факт занесення яєць або мікроскопічних гідр із ґрунтом, корчами, рослинами, живим кормом чи навіть міліграмами води, в якій купувалися креветки, равлики, рибки або живий корм. Якщо уважно оглянути витяті з водойми рослини, то на них можна помітити невеликі світло-коричневі слизисті грудочки. Це гідри, що зсутулилися при витяганні їх із води. Перш ніж помістити рослини в акваріум, їх треба продезінфікувати. Навіть при видимій відсутності гідр в акваріумі їх можна виявити, розглянувши будь-яку ділянку корча чи каменя під мікроскопом. Дорослі гідри взимку гинуть, тому в цю пору року занести з кормом гідру в аквариум неможливо. А от улітку вона часто потрапляє в акваріум разом із наловленими ракоподібними. Якщо корм уважно не оглянути, то гідри можуть потрапити в акваріум під час годування риб.

Гідра належить до групи кишковопорожнинних водних безхребетних, розміром від 1 до 20 мм. Її тулуб являє собою ніжку-стебло, якою вона прикріплюється до будь-яких поверхонь в акваріумі – стінок, ґрунту, корчів, рослин і навіть кладок яєць равликів. У тілі гідри можна виділити довшу – основну частину і тоншу – стеблинку, основа якої, підошва, прикріплена до субстрату. Ротовий отвір оточений щупальцями. Кількість щупалець, їхня довжина і положення відносно тіла у різних видів гідр різні. Усередині тулуба гідри – основний орган, що становить її суть, – шлунок.

Тулуб і щупальця вкриті жалкими клітинами, на поверхні яких знаходиться чутливий волосок. При його подразненні жертвою, що пропливає повз, назовні з жалкиких клітин викидається жалка нитка, що оплітає жертву, встромляється в неї і пускає отруту, яка паралізує жертву. Для захоплення здобичі гідра користується щупальцями. Довгі щупальця, що ввінчують тулуб гідри, перебувають у постійному русі, захоплюючи з води численну дрібну, часом невидиму оку живність, підносячи її до рота, яким закінчується тіло гідри. Вона харчується також зваженими у водної товщі крихітними частинками корму.

Рухається гідра повільно, скорочуючи й розправляючи тіло і щупальця або “крокуючи з ніг на голову”. Варто чимось потривожити розправлену тварину, як чимдуж її тіло, схоже на довгий вузький циліндр, стає коротким і товстим, щупальця різко скорочуються. Гідра може плавати і навіть прикріплюватися до плівки на поверхні води, жити на ній і збирати сухий корм, ловити артемію.

Усім їм притаманна регенерація (здатність до відновлення втрачених органів). Вона може відтворити себе з будь-якого шматочка її тіла. Регенерація гідри з найменших залишків її тіла робить її практично безсмертною і незнищенною. Тож розтирати її по стінках акваріума марно. Розмножуються гідри брунькуванням (статевий варіант відсутній, розмножуються нестатево) або шляхом запліднення сперматозоїдом яйцеклітини, у результаті чого в тілі гідри утворюється “яйце”, яке після смерті дорослої особини чекає свого часу в ґрунті або моху. Гідра процвітає у брудних акваріумах. Поштовхом до їхнього бурхливого розмноження, власне, коли гідри стають видні акваріумісту, стає переізбыток органіки у воді акваріума. Потрапивши в акваріум, гідри при рясному харчуванні швидко розмножуються брунькуванням, у результаті чого рослини, ґрунт і стінки акваріума вкриваються суцільною бахромою їхніх тіл. В акваріумі гідри живуть приблизно рік.

Як істинний хижак гідра живиться тільки тваринами, оскільки засвоює жири, білки і вуглеводи тільки тваринного походження. Полює гідра на дрібних безхребетних: циклопів, дафній, олігохет, коловерток, личинок трематод. У її несучі смерть “лапи” можуть потрапити й мальки риб або кревековий молодняк. Відомо, що гідра поїдає мальків рибок і дрібних креветок. В акваріумі, де живуть невеликі рибки, а тим більше підростають зовсім ще крихітні мальки, гідрам не місце. Потрапивши в нерестовищ або виросний акваріум, гідра, швидко розмножившись брунькуванням, тут же розправиться з молоддю риб. Якщо не будете з ними боротися, то мальків незабаром не залишиться зовсім, а дрібні рибки страждатимуть від хімічних опіків, які гідри їм завдаватимуть своїми жалкими клітинами, розташованими в щупальцях. У принципі дорослі риби не становлять інтересу для гідр. Проте, пропливаючи повз колонію цих тварин, риби торкаються їхніх щупалець, забезпечених жалкими клітинами, отримують опіки типу кропив’яних і страждають. Для мальків же такі ураження часто стають смертельними. Може гідра ужалити і равлика, що повзе повз, або креветку, що пропливає повз. Крім того, розселяючись у великих кількостях, вона впливає на листові пластинки водних рослин таким чином, що здатність листків до асиміляції втрачається.

До появи в нашій аквакультурі креветок (і моди на акваріуми з чисто креветковим або креветково-рибним населенням) планарії та гідри проблемою для акваріуміста не були. Відомо чимало біологічних і хімічних способів боротьби з цими милими створіннями, що не залишають жодних шансів на розвиток популяцій без дозволу. Але в креветниках – зовсім інша ситуація. Тому що, з огляду на чутливість креветок до металів і хімії – у разі початку “воєнних дій” вони загинуть швидше, ніж небажані гості.

Боротьба з гідрою: Звичайно, завжди хочеться винищити непроханих гостей, не завдавши шкоди іншим мешканцям акваріума, насамперед креветкам, рибкам і дорогим равликам. Тому переважно порятунок від гідр шукають серед біологічних методів. По-перше, у гідри теж є вороги, які її їдять. Це деякі риби: молоді й голодні чорні моллі, меченосці, гурамі (мармурові та цілуючіся), півники, юлідохроміси, анциструси, черевоногі молюски ампулярії.

Використовується для боротьби з гідрою її любов до світла. Замічено, що гідра розташовується ближче до джерела світла. Шматок скла щільно притуляється до стінки акваріума, і в те місце в темний час доби спрямовують джерело світла (лампу або ліхтар). У результаті за ніч гідри перебазуються на скло-пастку, яке потім витягається з води й обдається окропом. Цей засіб скоріше можна назвати контролем над чисельністю гідр, оскільки повного позбавлення від гідр цей спосіб не дає.

В заселеному рибами акваріумі популяцію гідр можна контролювати, розчинивши у воді кухонну сіль, – повинен вийти 0,5% соляний розчин. Такий розчин слід підтримувати приблизно тиждень, а потім поступово позбавлятися від солі шляхом багаторазової часткової підміни води. Цей метод можна використовувати лише за умови, що всі риби добре переносять таку солоність.

Погано переносять гідри й підвищену температуру. Метод нагрівання води в акваріумі стане в пригоді, якщо є можливість виловити всіх цінних для вас мешканців акваріума і пересадити їх в іншу місткість. Температуру води в акваріумі доводять до 42°С і так тримають протягом 20-30 хвилин, вимкнувши зовнішній фільтр або вийнявши наповнювач із внутрішнього фільтра. Потім воді дають охолонути. Після цього можна знову запустити риб та інших гідробіонтів і відновити фільтрацію. Таку процедуру більшість рослин переносят добре.

Можна знищити гідру електрострумом. Два пучки зачищеного мідного дроту, занурені у воду в протилежних кутах акваріума, підключають до джерела постійного струму 9-12 V. Ретельно ізолюють дроти від каркаса акваріума. Достатньо 3-4 включень на 1-2 хвилини, щоб знищити гідр. Риби та рослини при цьому почуваються нормально. Можуть загинути сомики, равлики та інші донні мешканці, яких на цей час треба відсадити.

З радикальних заходів – використання хімії. Є ліки, які застосовують для лікування глистових інвазій у найрізноманітніших тварин, тому і шукати їх треба у ветаптеках. Для знищення гідр використовують препарати, діючою речовиною яких є фенбендазол: Панакур, Фебтал, Флубенол, Флубентазол. Однак слід звернути увагу на те, щоб до складу препарату не входила мідь або інша діюча речовина, крім фенбендазолу, інакше креветки таке лікування не переживуть. Препарат вноситься в акваріум з розрахунку 0,2 (до 0,4 г) за діючою речовиною на 100 літрів води і поступово збільшується. Перед використанням слід якомога краще подрібнити порошок. Препарат погано розчинний, тому є сенс купувати готову суспензію (зазвичай 22,2%) або ретельно розмішати в окремій місткості. Важливо не допустити передозування, оскільки воно загрожує виникненням серйозних проблем. Риби і рослини на Фенбендазол у “терапевтичних дозах” не реагують. Але будьте обережні, Flubenol вбиває багато видів молюсків, а крім того, можливе порушення біорівноваги в акваріумі після проведеної терапії. Отримана суспензія при виливанні її в акваріум дасть помутніння води і осад на ґрунті та на предметах в акваріумі. Нерозчинені частинки ліків можуть під’їдати креветки, але це не страшно. У рекомендованій дозі ліки нешкідливі для креветок, планарії і гідри гинуть протягом 24-48 годин (у сильно забруднених і досить великих акваріумах іноді рекомендується масована підміна і повторне внесення препарату через 48 годин). Після цього неодмінно слід зробити заміну 50% води, щоб видалити трупи планарій і токсини, що виділяються червами, які гинуть. Через тиждень повторіть процедуру (для знищення червів, що вийшли за цей строк з яєць), і після цього ваш акваріум за ідеєю повинен стати вільним від планарій.

У порожніх акваріумах без рослин (наприклад, карантинних), при достатній штучній аерації, можна швидко позбутися гідри, використовуючи перекис водню. Для цього риб з акваріума виловлюють, а у воду вносять 2 чайні ложки 3% розчину перекису водню на кожні десять літрів акваріумного об’єму. Перекис попередньо розводять у склянці води. однак для досягнення належного ефекту розчин перекису водню з розрахунку 40 мл на 100 літрів води необхідно вливати щодня протягом тижня. Утворений вільний кисень викликає у гідр настільки сильні опіки, що вони від цього оговтатися вже не можуть. Через кілька днів гідри гинуть, після чого акваріум чистять, воду замінюють. Таку процедуру креветки і риби переносять добре, а от рослини не дуже. На цьому ж принципі побудовано і використання озонаторів. Для повного знищення гідри достатньо двох сеансів по 10-15 хвилин інтенсивного озонування акваріума, озон швидко вб’є в акваріумі гідр.

З успіхом застосовують і деякі хімічні речовини: • Сульфат амонію з розрахунку 5 грамів на 100 літрів води, одноразово вносять у загальний акваріум, оскільки він у цих дозах для риб нешкідливий. Гідри мають загинути протягом 3-5 днів; • Азотнокислий амоній – 6 грамів на 100 літрів води, триразово, з інтервалом у троє діб. Препарат попередньо розчиняють в окремій місткості. Азотнокислий амоній більш токсичний, і при його застосуванні мальків і молодняк риб треба з акваріума видалити. Великих дорослих риб можна залишити. Гідри в цей час активно розмножуються. Потім в акваріум вносять азотнокислий амоній з розрахунку 0,6 г препарату на 10 літрів води. Для кращого перемішування включають аерацію. Температуру підіймають до 27-28°С і підтримують до кінця курсу лікування. Через троє діб вносять початкову дозу тієї ж концентрації. Гідри мають загинути на 5-7-й день. Воду в акваріумі після знищення гідр повністю не міняють. Рибам азотнокислий амоній у таких концентраціях не шкідливий, а рослинам слугує навіть добривом.

Німецький акваріуміст Фінк рекомендує для боротьби з гідрами хімічний метод. Протягом 8-14 днів гідр інтенсивно годують дафніями. При цьому у них відбувається сильне брунькування. Через певний проміжок часу настає такий стан, коли вони добре ловлять дафній, але слабко їх утримують або взагалі не ловлять. Тоді в акваріум під час годування додають на кожні 10 літрів води по 1 граму азотнокислого амонію, попередньо розчиненого приблизно в 0,5 л води, і ретельно перемішують. Доцільно також одночасно підвищити температуру води в акваріумі градусів на п’ять. Через 2 дні ще раз додають таку ж кількість азотнокислого амонію. Незабаром можна помітити, що щупальця у гідр безсило повисають, пізніше зовсім втягуються, а тіло зсутулюється, тобто явно виявляється стадія депресії. Кілька днів по тому гідри відвалюються від стінок і рослин і падають на дно. Риби, навіть мальки, можуть у цей час перебувати в акваріумі, інфузорії та інші мікроорганізми залишаються неушкодженими. Воду міняти не слід, оскільки азотнокислий амоній є чудовим добривом, і рослини незабаром повністю його поглинають.

При використанні розчину мідного купоросу (0,05 грама на 1 літр води) загибель гідр настає протягом години, ще через 3-4 години проводять часткове чищення і повну підміну води. Риб на час цих операцій з акваріума видаляють. Мідний купорос має бути хімічно чистим або чистим для аналізу. Ускладнює цей захід повна заміна води, тобто фактично створення заново акваріума. Утім, для нерестових і виросних спеціальних акваріумів, де немає ґрунту, рослини, як правило, тримають у горщиках, цей метод цілком допустимий.

При застосуванні будь-якого з вищезгаданих методів необхідно приділити особливу увагу органічній чистоті в акваріумі: не перегодовувати мешканців, виключити годування безхребетних дафнією або артемією, вчасно робити підміни води. Щоб боротьба з гідрою була ефективнішою, потрібно застосувати не один, а два або навіть три способи одночасно.

Фірмові засоби для знищення гідр і планарій.

Одразу хотілося б зауважити, що всі ці препарати тією чи іншою мірою містять хлорид міді, а отже їх застосування може призвести до загибелі в акваріумі равликів, різних раків і креветок, а також погано вплинути на харацинових риб, деяких сомиків і боцій.

Genchem No-Planaria. Ефективний засіб для знищення планарії в акваріумі. Інструкція із застосування препарату: Розрахунок дози на 50 л: Перша доба – 1 мірна ложечка. Друга доба – 1 / 2 мірної ложечки. Третя доба – 1 / 4 мірної ложечки. Таким чином, ми отримуємо 72 години. За 72 години ви помітите суттєве зниження кількості планарій. У разі, якщо паразитів занадто багато, рекомендується дозу наступної доби не зменшувати. Планарії небезпечні для креветок! Планарії заповзають під спинний щиток ракоподібних і далі в зябра в пошуках їжі, що викликає загибель креветок від задухи. Найулюбленішими ласощами планарії є ікра креветок. Якщо у вас в акваріумі розплодилися планарії, то ви помітите різку загибель акваріумних креветок.

При тривалому використанні вбиває нематод і може підкосити поголів’я равликів. Під тривалим використанням слід розуміти, наприклад, постійне додавання препарату кожні 2 тижні для контролю планарій. Також важливо зазначити, що після 3-добового курсу необхідно просифонити ґрунт для очищення його від залишків паразитів, а також для підміни води (щоб равлики не хворіли). Основною діючою речовиною є екстракт насіння пальми Катеху, а не хімічні елементи, тобто природний матеріал.

Sera Snailpur. За допомогою Sera Snailpur Ви швидко і надійно позбавитеся від мук із равликами, а також із прісноводними поліпами (гідрою), плоскими червами та іншими паразитами. Засіб проти равликів, гідр і слимаків у прісноводних акваріумах. Три дні поспіль щодня подавати 1 краплю препарату на кожен літр води або 1 мл на 25 літрів акваріумної води. На третій день замінити половину води. Фільтр слід промити. Обробку слід повторити через тиждень і через два тижні для того, щоб видалити молодь, що проклюнулася за цей час з яєць (кладки яєць залишаються неушкодженими при обробці цим засобом). Дуже важливо уважно стежити за акваріумними рибами під час обробки. Частіше дихання і заковтування атмосферного повітря є симптомами передозування. У цьому випадку необхідно негайно зробити підміну води. Перед тим як помістити в акваріум нові рослини, продезінфікуйте їх в окремій місткості протягом двох годин за допомогою подвійної дози Sera Snailpur. Потім рослини слід ретельно промити водою. Таким чином, Ви надійно запобігнете занесенню паразитів. Перед застосуванням збовтати!

Sera Snail-Ex. Засіб для боротьби з равликами, гідрами та плоскими червами у прісноводному акваріумі. Перед застосуванням препарату необхідно вимкнути фільтр і забезпечити хорошу аерацію в акваріумі. pH-рівень в акваріумній воді повинен бути вище 7. У процесі застосування препарату годування рибок не проводити. Для знищення гідри додавати препарат безпосередньо в акваріумну воду протягом трьох днів щодня з розрахунку: 1 крапля на 1 л води або 1 мл на 25 л води. На третій день змінити 50% води в акваріумі. Препарат не переносять багато видів сомиків та інші види придонних риб, а також чорні і алі барбуси, тому на час застосування препарату вищезгадані види необхідно пересадити в окрему місткість. У процесі застосування препарату необхідно постійно стежити за поведінкою рибок. При передозуванні риби частіше дихають і тримаються біля поверхні води, періодично заковтуючи повітря. У цьому випадку слід негайно зробити 50% підміну води. З метою захисту середовища існування у Вашому акваріумі від привнесених паразитів, перед тим як помістити в акваріум нові рослини, необхідно їх продезінфікувати в окремій місткості за допомогою подвійної дози Sera Snail-Ex протягом двох годин. Потім ретельно промити і після цього помістити в акваріум. Перед застосуванням збовтати!

ZMF Limnacid — Засіб для активної боротьби з равликами в акваріумах із прісною водою: діє швидко і надійно проти равликів, планарій, п’явок та інших небажаних тварин; не завдає шкоди рибам і рослинам. Дозування: Проти равликів – 1 крапля на 1 літр води (одна повна відкручувана кришка вміщує 3 мл препарату, достатнього для 60 літрів води). Проти гідр, планарій і п’явок – 2 краплі на 1 літр води (3 мл на 30 літрів води). Спосіб застосування: Перед використанням препарату необхідно 1/3 акваріумної води замінити на свіжу воду. Добре провітрити акваріум і приміщення в процесі застосування препарату. У період застосування препарату не можна фільтрувати воду через активоване вугілля та інші адсорбуючі субстанції (іонообмінні смоли), не використовувати засоби для лікування риб або збагачення води.

JBL Schnecktol. Препарат для боротьби з равликами, п’явками, планаріями та гідрами, 100 мл. • Поряд із JBL Schneckenfalle цей препарат просто і швидко вирішує проблеми, спричинені равликами. • Після закінчення обробки препаратом видалити з акваріума мертвих і таких, що не подають ознак життя, равликів. Цей препарат не має жодного впливу на вежових равликів. Дозування: 25 мл на 100 л акваріумної води; 1 зовнішній бункер нагвинчуваної кришки на 5 л води; 1 внутрішній бункер – на 30 л води. Часткова (близько 20%) зміна води через кожні два тижні.

Інші водяні комахи, небезпечні шкідники.

Разом із кормом в акваріум можна занести інших не менш небезпечних шкідників риб. Небезпечними шкідниками, що знищують риб, є такі водяні комахи, як гладиші, ранатри, плавти, водяні кліщі, щитні, водомірки, водяний клоп афеліохірус, а також личинки бабки, водяного скорпиона, жуки-плавунці, жук-водолюб, жук-смугастик. Усі вони видні неозброєним оком, тому за певної обережності, сортуючи й уважно переглядаючи живий корм, можна уникнути потрапляння шкідників в акваріум. Деякі з них, наприклад личинки жука-плавунца, наяди бабок, придатні для корму дорослим ціхлозомам та іншим великим хижим рибам, абсолютно неприпустимі в акваріумі з дрібними видами і, тим більше, молоддю. Одна личинка бабки, не помічена акваріумістом, може знищити всіх мальків і вбити дорослих риб, таких, наприклад, як неони. Звісно, цих цікавих, але небезпечних для риб істот потрібно негайно видаляти.

Комахи (Insecta). Можна сказати, що всі представники класу комах нетерпимі в акваріумах, де утримуються риби. Багато комах є хижаками, що знищують як молодих, так і дорослих, іноді досить великих риб. Методи боротьби з ними дуже прості й обмежуються сортуванням корму або виловом тварин, що потрапили в акваріум, за допомогою сачка. Однак бувають випадки, коли дрібні личинки комах, опинившись непоміченими в густо зарослому акваріумі, завдають непоправної шкоди. Особливо великої шкоди рибам в акваріумі можуть завдати жуки-плавунці та їхні личинки, а також личинка бабки. Як ті, так і інші здатні знищувати досить великих риб. Особливо небезпечні молоді личинки жуків-плавунців, які завдяки дрібним розмірам можуть бути занесені в акваріум разом із мотилем або рачками і залишитися в ньому непоміченими. З водяних клопів особливо небезпечні гладиші, сильна отрута яких, виділена в ранку під час уколу, здатна вбити досить великих риб. Великої шкоди можуть завдати корікси. Бажано уникати в акваріумі й плаwтів, водяних скорпіонів і ранатр.

Жук-плавунець (Dytiscus marginalis). Для кладки яєць самка просвердлює своїм яйцекладом водні рослини: частуху, очерет і деякі інші. З яєць вилуплюються личинки, яким потрібно шість тижнів, щоб перетворитися на дорослих жуків. За цей час молоді жуки-плавунці линяють тричі. І жук, і личинки потребують для життя під водою кисню. Тому жуків можна побачити знову і знову на поверхні води такими, що беруть запас повітря під надкрила і потім знову занурюються у воду. Личинки жука-плавунца теж повинні періодично спливати, щоб наповнити повітрям дихала-трахеї у своєму тілі через трубку на кінці черевця.

Задні ноги жука-плавунца вкриті рядами щіток і перетворені, таким чином, на плавальні кінцівки. За їх допомогою жук пересувається під водою. Також він вміє і літати. Голова личинки плавунца забезпечена серпоподібними щелепами. Ними вона хапає здобич, впускає через канали паралізуючу рідину, після цього відригує зі шлунка в рану жертви ферменти, що розчиняють тканини до рідкого стану, і цю рідину висмоктує доти, доки від здобичі практично нічого не залишиться. Самі жуки-плавунці рвуть здобич на частини і жадібно поїдають. Описані випадки, коли в природних водоймах і нерестових ставках жуки-плавунці та їхні личинки знищували майже всю молодь риб.

Личинки плавунца на ранній стадії розвитку малі, і тому можуть бути не помічені акваріумістом і занесені в акваріум із мотилем, рачками, іншим живим кормом. За певної обережності, сортуючи й уважно переглядаючи живий корм, можна уникнути потрапляння личинок жука-плавунца в аквариум. Жорстока сцена розіграється і в тому акваріумі, куди ви через незнання посадите кілька личинок жуків-плавунців – вони почнуть полювати одна на одну. Таке полювання триватиме доти, доки в акваріумі не залишиться одна-єдина личинка.

Мшанки – колоніальні сидячі (деякі можуть повільно повзати) тварини, зовні схожі на мохи (звідси й назва). Розмножуються статевим шляхом і за допомогою брунькування. Живляться інфузоріями, іншими планктонними організмами, які відфільтровують за допомогою щупалець. При мінімальному збільшенні стають видні густі віночки крихітних щупалець, які слугують для захоплення їжі, що відправляється в простий шлунок. У місцевих прісноводних калюжах мешкають мшанки кількох видів, один із яких навіть “бродячий” (колонія у вигляді гнучкого коржа повільно переміщається твердими підводними поверхнями). Найчастіше мшанки з’являються з весни до осені, при температурі в акваріумі 18-23°С на невеликій глибині в досить чистій, усталеній (але не у “старій”) воді.

Зрідка на стінці акваріума можна виявити “крижаний візерунок”, що красиво розростається протягом кількох тижнів, розміром від кількох міліметрів до сантиметрів – це мшанки. Присутність мшанок в акваріумі не приносить шкоди його мешканцям. Завдяки своїй нешкідливості та фільтрувальному типу живлення мшанки є безумовно корисним мешканцем акваріума з дорослими рибами і, можливо, не настільки бажаним при “піднятті” личинок з ікри через харчову конкуренцію. На втіху допитливим скажу, що якщо Ви хоч зрідка годуєте своїх акваріумних тварин мотилем, то мшанки у Вас напевно живуть. Інша річ, що їх не завжди так вже легко виявити.

Ракоподібні (Crustacea). Одним із найнебезпечніших ворогів акваріумних риб є карпоїд, або риб’яча воша (Argulus foliaceus). Цей рачок досягає 4–6 мм довжини, його листоподібне тіло напівпрозоре, забарвлене в зеленувато-жовтий колір, через що паразит погано помітний, коли він сидить на рибі. Карпоїди дуже рухливі, легко відокремлюються від риби і вільно плавають у воді за допомогою плавальних ніжок. Місця шкіри риб, уражені карпоїдом, зазвичай запалюються, у більш важких випадках паразити можуть викликати на тілі риб глибокі рани. Крім того, руйнуючи шкіру, карпоїди тим самим сприяють проникненню в тіло риб мікроорганізмів і розвитку вторинних захворювань. Боротьба з карпоїдами вельми утруднена, по суті справи вона обмежується механічним відділенням паразита від хазяїна.

З небезпечних ракоподібних, крім карпоїдів, слід назвати циклопів, оскільки серед них є види, здатні поїдати мальків. Більш же великі мальки без шкоди для себе поїдають цих же самих циклопів.

Ракушкові ракоподібні Ostracoda – це ракоподібні у формі квасолі, які в довжину досягають 4 мм. При ловлі корму для риб у безпосередній близькості до дна часто можна занести в акваріум типових донних мешканців усіляких пресних водойм – ракушкових рачків. Тулуб цих рачків вкритий прозорою двостулкою. Іноді можна побачити, як вони метушаться на субстраті, мов крихітні рухливі цятки. Ці створіння бувають жовтуватого або чорно-коричневого кольору. Вони прикріплюють свої яйця до рослин, тому їх можна випадково занести в акваріум разом із рослинами, а також із живими кормами.

В акваріумах вони трапляються в невеликій кількості, але якщо гігієна акваріума залишає бажати кращого, вони можуть почати бурхливо розмножуватися і стати справжнім лихом. Більшість риб не їдять цих рачків. І хоча видимої шкоди в акваріумі вони не приносять, все ж присутність їх небажана, оскільки, споживаючи кисень, ракушкові рачки тим самим завдають шкоди основному населенню акваріума. Таким чином, хоча ракушкові ракоподібні нешкідливі, їхня присутність вказує на існування проблем із навколишнім середовищем або з живленням риб. Покращення догляду за акваріумом – це одночасне вирішення обох проблем. Воно дозволяє контролювати чисельність цих тварин і усунути причини їхнього бурхливого розмноження.

Равлики. Деякі акваріумісти навмисно запускають в акваріум водних равликів, щоб вони служили “прибиральниками” і підчищали залишки їжі. Іноді равлики потрапляють в акваріум випадково – як правило, на рослинах. Але хоч яким способом равлики потрапили в акваріум, якщо згодом вони виявляться небажаними, прибрати їх звідти зовсім непросто. Особливо це стосується живородного равлика під назвою меланія піщана Melania tuberculata. Ці равлики живуть у ґрунті, де вони можуть дуже інтенсивно розмножуватися, причому так, що акваріуміст і гадки не матиме про те, що вони там є.

Присутність великої кількості равликів – це показник нездорового акваріума. Щоб равлики могли жити, вони повинні не тільки знаходити достатню кількість органічних речовин для харчування, а й споживати кисень та виробляти органічні відходи. Деякі з них пожирають ікру риб. Равлики, спіймані в дикій природі або виловлені в декоративних ставках, можуть занести в акваріум безліч паразитів, для яких вони є проміжними хазяїнами. Чисельність популяції равликів можна тримати в розумних межах. Щоб уникнути випадкового занесення равликів, перед посадкою рослин в акваріум цілком допустимо обробити їх засобом для знищення молюсків. Пам’ятайте про те, що під час візуальної перевірки рослин крихітних равликів можна не помітити.

Кільчасті черви (Annelida) – різні види п’явок. Забарвлення ложнокінських п’явок оливково-зелене, темне, іноді майже чорне, черево світліше за спину; тіло членисте з двома присосками на передньому і задньому кінцях. Велика ложнокінська п’явка досягає 10–15 см довжини, мала – 4–6 см. Велика і мала ложнокінські п’явки вирізняються прожерливістю. Риб’яча п’явка (Piscicola geometra) досягає 5 см довжини, 2-3 см ширини. Циліндричне тіло цієї п’явки дещо тоншає до переднього кінця; передня кругла присоска за діаметром удвічі ширша за тіло. Риб’яча п’явка нападає на риб, присмоктуючись до їхньої шкіри.

Клепсини, або равлик-п’явки (Glossiphonia complanata), відрізняються невеликими розмірами (до 2-3 см), плоским широким і прозорим тілом жовтуватого або оливково-бурого кольору з численними цятками та жовтими плямами. Клепсини тримаються на різних підводних рослинах і предметах (плавати вони не вміють), тому рідко потрапляють в акваріуми. Клепсини нападають на молюсків, за що й отримали свою назву.

В умовах акваріума вони належать до числа ворогів, що знищують риб і молюсків. Пташки плавають за допомогою хвилеподібних рухів усього тіла у вертикальній площині. В акваріумі вони можуть жити в шарі ґрунту або на його поверхні. Їхня присутність у значній кількості є показником поганої гігієни акваріума.