Іхтіофтиріоз, Іхтіофтиріус, Манна крупа (Ick, Ich, white spot).
Заразна хвороба. Збудник Ichthyophthirius multifilliis класу Ciliata, родини Ophyoglenidae, одноклітинна рівнопоєвна інфузорія. Розмножується поділом поза рибою. Це дуже поширена і надзвичайно заразна хвороба, що викликається найпростішими паразитами. Вона вражає всі види прісноводних риб – як холодноводних, так і тропічних. Зріла форма інфузорії — трофоїнт (трифонт), що локалізується під епітелієм шкіри риби, а також на зябрах. Вони утворюють дермоїдні горбики (пустули), які виглядають як невеликі манні крупинки, хаотично розкидані по тілу і плавцях риби.
«Манка» — так називають акваріумісти дермоїдні горбики у своєму жаргоні. Після дозрівання в тілі риби, він розриває епідерміс, виходить назовні і опускається на дно, де прикріплюється до піску, гравію та інших предметів. Тут же відбувається утворення цисти, всередині якої починається поділ клітини. Оптимальна температура води для розвитку паразита 25-26°С. При підвищенні температури води до 32-34° і́хтіофтиріусы гинуть через 4-6 годин.
Від одного трофоїнта утворюється до 2 тисяч дочірніх клітин, званих «бродяжками». Цей процес протікає дуже швидко, швидше, ніж за добу. За допомогою війок молодь плаває у воді в пошуках майбутнього хазяїна. Якщо хазяїн не буде знайдений протягом 2-3 днів, то молода інфузорія вмирає. При масових відпаданнях поверхня тіла набуває безліч дірочок, і риба гине.
Тропічні різновиди і́хтіофтиріусів активно діляться безпосередньо в пустулі, тому там зазвичай знаходяться від 2 до 8 і більше особин. Вони спонтанно покидають своє укриття і, ймовірно, здатні тут же знову проникати під епітелій риби. Так виникає безліч розташованих дуже близько один до одного дрібних дермоїдних горбиків. Частина паразитів утворює цисти розмноження на дні. Бродяжки тропічних форм можуть ділитися і поки знаходяться у вільному плаванні, і на рибі-хазяїні перед впровадженням під епітелій. Популяція тропічних і́хтіофтиріусів, таким чином, зростає надзвичайно швидко, оскільки поділ інфузорій відбувається на всіх стадіях життєвого циклу.
Якщо акваріуміст своєчасно не помітить, що риби в його акваріумі захворіли на іхтіофтиріоз, або пробаринить із лікуванням день чи два, то потім, цілком вірогідно, лікувати буде вже пізно, оскільки шкіра риб через численні зруйновані дермоїдні горбики становитиме одну суцільну рану.
Джерело — хворі риби, живий корм і куплені рослини. У спокійній або слабоактивній формі цей паразит присутній практично в будь-якому акваріумі. Однак масові захворювання риб виникають тільки за певних умов — переважно на рибі чомусь ослабленій, що перебуває в стані стресу. Спровокувати спалах іхтіофтиріозу може транспортування риби, різке зниження температури води в акваріумі, або при годуванні неякісними кормами (отруєння).
Захворювання зазвичай з’являється у риб, що зазнали переохолодження. Відомо, що переохолодження — це стресогенний фактор, який знижує імунітет до іхтіофтиріозу. Ось чому у багатьох риб ця хвороба починається після їх перевезення додому з магазину. Те ж нерідко трапляється при заміні значної частини води в акваріумі, якщо його помилково наповнюють занадто холодною водою. Часто зустрічається в брудних акваріумах і за несприятливих умов утримання. Важче протікає захворювання в перенаселених акваріумах. Іхтіофтиріуси не виживають у дуже кислих і в солоних водах.
До іхтіофтиріозу сприйнятливі всі акваріумні риби. Цьому захворюванню схильні всі риби, проте дрібні особини, особливо мальки, при тяжкому ураженні можуть померти через пару днів, якщо їх своєчасно не вилікувати. Спалахи іхтіофтиріозу в акваріумах спостерігаються цілий рік, але частіше у весняно-літній період. Постійна небезпека зараження іхтіофтиріозом існує при годуванні риб живими кормами з природних водойм.
До появи клінічних ознак паразит перебуває на рибі 4-6 днів. Захворювання стрімко поширюється по всьому тілу риби і переходить на інших риб. У цьому випадку доводиться боротися не тільки з самими і́хтіофтиріусами, але ще і з вторинними інфекціями, так як крізь перфорований епітелій легко проникають бактерії і спори грибів. Хвороба триває 5-14 днів і часто закінчується масовою загибеллю риби.
У риб, які пережили спалах іхтіофтиріозу, може розвинутися частковий імунітет, і вони стають несприйнятливими до подальшої навали цих паразитів. Саме цим може пояснюватися той факт, що деякі риби важко переносят спалахи хвороби, в той час як інші взагалі не заражаються. Особливо складно визначити іхтіофтиріоз на кольчужних сомах (птеригопліхтах, ансиструсах) — на них може бути не видно «манних крупинок».
Однак під певним кутом до світла помітно, що тіло рибки стає ніби шорстким, риби погано їдять і більшу частину часу сидлять на стінках акваріума поблизу від поверхні води. Серед риб, які легше за інших заражаються іхтіофтиріозом, слід виділити боцій-клоунів (*Botia macracantha*). Багато барбусів, наприклад п’ятисмуговий, також дуже сприйнятливі до іхтіофтиріозу, крім того, легко заразити іхтіофтиріозом молодь меченосців і моллінезій.
Якщо в акваріумі більшість риб або всі риби стискають плавці, проблема, найімовірніше, пов’язана зі станом води або з якоюсь дуже заразною хворобою — наприклад, іхтіофтиріозом або спалахом зараження трематодами. Коли риби чухаються, це в більшості випадків викликано проблемами навколишнього середовища або іхтіофтиріозом. Причина швидко стає очевидною завдяки появі у риби характерних плям. За винятком випадку, коли є всі підстави підозрювати зараження паразитами (наприклад, в акваріум нещодавно була запущена нова риба), в першу чергу звертайте увагу на якість води. Навіть якщо ви нещодавно посадили в акваріум нову рибу, все ж варто спочатку перевірити якість води і тільки потім займатися лікуванням від паразитів.
Мало навчитися своєчасно виявляти іхтіофтиріоз, треба ще не переплутати його з іншими хворобами риб. Початкові стадії оодініумозу та іхтіофтиріозу легко сплутати. Для того щоб провести диференціальну діагностику (розрізнити ці хвороби) треба скористатися сильною лупою, а ще краще мікроскопом. Але навіть у лупу видно, що оодініуми відрізняються від дермоїдних горбиків не тільки розмірами, але також кольором і формою.
Можна переплутати ці горбики з маленькими кістами, утворюваними вірусами лімфоцистис (*Lymphocystis*) і невеликими колоніями паразитів *Apisoma*. Однак іхтіофтиріоз легко відрізнити за швидкістю поширення і швидкістю, з якою вони поширюються на інших риб, а лімфоцистоз утворює вузлові грона. Ці хвороби обов’язково необхідно навчитися відрізняти одна від одної, так як ліки, що застосовуються для боротьби з їх збудниками, різні.
Симптоми: •— У риб з легкою формою зараження поведінка мало змінюється, якщо не брати до уваги того, що вони іноді чухаються і труться об різні предмети, намагаючись полегшити подразнення, викликане паразитами. Важко уражені особини чухаються частіше, поводяться неспокійніше. Вони мечуться по акваріуму, роблять судомні рухи, у них підсмикуються плавці. Риби тримаються біля поверхні головою вгору, дихання прискорене, часто підходять до бульбашок аерації і заковтують повітря, перестають брати корм, не реагують на зовнішні подразники.
•— Головна ознака цієї надзвичайно поширеної хвороби акваріумних риб — поява на прозорих плавцях, голові і тілі риби (а також на зябрах і в роті), окремих маленьких білувато-жовтуватих горбиків (дермоїдних горбиків) розміром з манну крупинку або ще більш дрібних, схожі на пісок або манну крупу. Хвороба стрімко поширюється по тілу, покриває зябра, потім плавці і переходить на інших риб. Їх кількість з кожним днем зростає і здається, що риба обсипана манною крупою. У вигляді «манки» ми бачимо не саму інфузорію, а тільки виразку, що утворилася в місці впровадження паразита. У пізніші стадії захворювання паразитів стає настільки багато, що вони формують на шкірі великі жовтувато-білі плями. Під час цієї хвороби може виникнути велике пошкодження шкіри, яке зробить рибу вразливою перед вторинними бактеріальними інфекціями. Характерні білі горбики помітніші у риб з темним забарвленням, а також чітко видимі на прозорих плавцях, особливо на темному тлі.
•— При гострому перебігу хвороби шкіра починає відшаровуватися окремими стрічками. •— На першій стадії хвороби риба стискає плавці і намагається сама звільнитися від паразитів, почухуючись об рослини і елементи декорації. Плавці стають обтріпаними. При сильному ураженні плавців, вони розщеплюються.
•— При ураженні зябер «бродяжки» викликають запалення, потім кровотечу з утворенням згустків між зябровими пелюстками, дихання риб ускладнюється. Чергування на зябрах яскраво-червоних і білих ділянок, різного роду накладення, крововиливи, злипання і некроз зябрових пелюсток. Викликане паразитами пошкодження зябер призводить до прискореного дихання. Риби важко дихають, тримаються біля поверхні води або поблизу від неї і, зрештою, знесилені, лягають на дно.
Лікування: У тих випадках, коли в акваріумі виявлено поодинокі екземпляри риб, уражені іхтіофтиріозом, здатних викликати масове захворювання і загибель риб, необхідно провести лікування всього населення акваріума. Іхтіофтиріоз нетрудно вилікувати і тим самим уникнути смерті риб, якщо тільки почати лікування на ранній стадії зараження. Якщо у риби настала вже стадія пошкодження зябер і шкіри, вона навряд чи виживе. Ці паразити сидять не на поверхні тіла, а всередині, через що ускладнюється медикаментозне лікування. Курс лікування зазвичай закінчується на 12-15 добу.
Чим раніше акваріуміст помітить симптоми іхтіофтиріозу у своїх риб, тим більше буде у нього шансів їх вилікувати. Але стійкість до ліків і швидкість розмноження у різних рас і́хтіофтиріусів різна, і зустрічаються надзвичайно небезпечні форми цих паразитів, здатні за 4-6 днів вбити навіть сильних і великих риб. Під час лікування слід побоюватися аміачного і нітритного отруєння риб, тому обмежте годування необхідним мінімумом. Хімічні лікарські засоби знищують паразитів тільки на вільно плаваючій стадії, тому лікування повинно тривати ще кілька днів після того, як всі ознаки хвороби зникнуть. Тоді всі паразити, що перебувають на стадії цист, вийдуть з них, і останні паразити, що перебувають на заразній вільно плаваючій стадії, теж будуть знищені.
Підвищення температури прискорює життєвий цикл цих паразитів. Однак такий прийом варто застосовувати з великою обережністю, тому що якщо у риб важко уражені зябра, то виникне ризик загострення стану гіпоксії, в якому вони перебувають. На час лікування з фільтрів треба прибирати вугілля, цеоліти, торф та інші подібні наповнювачі.
Риби певних видів, в тому числі позбавлені луски, абсолютно не переносять деякі засоби для боротьби з іхтіофтириозом. В інструкції до кожного засобу повинні перераховуватися види риб, яких потрібно видалити з акваріума, перш ніж починати лікування. Крім того, деякі риби не переносять підвищену солоність води. У разі необхідності таких сприйнятливих риб можна перевести в лікарняний акваріум і лікувати їх більш відповідними ліками.
1). Оскільки розмноження збудників відбувається не на самій рибі, то лікування можна проводити без ліків, перервавши виток розмноження. Для цього треба мати 2 посудини. При температурі 27-30°С хворих риб пересаджують в посудину, де вони залишаються 12 годин. За цей час зрілі паразити відвалюються від риби і починають ділитися. Але не встигають завершити процес перетворення у дорослого паразита, оскільки цей процес при температурі 27°С триває від 18 до 20 годин. Через 12 годин риби пересаджуються в іншу посудину з температурою 27°С, а вода з першої посудини виливається і посудина сушиться. Цей процес повторюють протягом 6 днів кожні 12 годин.
2). Для лікування використовуються малахітова зелень (0,04 мг/л) в окремій посудині. Для риб, позбавлених луски, молоді харацинових і особливо боцій та лабео, деякі автори не рекомендують перевищувати концентрацію 0.06 мг/л. Цей препарат надійно діє на вільних «бродяжок», але на шкірі риб вони не обов’язково будуть вбиті. Тому обробку треба проводити до тих пір, поки всі паразити не відпадуть з риби і в результаті поділу не перестануть утворюватися нові «бродяжки».
Перед кожним черговим внесенням малахітової зелені необхідно міняти не менше чверті об’єму води в акваріумі. Ефективність ліків помітно знижується при наявності у воді великої кількості забруднюючих органічних речовин (при високій окислюваності води) і при величинах активної реакції води (рН) вище 7.5. При температурі 27°С це триває 6-7 днів, при цьому на 3-5 день дається доза в повному обсязі. Додавання у воду акваріума спиртової настоянки йоду (5%, 5 крапель на 100 л) навпаки значно посилює лікувальний ефект малахітової зелені. Фільтр вимикають. За цей час паразити, які перебували в акваріумі, повністю загинуть.
3). В акваріум вноситься сіль (крупка кам’яна, ще краще морська) в різній концентрації для різних риб, від однієї чайної до двох столових ложок на десять літрів води. Не треба забувати, що лікування зазвичай відбувається в загальній посудині, тому при наявності цінних живих рослин сіль краще не застосовувати.
Лікувати іхтіофтиріоз можна кількома способами, причому найдавніші з них у зв’язку з широким поширенням тропічних форм збудника цього захворювання практично втратили свою актуальність. Так, відповідно до традиційного рецепта лікування «манки», треба підняти температуру води вище 32°С і посолити воду в акваріумі. У випадку із зараженням риб расами і́хтіофтиріусів, що походять з помірних широт (тобто нашими «вітчизняними»), це дійсно допоможе, ну а якщо риби уражені тропічними формами?
Висока температура буде їм тільки на руку, вони її чудово перенесуть, а розмножуватися будуть ще швидше. У той же час у дуже теплій воді вміст кисню помітно знизиться, і хворі риби зазнаватимуть кисневого голодування. Якщо і́хтіофтиріуси встигли пошкодити зябри, оселившись на них, то підйом температури води, швидше за все, призведе до швидкої загибелі хворих риб.
Багато тропічних різновидів чудово переносять невелику солоність води, і щоб придушити їх розмноження, солити треба вже набагато сильніше, ніж було вказано вище. На практиці цей перевірений часом традиційний метод тепер нерідко дає зсічки. Останнім часом почастішали випадки зараження акваріумних риб азіатськими формами і́хтіофтиріуса, що потрапляють, в основному, з живими рибками з Таїланду і Сінгапуру.
Лікування цих форм ускладнюється тим, що вони, як правило, більш стійкі до високих температур і навіть більш активні при них, ніж звичайні форми і́хтіофтиріуса. Для лікування таких форм іхтіофтиріозу ми радимо не підвищувати температуру води і використовувати півторакратну дозу Sera costapur порівняно з лікуванням звичайної хвороби. За повідомленнями акваріумістів, хороші результати також дає комплексне лікування з використанням Sera costapur та аптечного формаліну.
Оскільки паразити, що перебувають на вільно живучій заразній стадії, швидко вмирають за відсутності хазяїна, заражений тропічний акваріум, а також наявні в ньому декоративні предмети і обладнання можна очистити від збудників іхтіофтиріозу, якщо залишити акваріум без риб на 5-7 днів (при низьких температурах довше).
Ліки: Aquarium Pharmaceuticals Super Ick Cure; Aquarium Pharmaceuticals Triple Sulfa; Aqua Medic pointex; FMC; Sera Costamed; Sera costapur; SERA med Professional Protazol; Sera Omnisan; Sera Protazol; Tetra Contra Ick plus; Tetra Fungi Stop; Tetra Medica General Tonic; Tropical Ichtiosan Pond; ZMF Exrapid; Акримет; Антибак; Антипар з Антибаком; Ихтиофор; Малахитовий зелений; Метиленовий синій; Нітрофуразон; Основний фіолетовий К; Повідон; Ріванол; Сіль кухонна, морська; Трипафлавін; Формамед; Фуразолідон;
Профілактика: Слід зазначити, що тривалий карантин не є гарантією того, що риба вільна від і́хтіофтиріусів. «Сплячі» форми паразита можуть благополучно прожити місяць і більше, ніяк не проявляючи себе, а профілактичне лікування риби в цей період часто буває неефективним. Піддавайте карантину знову придбаних риб, які є найпоширенішим джерелом цієї хвороби в домашніх акваріумах.
Може бути занесена з купленими рослинами, до яких прикріплюються цисти цього паразита. Тому рослини витримують 4 дні у воді без риб. Не можна допускати потрапляння в акваріуми збудника і його цист з природних водойм разом з живим кормом, водою, ґрунтом і рослинністю. Якби всі акваріумісти дотримувалися цього простого запобіжного заходу, іхтіофтиріоз не був би такою серйозною проблемою, якою він є.
