Підклас Alismatidae
Порядок Alismatales
Родина Araceae
Рід Криптокорина — Cryptocoryne.
Батьківщина криптокорин — південні та південно-східні області Індії, Бангладеш, Бірма, Таїланд, В’єтнам, Південний Китай, півострів Малакка, острови Індонезії, Філіппіни, Цейлон. Криптокорини користуються незмінною популярністю у любителів декоративного акваріума. Це пояснюється великою різноманітністю їхніх форм, забарвлення, розмірів, відсутністю плаваючих листків. Криптокорини здебільшого є досить великими рослинами з сильно вкороченим стеблом, листками різної форми і кольору з тонкими довгими черешками та мочкуватою кореневою системою. У криптокорин ми зустрічаємо повний спектр кольорів, відтінків і розмірів. У себе на батьківщині вони ростуть у стоячих або повільно поточних затінених водоймах. Ці водойми бувають заповнені водою лише в період дощів. Під час посухи рівень води в них сильно падає, і криптокорини починають вести напівзанурений або наземний спосіб життя. У цей час у них починається цвітіння. Таким чином, постійне утримання криптокорин під водою не є для них природним, а є результатом акліматизації.
Більшість криптокорин можуть переносити зміну освітленості, а також жорсткості та кислотності води. Але найголовніше — вони пристосовані до спільного життя в одному акваріумі з рослинами інших родин. Мабуть, найбільш чутливими криптокорини є до температури, оскільки на батьківщині практично цілий рік вона тримається на одному рівні – 25-27°С. В акваріумі при температурі нижче 22°С багато криптокорин погано ростуть, а в холоднішій воді вони можуть загинути. Оптимальна температура для утримання криптокорин — 22-26°С. Криптокорини в основному є болотними рослинами. Основна частина живлення здійснюється за рахунок кореневої системи; а отже, вони зможуть витримувати досить сильне замулювання ґрунту. Ба більше, криптокорини мають симбіотичні гриби, грибниця яких здатна поглинати поживні речовини з ґрунтового розчину вкрай несприятливих для коренів умовах анаеробного процесу розкладання органіки (гниття). Звісно, не всі криптокорини можна віднести до тіньовитривалих, а тим більше — тіньолюбних рослин. Нестача світла зазвичай може позначатися на не дуже витонченому подовженні черешка або збідненні забарвлення, але життю рослини, зазвичай, не загрожує.
Одним із найважливіших факторів, що впливають на ріст і розмноження цих рослин, є мінеральне живлення. Однак надходить воно до криптокорин хоча й регулярно, але в мінімальних дозах. Звичайним підживленням добривами криптокорини можна лише занапастити. А мікроскопічне підживлення здійснюється лише одним способом: стабільною заміною води, тобто імітацією проточності води в акваріумі. З огляду на те, що в природних водоймах ця група рослин живе за постійного складу проточної води, успіх може бути досягнутий лише за найсуворішого дотримання обраного режиму в акваріумі. Якщо розглядати режим із рідшою підміною води, то, звісно, з усіх рослин криптокорини виносять це найлегше. Криптокорини легко пристосовуються до потужної, а головне — стабільної підміни води. Cryptocoryne affinis може рости практично без підміни води. Ґрунт живильний 5 см, треба підкласти глину, торф і вугілля. Садити треба так, щоб основа коріння перебувала над ґрунтом. Криптокорини не люблять пересадок (не частіше 1 раза на рік), тривалий час звикають до середовища, деяким видам потрібні тижні, щоб дати перший новий листок після пересадки. Не можна вирощувати їх разом із Vallisneria, Barclayia, які їх пригнічують.
Місце криптокорин у декоративному акваріумі залежить від смаку любителя, від розмірів водойми, від величини рослини та від загального плану експозиції. Як розмістити криптокорини — поодинокими екземплярами чи групами, заздалегідь сказати важко. Усе залежить від конкретних композицій та від можливостей акваріуміста. Криптокорини, які мають пухирчастолистну форму: C. bullosa, C. coronata, C. hudoroi, C. keei, C. crispatula var. balansae, С. usteriana і певною мірою деякі форми C. affinis. Зазвичай великі види — С. usteriana, С. balansae розташовують на задньому плані; для середнього гарні криптокорини дещо менших розмірів — С. spiralis, С. bogneri, С. evae, С. siamensis, С. karthause, С. beckettii та ін. На передньому плані найкраще розташовувати криптокорини — С. lingua, С. nevilli, С. lucens, С. parva, С. minima та ін., або між переднім і середнім — для маскування черешків великих anubias, aponogeton або echinodorus. Варто згадати C. parva: вона настільки повільно розмножується і така дрібна, що прикрасить передній план навіть найменшого акваріума.
На середньому плані поодинці добре виглядають С. retrospiralis, які, підносячись над іншими рослинами, розкидають численні листки в різні боки. Те ж саме можна сказати про С. balansae, що підіймає вертикально свої гофровані коричнево-зелені листки. Для оформлення “вулиці” також підійдуть криптокорини. Це залежить від розмірів акваріума. У принципі, чудово в цьому плані виглядають кущі Cryptocoryne wendti, Cryptocoryne walkeri. З огляду на те, наскільки різноманітними є і Cryptocoryne wendti, і Cryptocoryne walkeri, можна підібрати рослини від зеленого кольору до червоного і різного розміру. Якщо стовп води невисокий, то прекрасно виглядають Cryptocoryne x willisi. Криптокорини, посаджені групами по краях акваріума і подекуди на передньому плані, посилюють декоративний ефект. Під час саджання молодих екземплярів і складання плану композиції завжди слід пам’ятати про характерні особливості криптокорин: у переважній більшості випадків це малолисті рослини, які рідко мають приличну крону і добре проглядаються в одиничних екземплярах.
Всередині окремих видів існують варіанти у формі та забарвленні листків, тому надійно визначити вид можна лише за покривалом, що складається з камери, в якій міститься суцвіття (качан), трубки та пелюстки.
— Група Beckettii — це порівняно невеликі рослини (висотою до 40 сантиметрів) із ланцетними листками. Зазвичай листки пофарбовані в коричнево-червонуваті тони різної інтенсивності, краї більш-менш хвилясті. Сюди належать С. walkeri (у нас поширена під назвою С. lutea), усі форми С. wendtii, С. parva, С. nevillii, С. undulata, С. х. willisii. Ці рослини, що живуть у тихих проточних водах і берегах, віддають перевагу не дуже затіненим місцям. В акваріумі їм також потрібне світло і невисокий рівень води (не більше ніж 40 сантиметрів).
— Криптокорини групи Griffithii — великі рослини висотою до 50 сантиметрів із великими широкосерцеподібними листками. У природних умовах ростуть або в низинах, що затоплюються в період дощів, або в стоячих водоймах, тихих затоках річок. У наших акваріумах із цієї групи зустрічається С. purpurea (у нас її знають під назвою С. griffithii).
— До групи Cordata належать красиві рослини з вишнево-червоними листками — С. blassii, С. siamensis.
— Існують групи, що складаються всього з одного виду, — С. affinis, С. ciliata. Усі види та різновиди криптокорин прив’язані до конкретних ареалів — місць поширення. Одна С. ciliata не підпорядковується цьому правилу: дві її форми (вузьколиста і широколиста) поширені всюди, де мешкають криптокорини — від Інді до Філіппін. Оселяється вона навіть у гирлах річок, що затоплюються під час припливів океанською водою. Усі перелічені криптокорини можуть жити в акваріумі. Але є й такі, які у зануреному стані існувати не можуть, наприклад С. versteegii, С. lingua.
Вирощування малайських криптокорин (Шрі-Ланки) не буде утрудненим, якщо надати їм гарні умови, що передбачає передусім температуру, освітлення, хімічний склад води та відповідне акваріумне дно. Усі представники з тропічних екваторіальних областей вимагають підвищеної температури до 24-28°C без коливань. Світло є другим визначальним фактором під час вирощування всіх криптокорин. Більшість із них тіньовитривалі, тому їм достатньо помірного освітлення. При сильному освітленні листки рослини обрастають водоростями і закручуються. Освітлення — 0,4-0,5 Вт/л. Особливу увагу ми маємо приділяти хімічному складу води. У себе вдома криптокорини ростуть у водах, які мають незначну жорсткість, високий вміст гумінових кислот і дно, що практично не містить кальцію. Найкраще ростуть у м’якому середовищі в затіненому місці. dH 4-10°, рН 6,5-7,4, регулярна щотижнева заміна 1/5-1/4 об’єму на свіжу. Інша справа — криптокорини з острова Калімантан (Борнео): це дуже проблемні рослини, і їх краще вирощувати поза акваріумом.
Розмножується відводками, які можна відокремити після утворення кількох листків довжиною 4-5 см, розрізавши повзучий пагін, на якому вони утворилися. Щоб прискорити розмноження особливо повільно зростаючих видів (наприклад, Cryptocoryne beckettii, Cryptocoryne retrospiralis, Cryptocoryne undulata), можна випробувати такий спосіб. З кореневища рослини видаляють усі листки і пускають його плавати поверхнею води. Через 1-3 тижні, часто одночасно, на ньому утворюються дочірні рослини. Коли в них виростають кілька листків довжиною 4-5 см, кореневище розрізають і рослини саджають у ґрунт. Якщо ж утворилася лише одна рослина, то її відокремлюють із маленьким шматочком кореневища, а решту кореневища залишають плавати, доки не утвориться наступна дочірня рослина.
Рослина схильна до так званої “криптокоринової хвороби” (особливо взимку), коли листові пластинки несподівано, іноді за одну ніч, стають м’якими, склоподібними і розкладаються. Здебільшого це відбувається при зміні умов утримання: різкій зміні параметрів води під час її заміни, інтенсивності або спектра освітлення, зміни наповнювача фільтра, додавання у воду хімікатів тощо. Іноді це трапляється без видимої причини. Хвороба може переноситися в інші акваріуми при пересаджуванні рослин із хльного. Причина хвороби досі точно невідома. Якщо листки почали розкладатися, то потрібно спробувати врятувати кореневище, здійснивши заміну води та видаливши бруд із ґрунту. У більшості випадків рослини одужують. Особливо схильні до цієї хвороби Cryptocoryne beckettii, Cryptocoryne wendtii та Cryptocoryne affinis.
Таблиця синонімів роду Криптокорина (Cryptocoryne).
Anubias lanceolata, gilletii, hastifolia, heterophylla. 
