Для вирощування рослин потрібно…
Продовження…
У природних водоймах світлове випромінювання відбивається від поверхні води залежно від положення сонця, тому світло проникає у воду не повністю. На додаток до втрати світла через відбиття від поверхні відбувається вибіркове поглинання світла залежно від глибини його проникнення у воду. Близько 85% акваріумних рослин існують як болотні рослини, за чергування посухи та дощового періоду року над водою, розвиваються на поверхні води або зустрічаються на мілководді глибиною до 30 см. Отже, відбиття світла від поверхні води та його поглинання у воді мають значення лише для невеликої кількості водних рослин, які тривалий час або постійно ростуть на глибині понад 30 см. До таких рослин належать види кринума (*Crinum*), валіснерії (*Vallisneria*), рдесту (*Potamogeton*), а також деякі види з роду апоногетон (*Aponogeton*).
Близько 75% культивованих водних і болотних рослин тропіків заселяють сонячні або злегка притінені місця. Тільки невелика кількість видів рослин, наприклад, з родів анубіас (*Anubias*), кринум (*Crinum*), криптокорина (*Cryptocoryne*), ростуть у сильно затінених або тінистих місцях. З усього сказаного можна зробити висновок, що велика кількість культивованих акваріумних рослин належить до світлолюбних, їм для сприятливого росту в акваріумі потрібна висока інтенсивність світла.
Світло- та тінелюбні рослини розрізняються тим, що вони виявляють різні здібності використовувати високу або низьку інтенсивність світла. Світлолюбні рослини вимагають для інтенсивного фотосинтезу інтенсивного випромінювання. Вони не здатні існувати в сильній тіні, оскільки споживання кисню при диханні вище, ніж споживання вуглекислого газу за допомогою асиміляції, тому світлолюбна рослина не зможе жити в тіні й незабаром загине. На відміну від світлолюбних рослин, тіневитривалі досягають навіть за низької інтенсивності світла найвищого ступеня асиміляції, а під впливом сильного освітлення гинуть.
Більшість акваріумних рослин росте за інтенсивного освітлення краще, ніж за його нестачі. Поточні вимірювання в тропіках, а також в акваріумах довели, що при використанні люмінесцентних ламп або ламп високого тиску, сильне освітлення в акваріумах зазвичай суттєве для тих рослин, які звикли до таких умов, перебуваючи у своєму природному середовищі існування. Тому не слід очікувати, що при надмірному світлі рослини можуть загинути. І, звісно, тінелюбні рослини мають бути розташовані в акваріумі відповідним чином, наприклад по його краях і там, де вони не зможуть піддатися яскравому освітленню.
Для плавного росту рослин вирішальним є не лише інтенсивність світла, а і його якість. Для фотосинтезу рослини потребують загального світлового спектра, але поряд із ним вони використовують переважно червону (до 700 нм) і меншою мірою синю (до 450 нм) області спектра. На противагу цьому максимальна сприйнятливість людського ока зелено-жовтого спектра перебуває на рівні 555 нм. Якщо нашому оку здається, що акваріумне освітлення яскраві і достатнє для росту рослин, можливо, це нібито яскраве й насичене світло може бути використане рослинами для фотосинтезу лише незначною мірою, і тому рослини можуть просто загинути. Для росту акваріумних рослин вирішальним є не стільки світлова ефективність (ККД) використовуваного джерела світла, скільки його спектр.
Різні рослини потребують різної освітленості. Не забувайте, що чим вища температура в акваріумі, тим більше освітлення йому потрібно. Якщо співвідношення освітленості та температури води порушується, у рослин з’являються довгі міжвузля 
і дрібні листки. У новому акваріумі через 1,5-2 місяці за станом рослин з подовженим стеблом можна зробити висновок про правильність вибору освітлення: • Якщо довжина міжвузля 1 см і менше, а листки нормального розміру і забарвлення, то освітлення хороше; • Якщо довжина міжвузля 3 і більше см, то рослина отримує мало світла і його треба посилити. Або в спектрі ламп занадто велика частка оранжево-червоних променів, і потрібно змінити тип ламп. За слабкої освітленості рослини набувають блідого забарвлення, втрачають нижні листки. Вони намагаються наблизитися до світла, у них витягуються міжвузля і стають тоншими стебла, скидаються листки в нижній частині.
• Якщо листові пластини маленькі, то або не вистачає живлення (що трапляється частіше), або занадто сильне освітлення. Спочатку треба спробувати частішу підміну води, внести добрива, і якщо це не допоможе, то послабити освітлення, надівши на лампу колечка з харчової гуми, або зменшити кількість ламп. • Якщо червона частина спектра освітлювальної лампи занадто потужна, у рослин можуть витягнутися в довжину верхні частини листків. • Якщо ділянка стебла поблизу ґрунту безлиста, то вона погано освітлена. У цьому випадку потрібно подивитися, чи не забирають інші рослини в акваріумі занадто багато світла, і прорідити їх за необхідності. Можна також зробити освітлення потужнішим. • Розрядити плаваючі рослини, щоб забезпечити вкоріненим у ґрунт достатнє освітлення.
Тривалість освітлення в акваріумі. Регулярні чергування періодів світла і темряви дуже важливі, щоб забезпечити потрібну інтенсивність фотосинтезу. Якщо надовго залишити світло увімкненим, рослини вироблятимуть занадто багато кисню. Якщо їх занадто надовго залишити в темряві, вони витратять всю енергію, фотосинтез не зможе відбуватися, і вміст кисню зменшиться. Найкращий спосіб забезпечити регулярні періоди освітлення полягає в тому, щоб використовувати автоматичні таймери, що дають можливість контролювати час увімкнення та вимкнення окремих ламп. Якщо у вас кілька джерел світла, тоді варто вмикати та вимикати їх по черзі, у шаховому порядку. При цьому кожна лампа вмикатиметься і вимикатиметься послідовно, а між вимиканням та вмиканням залишатиметься інтервал у 10-15 хвилин. Оскільки такий підхід зменшує шок, він буде кориснішим для риб, ніж для рослин, які здатні швидше адаптуватися.
Хорошим індикатором ступеня освітленості слугує Синема (*Hygro_phila*). У цієї рослини є дуже цікава особливість: вона утворює листові пластинки двох типів. За хорошого освітлення (і умов утримання) листки Синеми сильно розсічені. В іншому випадку листова пластинка цільна, зі слабко вирізаними краями. Якщо Синема утворює тільки цільні листові пластинки, і немає підстав турбуватися з приводу нестачі поживних речовин, це означає, що освітленість мала і її слід збільшити. Одночасно може спостерігатися сповільнення росту інших рослин.
Циркуляція води виконує важливу функцію для фотосинтезу рослин. Тому потрібно звертати увагу на те, щоб акваріум із рослинністю забезпечувався необхідною 
циркуляцією води. Вона особливо важлива, коли в акваріумі не дуже багато риб і починається стагнація води. Слід враховувати, що вимоги окремих рослин до руху води вельми різні. Вода в акваріумі повинна рухатися – застій шкідливий рослинам. Найкращим є поздовжній потік: вливають воду біля поверхні одного торця і забирають біля дна іншого. Необхідна циркуляція води досягається, зазвичай, найкраще за допомогою фільтра. Відключення фільтра на ніч, як це іноді рекомендується, є жорстоким поводженням із рибами внаслідок настання швидкого дефіциту кисню, перш за все в густо засадженому рослинами акваріумі. А в результаті застій води призводить до негативного впливу на газообмін і обмін речовин у рослин.
Підміна води — найбільш стомлююча робота для акваріуміста, але вона захищає від спалаху водоростей та захворюваності риб. Для біологічної рівноваги підводного саду необхідно регулярно замінювати частину води. У природних водоймах цю роль виконують течії, дощі та джерела. Неможливо сказати, як часто чи як багато треба підмінювати води, але є загальне правило: підміну треба робити не менше двох-трьох разів на місяць, при цьому замінюючи не менше 25% води в акваріумі. Регулярна підміна води провокує кращий ріст рослин під час застійних літніх місяців. Не робіть великих підмін, 30% — це той максимум, який ви можете собі дозволити.
Перевищення дози добрив настільки ж шкідливе, наскільки й їх відсутність. Якщо в акваріумі занадто багато риб (а це часто буває), то вміст кінцевих продуктів розпаду, що утворюються в результаті круговороту азоту, або, відповідно, перетворення — нітратів — стає настільки великим, що рослини не можуть їх переробити. Саме тому й потрібно регулярно робити часткову підміну води, не забуваючи, що разом з відведеною водою йдуть і всі розчинені в ній добрива. Тому перед зміною води треба на деякий час припинити підживлення добривами.
Не підлягає сумніву, що кисень в акваріумі виконує важливу функцію. Виробники кисню в акваріумі протиставлені його споживачам, до яких належать рослини в темну фазу, а також усі мікроорганізми. Відсоток споживаного кисню рибами стосовно них є відносно невеликим. Протягом дня вміст кисню в акваріумі внаслідок асиміляційних процесів суттєво підвищується і до вечора досягає своєї максимальної величини. Потім вода може розчиняти кисень за рахунок циркуляції водної поверхні. Як наслідок інтенсивної асиміляції іноді настає перенасичення води киснем на кілька сотень відсотків. Вміст кисню у воді особливо низький, а вміст вуглекислого газу особливо високий буває близько 9 години ранку. Логічно, що в цей час найнижчої позначки досягає і показник рН (кислотність), але разом із початком процесу асиміляції він знову підвищується.
Споживання кисню організмами росте з підвищенням температури, оскільки дихальний процес збільшується відповідно до підвищення температури. З іншого боку, величина насиченості води киснем великою мірою залежить від температури. Слід прагнути такого вмісту кисню, щоб він увечері не перевищував 5 мг/л, оскільки рослини можуть постраждати від високої концентрації кисню. Оскільки інтенсивність дихання рослини є індикатором обміну речовин, тобто й швидкості її росту, то висока концентрація кисню в акваріумній воді має позитивні наслідки.
В акваріумі всі споживачі кисню (рослини, риби, мікроорганізми тощо) виділяють вуглекислий газ, один із найважливіших елементів для розвитку рослин. Але високе поглинання кисню можливе лише за високого його вмісту. Високе споживання кисню призводить не лише до поліпшення клімату поживних речовин, а й до падіння показника рН, що в більшості випадків добре.
Про нестащу кисню свідчить зміна поведінки риб. Вони весь час тримаються біля поверхні води, прискорено дихають, захоплюють ротом повітря. Якщо симптоми кисневого голодування в новому акваріумі спостерігаються протягом усього дня, це означає, 
що рослини виділяють недостатньо кисню. У цьому випадку необхідно встановити компресор і забезпечити постійну аерацію води. З часом, коли рослини розростуться, його можна буде прибрати. Якщо вищезгадані симптоми спостерігаються тільки вранці, це означає, що рослин в акваріумі занадто багато. Річ у тім, що рослини виділяють кисень тільки на світлі — під час так званої світлової фази фотосинтезу. Уночі, у темряві, рослини використовують кисень у процесі дихання і виділяють у воду вуглекислий газ.
Однак потреба рослин у кисні настільки незначна, що риби за нормальних умов у сонному стані зовсім не потерпають. Негативний вплив може чинити лише перенаселеність резервуара рибами та надлишок рослин без додаткової подачі кисню. Якщо рослин в акваріумі занадто багато, концентрація кисню у воді акваріума вночі сильно знижується і вранці, поки рослини не встигли наситити воду киснем, спостерігається його нестача. У цьому випадку також необхідно встановити компресор, але вмикати його можна тільки ночами.
Кількість кисню, що надходить у воду, визначається площею загальної поверхні водних рослин. Чим вона ширша, тим більше кисню виділяють рослини. Слід звернути увагу на те, що більшою поверхнею відрізняються не широколисті рослини, а, навпаки, рослини з безліччю тонких перистих листків — такі як кабмба (*Cabomba*), тисячолистник, егерія (*Egeria*), яванський мох (*Taxiphyllum barbieri*) та індійська водяна папороть. Необхідно також мати на увазі, що погано ростуть рослини і гниючі частини рослин є баластом для акваріума. Відмерлі листки слід видаляти, деяким рослинам потрібна обрізка. Усі хворі та слабкі рослини мають бути видалені. Якщо не видаляти з ємності всі старі листки, то з кожним днем в акваріумі збільшується запас фосфатів, азоту і органіки, і ніякі підміни води не збережуть біологічної рівноваги. Необхідно очищати листки й стебла від осілої на них бруду.
Завдяки тому, що з акваріума негайно видаляються абсолютно всі старі листки, накопичення мулу на дні майже виключено, гнити нічому. Все, що лягає донним осадом — це екскременти риб від корму для риб, причому більша його частина видаляється фільтрацією, підмінами води, і все тією ж стрижкою рослин, адже більшість осаду до дна так і не доходить, осідаючи на листках. Це виключає утворення великої кількості мулу на дні, а отже і надлишку поживних речовин від рослин, що розкладаються, виводить з акваріума спожиті рослинами фосфати, дозволяє зберігати композицію акваріума красивою.
Життя у водному середовищі залежить не тільки від її активної реакції (показник рН), але і від окисно-відновного потенціалу, або редокс-потенціалу. Редокс-потенціал, або окисно-відновний потенціал — показник хімічної та біологічної активності води. Він стимулює або гальмує ріст і розвиток водних організмів. Слово редокс утворено від двох слів — редукція (відновлення) та оксидація (окислення). Редукцією буде процес виділення кисню або поглинання водню, оксидацією — процес поглинання кисню.
Низький показник rH віддають перевагу анаеробним (що живуть за відсутності вільного молекулярного кисню) організмам — бактеріям, грибам, діатомовим водоростям. Такі умови створюються в акваріумі при різкій підміні води та накопиченні великої кількості розкладених екскрементів, згнивших частин рослин, загиблих равликів тощо. Низький rH також відзначається в товщі злежалого дрібнозернистого ґрунту, позбавленого доступу води, насиченої киснем. По суті, саме ґрунт є «кухнею погоди», що визначає сумарний показник редокс-потенціалу в акваріумі — чим більше накопичується в ґрунті речовин, що мають тенденцію до віддачі електронів, тим більше знижується rH. Для здоров’я акваріума, подовження благополуччя водного середовища необхідно підтримувати в ньому чистоту, періодично чистити ґрунт.
З моменту запуску в акваріумі постійно відбуваються і окисні, і відновлювальні реакції. Після заселення акваріума рибами та безхребетними тваринами, в результаті годування і життєдіяльності тварин, у воді з’являються продукти метаболізму. Кисень, розчинений у воді, починає активно витрачатися на окислення органічних сполук. Чим більше в акваріумній воді продуктів розпаду, тим більше кисню потрібно на їх розщеплення. Так, наприклад, вельми отруйні нітрити, що утворюються в акваріумі при розкладанні білків з органічних речовин, що накопичилися у воді, в одному випадку окислюються до малотоксичних нітратів, а в іншому — відновлюються до не менш отруйного аміаку.
Іншими словами, окислення в акваріумній воді є реакцією з’єднання нітритів з киснем, а відновлення — протилежну їй реакцію, під час якої нітрити руйнуються і віддають у воду кисень. У міру старіння води в акваріумі накопичуються детрит та інші продукти метаболізму, тому величина редокс-потенціалу має тенденцію до зниження.
Більшість акваріумів мають rH близько 29 і утворюють нормальний «живильний клімат» для рослин. Риби та вищі водні рослини, що населяють аматорські акваріуми, живуть, як правило, в діапазоні окислення rH 25-35, проте окремі види почуваються краще в більш вузьких діапазонах окисно-відновного потенціалу. Увага акваріумістів до редокс-потенціалу звернена з тієї причини, що за різних його величин в акваріумній воді по-різному поводяться певні види рослин, їх розмноження і розвиток або стимулюється, або, навпаки, затримується. Водні рослини, що зростають у проточних водах, вимагають більш високих значень – rH, вони, як правило, і складніші в утриманні. Рослини, що зростають у стоячих водоймах (ставах і болотах), потребують нижчого значення редокс-потенціалу.
Своєрідними індикаторами, що дозволяють побічно судити про показники редокс-потенціалу, слугують рослини. Наприклад, якщо добре ростуть криптокорини (*Cryptocoryne*), а ехінодоруси (*Echinodorus*) — погано, це вказує на досить низьке значення rH (27-28). Якщо добре ростуть апоногетони (*Aponogeton*) та ехінодоруси (*Echinodorus*), а криптокорини погано, то значення показника редокс-потенціалу приблизно дорівнює 30. У нещодавно обладнаному акваріумі він має значення 30-34. У ньому добре ростуть багато плаваючих, а також дрібнолистих рослин зі слабкою кореневою системою (перистолистник, гігрофіла, кабомба). Це і може служити показником високого редокс-потенціалу. Потім поступово редокс-потенціал знижується. Свідоцтво цього — хороший ріст ехінодорусів та апоногетонів.
У старішому акваріумі, де редокс-потенціал ще нижчий, відмінно ростуть криптокорини. Якщо ж і криптокорини починають почуватися гірше, значить, необхідно чистити ґрунт, частково підмінювати воду. Також розростання синьо-зелених водоростей свідчить про високий rH. Високий, хоча і дещо нижчий, показник rH сприяє бурхливому росту зелених водоростей. Папороті роду цератоптерис (*Ceratopteris*) люблять низький редокс-потенціал (стару воду, як криптокорини), тоді вони можуть рости і у відносно жорсткій воді, оскільки гумінові кислоти старої води частково зв’язують солі кальцію, а от якщо вода свіжа, то вони вимагають м’яку воду.
Старі рослини з укороченим стеблом можуть з часом винести кореневище з ґрунту, і коріння не діставатиме до нього. Тоді рослина виймається з ґрунту, відрізається старе коріння, видаляється частина зовнішніх нижніх листків і знову саджається, дещо глибше, в ґрунт. Можна зробити навколо рослини вал з каменів і заповнити його всередині ґрунтом так, щоб у нього занурилися коріння.
Слід звернути увагу на одну особливість так званих «бульбових рослин»: на відміну від усіх інших зелених мешканців акваріума вони потребують періоду спокою. Коли купуєш бульбові, вони вже не бувають молодими рослинами. Власне, у більшості випадків і продаються не рослини з пагонами, а саме бульби. Якщо ви хочете цим рослинам радіти довго, то доглядайте за ними відповідно до їхньої природи. Слід знати і те, що вони вельми залежні від природних умов своєї тропічної батьківщини. Такі рослини не переносять постійного тепла акваріумної води. Час від часу вони вимагають відпочинку, причому самі повідомляють про настання цього моменту, оскільки їхня зелень поникає.
Щоб підтримати процес їхньої життєдіяльності, треба з самого початку розсаджувати бульби цих рослин (різних видів апоногетона) по горщиках. Їх розміщують у донному ґрунті на час перебування в акваріумі, а з початком періоду спокою виймають. Горщик із культурою ставлять після цього в пласку миску, щоб бульби лише на кілька сантиметрів були покриті водою. Температуру води при цьому знижують приблизно до 15°С. Після цього пагони рослин відмирають. Але власник їх не повинен лякатися і підвищувати температуру: тільки цим і можна завдати бульбам справжньої шкоди. У такому стані, поза акваріумом, бульби повинні перебувати в середньому не менше двох, але й не більше чотирьох місяців. Потім горщик із культурою можна знову розмістити в акваріумному ґрунті: часу на «звикання» піде небагато.
Цибулинні акваріумні рослини. Серед акваріумних рослин існує велика кількість цибулинних. Як і у випадку з іншими акваріумними рослинами, для росту і довгого життя цибулинних рослин необхідний багатий на поживні речовини субстрат. Усі цибулинні рослини накопичують поживні речовини, прийняті рослиною, у своїй цибулині і потім потихеньку використовують їх для свого росту і розвитку. Хороший акваріумний ґрунт повинен забезпечувати ці рослини мінералами, щоб рослини були завжди «ситими».
Як і більшість акваріумних, цибулинні рослини віддають перевагу тому, щоб субстрат був теплим. Спеціальні нагрівачі, встановлені в ґрунті, піднімають теплу, багату на поживні речовини воду вгору, до коріння, тим самим створюючи циркуляцію і допомагаючи уникнути застою ґрунту. Так само, для покращення загального стану та інтенсивності росту цибулинних рослин може застосовуватися СО2. Одні види цибулинних рослин вирощувати легко, а деякі надзвичайно складно.
