Папороті ( Polypodiopsida )
Порядок Сальвінієві ( Salviniales )
Родина Марсилієві ( Marsileaceae )
Три роди — марсилея (Marsilea), пілюларія (Pilularia) та регнеллідіум (Regnellidium) — складають родину марсилієвих. Найбільш характерними рисами цієї групи папоротей, крім їхньої різноспоровості та водного або земноводного способу життя, є наявність притаманних лише їм органів – спорокарпіїв.
Рід Марсилія — Marsilea.
Марсилія – невелика рослина з тонким стебловим кореневищем, що стелиться. Листки чергові, прості, на довгих черешках, відходять вгору від кореневища. Деякі види мають ниткоподібні листки, у інших розвиваються листові пластинки. Більшість видів має чотирилопатеві листові пластинки, що віддалено нагадують листки конюшини. Іноді трапляються рослини, у яких розвиваються листки з 5 або 6 листочками замість звичайних 4. Симетрично спрямованим вгору листкам вниз від кореневища йдуть пучки коріння. Марсилії мешкають у вологих, періодично заливних прибережних низовинах, розвиваються і в зануреному положенні, причому листки можуть бути як у воді, так і над водою.
Воду віддають перевагу чистій, стоячій або слабкопроточній. Повністю занурені рослини значно сповільнюють своє зростання, а іноді переживають період спокою. Марсилії добре розростаються на піщаному ґрунті акваріума. Великі види (чотирилиста М. quadrifolia та австралійська М. drummondii) можуть досягати висоти 40 сантиметрів, вони утворюють плаваючі, а часом і надводні листки. А дрібний вид М. crenata може покрити своїм листям все дно акваріума, листки цього виду зазвичай мають черешки довжиною не більше 6-10 сантиметрів. У марсилеї, що перебуває в зануреному стані, листки або повністю під водою, або довгі черешки виносять їх на поверхню, і вони плавають на воді.
Марсилія чотирилиста, австралійська, квадрофолія — Marsilea quadrifolia.
«1» (Англ. – European Waterclover). Папороть, що має дуже оригінальні за формою та забарвленням чотиричасткові листки діаметром до 5 см, які сидять на довгих, тонкиих, пружних черешках, розташованих на повзучому кореневищі, що стелиться поверхнею ґрунту. Висота рослини в умовах акваріума зазвичай не перевищує 10-12 см. В акваріумі вона росте дуже повільно і тому відносно мало поширена серед акваріумістів. Рівномірно росте протягом усього року. Купуючи рослину, зверніть увагу, щоб кореневище мало кінцеву частину з добре вираженою точкою росту, оскільки живці, взяті з середини кореневища, дуже повільно починають рости, а нерідко й гинуть.
«2» Для марсилії підходить помірно теплий акваріум з температурою води 18-22°С, але рослина може непогано рости і в тропічному акваріумі. При температурі нижче 16°С зростання практично припиняється. Вода має бути м’якою з нейтральною або слабкокислою реакцією. У помірно жорсткій воді зі слабколужною реакцією марсилія росте дуже повільно. Підміна води суттєвого впливу на її зростання не справляє. До умов освітлення не дуже вимоглива. Світло може бути помірним. Рослина задовільно переносить тривале затінення. Оптимальна тривалість світлового дня для марсилії становить 10-12 годин.
«4» Кореневище повзуче, що стелиться по поверхні ґрунту або злегка заглиблюється в нього. Від кожної точки росту на ньому утворюється мочка слабкорозвиненого коріння, за допомогою якого рослина зміцнюється в ґрунті. Ґрунт має бути поживним, добре замуленим. Природного мулу рослині зазвичай вистачає, і додаткове підживлення їй не потрібне. Характер субстрату для марсилії важливий, оскільки вона має дуже слабку, ніжну кореневу систему. Найбільше для неї підходить крупний пісок шаром не більше 2-3 см. Можна використовувати навіть звичайний річковий пісок, укладений спеціально для марсилії в окремому відсіку.
«5» Марсилія більш придатна для холодноводного акваріума. Краще росте за невеликого рівня води. Марсилію розміщують на передньому плані акваріума і якомога менше її турбують, оскільки в акваріумних умовах вона росте дуже повільно. Дуже добре росте на піщаному ґрунті і у разі сприятливих умов утримання може покрити своїм листям все дно акваріума, перетворивши його на суцільний зелений килим.
«6» Розмножується рослина живцюванням повзучого кореневища, яке можна розділити на частини з 4-5 листками кожна (бажано більше). Проте треба враховувати, що живці, взяті з середини кореневища, дуже повільно починають рости, а нерідко й гинуть. Щоб розмноження було успішним, краще брати кінцеву частину кореневища з добре вираженою точкою росту.
Марсилія крената — Marsilea crenata.
Індонезія. Марсилія крената – це нова рослина, належить до папоротей. Продається часто. Рослина порівняно швидко розвивається у зануреному стані, горизонтальне стебло сильно гілкується і досить густо вкривається листям. Марсилію саджають на передньому плані. Дає довгі горизонтальні пагони. Відстань між вузлами 0,5-2 см. Листки дрібні 3-5 мм, але більш округлі, з черешками довжиною 1-3 см. Цей вид можна утримувати як у м’якій, так і в жорсткій, слабкокислій до слабколужної воді за освітленості від слабкої до середньої інтенсивності та температури 20-26°С, тривалий високотемпературний режим шкодить зростанню.
Рослина переднього плану. Новопосаженим пагонам потрібен час для адаптації. Росте горизонтально, причому стебло проходить у ґрунті, а черешки з листками (діаметр 0,3-0,8 см) у вертикальному положенні. Відстань між черешками 0,5-2 см. Якщо марсилія “заповзає” в тінь будь-якої рослини, то довжина черешків збільшується до 3 см. Марсилія дивовижно схожа на глоссостигму, але виглядає менш декоративно і її зазвичай відрізняють за більш довгими черешками та відсутністю видимого стебла – стебло знаходиться в ґрунті. У марсилії листки більш насиченого зеленого кольору, а у глоссостигми більш світлий і більш блідий зелений колір. Марсилія менш вибаглива порівняно з глоссостигмою, але росте повільніше. Відмерлі частини рослини слід регулярно видаляти. pH не більше 7,2. Умови утримання складні.
Марсилія хірсута — Marsilea hirsuta.
Австралія. Висота 2-10 см. Ширина 5-20 см. Чарівна водна папороть, зазвичай з чотирипелюстковими листками, схожими на листки конюшини. Часто можна сплутати з марсилією драмонда та марсилією квадрофолія. Листочок цілокраїй, трикутно-клиновидний, верхівка закруглена, м’який, нейтрально-зеленого кольору. Після акліматизаційного періоду листки можуть набувати різного вигляду, можлива низька форма з єдиною пелюсткою, або з двома, трьома чи чотирма пелюстками різної висоти, залежно від умов утримання. Ця рослина росте повільно і за нею легко доглядати. Насичений зелений килим з марсилії прикрашає акваріум і надає композиції глибини.
Яку б форму не набувала рослина, вона швидко випускає безліч пагонів і поширюється по всьому акваріуму. Перед висадкою обов’язково видаліть усі старі листки; ці листки не зможуть адаптуватися, а лише поглинатимуть вуглекислий газ, який потрібен молодим листочкам. Нові листочки виростають світлішими і так само можуть бути розділені на кілька частин. Майбутній газон потрібно засаджувати короткими сегментами, по 2-3 листочки, зручніше заздалегідь нарізати побільше саджанців манікюрними ножицями. Саджати дуже зручно пінцетом, чим довший, тим краще. Для того, щоб пустити нове коріння, рослині знадобиться всього кілька днів, за цей же час почнуть прокльовуватися нові листки. Марсилія захоплює територію пагонами, що розростаються в усі боки, кожні 2-4 см з’являється один листок жовтого кольору, який поступово зеленіє.
Для створення щільного килимка бажане потужне світло, замулений ґрунт і подача СО2. Добре росте як у м’якій, так і в жорсткій воді за різних показників рН. Без СО2 і за низького рівня освітлення зростання марсилії завмирає і майже припиняється, і навпаки зростає за середнього рівня СО2 і рН в районі 7. З часом ризоми вилазять із ґрунту і починають рости поверх себе, при цьому нові листки з’являються на довгій ніжці, з 3-4 пелюстками, рідко 5. Час від часу марсилія викидає довгі і великі листки, які ви можете обрізати, щоб вони не псували загальне враження. Ці пагони бажано відрізати ножицями. Приходить час, коли проріджування газону не приносить результатів, пагонів наростає велика кількість, та й нижні ризоми починають відмирати. У такий момент потрібно дуже обережно витягнути з ґрунту весь “килим”, нарізати нові відростки і засадити галявину наново. Швидкість зростання середня. Умови утримання складні. Тривалі періоди з високим температурним режимом можуть дуже сильно нашкодити рослині. Температура 20-26°C, pH 5-7,5.
Рід Пілуларія — Pilularia.
Пілюльниця куляста — Pilularia globulifera.
Ця рослина широко поширена у водоймах Європи, переважно на болотах. Росте як у напівзануреному, так і в зануреному стані. Корневище довге, тонке, що стелиться поверхнею ґрунту, додаткове коріння тонке. Горизонтальне стебло, як і у марсилії, несе на верхній стороні листки, а на нижній – коріння. На відміну від інших родів листки пілюларії лінійні, майже шилоподібні, кінці молодих листків закручені у вигляді равлика. Листки довжиною іноді до 30 см, діаметром 0,8 мм, соковито-зелені, голчасто-вигнутої форми. Біля основ листків утворюються крихітні спорокарпії, по одному біля кожного листка. Рослина схильна утворювати зарості і більш придатна для холодноводного акваріума. Цей вид тимчасово переносить підвищення і пониження температури води. Краще розвивається в м’якій воді за температури 18-20°С, бажане природне освітлення. Найкращий розвиток спостерігається при вкоріненні в замуленому глинистому піску, в м’якій воді. Рослина легко розмножується шляхом поділу кореневища.
Microsorum pteropus, Java fern, Tropica, Папороть таїландська.
Bolbitis heudelotii, Bolbitis heteroclite, Болбітіс. 
