Підклас Айстериди ( Asteridae )
Ряд Рябчикові ( Scrophulariales )
Родина Пухирчаткові ( Lentibulariaceae )
Рід Утрікуларія, Пухирчатка — Utricularia.
Рослини роду Utricularia належать до тих найрідкісніших представників рослинного царства, які не обмежують своє харчування мінеральними чи органічними компонентами мінерального або органічного походження, що містяться в ґрунті, воді та повітрі. Ці рослини хижі. Ті з них, які освоїли озера, ставки та болота, вживають в їжу переважно дрібних мешканців водних просторів. Для наземних же рослин основу харчування становлять різні повзаючі та літаючі безхребетні, а також комахи, що мешкають у ґрунті.
Захопити та утилізувати здобич цим рослинам допомагає унікальний орган — ловчий пухирець, де розчиняє мікроорганізми за допомогою кислоти і таким чином спроможний засвоювати поживні речовини, за що вони й отримали в народі назву “пухирчатка”. Пухирчатки — космополіти, їх можна зустріти на всіх континентах. Ця цікава рослина віддає перевагу замуленим, багатим на гумус водоймам, що стають у весняно-осінній період прихистком великої кількості водних організмів. У місцях природного проживання пухирчатка утворює щільні, не пов’язані з ґрунтом зарості, зосереджені переважно в прибережній зоні.
Пухирчатка грамініфолія — Utricularia graminifolia. З Південно-Східної Азії, В’єтнам, Лаос, Індія, Південний Китай. В акваріумі рослина виглядає як ряд крихітних розеток висотою від 2 до 5 см. Після акліматизації формує на ґрунті яскраво-зелений газон, ідеально підходить для передньої частини акваріума. Тонкі трав’янисті листки утворюють щільні структури свіжого зеленого листя. Має 2 мм пухирці-пастки, якими ловить дрібних тварин. Часто ростуть у дуже бідних на поживні речовини областях, і тому великою перевагою для них є те, що вони можуть отримувати азот (N) та фосфор (P), ловлячи дрібних тварин у воді. У дикій природі рідко живуть при повному зануренні, дуже важко пристосовуються до життя в зануреному стані. Потрібно багато часу, щоб подолати період акліматизації — приживлення, два або більше місяців.
Для висадки треба розділити грудку на 6-8 маленьких шматочків і висадити до 5 см один від одного на передньому плані акваріума або на схилах підводного ландшафту. На початку не слід піддавати рослини сильному освітленню, але коли вона закріпиться і після 6-8 тижнів світловий потік поступово збільшують. Після того, як утвориться безперервний трав’яний килим, Ви повинні почати удобрювати рідкими препаратами для запобігання дефіциту заліза та марганцю. Дуже погано переносить пересадку, любить багатий ґрунт. Віддає перевагу м’якій воді. Додавання CO2 не є необхідним, але воно завжди помітно стимулює ріст. Не рекомендується утримувати їх з рибами риючих видів та водорослеїдами. Розмножують поділом повзучого стебла, принаймні, одну повну розетку листя і коріння, яку висаджують у новому місці. рН близько 7,0, у воді з жорсткістю 7-12°dH, температура 17-27°С.
Пухирчатка звичайна — Utricularia vulgaris.
«1» Пухирчатка звичайна належить до літньо-зелених рослин, ніжно-фісташкового кольору, без коріння, вільно плаваюча. З настанням перших теплих весняних днів вона стрімко йде в ріст і швидко формує густі зарості, складені з розгалужених стебел, що досягають довжини 30 см, густо вкритих почерговими розсіченими листками та озброєних безліччю овальної або круглої форми пухирців-пасток довжиною приблизно 4 мм. Стебло сильно розгалужене, листки багатороздільні, їх частки ниткоподібні з численними прозорими ловчими пухирцями. Особливістю пухирчатки є здатність додатково живитися дрібними тваринними організмами (дрібні рачки, інфузорії).
Пухирці на листках, частково заповнені повітрям, допомагають рослині зберігати зважене положення біля поверхні води; вони ж слугують пастками для дрібних водних організмів. Потрапивши всередину пухирця, тварини гинуть або частково всмоктуються рослиною. У тепловодному акваріумі рослини вегететують протягом усього року, особливо добре ростуть влітку. У природи з настанням холодів зелені частини пухирчатки відмирають, а у воді залишаються численні зимуючі бруньки, які чекають на кращі часи, опустившись ближче до ґрунту. Зберігають його у вигляді зимуючих бруньок, які утворюються на кінцях стебел. Вони мають вигляд блідо-зелених волохатих кульок, що складаються з великої кількості листя. Зазвичай бруньки містять у скляних банках з водою за температури 0°С. З настанням весни, починаючи з березня, банки ставлять на вікно, ближче до батареї. Через тиждень бруньки проростають, і молоді рослини можна переносити в акваріум.
«2» Utricularia vulgaris, загалом, не можна назвати примхливою рослиною. Єдине, що їй неодмінно потрібно — це рясне світло. Бажано, щоб в акваріумі було верхнє освітлення та вода, багата на кисень. Щодо інших параметрів навколишнього середовища пухирчатка не виявляє надмірних вимог, хіба що не любить великої кількості механічної зависі, тож фільтрація в акваріумі з утрікуларією має бути достатньо ефективною. Але як же прогодувати цю комахоїдну рослину? — запитаєте ви. Не лякайтеся, цей фактор далеко не вирішальний.
Якщо ви даєте рибам ракоподібних чи інші живі корми, то і рослині щось дістанеться, а ні — так і не треба. Річ у тім, що в хлоропластах пухирчатки, так само як і у типових рослин, міститься хлорофіл. Таким чином, асиміляційні можливості рослини не лімітуються кормами виключно тваринного походження. Більше того, якщо у вас з’явиться можливість протягом тривалого часу спостерігати за виловленою в природі та поміщеною в акваріум рослиною, ви, можливо, помітите, що її пухирці-пастки почнуть поступово редукуватися і, зрештою, пухирчатка втратить здатність ловити своїми капканами навіть якусь малорухливу дафнію. Що стосується мінерального підживлення, то пухирчатка реагує на нього позитивно, особливо якщо йдеться про вуглекислий газ. Водночас цілком можна обійтися і без цього. Т 18-24°С; dH 2-12°; рН 6,5-7,2.
«5» В акваріумі рослини утворюють вельми декоративні довгі світло-зелені гірлянди, що вільно плавають на поверхні води. Коріння у пухирчатки немає, тому садити її в 3ґрунт не має жодного сенсу. Недоцільно і притискати рослину до ґрунту камінчиком чи шпилькою. Втоплений кінець незабаром загниває, і рослина все одно підіймається до поверхні води. Майте на увазі, що рослини з добре розвиненими ловчими пухирцями становлять цілком реальну небезпеку не лише для водних безхребетних, а й для мальків. Розводити риб, особливо ікромечних, в акваріумі, де росте ця рослина, не можна. При годуванні риб живими дафніями та циклопом пухирчатка відбере у риб частину корму. Про це слід пам’ятати кожному, хто вирішив завести у своєму акваріумі пухирчатку.
«6» Розмножується пухирчатка найпримітивнішим чином — відділенням від основного стебла численних гілочок. Часто старе стебло просто відмирає, і тоді бічні відведення отримують свободу без жодного втручання з боку акваріуміста.
Пухирчатка горбата Джібба — Utricularia gibba.
«1» Синонім: Utricularia intermedia. Широко поширена у водоймах країн із тропічним та субтропічним кліматом. У пухирчатки дуже тонкі, гнучкі, блідо-зелені, схожі на волос стебла, які нестять безліч вузьких і коротких листків з пухирцями. Листорозміщення почергове. Листова пластинка довжиною до 1 см, розсічена на два ниткоподібні сегменти. На тоненьких стеблинках вона несе дрібні розсічені на дольки листочки і маленькі округлі зеленувато-блакитні пухирці, порожнисті всередині. Пухирець рослини — не що інше, як ловчий апарат. Останні відіграють подвійну роль. З одного боку, завдяки їх наявності рослина підіймається до поверхні води в період цвітіння, з іншого боку, пухирці слугують пасткою для різних дрібних тварин, починаючи від інфузорій та різноманітних рачків. Коріння пухирчатка не має. Пухирчатка абсолютно не небезпечна навіть для найменших мальків.
«2» Рослина дуже невибаглива, росте у воді будь-якого складу, не має коріння і вільно плаває біля поверхні.
«5» Рослина здатна уловлювати дрібні частки у воді, що рухається. Пухирчатка в акваріумі може служити для очищення води, а також прихистком для більших мальків (живородні коропозубі). І навіть її густі зарості біля поверхні води не перешкоджають газообміну акваріума з повітрям, але слугують хорошим додатковим джерелом кисню. Плаваючи у воді, рослина пухирчатка горбата може прикріплюватися до інших вищих рослин.
Ідентифікація: Рід Утрікуларія, Пухирчатка — Utricularia.
Didiplis diandra, Nesaea crassicaulis, Nesaea pedicellata.
Pogostemon stellatus, Pogostemon helferi. 
