Папороті ( Pteridopsida )
Порядок Багатоніжкові ( Polypodiales )
Родина Щитовникові ( Dryopteridaceae )
Рід Болбітіс — Bolbitis.
Зелене стебло папороті діаметром до одного сантиметра, горизонтальне, гіллясте, з боків, іноді й зверху, вкрите золотисто-жовтими рядами довгастих лусочок і темними більш-менш густо розташованими волоскоподібними лусочками. Такими ж лусочками вкриті черешки листків. Листки двічі перистоскладні, темно-зелені або інтенсивно-зелені, злегка просвічують, досить жорсткі.
Розміри їх коливаються і можуть досягати (з черешком) довжини 60 сантиметрів, при ширині листової пластинки 20 сантиметрів. Черешки листків йдуть вгору від стебла у два ряди, кінець молодого листка закручений спірально, листові пластинки в повітрі розташовуються похило, у воді можуть займати горизонтальне положення. Коріння густе, темно-буре. У зануреному положенні горизонтальне стебло папороті гілкується.
Вегетативне розмноження – утворення дочірніх рослин на листках папороті – зустрічається рідко. Але на листках, відокремлених від основного куща, утворюються молоді рослини, як і у мікрозоріума, вони ростуть з нижнього боку листка. При культивуванні болбітіса слід дотримуватися певних умов: • не занурювати коріння і стебло в ґрунт (у крайньому разі, притиснути кінці коріння каменем, але краще укоренити рослину за допомогою нитки, гумки на камені, корчі); • не пересувати і не пересаджувати рослину без потреби; великі екземпляри з розветвленими стеблами та з кількістю листків понад 30 рекомендується ділити. Болбітіс повільно акліматизується в новому водоймищі, але потім починає рости і поступово досягає 40-50 сантиметрів. Ця папороть – чудова прикраса для акваріума.
Болбітіс Геделоті. Конголезька папороть. Щитовик болотяний — Bolbitis heudelotii.
«1» (Англ. – African Bolbitis Fern, African Water Fern, Congo Fern). Поширена у Західній Африці, переважно у водоймах зі швидкою течією, піщаним або кам’янистим дном. У акваріумістів рослина користується заслуженою популярністю і поширена досить широко. Але ця рослина повільно зростаюча і досить вибаглива до умов утримання. Щоб рослина добре розвивалася, важливо якомога рідше турбувати її, необхідно також обберігати її від обростання. Виглядає дуже ефектно і може бути прикрасою будь-якого акваріума. За сприятливих умов висота досягає 30-35 см.
Папороть має горизонтальне стебло, у сильних екземплярів діаметр його понад 1 сантиметр. Довжина стебла в природі необмежена, в акваріумах же рідко перевищує 25-30 сантиметрів. У сильних рослин стебло гілкується. Його поверхня покрита лусочками з жовтуватими краями, а вниз відходить бахрома чорного коріння. Вгору від стебла з рівними проміжками відходять листки. Вони мають довгий тонкий черешок, а пластинка сильно порізана.
Це типова папороть з черешковими листками і корінням, а також кореневищем, щільно вкритим трихомами. Дорослі листки “ваї” (листоподібний орган папоротей) темно-зеленого кольору, глибоко вирізані, нерівномірно зубчасті по краях. За формою вони дещо нагадують сильно витягнуті листки дуба. Листова тканина перетинчаста, молоді листочки розгортаються знизу вгору, вельми привабливі, глибоко викроєні, ширші біля основи та нерівномірно зубчасті по краях. Листки ростуть повністю під водою, рівномірно протягом усього року. Ця рослина дуже щільна і у воді тоне, опускаючись на дно.
«2» Рослина цілком підходить як для помірно теплого, так і для тропічного акваріума. Найкраще вона росте за температури 23-26°С. При зниженні температури води до 22°С ріст помітно сповільнюється. При температурі вище 28°С і недостатній кількості поживних речовин швидко виснажується. Рослина зовсім не переносить жорстку воду, щоб вона добре росла, жорсткість води не повинна перевищувати 6°. Максимально допустима жорсткість близько 8°. Вид любить м’яку, кислу воду з рН приблизно 6,0-6,8. Якщо листки болбітіса набули чорного кольору, виміряйте рН. Швидше за все, цей показник у вас знаходиться в лужному діапазоні. Якщо рН знаходиться в лужному діапазоні, то листки чорного кольору або плямисті, в лужній воді її листки швидко розпадаються.
Бажано регулярно підмінювати воду. Росте за будь-яких світлових умов, краще почувається, якщо світло розсіяне. Прекрасно переносить тривале затінення, але реагує зниженням темпів росту. При сильному освітленні покривається водоростями. Вона дуже боїться обростання зеленими та синьо-зеленими водоростями. Не виносить каламутної води, бруду в акваріумі і досягає максимального розвитку тільки в кришталево чистій воді. Потрібна і її регулярна підміна. Світловий день повинен бути не менше 12 годин.
«4» Кореневище повзуче, мичкувате, з лусочками, до 1 см товщини, темно-зелене, іноді коричневе, гіллясте, зі слабко розвиненими придатковими корінцями. Для розвитку рослини субстрат не потрібен. Болбітіс можна вирощувати без ґрунту. Найкраще він почувається, прикріпившись до корчів і каменів. Його коріння – ризоїди – легко вростають у найменші нерівності підкладеного під нього каміння, обволікаючи їх, як мережа.
Його стебло і коріння потребують сильного постачання киснем, тому закопувати їх у ґрунт у жодному разі не можна, стебло повинно знаходитися над ґрунтом і добре освітлюватися. Якщо це станеться, то рослина витягується, її листки коричненіють і незабаром гине. Мінеральне підживлення має суттєве значення при високій температурі води і нестачі органіки на дні. Мінеральні добрива слід вносити регулярно, невеликими дозами, вони повинні обов’язково містити мікроелементи.
«5» Посадка болбітіса не завдає жодних турбот. Ця рослина важча за воду, тому якщо кинути її в акваріум, вона сама лягає корінням на ґрунт. Влаштувавшись на камені або корчі, папороть незабаром міцно прирастає до них, але за необхідності куст досить легко відірвати від субстрату. Але не треба присипати коріння ґрунтом – це пригнічує рослину і може призвести до її загибелі. Вирощувати можна в акваріумі будь-якої місткості, розміщуючи, як правило, у кутах акваріума, у слабо освітлених місцях, на великих каменях або гірках каміння. Під час посадки можна обрізати гілки повністю, протягом кількох тижнів ростиме з подвоєною енергією і краще пристосується до підводного життя.
Не любить перебувати близько до інших рослин, через що його саджають на вільній ділянці дна. Густе листя не лише висоkodekorativne, а й слугує чудовим прихистком для молоді. Хоча може добре розвиватися в акваріумі без сильної циркуляції води, але в рухливій (наприклад, поблизу фільтрів) росте, безсумнівно, краще. За 2,5-3 місяці кущ подвоює свою масу. На кореневищі паралельно відбувається розвиток кількох листків, а сам процес розкручування спіралі листка займає не більше одного-двох тижнів. Щільність посадки – 1 рослина на 20 см2.
Якщо в акваріумі є течія води, то незалежно від початкового напрямку росту листків, врешті-решт, усі вони лягають в один бік – за течією, від чого кущ виглядає дуже оригінально. Особливо декоративно виглядає на корчі або великому камені з грубою поверхнею. Повзуче кореневище щільно прирастає до поверхні і в короткий період покриває її темно-зеленими, дуже привабливими листками. Щоб вирощувати Болбітіс на дні, пристосовують пластмасові присоски, так щоб коріння його лише торкалося дна або лежало на ньому.
Росте досить добре, якщо є дорослі сильні рослини, і ми створюємо йому хороші умови, тобто чисту воду, достатньо теплу і не жорстку. Щоб рослина добре розвивалася, важливо якомога рідше турбувати її, необхідно також обберігати її від обростання. Бажано періодично зменшувати кущ, розрізаючи кореневища на частини, оскільки ризоми розповзаються по всьому дну і переплітаються між собою. Акваріумістам слід пам’ятати, що болбітіс дуже не любить надлишку натрію у воді. Тому додавати в акваріум кухонну сіль і питну соду можна тільки за великої необхідності і в дуже незначній дозі.
«6» Кореневище має велику кількість точок росту, і практично з будь-якої, навіть не дуже великої ділянки кореневища з кількома вже розвиненими листочками можна отримати нову рослину. Розмножується діленням кореневища, яке слід розділити гострою бритвою на кілька частин так, щоб на кожній було не менше трьох сильних листків і точка росту. З кожної відокремленої ділянки кореневища з кількома листочками утворюється нова рослина.
Відокремлені частини потрібно притиснути до дна за допомогою камінця, в жодному разі не заглиблюючи кореневище в ґрунт. Дочірні рослини утворюються дуже рідко навіть у сильних екземплярів. Появу діток можна стимулювати – відсікти повністю розгорнутий молодий листок і закріпити його на добре освітленій ділянці ґрунту нижньою стороною догори.
Ідентифікація: Болбітіс Геделоті — Bolbitis heudelotii.
Болбітіс примхливий, гетерокліта — Bolbitis heteroclita.
Поширений у тропіках Південно-Східної Азії. Висота 30-40 см. Рослина дуже декоративна. Молоді рослини цього виду мають велику схожість з папороттю крилоподібною. Кореневище повзуче, зеленувато-коричневе, до 1 см товщини, з темно-коричневим до чорного придатковим корінням, щільно вкрите коричневими лусочками.
Листки можуть набувати форми від овальних або ланцетних із загостреною вершиною до трилопатевих, мають сильно виражений гофр. Черешки листків розташовані на кореневищі у два або три ряди з більшою чи меншою відстаню. Листова пластинка проста або непарнопериста, у маленьких екземплярів часто тридольна з черешковим кінцевим листком. Підводні листки від світло-зелених до зелених приємного забарвлення, зазвичай з парою бічних листочків біля основи.
На листках маточної рослини можуть утворюватися дочірні рослини. Вегетативне розмноження можливе і шляхом поділу кореневища на окремі частини, у кожній з яких повинно бути не менше 3-4 листків. На деяких листках з нижньої сторони іноді утворюються коробочки зі спорами. Росте дуже повільно. Чутливий до пересадки. Оскільки кореневище не вкорінюється в ґрунті, його треба утримати на таких декоративних деталях, як камені або корчі. Рекомендується м’яка, кисла вода, помірне освітлення і не надто висока температура до 25°С.
Малопридатний для культивації в акваріумі вид. Він витримує затоплення близько пів року, але ріст його при цьому практично припиняється. Якщо він і формує 3-4 листки, то кожний наступний виявляється дрібнішим за попередній. А потім може настати раптова загибель рослини. Папороть можна чудово використовувати в палюдариумі, де вона добре росте у вологому ґрунті.
Marsilea quadrifolia, Marsilea crenata, Marsilea hirsute, Pilularia globulifera.
Azolla caroliniana, Azolla filiculoides, Azolla pinnata, Азола. 
