Окремі елементи, їх значення для рослинних організмів.
Залізо (хімічний знак Fe) міститься в усіх рослинах. Для живлення рослин потрібні солі заліза, і хоча у воді їх зазвичай міститься достатньо, дуже часто рослини хворіють через нестачу заліза. Одним із елементів, які зазвичай відсутні у складі комплексних добрив і є дуже необхідними для живлення рослин, є залізо. На водопровідних станціях залізо з води зазвичай видаляють. Характерні ознаки цієї хвороби "залізного хлорозу" – зморшкуваті листки рослин, їх жовтизна і прозорість. При нестачі заліза синтез хлорофілу утруднений, листки жовтіють, і рослина відстає в рості, а при сильній нестачі листки можуть стати зовсім білими, а іноді гинуть.
Це трапляється, коли розчинні солі заліза переходять у нерозчинний стан прямо в клітинах рослин. Найбільш помітні ці ознаки на молодих листках і швидкорослих рослинах. Щоправда, не завжди знебарвлення листків вказує саме на хлороз, часто мова може йти про недостатній вміст інших речовин: магнію або марганцю.
Акваріумні рослини часто страждають від цієї хвороби, оскільки у воді, багатій на фосфати, залізо швидко випадає в осад. Здавалося б, що за розглянутих умов постійного голодування від нестачі заліза рослини позбавлені можливості хоч скільки-небудь сносно рости в акваріумі. Це, звісно, не зовсім так. Існують і другорядні джерела живлення рослин залізом, які дають їм можливість існувати, хоча рослини і не досягають гранично можливого розвитку та краси. Наприклад, осад солей заліза, що випав під впливом кисню та фосфатів, знову переводиться в частково розчинну форму під дією анаеробних бактерій ґрунту, деякі рослини здатні своєю кореневою системою концентрувати органічні кислоти, що переводять певну кількість заліза в розчинну форму. Забезпечення нормального живлення залізом – одне з найважливіших завдань під час культивації водних рослин.
Вміст заліза (Fe) в акваріумній воді визначається за допомогою спеціального тесту (Fe-тест). Для внесення заліза зручно використовувати таблетки з аптеки “Ферроплекс”. Драже обережно звільняють від оболонки і розчиняють у теплій воді. Найбільшого ефекту досягають при внесенні одночасно із залізом розчину сірчанокислого марганцю у співвідношенні 3:1. Акваріумним рослинам можна допомогти додаванням у воду одного з так званих “хелафорів”.
Хелафори – це синтетичні органічні речовини, які сприяють живленню рослин. Як хелафор німецькі аквариумісти використовують етилендіамінтетраоцтову кислоту, скорочено ЕДТА, або їй подібні. Особливістю ЕДТА є те, що зв’язування нею поживних металів іде в суворій послідовності, а саме: залізо, титан, мідь, нікель тощо, що сприяє їх кращому засвоєнню рослинами. Вони стають більшими і навіть цвітуть. Дозування ЕДТА залежить від жорсткості води: при загальній жорсткості води до 10 град. необхідно 10 мг/л ЕДТА, від 10 до 16 градусів – 20 мг/л; понад 16 град. – 25 мг/л. Слід зазначити, що застосування ЕДТА абсолютно нешкідливе для риб. Оскільки ЕДТА утворює стабільні органічні комплекси з “живлющими” металами, розчиненими у воді, її потрібно додавати в новий акваріум або при чищенні старого разом зі свіжою водою. При цьому додавати ЕДТА слід пропорційно до кількості води, що заливається.
Багато швидкорослих водних рослин засвоюють поживні речовини, у тому числі й залізо, через листя. Проте двовалентне залізо негайно окиснилося б у тривалентне, непридатне для рослин. Щоб уникнути цього, сучасні акваріумні добрива піддають певній процедурі, а саме: зв’язують залізо з хелатуючими речовинами, так званими хелаторами, які перешкоджають окисленню і підтримують таким чином залізо у формі, придатній для засвоєння рослинами. Подібні природні хелатори виникають в обмеженому об’ємі, у тому числі й в акваріумі, в органічних продуктах розпаду та в мулі. Їх можуть виділяти у воду і різні водорості.
Однак утворюваних в акваріумі природних хелаторів недостатньо, щоб забезпечити оптимальну кількість заліза. До того ж у біологічній системі акваріума існують різні бактерії, які можуть руйнувати хелати, внаслідок чого поживні речовини будуть для рослин раз і назавжди втрачені. Тому необхідно регулярно додавати залізо, зв’язане зі штучними хелаторами. Замість часто рекомендованого способу додаткового внесення добрив шляхом підміни води краще вносити їх частіше, але менше, так, щоб забезпечувалася рівномірна подача підживлення.
Хімічний аналіз води в акваріумі показує, що особливо інтенсивне поглинання комплексних сполук заліза відбувається в перші 12 годин після введення добавки. Потім протягом трьох діб концентрація заліза у воді поступово знижується і стає приблизно в 5–10 разів меншою за вихідну. Тому необхідно регулярно, не рідше разу на тиждень, підгодовувати акваріумні рослини залізовмісними препаратами. Приблизна оптимальна концентрація заліза становить близько 0,1 мг/л. Вищий його рівень може призвести до росту водоростей, особливо нитчастих. Надалі слід підтримувати приблизно такий рівень заліза.
Однак надлишковий вміст заліза у воді стимулює ріст нитчастих водоростей, фарбує воду в жовтуватий колір, а на внутрішніх поверхнях акваріума та обладнанні з’являються коричнюваті відкладення гідроксиду заліза. Якщо заліза забагато, то листя почне жовтіти, а жилки залишаться зеленими. Коли заліза у воді занадто багато, його сполуки можуть осідати на зябрах риб у вигляді бурого нальоту, заважаючи їхньому диханню. Щоб прибрати надлишки заліза, треба розчинити у воді трохи марганцю. За відсутності тесту на залізо слід додавати його особливо обережно, оскільки легко можна передозувати.
Мідь слугує складовою частиною деяких окисних ферментів і білків, таким чином сприяючи росту та розвитку рослин. Розвиток рослин без цього елемента практично неможливий. При нестачі міді у воді акваріума блідне вся листова пластинка (хлороз), відмирають м’які тканини листка. Мідь досить активно поглинається з води акваріумними рослинами: після внесення добавки, що містить мікрокількості сульфату міді, протягом 12–20 годин концентрація цього елемента у воді падає практично до нуля. Вносити мідь в акваріум можна у вигляді мідного купоросу. Кількість речовини не повинна перевищувати 0,2 мг на 1 літр води. Підживлення проводять 1–2 рази на місяць.
Одним із найважливіших для рослин мікроелементів є Бор. Нестача бору позначається на молодих тканинах рослини. Ознаками нестачі бору є почорніння та загибель верхівкових точок росту. Нестачу бору в акваріумній воді можна компенсувати, додавши до неї борну кислоту або буру – 0,2 мг на 1 літр об’єму акваріума. Таке підживлення можна проводити 1–2 рази на місяць.
Важливу роль у процесі тканинного дихання рослин відіграє Цинк. Визначити візуально, за станом рослин, нестачу цинку дуже важко. Зазвичай у складі комплексних мінеральних добрив, що вносяться в акваріум для підживлення рослин, містяться і солі цинку. Додатково можна використовувати сірчанокислий цинк, який додають у кількості 0,1 мг на 1 літр води, так само, як і інші мікроелементи, 1–2 рази на місяць при підміні води.
Без Марганцю розвиток рослин неможливий. Він бере активну участь в окисних процесах, відновленні нітратів у процесі фотосинтезу, входить до складу багатьох окисних ферментів рослин, бере участь у тканинному диханні. Нестача марганцю проявляється у виникненні дрібних, спочатку світлих, а потім коричневих плям між жилками молодих листків. Компенсувати нестачу марганцю можна, вносячи у воду марганцевокислий калій із розрахунку 0,1 мг на 1 літр води 1–2 рази на місяць.
Мікроелементом, що також впливає на обмін речовин у рослин, є Молібден. Його основна функція – фіксація азоту в тканинах рослин, нормалізація процесів фосфорного живлення та вуглеводного обміну. Молібден бере участь у багатьох окисно-відновних реакціях, що відбуваються в організмі рослини. Треба зазначити, що всі комплексні мінеральні добрива, що випускаються промисловістю, містять молібден. Незначна добавка таких добрив у воду акваріума може компенсувати нестачу цього елемента. В умовах акваріума молібденове голодування, як правило, не спостерігається.
Особливу роль у синтезі вітамінів, особливо вітаміну С, при обміні речовин у рослин відіграє Кобальт. Кобальт, що надходить до акваріума у складі кормів для риб, цілком задовольняє потребу в ньому рослин. Особливо багато цього мікроелемента в мотилі.
Фітогормони. Виключно дієвою формою міжклітинної регуляції є фітогормони, без яких рослинний організм приречений на неминучу смерть. Гормональна система рослин на сьогоднішній день включає в себе 5 груп фітогормонів – індольний ауксин, гібереліни, цитокініни, абсцизини та етилен.
Ауксини активізують коренеутворення, вони необхідні для поділу, росту та диференціювання клітин. Калієві солі індолілоцтової та нафтилоцтової кислот добре розчинні у воді, причому їхня більша стабільність спостерігається в лужному середовищі. Для прискорення росту стебел і коренів потрібна індолілоцтова кислота. Зелені живці перед посадкою занурюють у розчин нафтилоцтової кислоти (2–25 мг/л) і витримують у ньому близько 10 годин.
Можна робити ванночки з препаратом Корневін СП. У пакеті 8 грамів, його ділять на 10 частин (по 800 мг). Це разова доза на 150 мл води. Порошок індолілмасляної кислоти досить шкідливий для здоров’я, усі процедури слід проводити в гумових рукавичках. Індолілмасляна кислота погано розчиняється, слід кілька разів перемішати розчин під час процедури. Опускають туди рослину на 20 хвилин, цього достатньо. Кожні 5 хвилин вміст склянки збовтують. Подібна стимуляція дозволяє рослині виростити коріння в перший тиждень і не відставати в рості від інших. Мало того, живці з корінням, ті, від яких відрізали верхівки, дають багато відростків. Є одна небезпека – стимулятор не повинен потрапляти у воду акваріума. Для цього живці рослини після ванночки зі стимулятором необхідно ретельно промити у проточній воді та посадити в акваріум.
Гібереліни стимулюють ріст стебел, черешків і жилок. Зараз виявлено понад 60 їх різновидів.
Цитокініни беруть участь в утворенні стеблових бруньок і відіграють головну роль у промисловому вирощуванні рослин методом культури тканин. Усі вони є похідними ізопептениладеніну. Синтетичні цитокініни використовуються для отримання більш кущистих сортів, для гальмування старіння, підвищення стійкості рослин до несприятливих факторів середовища, для індукції цвітіння та зсуву вираженості статі в жіночий бік. Бруньки, листя, плоди, що розвиваються, – це якраз ті ділянки рослини, для росту та розвитку яких потрібен цитокінін (0,02 мг/л).
При роботі з фітогормонами потрібно завжди пам’ятати, що їхні надлишкові кількості мають різку гербіцидну дію. Ростовими речовинами вважаються також ЕДТА (1 г на 100 л), цілий ряд водорозчинних вітамінів – В-6 (ампула на 300 л раз на місяць).
