Оптимальні умови для нересту цихлід.
Майже всі Cichlidae нерестяться в акваріумі, де вони живуть. Оптимальні умови, про які повинен подбати акваріуміст для запуску нересту цихлід, так само як і для інших видів риб, полягають у створенні умов, подібних до звичних для рибок, тобто таких, що відповідають їхнім місцям проживання. Якщо умови в ньому хороші, є постійний і різноманітний корм, то рано чи пізно відбудеться нерест цих риб. Створення оптимальних умов і повноцінне годування самі по собі є прекрасними стимулами до розмноження, але часом необхідно використовувати й інші природні стимули-фактори, а саме:
• зміна окисно-відновного потенціалу в акваріумі при масивній підміні води, озонуванні; • підвищення температури води на кілька градусів; • комбінацію цих факторів. Наприклад, зниження температури на кілька днів до підміни води на 1-2°C, а потім її плавне підвищення на 4-5°C протягом двох діб після підміни. Хорошим стимулом слугує внесення в акваріум протягом кількох днів живого пилу, що дає рибам сигнал до нересту, оскільки гарантує забезпеченість майбутнього потомства достаток корму. Плавні зміни солоності води шляхом підвищення, а потім зниження концентрації солі допомагають розкачати, активізувати плідників – ініціювати розмноження.
Температура. Для цихлід із великих озер (Малаві, Танганьїка, Вікторія) цей параметр води повинен залишатися стабільним як під час утримання, так і при створенні нерестових умов. Для річкових же видів і видів із дрібних озер стабільність температури є швидше фактором, що знижує потенційність нересту, оскільки в природних умовах ці види цихлід часто орієнтуються на сезонні коливання температури, пов’язані з періодами посухи та дощів. Охолодження акваріумної води на кілька градусів із одночасним її освіженням (частковою підміною) певною мірою імітує дощовий період, що несе життя, і є одним із найпоширеніших поштовхових інструментів, що провокують рибок готуватися до нересту.
У дощовий сезон у природних умовах вода змиває у водойми велику кількість органічних речовин – основу живлення водоростей і мікроорганізмів, які своєю чергою служать основною їжею величезній різноманітності кормових організмів риб. Саме та стадія в природі, коли після великої зливи виходить Сонце, освітлює і розігріває воду водойм, супроводжується бурхливим розмноженням водоростей і мікроорганізмів. Тому повернення температури в акваріумі після охолодження до більш теплої, часом такої, що перевершує оптимальну на пару градусів, а також додаткове, більш яскраве освітлення, є хорошими стимулами до нересту для більшості видів цихлід із річок і дрібних озер.
Хімічний склад води для нересту більшості африканських видів цихлід практично не має значення, проте слід пам’ятати, що чим більше він відрізняється від природних показників, тим більшу кількість катаклізмів із потомством слід очікувати. До катаклізмів належать такі відхилення. Передусім це погана запліднюваність ікри у видів цихлід, які проживають у лісових річках зі слабокислою водою (pH менше 7), що має на увазі досить низьку її жорсткість. Невідповідність жорсткості та pH природним показникам призводить до великих перекосів у розподілі статей майбутнього потомства.
Однак сказане не є закономірністю для всіх поголовно видів цихлід. Проведені численні досліди з розведення малавійських цихлід у воді з різним сольовим складом показали, що кожен вид має ті чи інші схильності та вподобання до хімічного складу води. Дуже часто невідповідність природним показникам хімічного складу води в акваріумі, де відбувається запліднення ікри, проявляється в появі серед потомства різноманітних вироджень – викривлень хребта та вродженої відсутності різних частин тіла в мальків. Однак описаний катаклизм іноді є наслідком іншого порушення умов нересту – гібридизації видів і географічних рас цихлід.
Наявність необхідного субстрату є одним із вирішальних факторів, що стимулюють нерестову поведінку цихлід. Звичайно ж, акваріуміст повинен вивчити пристрасті обраного виду рибок, перш ніж розраховувати на отримання від них потомства. У поняття субстрату також необхідно включити навколишній ландшафт, як усередині акваріума, так і ззовні нього. До ландшафту належать освітлення акваріума, розташування декоративних елементів і рослин. Субстратофіли (рибки, що відкладають ікру в ямки на ґрунті або в укриття) поділяються на дві категорії – ті, що відкладають ікру на відкритий субстрат (ямки) та закритий (печери, нори, черепашки молюсків, зарості рослин або сплетіння корчів).
Перший тип цихлід, так само як види, що інкубують ікру в роті, надає перевагу добре освітленому акваріуму, який сам по собі справляє стимулювальну дію на нерестову поведінку риб. Другий тип цихлід віддає перевагу затіненому акваріуму. Розташування акваріума в шумному прохідному місці приміщення жодним чином не сприяє нерестовій поведінці риб – вони постійно перебувають у стресовому стані. Часто для запуску нерестової поведінки необхідно закрити акваріум із трьох боків непрозорим матеріалом, залишивши для огляду лише лобове скло акваріума.
Для цихлід зі зграйною поведінкою наявність в акваріумі укриттів не має вирішального значення, проте для решти видів такі можуть бути одним із значущих факторів, що є поштовхом до нересту. До субстратів належать: ґрунт (пісок або дрібний гравій), великі камені з плоскою поверхнею, печери (перевернуті догори дном квіткові горщики з виламаним отвором, що відповідає розміру рибок, які нерестяться), нори (перевернуті на бік квіткові горщики, труби, що лежать на ґрунті, викладені спеціальним чином камені), черепашки молюсків (або встановлені вертикально труби), висхідні великі камені (або затінені темним покриттям бічні чи заднє стекла акваріума), зарості рослин із галявиною серед них, хитросплетіння корчів. Визначити, який саме субстрат необхідний обраному виду цихлід, можна вивчивши географію проживання цього виду або спостерігаючи за їхньою поведінкою в неволі. Тобто субстрат можна підібрати й дослідним шляхом, помітивши вподобання, які рибки віддають тому чи іншому елементу декорації акваріума.
Оптимальне співвідношення особин в акваріумі. Цихліди поділяються на кілька категорій, що відрізняються співвідношенням і кількістю статей, які беруть участь у нересті. Мінімальною вимогою для отримання потомства, як відомо, є наявність хоча б одного самця і хоча б однієї самки. Для багатьох видів цихлід парне розмноження є єдиним допустимим варіантом. Усі інші представники виду, що перебувають у момент підготовки до нересту в зоні видимості партнерів, нещадно переслідуються і часто знищуються, зазвичай самцем. Однак у природних умовах багато видів цихлід утворюють різні міцні або неміцні спільноти, звані зграями, групами, сім’ями чи гніздами, в яких встановлюється своєрідна ієрархія, що передбачає терпиме ставлення пари риб, яка нереститься, до сусідів.
Зграйну поведінку демонструють більшість видів цихлід, що мешкають у Великих Африканських Озерах, як такі, що інкубують ікру в роті, так і субстратофіли з оз. Танганьика. В оз. Танганьика, однак, присутні й інші різноманітні форми поведінки цихлід: є ціхліди-одинаки, що зустрічаються один з одним лише на момент нересту, є види, що проводять парами все життя, є види, що живуть дружними зграями і не виносять присутності інших видів риб на своїй території, є види, що живуть кочовими зграями. Річкові цихліди, що інкубують ікру в роті, також живуть зграями, а річкові субстратофіли зазвичай проводять дозвілля парами. Відповідно до зазначених уподобань, акваріумісту необхідно відтворити у штучній водоймі подібне природне співтовариство риб. Це може бути один із варіантів, від парного утримання одного виду в акваріумі до утримання кількох зграй різних видів, зокрема з рибками інших сімейств.
Об’єм і геометричні розміри акваріума відіграють величезну роль в умовах, що стимулюють нерест. Зазвичай нормативи об’єму та розмірів акваріума для утримання та нересту цихлід збігаються. Велику роль під час підбору необхідного для нересту риб акваріума відіграють манери поведінки цихлід. Чим активніша поведінка обраного виду рибок, тим більший об’єм їм потрібен для вдалого розведення. Наприклад, спокійні й доволі мирні папужки (Pelvicachromis pulcher) вимагають для нересту всього 30-літрової місткості, а стрімкі та активні Cyatopharynx з оз. Танганьика потребують місткостей значного об’єму (понад 500 літрів), попри навіть невеликі габаритні розміри (16-18 см). У будь-якому разі дуже важлива геометрія акваріума – чим він довший, тим більше шансів на вдалий нерест. Висота і ширина акваріума здебільшого мають бути приблизно однаковими.
Корм, що дається цихлідам, є як одним із вирішальних факторів, що впливають на бажання рибок віднереститися, так і, часто, поштовховим інструментом, що стимулює нерест. Правильно підібрана дієта цихлід може бути ледь не запорукою успішного їх відтворення. Кожен вид цихлід вимагає внесення в дієту певних добавок, які сприятимуть і нересту, і отриманню повноцінного численного потомства. Вегетаріанці вимагають як поштовхову їжу свіжих рослинних компонентів, найкращими з яких є зелені водорості та вищі рослини як водного, так і наземного походження. Без такої їжі, наприклад, розвести танганьїкських ексклюзивів – Tropheus – не видається можливим.
Хижаки ні за що не стануть нереститися, якщо ви не запропонуєте їм “до столу” або живих рибок, або шматочки заморожених із асортименту місцевих магазинів. Існують і спеціальні добавки, наприклад молюски або живі рачки, без яких деякі види не стануть радувати вас нерестами, хоч якими ідеальними були б інші умови утримання.
Дуже часто доводиться створювати штучні поштовхи до нересту багатьох видів африканських цихлід, що імітують певні природні умови, за яких протікає їхній нерест у природному середовищі існування. До таких поштовхових інструментів належать:
• масивна підміна води після тривалого погіршення її якості. Тобто можна пропустити пару планових підмін води, а потім замінити в короткі терміни у кілька прийомів майже всю воду на свіжу;
• застосування спеціальних кормових добавок, що є улюбленими ласощами цихлід або є необхідною умовою для вигодовування потомства – наприклад спалах вмісту інфузорій або запуск в акваріум дрібних ракоподібних;
• голод – припинення годування дорослих риб на термін дві доби і більше також є поштовхом до нересту;
• пересадка в інший акваріум також сприятливо діє на “психіку” риб. Якщо парочка (або сім’я) ніяк не бажає влаштувати вам свято у вигляді потомства, можна спробувати переобладнати акваріум або, що простіше, пересадити їх в акваріум з іншим ландшафтом.
Особливості розмноження, нересту цихлід. 
