Укриття та схованки для цихлід.
Аквариумістам відомо, що для сумісного утримання кількох цихлід в загальному акваріумі необхідні укриття, в яких риби ховаються, слабші особини рятуються від сильних, а іноді там відбувається нерест. Акваріум без каменів складно назвати декоративним, камені в акваріумі створюють особливу атмосферу і слугують схованкою для риб. Камені є найважливішим атрибутом акваріума з цихлідами. Камені слугують укриттям і субстратом для нересту для безлічі видів. В умовах акваріума їх роль дуже важлива.
Окатаний пісковик, черепашник, мармур, граніт тощо покликані, крім декоративної мети, створити зручні укриття для цихлід і розбити територію на ізольовані ділянки. Саме завдяки вдалим, грамотно розташованим каменям можна створити хороші умови для значно більшої кількості цихлід в одному акваріумі з отриманням потомства від кожного виду. Такі акваріуми дуже видовищні, оскільки максимально наповнені життям.
Цихлові, що охороняють потомство в укриттях, поділяються на тих, хто використовує печерки, та тих, що виношують ікру і личинок у роті. Перші влаштовують гнізда під каменями (інші види відкладають ікру на стелю схованки і всі дії біля кладки роблять догори спиною) або ж будують нори і заглиблення в каменях, серед коренів. Африканські цихліди в більшості виношують яйця і личинок у роті. Зазвичай на дні готується ямка, а після нересту самець (або самка у інших видів) забирає яйця в рот. У роті потомство розвивається від 8 до 18 діб; вода, що тече до зябер, омиває ікринки, риба часто робить жувальні рухи, не дозволяючи ікрі та личинкам злежуватися. З переходом до активного живлення мальки починають залишати рот, але перший час тримаються поблизу батька і при небезпеці спрямовуються в рятівне укриття. Сигналом слугують особлива поза (похило вниз головою) і характерні звуки матері (або батька).
До акваріумних укриттів висувають 4 головні вимоги. Вони мають бути легкознімними, добре проглядатися, не накопичувати в собі бруд і складатися з екологічно чистих матеріалів, бажано природного походження. Багато риб люблять підкопувати камені та шматки дерева і влаштовують собі під ними укриття: через це ціла піраміда каменів може звалитися, якщо вона неміцно тримається в ґрунті. Химерні штучні зліпки скель із «глухими», звивистими норами слугують акумулятором мулу, а часом і пасткою для незграбних риб, що випадково туди забрели.
Укриття теж мають значення. У різних риб абсолютно полярні поняття про комфорт: комусь потрібні купи каменів, а комусь і кокосової шкаралупи достатньо. Очевидно, що якщо заздалегідь продумати і забезпечити цихлід відповідними укриттями у вигляді шкаралупи кокосового горіха, корча, печерки, складеної з каменів тощо, можна уникнути перекопування ґрунту та інших не надто приємних сюрпризів.
Територіальним рибам, які в природі мешкають серед скелястого рельєфу, слід надати в акваріумі достаток укриттів, переправ із каменів або шматків гірської породи. Велика кількість укриттів дозволить створити чудові умови для утримання цілої низки видів, тоді як навіть великі за об’ємом акваріуми з двома-трьома каменями окремими видами сприймаються як особисті володіння. В основі дизайну лежать скелясті породи каменю. За допомогою таких каменів створюється ландшафт берегової зони водойми з великою кількістю печер і печерок, наскрізних проходів і заглиблень.
Зазвичай скелю в акваріумі споруджують у вигляді заднього фону або 2–3 окремо піднятих скельних масивів, залишаючи водночас достатній оперативний простір для риб, що активно плавають. Дуже популярні в таких акваріумах риби із родини Cichlidae, що мешкають в африканських озерах Малаві та Танганьїка. Риби привабливі не лише різноманіттям колірних форм, а й своїми поведінковими особливостями з яскраво вираженою територіальністю, особливостями розмноження та догляду за потомством. Підводить тут найчастіше неправильна, незручна обстановка для танганьїканців, у якій недостатньо ізольовані окремі території та недостатньо кам’яних перепон.
Іноді недостатньо просто «завалити» акваріум каменями, потрібно продумати кожне укриття, кожен кут… Для цього дизайн акваріума і повинен рясніти укриттями та печерами, щоб слабші особини чи самки могли знайти прихисток від надмірно активних, домінуючих самців або більш агресивних родичів. Створення акваріума, в якому гранична для даного об’єму кількість видів цихлід чудово живуть і розмножуються, а його обстановка відтворює «шматочок» Танганьїки — непроста мета, але до неї слід прагнути. В акваріумі зі скелястим ландшафтом риби почуваються як у природних умовах, менш схильні до стресу.
Серед усіх мешканців озера Малаві саме ті види, що живуть у скелястих біотопах, найбільше прив’язані до своїх схованок, тому на територіальні претензії інших риб вони часто відповідають бійкою. Слід враховувати, що між самцями одного виду часто виникають сутички, що нерідко закінчуються загибеллю одного суперника або ж слабший займає підпорядковане положення. Якщо в акваріумі з малавійцями ми влаштуємо масу укриттів, риби почуватимуться комфортніше, але декоративна цінність водойми помітно знизиться, оскільки частина риб обов’язково сидітиме в них.
Імітацією скель в акваріумі мають слугувати багатоповерхові споруди з коридорами різних розмірів, щоб маленька рибка, яка сховалася в них, виявилася недосяжною для більших сусідів. Укриття або місця для нересту повинні бути надані кожному самцю. Необхідний ландшафт можна зробити з каменів і труб відповідного розміру, склавши їх одна на одну, залишивши достатньо велику печеру, щоб там могла поміститися пара риб під час ікрометання. Африканські цихліди — територіальні риби, кожна займає певне укриття і охороняє його та прилеглу територію від непроханих гостей — ревірні відносини. Ревір — це зона проживання риби або пари риб. Він простягається і по горизонталі, і по вертикалі. З вапняку, черепашника чи окремих каменів в акваріумі будується кам’яна гірка з безліччю щілин, печер і укриттів.
Укриття та схованки для цихлід. Частина 2.
