Краще недогодувати, ніж перегодувати.
Найбільше неприємностей може статися з мешканцями акваріума через неправильне годування. Необхідно засвоїти кілька цілком зрозумілих для досвідчених акваріумістів істин.
Краще недогодувати, ніж перегодувати. Це — “золоте” правило акваріумістики. У практиці акваріумного рибництва невідомі випадки загибелі рибок від голоду. Зате понад половина випадків захворювань і, зрештою, загибелі рибок пов’язана з їх перегодовуванням, а також із безконтрольним киданням корму у воду акваріума. “Чим рибки голодніші, тим вони здоровіші”, — жартують бувалі акваріумісти. І в цьому жарті є частка істини. І все ж навіть досвідченому акваріумісту важко втриматися при вигляді рибок, що кидаються на корм, щоб не збільшити порцію корму.
Активне бажання брати корм — є одна з ознак здоров’я рибок. Деякі ж із них (наприклад, молоді скалярії) взагалі не знають міри, переїдають, хворіють і нерідко навіть гинуть. Ті ж дорослі рибки, які не гинуть одразу, стають схильними до ожиріння, порушення обміну речовин в організмі та важких захворювань.
Дорослих рибок достатньо годувати один раз на день, бажано у ранкові години. При цьому необхідно обов’язково спостерігати, як рибки беруть корм. Якщо рибки втрачають до корму інтерес, пропускають частинки корму повз рот або випльовують його, то годування слід одразу припинити, а надлишок нез’їденого корму з акваріума прибрати. Навіть живий корм, нез’їдений рибками, рано чи пізно гине і починає розкладатися. Що стосується сухих кормів, то вони одразу ж починають загнивати. Вода стає каламутною, псується. Дорослих рибок корисно буває раз на тиждень зовсім не годувати (влаштувати розвантажувальний день). Вони також можуть витримати більш тривалі (до трьох тижнів) голодування. Молодих рибок (мальків) слід годувати часто, кілька разів на день, але дуже маленькими порціями.
Пропонуючи рибкам корм, необхідно знати, до якого типу живлення належать ваші вихованці і які корми для них кращі. І хоча більшість видів риб в акваріумах початківців-любителів можна віднести до всеїдних, що охоче поїдають будь-які відомі корми, серед них можуть виявитися, наприклад, такі, які не будуть нормально жити, розвиватися, давати потомство, не отримуючи достатньої кількості кормів рослинного походження, або навпаки, рибки, які не живуть довго (скалярії) без живих кормів у раціоні. Ваші вихованці повинні отримувати весь, як то кажуть, харчовий спектр звичних для них у природи кормів і бажано в тих співвідношеннях рослинного і тваринного походження, яке необхідне даному виду.
Початківцю-акваріумісту, для того щоб по можливості збалансувати за складом раціон годування, бажано хоча б урізноманітнити стіл, не лінуватися шукати найменшу можливість чергувати корми, намагаючись збільшити кількість компонентів. При цьому слід дотримуватися правила застосовувати тільки свіжі або свіжоприготовлені корми, багато видів кормів, заготівлею про запас при тривалому зберіганні, окислюються, втрачають свої живильні властивості.
Часто недосвідчені акваріумісти не надають значення розміру корму, не розуміючи, що малькам і рибкам з маленьким ротом велику личинку, черв’яка чи дафнію неможливо проглотити, і вони залишаються голодними, корм же гине і розкладається. Водночас великі риби приходять у роздратування при вигляді занадто дрібного для них корму. Відомі випадки загибелі молоді, що заковтнула не по силах крупний корм і не має можливості від нього звільнитися. Звичайно, кожен вид і в різному віці має свої особливості годування. Іноді в тісних умовах і при нестачі корму, мальки деяких видів (гурами, цихлазом та ін.) так нерівномірно ростуть, що якщо їх не сортувати, то особини, що помітно випередили у рості своїх дрібних побратимів, тут же починають їх поїдати.
Взагалі-то, манера прийому їжі, якщо так можна висловитися, у різних видів риб відрізняється, відповідно відрізняється і будова рота та органів травлення (у рослиноїдних та всеїдних риб кишечник довгий, а шлунок розвинений слабко або взагалі відсутній, у хижих він розвинений добре, здатний розтягуватися і вміщувати разові порції великих харчових об’єктів розміром, що трохи поступається самому хижакові, зате кишечник дуже короткий).
Одні риби підбирають корм переважно з поверхні, і навіть вистрибуючи з води, і мають верхній отвір рота, інші займаються пошуком їжі на дні і забезпечені нижнім отвором рота і, як правило, володіють підвищеним нюхом. В акваріумах сьогодні утримують риб, що зіскрібають водорості з каменів, скла та інших предметів. У цих видів рот забезпечений присоском і працює як скребок. Все це слід знати для того, щоб вміти створювати своїм вихованцям в акваріумі звичні, що відповідають їх біологічним особливостям умови годування.
Хворобу легше попередити, ніж лікувати.
Майже всі початківці-акваріумісти “хворі” нестримним прагненням лікувати своїх рибок. Що можна у зв’язку з цим сказати? Звичайно, шкода бачити хворих і гинучих рибок. Для людини з добрим серцем — це особливо важко. Але тут необхідно робити все, що в наших силах, і не братися за те, що виходить за рамки наших знань. З огляду на той факт, що в дев’яноста випадках зі ста причиною захворювання і загибелі риб в акваріумі є не заразні захворювання, а захворювання, викликані неправильним утриманням і годуванням, буває найчастіше достатнім підтримувати в акваріумі здорові, стабільні умови, стан біологічної рівноваги, дотримуватися інших правил, згаданих вище, щоб рибки не почувалися пригніченими, а їхній організм знаходив у собі сили чинити опір дії збудників заразних захворювань. Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Це правило повністю застосовне при утриманні рибок в акваріумі.
Збудники заразних захворювань потрапляють в акваріум із ґрунтом, рослинами, водою, живим кормом, молюсками та новими рибами, якщо вони взяті з водойми або акваріума, неблагополучних за цим захворюванням. Усі захворювання, які належать до заразних, зустрічаються в природних водоймах, на них хворіють вільноживучі риби. Завдання акваріуміста, перш за все, полягає в тому, щоб по можливості убезпечити свій акваріум від цих захворювань. Для цього необхідно дотримуватися низки профілактичних заходів.
Але навіть дотримуючись максимальної обережності, неможливо повністю убезпечити свій акваріум і уникнути виникнення в ньому інфекційних захворювань. Практично в будь-якому акваріумі і в організмі будь-якої рибки можна знайти хвороботворні агенти. Різниця лише в тому, що рибки, які утримуються в хороших (оптимальних) умовах, отримують різноманітне і повноцінне годування, набагато рідше хворіють, ніж рибки ослаблені, пригнічені поганими умовами утримання і годування, присутністю агресивних сусідів.
На жаль, постановка діагнозу заразного захворювання і лікування доступні в більшості випадків тільки фахівцям, лікарям-іхтиопатологам, ветеринарним лікарям, іноді й досвідченим акваріумістам. Виявити багато заразних захворювань можна тільки в лабораторіях, провівши розтин хворих рибок і огляд їх внутрішніх органів. Братися за лікування, не знаючи діагнозу, назви хвороби, просто безглуздо. Щоправда, лише невелика кількість захворювань може бути точно визначена за зовнішніми ознаками, а потім і вилікувана. Але таких захворювань небагато. Тому попередження захворювань залишається головною, а часом і єдиною умовою здоров’я вашого акваріума.
Перш ніж сказати: “Я хочу!”, — подумайте, а чи “хочуть” цього рибки.
Майже кожен початківець-акваріуміст розмірковує одразу про розведення. Чомусь “просто утримання” і догляд за рибками мало кого влаштовує. І починається “чорна” смуга в житті рибок. Особливо тих, у кого черевце повне. А для самих акваріумістів — це також час великих клопотів і гірких розчарувань. І найцікавіше полягає в тому, що з різних джерел, як літературних, так і з розповідей любителів-акваріумістів, відомо, що розведення цих рибок зовсім не таке складне. Воно і насправді не складне, але…
Коли чуєш питання про те, як “домогтися” потомства від того чи іншого виду, одразу думаєш, що у цього любителя навряд чи щось вийде, принаймні доти, доки він не втомиться “домогатися”. Особливо в такому тонкому і делікатному процесі, як розведення. Можна суворо дотримуватися рекомендацій, з великою точністю підготувати за цими рекомендаціями склад води, не забути про температуру та інші деталі технології розведення, але рівним рахунком нічого втішного не досягти. При розведенні риб така пунктуальність не завжди призводить до бажаного результату.
Тому що саме в самих рибках, їх фізичному стані, здоров’ї, їх готовності та бажанні брати участь у нересті в даний момент, особливостях характеру поведінки, а не жорсткості води та рН, найчастіше знаходиться ключ до розгадки ваших невдач. Початківцю-акваріумісту необхідно розвивати спостережливість, уважно придивлятися до своїх вихованців, поповнювати свої знання про них, вчитися не лише розуміти, а й відчувати їхні нехитрі бажання, їхній настрій і самопочуття та відмовлятися від багато чого заради одного — створення для своїх вихованців сприятливих умов.
Тільки від здорових, добре розвинених, не пригнічених поганими умовами утримання і годування, що досягли статевої зрілості рибок можна чекати потомства. Тому, якщо у вас вистачить терпіння, прийде час і ви ще побачите, як півник пускає бульбашки, будуючи гніздо, як скалярії сумлінно чистять широкий лист рослини, готують його для кладки ікри, і багато чого іншого побачить той, хто не стане розкидатися, не стане квапити події і навчиться відсувати виконання своїх особистих бажань на другий план, прагнучи, передусім, пізнавати, вгадувати і по можливості задовольняти “бажання” своїх вихованців. І це найкоротший і, мабуть, єдиний шлях до радості першого успіху.
Для людей, які серйозно займаються розведенням екзотичних риб у домашніх умовах, питання раціонального використання наявних акваріумів займає далеко не останнє місце. Це може бути довгий акваріум, розділений на секції перегородками. Перегородки найпростіше робити з оргскла на 1-3 см нижче бортика самого акваріума, щоб уникнути випадкового переливу води через край. Кількість отворів у перегородках має бути достатньою для вільного струму води, а їхній розмір повинен виключати проникнення риб і мальків у сусідні відсіки. У крайній секції знаходиться обігрівач із термореле та фільтр-помпа з надітим на вихідний патрубок шлангом відповідного діаметра.
Шланг пропускають уздовж усього акваріума крізь отвори в перемичках. Таким чином вода викидається в протилежній частині акваріума. Назад вона надходить самопливом за принципом сполучених посудин крізь отвори. Акваріум для вигодовування мальків краще оснастити значно м’якшою ерліфтною циркуляцією, інакше левова частка пилоподібного корму швидко опиниться у фільтрі. Секційний акваріум зручний тим, що позбавляє необхідності використання безлічі фільтрів і обігрівачів, необхідних при обслуговуванні окремих ємностей.
Неохайність — ворог акваріума. Теорія “старої води”. 
