Штучна інкубація ікри цихлід.
У процесі виметування ікри інкубуючі цихліди забирають її до рота. Найчастіше виношують потомство самки. У загальному акваріумі спостерігати весь процес нересту та підростання молоді можна лише там, де знаходиться тільки пара риб. А в загальному акваріумі, де живуть ще й інші риби, у кращому разі можна спостерігати нерест пари цихлід і протягом деякого часу догляд за ікрою. Потім зазвичай ікра з’їдається або несправжніми батьками, або іншими рибами. І лише в 1% справді видатні пари, які і в загальному акваріумі примудряються вивести мальків, хоча їхня кількість незмінно зменшуватиметься. Ще однією проблемою при природній інкубації ікри є те, що в загальному акваріумі самки практично не мають можливості випускати личинок на прогулку. Так, саме так вони вчиняють у природи, даючи можливість і собі відпочити, і личинкам спробувати “на зуб” зоопланктон.
В акваріумних умовах терплячі самки носить личинок дуже довго, часто перевищуючи встановлені природою терміни. Все це може призвести до загибелі не лише потомства, а й самих матусь. А якщо самка виявиться лінивою, то за кілька днів ви виявите на ґрунті розсип ікринок, які вона просто виплюнула, забувши про свої материнські обов’язки. Присутність риб, що живляться кормом, провокує самку на скидання ікри. При утриманні риб в акваріумі природним чином порушується еволюційно закріплений процес захисту потомства батьками. Збереження ікри повністю перебуває під контролем риби, і фактор акваріуміста зводиться до мінімуму. Щоб цього не відбувалося і можна було отримати досить великий приплід, необхідна штучна інкубація ікри. Це значно спрощує розведення цихлід, збільшує виживаність мальків.
Що ж робити, щоб отримати потомство від своїх вихованців? Є два варіанти: відсадити самку з ікрою в окремий аквариум, де окрім неї нікого не буде, або провести штучну інкубацію ікри. Усі методики штучної інкубації розраховані на імітацію для потомства в стадіях ікринки та личинки природних умов інкубації. Підготовка акваріума, де проводитиметься штучна інкубація, мало відрізняється від підготовки звичайного акваріума. У ньому необхідно забезпечити умови, аналогічні тим, у яких мешкають батьки.
Часто можна зустріти рекомендації щодо використання дезінфікуючих засобів для створення сприятливих умов штучної інкубації ікри, яка, як часто зазначають багато авторів, ризикує бути ураженою грибком. Звичайна “стара вода”, взята з акваріума, де мешкають батьки, є найнадійнішим дезінфікуючим засобом для штучної інкубації. Свіжа, у тому числі відстояна вода, непридатна для інкубації, оскільки справді змушує акваріуміста шукати способи захисту ікри від неналежних умов інкубації.
Інкубація ікри субстратофільних видів цихлід.
Для субстратофільних видів африканських цихлід використовується штучна вентиляція ікринок, прикріплених до субстрату, за допомогою потоку води або від розташованого поруч розпилювача, або від малопотужної помпи, потік води від якої злегка торкається кладки. Субстрат з ікринками необхідно перенести для штучної інкубації в окремий невеликий акваріум, спеціально підготовлений для цієї цілі, обладнаний або компресором з розпилювачем, або малопотужною помпою. Для перенесення субстрату необхідно вигадати спосіб, що забезпечує найменше травмування кладки.
Можна для цього використовувати будь-яку ємність типу каструлі, яку потрібно занурити в акваріум, де знаходиться пара цихлід, що доглядає за кладкою, помістити в неї субстрат і перенести його разом з водою в акваріум для штучної інкубації. Так само під водою в новому місці проживання потрібно витягти субстрат і встановити його в найбільш сприятливому місці акваріума, де буде забезпечена помірна вентиляція кладки. Краще це робити не одразу, а годин через шість після нересту. Багаторічна акваріумна практика показала, що можна безбоязно переносити ікру риб разом із субстратом в інкубатор по повітрю (протягом 5-15 секунд). Головне, щоб не було великих перепадів температури: вода — повітря — вода.
Поміщати субстрат з ікрою в відсадник слід вертикально. На відстані 5-10 см від ікри необхідно створити струм води за допомогою розпилювача повітря від компресора. Струм має бути достатньо сильним, але щоб він не зривав ікринки з субстрату і щоб бульбашки повітря їх не торкалися. Процес сортування живої ікри досить стомлюючий, але якщо цього не робити, шанси на виживання ікри будуть малі. На мертвих ікринках оселяються різні найпростіші гриби, які поступово переходять і на живі, припиняють доступ кисню до них і таким чином їх вбивають. Сортувати ікру потрібно дуже акуратно, тонкою піпеткою, поштучно видаляючи побілілі ікринки, не зачіпаючи прозорі живі. Цей процес необхідно проводити протягом усієї інкубації, поки личинки не відірвуться від субстрату.
Нарешті з’явилися личинки. Деякий час вони перебуватимуть на субстраті, а потім розлетяться по дну відсадника (ґрунту в ньому бути не повинно). Перш ніж вони перетворяться на мальків і почнуть харчуватися, пройде ще днів п’ять-шість. У цей період необхідно стежити за чистотою у відсаднику і, як і раніше, підмінювати воду. Нарешті мальки попливли. Зазвичай вони збираються в щільну купку, яка переміщається по відсаднику в пошуках їжі. Стартовим кормом мають бути живі корми: “живий пил”, науплії артемії, коловертки. У крайньому випадку можна використовувати добре розтертій у воді жовток круто звареного яйця. Більшість мальків цихлових росте швидко, і за місяць вони можуть досягати розмірів 1-1,5 см. Деякі ростуть дуже повільно (апістограма-метелик), і тут доводиться повозитися з їх вигодовуванням.
Штучна інкубація ікри цихлід, що вирощують мальків у роті.
Подібним чином вчиняють і з видами цихлід, що інкубують у роті, відбираючи у самок ікру з рота і поміщаючи її в спеціальний інкубатор. Однак для цього необхідний спеціальний інкубатор, в якому ікра перебуватиме в постійному русі, що відбувається в роті у самки, що інкубує. Широко поширений спосіб — акуратно виловити самку з ікрою в роті та відсадити в спеціально підготовлений акваріум, який найчастіше обладнують укриттями і затіняють від зовнішніх подразників тканиною або папером на бічному та передньому шибках.
Якщо вдалося зловити самку швидко і без особливих стресів для неї, цим способом справді вдається досягти непоганих результатів, але не завжди. Зазвичай рот зрілої самки забитий до межі ікрою після нересту. Частина ікри гине, частина втрачається, частина з’їдається протягом процесу інкубації. Безперечний плюс такого способу — можна спокійно спостерігати за всім процесом догляду за ікрою, личинками і навіть деякий час мальками – самки видів, що інкубують, вигулюють мальків, як виховательки в дитячому садку, і видовище це дійсно варте того, щоб хоча б кілька разів за ним спостерігати.
Проте природні способи інкубації можуть не принести бажаних результатів – акваріуміст стає залежним від особистісних характеристик кожної конкретної самки. Одна може з’їсти чи виплюнути ікру ще в процесі вилову, інша з’їсть ікру чи личинок ще задовго до моменту випуску з рота повноцінних мальків з різних причин, третя може пошкодити потомство, заковтуючи від голоду предмети ландшафту тощо. Тому найпрактичнішим способом отримання потомства, що забезпечує максимальну ефективність, є відбирання ікри у самки акваріумістом та подальша штучна інкубація ікри у спеціальному інкубаторі.
Ікру можна відібрати буквально через три години після того, як самець повністю відключився від процесу нересту. Відбирати ікру можна в будь-який день після нересту. Ікринки цихлід досить тверді на дотик, а навичка швидкого “витрушування” ікринок з рота виключає пошкодження личинки на будь-якій стадії розвитку. Середня статистика показує, що чим раніше буде витягнута ікра з рота матері, тим більшу кількість потомства є шанс зберегти.
Є певний недолік у “витрушуванні” ікри у самок до викльову личинок (тобто в перші 4 дні інкубації) — в штучному інкубаторі доводиться проводити ручне сортування ікри, відокремлювати загиблу, побілілу від здорової, заплідненої. Живі ікринки – досить великі, абсолютно гладкі, без білих плям і виростів. Мертві – побілілі або з білими плямами. Якщо залишати незапліднені ікринки поруч із живими, вони, руйнуючись, можуть приклеюватися до других, тим самим порушуючи нормальний процес інкубації і часто призводячи до загибелі здорові ікринки.
Відсортовану ікру поміщають в інкубатор, який повинен знаходитися в чистому акваріумі з фільтром та аерацією об’ємом не менше 20 літрів. Воду необхідно постійно підмінювати на свіжу з такими ж параметрами, а акваріум помістити в темне місце з постійною температурою. Головні умови успіху – постійний, цілодобовий рух ікринок на дні інкубатора або в товщі його води, її чистота та абсолютна чистота самого інкубатора.
Якщо все пройшло успішно, то днів через п’ять можна побачити початок поділу ікри, тобто починають формуватися голова і хвіст малька, а сама ікринка виявиться його животом. Ще через три-чотири дні личинка матиме цілком сформований вигляд. Днів через двадцять мальки почнуть намагатися плавати, і їм необхідно одразу ж давати корм. Інкубатор вже не потрібен, і мальків пускають у вільне плавання по відсаднику. Оскільки мальки великі, то в перші дні їм одразу дають науплії артемії, дрібний циклоп і дафнію. Ростуть мальки швидко і за місяць можуть досягати двох-трьох сантиметрів довжини.
Існує кілька методик “витрушування” ікри. Місцем відбору ікри є каструля, заповнена на дві-три висоти тіла самки водою з акваріума, де знаходиться самка, що виловлюється. Під час вилову з акваріума самки не можна давати їй встигнути “зрозуміти”, що метою вилову є саме вона. Якщо самка “зрозуміє”, що вона є метою вашого втручання в підводне життя, вона докладе всіх зусиль для того, щоб не бути спійманою. Часто в такій ситуації вона може навіть позбутися потомства, що заважає її пересуванню. Переносити самку з сачка в каструлю потрібно швидко, щоб виключити можливість тривалого перебування самки поза водою – вона може почати судомні рухи ротом і цим погубити частину потомства. Коротке перебування на повітрі ікринкам не завдає шкоди.
Опущену в каструлю з водою самку беруть правою долонею, спинним плавцем всередину долоні, і головою між великим і середнім пальцем. Брати самку потрібно природно через мокру тканину, що дозволить зберегти вологість на тілі тварини під час маніпуляції. Загорнута в мокру тканину риба міцно утримується в руці і не вислизає. Ікру витрушують з рота в такий спосіб – ритмічно натискають великим і середнім пальцем трохи позаду щілини між щелепами, під очима самки доти, доки вона не відкриє рот.
У процесі цього натискання зазвичай з рота самки вже починають вивалюватися ікринки. Остаточне витрушування супроводжується тим, що одним із пальців вільної лівої руки акуратно відтягують нижню щелепу самки, і, продовжуючи ритмічне натискання пальцями правої руки, завершують процес, який займає зазвичай трохи більше 15 секунд. Якщо самка вперто не бажає роззявляти рот, можна злегка стиснути пальцями правої руки її зябра, створюючи перешкоду нормальному диханню. Цей рух також стимулює самку швидше відкрити рот. Деякі акваріумісти використовують для відбору ікри пінцет. Після відбору ікра сортується і поміщається в інкубатор. Самка без проблем повертається до загального акваріума.
Але є ще варіант – дати самці можливість поносити ікру тиждень-два, а потім забрати у неї вже сформовані личинки. У чому переваги цього варіанта? По-перше, вам не знадобиться досить великий відсадник для самки. По-друге, виключається велика ймовірність скидання ікри самкою під час її ловлі. По-третє, і найголовніше, ви даєте самці повною мірою реалізувати свої природні функції – носіння та вихажування ікри. Це дуже важливо, і якщо цього не робити, то самка може взагалі перестати розмножуватися. А переваг цього методу перед штучною інкубацією ще більше, оскільки витрушується не ікра, яку належить проінкубувати досить тривалий період у вельми специфічних умовах, а личинки, які є більш стійкими до різних впливів та параметрів води порівняно з ікринками. При цьому ймовірність виживання всіх личинок може досягати ста відсотків.
Особливості вирощування молоді цихлід.
Цихліди, що інкубують ікру в роті. 
