“Ракушкові” (Shell-Dwellers) цихліди озера Танганьїка.
Всі представники групи – ендеміки оз. Танганьїка. Інакше їх називають також ціхлідами-остракофілами, що в перекладі з грецької означає “люблячі мушлі”. До групи ракушкових лампрологусів належить понад дюжина видів та їх географічних рас, розміри їх варіюють від 3 до 12 см. В озері Танганьїка цихліди-ракушкові мешкають на піщаному дні, здебільшого у перехідній зоні до скелястого біотопу. Живуть лампрологуси і на мілководді, і на глибинах від 30 до 75 метрів. Там знаходяться окремі мушлі або цілі колонії — справжні кладовища для равликів.
Порожні мушлі равликів та їх мешканці заповнили порожню екологічну нішу в озерах, створивши спеціально виділений біотоп — “ракушковий”, у якому мушлі розташовуються не окремо, а величезними покладами (скупченнями) у кілька метрів завтовшки і в сотні метрів завдовжки. Поклади порожніх мушель мають і додаткове навантаження, оскільки є сприятливим середовищем існування для безхребетних та ракоподібних, і “ракушковим” цихлідам не доводиться утруджувати себе пошуками пропитання далеко від своєї мушлі-притулку.
Яскравістю забарвлення ці рибки не блищать, у них переважають пастельні тони. Майже у всіх видів самки значно менші за самців. Приваблюють вони передусім своєю поведінкою, способом розмноження, доглядом за потомством, відносною невибагливістю, можливістю мирного співжиття з рослинами. Сама назва говорить про те, що життєдіяльність цих риб більшою чи меншою мірою пов’язана з мушлю ендемічного молюска. Без урахування географічних рас наразі відомо близько півтора десятка видів танганьїканських цихлід, біологія розмноження яких пов’язана з порожньою мушлю черевоногого молюска Neothauma tanganyicensis. Як укриття та субстрат для нересту ці мініатюрні цихліди обрали для себе, мабуть, найнезвичніший і найоригінальніший субстрат — порожню мушлю молюска. Ці рибки використовують мушлі як укриття від хижаків, так і як місце проживання, нересту та виведення потомства.
Вони все життя проводять у спорожнілих мушлях черевоногих молюсків. У них рибки ростуть, виводять потомство і вмирають, залишаючи свій дім лише у разі його явної тісноти. Ракушкові ревно оберігають житло від посягань безквартирних чи більших побратимів, які так і норовлять зайняти безхазяйну мушлю, а то й просто безсоромно крадуть чужий дім, виносячи у роті новообретену квартирку на нейтральну чи власну територію.
Ракушкові — маленькі цихліди, що належать переважно до родів лампрологус (Lamprologus), неолампрологус (Neolamprologus) та лепідіолампрологус (Lepidiolamprologus). Здебільшого ці цихліди мініатюрні і знамениті тим, що для їх утримання можуть бути використані найменші акваріуми об’ємом від 30-40 літрів. Однак не варто забувати, що в цьому випадку йдеться про утримання лише однієї пари ракушкових розміром 4-6 см.
Колекцію з кількох видів зазвичай створюють в акваріумах від 200 і більше літрів з великою площею дна. Більші види ракушкових, такі як Lepidiolamprologus boulengeri, L. meeli, L. hecqui, Neolamprologus calliurus, деякі представники роду Telmatochromis, що досягають розмірів 8 см і більше, потребують для свого утримання акваріумів місткістю від 60 літрів на дорослу пару риб. Деякі види (N. lemairei) – хижаки, інші (N. brichardi) – комахоїдні, а є й такі, що живляться молюсками (N. tretocephalus).
Великі посудини з ракушковими лампрологусами особливо привабливі у видовищному відношенні, оскільки дозволяють спостерігати безліч захоплюючих і захоплюючих сцен із життя мініатюрних риб одночасно. До того ж, є добрий простір для різних варіантів декорування ємності, а отже, і для польоту думки аквадизайнера. Оскільки ракушкові переважно донні види, при виборі акваріума пріоритет слід віддавати більшій площі дна. Саме цей фактор визначає щільність посадки ракушкових у даній посудині.
Якщо ви вирішили створити колонію з кількох рибок, то рекомендується, щоб принаймні по 20 квадратних сантиметрів “землі” належало кожному самцю, і в акваріумі було по 1-2 порожні мушлі на кожну рибку. Справа в тому, що, обживаючи свою мушлю, лампрологуси прихоплюють під свій контроль і навколишню територію — приблизно два-три корпуси рибки в радіусі від будиночка. І якщо пара, що відбулася, жито в одній мушлі, а самець і самка дуже часто можуть співіснувати практично поруменно, то два сусідні самці обов’язково конфліктуватимуть, навіть якщо вони належать до різних видів.
Різні види мають свої особливості, які необхідно враховувати при утриманні та розведенні. Усіх ракушкових за ступенем територіальності пропонують розділити на дві умовні групи: великі жорсткотериторіальні види та дрібні відносно мирні види. До першої групи слід віднести таких цихлід: L. boulengeri, L. meeli, L. hecqui, Telmatochromis sp. “temporalis shell” (деяких інших тельматохромісів), L. callipterus. Всі ці види досягають завдовжки 8 і більше см.
Всі перераховані види мають вельми агресивний темперамент і високий ступінь територіальності, контролюють велику територію навколо мушлі. Більшу частину часу ці види проводять у товщі води, рідко опускаючись на ґрунт. Нерідко в природі та в акваріумі багато хто з цих видів проявляє себе частково як мікрохижаки, під’їдаючи мальків на кордонах територій із сусідніми видами. Здатні скласти серйозну конкуренцію цихлідам значно більшого розміру. Об’єднання великих ракушкових лампрологусів в одному акваріумі з великими представниками родів Neolamprologus, Lepidiolamprologus було б найбільш кращим.
Друга група: Lamprologus speciosus, L. ocellatus, L. meleagris, L. ornatipinnis, Neolamprologus similis, N. multifasciatus, N. brevis, N. calliurus, N. wauthioni, A. compressiceps shell, Telmatochromis sp. “vittatus shell”, T. burgeoni. Крихітні ракушкові лампрологуси, все життя яких пов’язане з порожньою мушлю ендемічного черевоногого молюска Neothauma, майже з моменту народження до самої смерті перебувають поблизу займаної мушлі на площі менше квадратного метра, ревно охороняючи свою територію. Все це дрібні, відносно мирні і не надто рухливі ракушкові цихліди, які контролюють порівняно невелику територію навколо мушлі. Характер багатьох із них досить напористий, але все ж таки мініатюрні розміри не дозволяють їм на рівних конкурувати з більшими і жорсткотериторіальними сусідами.
Їхній спосіб життя такий, що значну частину часу вони проводять біля дна або лежачи на ґрунті в безпосередній близькості від мушлі. У разі великої небезпеки чи в стресовій ситуації ці ракушкові вважають за краще ховатися в порожнині мушлі. За її відсутності деякі види здатні зариватися в пісок. У Neolamprologus multifasciatus та similis можливе утворення гарему з одного самця та кількох самок, які можуть займати цілу купу мушель. Перераховані вище дрібні види ракушкових можна утримувати окремо в маленьких видових акваріумах, а також об’єднувати в одному акваріумі (у допустимих поєднаннях між собою). Компанію можуть доповнити циприхроміси або парациприхроміси, деякими мирними неолампрологуси (N. mustax, N. kungweensis, N. signatus). А також деякі тельматохроміси (T. vittatus, T. brichardi.), юлідохроміси, альтолампрологуси. Такій групі буде достатньо акваріума завдовжки 60 см та завширшки 40 см.
Утримання ракушкових цихлід в акваріумі.
Найчастіші захворювання дискусів. 
