Поведінка риб, пов’язана з нерестом.
• Риби б’ються за партнера по нересту, за нерестову територію або за те й інше одночасно.
• Риби переслідують:
— представників протилежної статі до та під час нересту (зазвичай самець переслідує самку). Це переслідування часто чергується з демонстративним доглядом, наприклад розчепірюванням плавців, тремтінням тіла.
— іншу рибу. Це може статися, коли проганяють суперників, які претендують на партнера (партнерку), або на нерестову територію, або ж, якщо йдеться про види риб, які дбають про потомство, проганяють риб, які можуть з’їсти ікру чи мальків;
— партнера (партнерку) після ікрометання (коли тільки один із партнерів охороняє ікру, як буває, зокрема, у гурами).
• Риби ховаються – наприклад, представники видів, що охороняють ікру та мальків у схованці або в затишному місці.
• Риби копають ґрунт, щоб збільшити нерестову “печеру”, підготувати нерестове гніздо чи ямки, де вони охоронятимуть личинок і мальків. Рослини, а іноді й предмети обладнання, наприклад нагрівальні прилади, з цієї ділянки краще прибрати.
Що робити, якщо риба не дозволяє іншим рибам наближатися до певної частини акваріума?
Зазвичай це означає, що риба (або риби) захищає нерестову територію або ікру та мальків. Це може спричинити величезні проблеми, якщо акваріум недостатньо великий, щоб забезпечити простір, необхідний для такої риби (зазвичай це Cichlidae), та ще й щоб при цьому залишалося місце для решти населення акваріума. За таких обставин доволі часто буває, що подібна поведінка дуже турбує інших риб, крім того, у сутичках вони можуть бути поранений або навіть вбиті. Найкраще одразу розділити акваріум на дві частини за допомогою перегородки, а щойно дозволять обставини – використати акваріум більших розмірів або на час нересту перевести риб в окремий акваріум.
Що робити, якщо риба атакує представників протилежної статі?
Такі атаки можуть мати серйозні наслідки, оскільки у жертви може настати сильний стрес, вона може отримати рану або загинути. Корінь цієї проблеми — обмежений простір, навіть якщо акваріум досить великий. У природних умовах риба, що стала жертвою подібної атаки, просто попливла б подалі, але в акваріумі їй не вдасться сховатися туди, де вона була б поза полем зору та межами досяжності агресора.
Вирішення цієї проблеми залежить від того, до якого виду належить риба, від її поведінки під час нересту, а також від розмірів акваріума. У літературі, присвяченій акваріумістиці та опису різних видів і сімейств акваріумних риб, даються поради для кожного типу риб окремо. Як короткострокове рішення рибу можна відокремити від її жертви за допомогою перегородки або помістити одну з цих двох риб в інший акваріум.
Нижче наведено деякі можливі варіанти розвитку подій, коли відбуваються подібні атаки.
• Перш за все встановіть, чи дійсно одна риба нападає на іншу — можливо, вона просто доглядає за нею. У риб деяких видів таке ухажування може виглядати, та й справді бути вельми грубим. Ось хороший показник: зверніть увагу, чи залишається “атакована” риба на місці (тобто, чи зацікавлена вона у догляді) або намагається сховатися. У риб деяких видів (зазвичай у представників “не територіальних” видів) переслідування зазвичай є невіддільною складовою ритуалу залицяння.
• Якщо риба, за якою доглядають, не готова до нересту, вона може звернутися втечею або спочатку проявити інтерес, але потім все ж втекти. Якщо в акваріумі недостатньо місця, щоб вона могла сховатися, таке залицяння цілком може перерости у настирливе приставання. Особливо серйозні проблеми можуть виникнути у тих риб, нерест яких проходить не сезонно, а цілий рік. Річ у тім, що самець (зазвичай саме він є агресором) готовий до нересту завжди, але самка готова лише тоді, коли вона дозріла (тобто її черевце наповнене дозрілою ікрою). У природних умовах вона взагалі не наблизиться до самця, доки не буде готова метати ікру, але в межах акваріума у неї просто немає вибору. Проте її присутність для самця буде сигналом, що вона вже готова до розмноження.
• Іноді самець може побажати продовжувати нерест після того, як самка відкладе всю наявну ікру.
• У деяких риб, що дбають про потомство, ікру охороняє лише один із батьків (наприклад, у гурами). У таких риб той із батьків, хто охороняє ікру, незабаром після нересту починає переслідувати другого батька.
• Цихліди-самці іноді атакують самок під час турботи про потомство в ситуації, коли пара цихлід поміщена в окремий акваріум. Вважається, що це відбувається тому, що самець відчуває дуже сильну інстинктивну потребу захищати нерестову територію, і самка в цьому випадку для нього — єдина риба, на яку він може напасти. Цю проблему можна вирішити, якщо акваріум достатньо великий. Тоді можна розділити місткість за допомогою прозорої перегородки і помістити в утворене відділення “рибу-мішень”, щоб вона відвовікала увагу самця. У “риби-мішені” обов’язково має бути достатньо простору та необхідні предмети оформлення акваріума (наприклад, місце, де вона могла б сховатися). Крім того, вона ні в якому разі не повинна мати реального контакту з парою, що нереститься.
• Самці живородних риб часто буквально зводять самок, які щойно народили мальків, і це може довести і без того вже ослаблену особину до повного виснаження і навіть призвести її до загибелі. Тому розумний запобіжний захід — ізолювати самку після пологів для відпочинку.
Що робити, якщо риба “цілується” з іншою рибою?
Така поведінка зазвичай спостерігається у Cichlidae, цілувальних гурами Helostoma temminckii, а також у деяких бичків. Це зовсім не жест кохання, а проба сил. Самці (і іноді самки Cichlidae) з’ясовують стосунки у такий спосіб під час суперечок через територію або з потенційними партнерами по нересту. Фліртуючі пари Cichlidae теж іноді борються в такий спосіб. Вважається, що вони випробовують силу одне одного і на підставі цього приймають рішення, підходить їм такий партнер чи ні, чи здатен він захищати потомство, і чи не втече, коли загрожуватиме небезпека. Потрібно намагатися не випускати з поля зору “цілувальну” пару, щоб встигнути запобігти бійці.
Що робити, якщо риба не бере участі в нересті?
Подібна ситуація, що стала приводом для сильного розчарування у майбутніх рибоводів, може мати безліч причин. Найбільш поширеними є такі:
• Усі риби можуть бути однієї і тієї ж статі.
• Риби ще не досягли статевої зрілості.
• Риби занадто старі.
• Риби безплідні.
• У цих риб нерест може бути сезонним.
• В яєчниках самок не дозріли ооцити (яйцеклітини) через неправильне харчування або невідповідні параметри води — хімічний склад чи якість.
• Рибам потрібен спеціальний “пусковий механізм” (один або більше), що стимулює нерест. У цьому випадку необхідно змоделювати природні умови, що відповідають початку сезону нересту.
• Відсутній субстрат, придатний для нересту (тобто поверхня, на яку риби відкладають ікру). Риби, що в природних умовах відкладають ікру на листя рослин, не стануть відкладати її на каміння, так само як риби, що відкладають ікру на каміння, не стануть відкладати її на листя рослин. (Занадто категоричне висловлювання. У практиці акваріумістики зустрічається і більш гнучкий підхід виробників до типу субстрату.)
• Територіальні риби не мають можливості виділити собі нерестову територію (в акваріумі присутні занадто багато інших риб, інші риби домінують).
• Невідповідний хімічний склад води.
• Невідповідне освітлення. Занадто слабке освітлення зазвичай призводить до недорозвинення гонад (статевих залоз) через недостатню стимуляцію гіпофіза.
• Риби можуть відчувати стрес з різних причин: через погану якість води, агресію з боку сусідів по акваріуму, невідповідне середовище і навіть через те, що акваріуміст постійно тиняється біля акваріума, намагаючись змусити їх нереститися!
Чого чекати, якщо риба нереститься з представником іншого виду?
Це явище називається гібридизацією і може мати місце, коли риб близькоспоріднених видів тримають разом.
• Якщо є лише одна особина даного виду, вона може нереститися з представниками споріднених видів.
• Якщо види близькоспоріднені, то навіть за умови присутності особин обох статей кожного виду, все одно вони можуть спонтанно схрещуватися одна з одною, якщо немає жодних стримувальних факторів — наприклад, географічної віддаленості видів одна від одної, — у природних умовах, що не дозволяють їм схрещуватися.
• Якщо самець потрібного виду не здатний відігнати одного або кількох конкуруючих самців інших видів, тоді ікру може запліднити інший самець.
За будь-яких обставин єдиний розумний шлях — це запобігання самій можливості схрещування. Якщо все ж таки сталася небажана гібридизація, ікру чи мальків слід знищити і вжити заходів для уникнення надалі подібних ситуацій (тобто риб, про які йдеться, необхідно відокремити одне від одного).
Що робити, якщо риба поїдає свою ікру чи мальків?
Це досить поширена проблема, і вона ще більше засмучує акваріуміста, ніж, якщо риба взагалі не бере участі в нересті. У цього явища є цілий ряд можливих причин:
• Багато риб не дбають про своє потомство, і хоча у них є сильні спонукання до розмноження, вони не впізнають свою ікру та мальків і приймають їх за звичайну їжу. У таких випадках необхідно рятувати від батьків ікру чи мальків, щоб виростити їх. Щоправда, деяким малятам вдається вижити навіть у тому випадку, якщо залишити їх на піклування батьків і сусідів по акваріуму, але тільки за умови, що в акваріумі є достатня кількість рослин, здатних слугувати схованкою, або затишних куточків між камінням і в тріщинах.
• Риби, які зазвичай дбають про потомство, можуть з’їсти свою ікру, якщо вона залишилася незаплідненою. Таке може статися з таких причин: • самець занадто молодий або, навпаки, занадто старий і не здатний виробляти молоки; • самець безплідний; самця взагалі немає; • вода непридатна за хімічним складом чи якістю. (Риби деяких видів — Symphysodon, Pterophyllum scalare та ін. — можуть імітувати нерест, у якому беруть участь лише самки. Ікра при цьому відкладається, але, звісно, не запліднюється.)
• Молодим парам риб видів, що дбають про потомство, спочатку необхідні пробні спроби, перш ніж вони почнуть робити все як слід.
• Риби видів, що дбають про потомство, можуть з’їдати свою ікру чи мальків, якщо вони стурбовані або піддаються стресу. Виведення з ікри мальків та їх вирощування вимагають значних витрат часу та енергії, тому якщо успіх здається малоймовірним, цілком розумне рішення — повторно використати цінний протеїн і з’їсти ікру. Адже це все ж краще, ніж дати їй пропати чи віддати на з’їдання іншим рибам. Потім, коли умови стануть більш сприятливими, можна зробити нову спробу. Тому якщо акваріумісту спало на думку зробити освітлення над схованкою з ікрою або пересунути предмети оформлення акваріума, щоб поглянути на відкладену ікру, він повинен звинувачувати лише самого себе, якщо за подібних обставин кладку буде з’їдено.
• З’являється все більше доказів на користь того, що риби вчаться дбати про потомство і що у риб деяких видів цей інстинкт швидше набутий, ніж спадковий. Тому мальки, які чомусь виросли далеко від батьків, не дбатимуть про свою ікру та мальків, а поїдатимуть їх. Найвідоміший приклад — скалярія Pterophyllum scalare. Майже з тих самих пір, як цих риб вперше почали тримати в акваріумах, інкубування їх ікри та вирощування мальків провадяться штучним способом.
• Іноді риб-батьків несправедливо звинувачують у тому, у чому насправді винні їхні сусіди по акваріуму. У ролі головних лиходіїв при цьому зазвичай виступають соми, що ведуть нічний спосіб життя. Вони нерідко влаштовують собі опівнічний бенкет за рахунок риб-батьків, які зазвичай активні лише в денний час.
Риба риється в ґрунті, вибирається з акваріума, вириває з корінням рослини.
Поведінка риб, пов’язана з втечею, риба ховається, переслідує іншу рибу. 
