ЦИХЛІДИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АМЕРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Cichlasomatinae )
Рід Parachromis — Парахроміс.
Види, що належать до роду Parachromis – це великі хижі цихліди з Центральної Америки. Надають перевагу ділянкам річок з поваленими деревами та скелями, часто зі швидкою течією. Вода відносно м’яка, але лужна. Можуть пристосовуватися до різних водних умов, головне – уникати крайнощів. Хоча вони не дуже чутливі до азотистих речовин, їхнє благополуччя та темпи росту покращуються, коли підміни води є частими. Більші види Parachromis dovii та Parachromis managuensis є явно більш рибоядними, ніж їхні менші родичі, Parachromis friedrichstahli, Parachromis motaguensis, Parachromis loisellei.
— Parachromis dovii [Gunther, 1864] — Цихлазома леопардова, цихліда-вовк. Синоніми: Cichlasoma, Heros, Parapetenia, Nandopsis, Herichthys dovii. (Англ.: Dow’s Cichlid, Guapote Blanco, Rainbow Bass, Wolf Cichlid). Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, озері Манагуа та Нікарагуа. Велика цихліда Центральної Америки. 70 см, в акваріумі самець 45 см, самка 30 см.
Забарвлення риби змінюється не тільки залежно від «настрою», а й у міру дорослішання. Риби, що досягли статевої зрілості, розрізняються фоновим забарвленням тіла: сріблясто-сіре у самців або жовтувато-сіре у самок, з безліччю дрібних чорно-синєватих плямок. Уздовж бічної лінії тягнеться смуга, що складається з великих чорних плям, від кожної плями йдуть одна або кілька сірих смуг у верхню частину риби. Нижня половина тіла світліша, а верхня частина темніша. Зелений відтінок на писку і бузковий відтінок на зябрових кришках. Плавці з блакитним відтінком. У зрілому віці у самців потовщується горб на потилиці.
Самки менш плямисті. У молодості стать можна розрізнити при розмірі близько 12 см, коли у самців на тілі з’являються сині плями на зябрах. З віком самки замінюватимуть землянистий колір на жовтий та контрастну поздовжню смугу через усе тіло, тоді як у самців по всьому тілу розкидані маленькі чорні плями набувають блакитного відтінку. Екземпляри, виловлені в річках тихоокеанського схилу Коста-Рики, мають відмінне, синевате забарвлення. У біотопах атлантичного схилу зустрічаються екземпляри з оранжево-червоними тонами в забарвленні.
Акваріум від 700 літрів на одну пару. Яскраво виражений хижак, харчується рибою, переважно іншими більш дрібними цихлідами. Дуже агресивні як самці, так і самки. Спільне утримання як з іншими видами риб, так і з представниками свого виду – проблематичне. Сильно перекопують ґрунт і виривають рослини. Живі або штучні рослини садити немає сенсу.
В акваріумі ця рибина здатна зробити жахливе спустошення, зтасуючи рослини, трощачи декорації та виводячи з ладу обладнання. Для декорацій підходять важкі камені та великі корчі, які ці риби не зможуть зрушити. Чутливі до чистоти води. Потрібні аерація, потужна фільтрація та підміни води. Нерест парний, на відкритий субстрат. Самка доглядає за потомством. Самець охороняє територію, що дорівнює всьому акваріуму. Живуть 10 років. Ця риба не для початківців-акваріумістів. dH 10-25°; рН 7,0-8,0; Т 22-27°C.
— Parachromis friedrichsthalii [Heckel, 1840] — Цихлазома Фрідріхшталя жовта. Синоніми: Cichlalasoma, Heros, Herichthys friedrichsthalii, multifasciatum, Nandopsis friedrichsthalii. (Англ.: Freidrichsthal’s Cichlid, Monarch Cichlid, Yellow Jacket Cichlid). Мексика, Коста-Рика, Нікарагуа, Гондурас, річки Усумасінта, Коко. Самці до 25 см, самки до 20 см.
Забарвлення риби змінюється не тільки залежно від «настрою», а й у міру дорослішання. Забарвлення від жовтого до оранжевого з 10-12 нерівномірними поперечними чорними смугами на боках. Плавці мають жовтий тон. Черевні плавці синьо-зелені. Спинний, грудні та анальний плавці з блакитною облямівкою. Самці більші та мають плямисті зяброві кришки, плавці та нижню частину тіла. Самки дрібніші, у них більш насичене жовте забарвлення. Гендерні відмінності можливі при розмірі 6-8 см.
Для дорослої пари необхідний акваріум від 300 літрів, для утримання з іншими видами потрібен від 500 літрів. Це надзвичайно дражливі риби, і їх потрібно комбінувати з іншими великими, агресивними рибами, але краще утримувати пару в окремому акваріумі. Необхідний просторовий акваріум з великою кількістю укриттів з великих каменів і корчів, витривалі жорстколисті рослини, але й достатньо місця для плавання. Ґрунт піщаний із розміром зерна від 0,3 до 1,5 см. Великі камені повинні лежати на склі, щоб запобігти їх падінню. Тримається в середньому та нижньому шарах води.
Важлива потужна фільтрація та регулярна підміна води. Хижак, використовується як корм жива риба, філе, дощові черв’яки, комахи, заморожені акваріумні корми. Риба може навчитися їсти з ваших рук. Статевозрілими риби стають при розмірі приблизно 10 см, тоді ж починає утворюватися пара. Ікру відкладають на каміння. pH 6,5-8,0; dH 2-25°; Т 24-28°C.
Ідентифікація: Рід Парахроміс — Parachromis dovii, friedrichsthalii.
— Parachromis loisellei [Bussing, 1989] — Парахроміс Луазеля. Синоніми: Cichlasoma, Herichthys, Nandopsis loisellei. (Англ.: Yellow Guapote). Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, в басейнах річок Улуа, Тамариндо, Крікамоло. Найменший вид роду Parachromis. Самці до 25 см, самки до 18 см.
Характерними відмінностями цього виду є бліде, від блідо-жовтого до білого, наче «вицвіле», забарвлення спини та «рельєфний» крап. Забарвлення світло-жовте з синім відтінком, з крапом і чорними плямами. Спинний, грудні та анальний плавці з блакитною облямівкою. Самки дрібніші, у них більш насичене жовте забарвлення. У самців – інтенсивний мармуровий крап на сріблясто-сірій спині.
У молодості P. loisellei, P. friedrichsthalii та P. motaguensis дуже схожі, а дорослі відрізняються таким: Стосовно інших Parachromis у P. loisellei значно вище тіло. Основний колір жовтий, а не золотисто-жовтий, як у P. friedrichsthalii. У P. motaguensis на тілі та зябрах червоні плями. Ніколи у них не буває на тілі червоного кольору, як у P. motaguensis. У P. loisellei дуже рідко бувають вертикальні смуги, і якщо вони є, то дуже короткі порівняно з P. friedrichsthalii.
Ці риби не такі агресивні, як інші представники роду. Утримувати краще парою, окремо від інших цихлід. Можливі сварки між самцем і самкою. Не доцільно поєднувати цю рибу з агресивними Amphilophus. Сильно перекопують ґрунт і виривають рослини. Необхідні аерація, фільтрація та підміни води. Хімічні параметри води ролі не відіграють. Приймають у товщі води сухий корм, а також тваринного або рослинного походження. Нерест на гладкий камінь, у печери не йдуть. Т 22-28°C; рН 6,5-7,5.
Parachromis managuensis, Parachromis motaguensis.
Hypsophrys nicaraguensis, Hypsophrys nematopus. 
