ЦИХЛІДИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Geophaginae )
Продовження…
Рід Geophagus — Геофагус.
— Geophagus brasiliensis [Quoy & Gaimard, 1824] — Геофагус бразильський, смарагдовий. Синоніми: Acara, Chromis brasiliensis, Geophagus labiatus, obscura, pygmaeus. (Англ. Pearl Cichlid, Eartheater, Pearlscale Eartheater). Південний схід Бразилії до Уругваю. 30 см, в акваріумі до 20 см. Дикі зразки мають значні відмінності в кольорі та формі тіла залежно від місцевості, з основними домінуючими різними відтінками синього, зеленого або жовтого кольору. Деякі популяції також мають відмінності у формі тіла залежно від типу середовища їх існування, зразки з швидких річок і приток більш подовжені, ніж ті, що з повільних або стоячих вод. Відрізняється вигнутою формою тіла, лінія спини вигнута сильніше, ніж лінія черева. У дорослих риб спинний і анальний плавниці витягнуті.
Основне забарвлення тіла самця від сіро-жовтого до мідного і червоно-коричневого кольору, тіло і плавниці риб поцятковані синьо-білими перлинними точками. Кожна лусочка з блискучою бланківсто-зеленою плямочкою. У середині тіла є чорні плями, але вони можуть бути погано видні. У деяких особин на голові, через очі, проходить чорна смуга. Спинний, анальний і хвостовий плавниці зеленувато-жовті до золотисто-коричневих, на них бордові, жовтуваті, синьо-блакитні, смарагдові або сріблястими точками.
Плавниці, або більша їх частина червоного кольору. Самці яскравіші і помітно більші за самок, їх спинний і анальний плавниці ниткоподібно подовжені й загострені. У домінуючих особин виростає жирова шишка на голові. У період нересту на боці, біля спинного плавця, видно велику, округлу чорну пляму, а через око проходить чорна смуга. Молодь сіро-зелена. Відомо 2 підвиди: — Geophagus b. iporangensis (мешканець річки Ріо Рібейра де Ігуапе) та — Geophagus b. itapicuruensis (з річки Ріо Ітапікуру).
Для риб потрібен великий акваріум, як з прісною, так і з солонуватою водою. Займають нижні шари води. Самці дуже агресивні при захисті території. Часто самці поводяться грубо щодо партнерок, і саме тому рекомендується забезпечити в просторому акваріумі безліч дрібних і крупних укриттів, але тільки треба надійно їх закріпити. Риби часом сильно риють ґрунт, підкопуючи під декорації та рослини.
Висаджувати в горщики міцні жорстколисті рослини. Щотижневі підміни 15-20% акваріумної води. Утримання їх у прохолодній (22 градуси) воді веде до посилення в забарвленні червонуватих тонів. Повноцінне, багате на вітаміни харчування дозволяє на довгі роки підтримувати риб у прекрасному стані з чудовим забарвленням.
Досягають статевої зрілості за 10-15 місяців після досягнення довжини 8-10 см. Самці ростуть швидше за самок і в кінці першого року життя вже готові до нересту. З дорослих риб важко скласти пару. Не готова до нересту самка переслідується самцем і може бути вбита, тому самець повинен бути молодшим і меншим за самку. Риби вважають за краще відкладати ікру в печерки у вигляді великого квіткового горщика, перевернутого доноцем догори. Під один із боків такого горщика підкладається невеликий камінь, щоб геофагуси могли туди запливати. За потомством доглядають обидва батьки або тільки самка, причому це може тривати до 3-х місяців. Здатність до розмноження зберігається у самців до 10, а у самок до 8 років. Живуть 15 років. dH 6-22°; рН 6,5-7,5; Т 20-27°С.
— Geophagus iporangensis [Haseman, 1911] — Геофагус іпорангінсіс. Мешканець річки Ріо-Рібейра де Ігуапе, Бразилія. Самець 9 см, самки 7 см. Смарагдово-бірюзове тіло і плавниці риб поцятковані перлинними точками. У період нересту на боці видно велику, округлу чорну пляму, а через око проходить чорна смуга. Самці більші й барвистіші, також мають подовжений спинний і анальний плавниці, у домінуючих може розвиватися потиличний горб. Самці можуть бути територіальними, особливо в період розмноження, і можуть атакувати сородичів.
Можна утримувати в групі, якщо достатньо великий акваріум і є простір та укриття для порятунку. Іншим варіантом є утримання пари з сомами та співрозмірними рибами. Займають нижні шари води, риби часом сильно риють ґрунт. Ґрунт піщаний. Корчі та гладкі камені можуть бути використані для прикраси акваріума. Будь-які рослини, які використовуються, повинні бути добре вкорінені, в горщиках. Освітлення неяскраві. Сильного потоку води слід уникати. Досягають статевої зрілості в 10-15 місяців. Слід стежити за самцями протягом шлюбного періоду, оскільки можуть почати бити самку. рН 6,0-7,0; dH до 8°; Т 23-26°С.
— Geophagus parnaibae [Staeck & Schindler, 2006] — Геофагус парнаїба. Північний схід Бразилії. 8-12 см. Дорослі особини мають металево-зелене до золотистого кольору тіло. Лоб і шия темно-сірі, в нижній половині голови часто з бланківстими плямами. Груди і черевце сірувато-білі. У середині боків велика, що впадає в вічі, темно-коричнева або чорна пляма. Лусочки на боках з помаранчевими плямочками, які створюють до десяти горизонтальних смуг. На анальному і хвостовому плавцях чергуються бордові та білі смужки.
Акваріум з піщаним дном, густою рослинністю і декількома гладкими каменями та корчами, а також великим відкритим простором для плавання. Грубий субстрат, такий як гравій або дрібні камінці, перешкоджатиме нормальному годуванню, пошкоджуватиме зяброві мембрани і навіть внутрішні органи. Зграйні риби, група з 5-8 особин має бути мінімальною, вони утворюють домінуючу ієрархію. У меншій кількості слабкі особини можуть стати об’єктом надмірної агресії.
Ці цихліди надзвичайно чутливі до погіршення якості води і коливань хімічних параметрів, тому не слід запускати їх у біологічно незрілий акваріум. Хороша фільтрація і щотижневі підміни 50% води обов’язкові. В акваріумі вони приймають сухий корм, заморожені продукти і всі види живого корму, гранули і таблетки зі спіруліною. Ікру відкладають, як правило, на елемент декорацій, плаский камінь або частину корча. За ікрою та мальками доглядають обоє батьків. рН 6,5-7,6; Т 24-29°С.
— Geophagus proximus [Castelnau, 1855] — Геофагус проксимус, суринамський землеїд. (Англ. Suriname Eartheater). Бразилія, Перу, річка Укаялі. 20 см, самки менші. На боках темна пляма, кілька поздовжніх смуг жовто-оранжевого кольору. Хвостовий плавець коричневатий з 3-5 світлими смужками на верхній частці і менш чіткими смугами або строкатим візерунком зі світлих плям з вузькими темними проміжками в нижній частці. У дорослих самців загострені спинний і анальний плавниці, у домінуючих часто розвивається потиличний горб.
Досить мирні риби. Агресивні до менших риб. Поєднувати групу з 5 особин можна лише з мирними видами. Утримувати краще 1 самця і 2-3 самки. Для гармонії та спокою в акваріумі, що належить геофагусам, важливе одне — простір. Розривають ґрунт у пошуках їстівних крихт, а потім видихають найдрібніші і непридатні їх частини через зябра. Грубі фракції, такі як гравій або дрібні камінці, можуть перешкоджати годуванню, пошкоджувати зябра. Рослини будуть знищені.
Освітлення розсіяне. Надзвичайно чутливі до погіршення якості води і коливань хімічних параметрів, тому не слід запускати їх у біологічно незрілий акваріум. Необхідні щотижневі підміни 50% води. Корм повинен містити різноманітні продукти, невеликі живі або заморожені мотиль, трубочник, артемію. Таблетки та гранули із значною часткою рослинних речовин, таких як спіруліна. Годувати кілька разів на день невеликими порціями. Ікру відкладають на плаский камінь або частину корча. Батьки інкубують ікру в роті. Живуть 6-8 років. рН 6,0-7,5; dH 6-20°; Т 22-29°C.
Geophagus steindachneri, Geophagus surinamensis, Geophagus sp. “Tapajos”.
Geophagus abalios, Geophagus altifrons. 
