Яку воду заливати при підмінах.
Давно йдуть дебати про те, чи потрібно відстоювати чи готувати іншим способом воду для підмін. Однозначної відповіді на це питання дати не можна, найкраще, якщо ви знаєте, чим обробляють воду у водопроводі. Зазвичай, якщо ви змінюєте невелику частину, то можна лити воду прямо в акваріум, при цьому стежачи, щоб не було великого перепаду температури та розбризгуючи воду, для вивітрювання хлору, насичення її киснем. Іноді при цьому в акваріум додаються хімікати для видалення хлору.
Заливати потрібно воду, температура і жорсткість якої (а по можливості і показник рН), такі ж, як були у води в акваріумі до початку її заміни. Якщо ви додаєте будь-які елементи у воду (наприклад, для збільшення жорсткості), то це найкраще робити при відстоюванні води або поступово, в міру її додавання. При цьому не відбувається стрибків концентрації. У деяких районах, особливо в умовах посухи, бажано щоразу перед додаванням в акваріум водопровідної води вимірювати в ній рівень вмісту нітратів, оскільки за таких умов може спостерігатися сезонне підвищення цього рівня.
Коли водопровідну воду змішують безпосередньо з акваріумною, то може виявитися, що розчинені у водопровідній воді гази звільняються після скидання тиску. Це можна розпізнати за безліччю маленьких бульбашок, що осідають на склі, на декоративних прикрасах всередині, на тілі риб. Вони можуть призвести риб до газової емболії! Перш ніж доливати в акваріум свіжу воду, необхідно привести її хімічний склад і температуру у відповідність до хімічного складу і температури води в акваріумі. Такі заходи дозволять уникнути ризику таких явищ, як рН-шок, температурний шок і газова емболія.
Аквариумісти використовують, як правило, воду з водопроводу. На будь-якій водопровідній станції є довідковий відділ, де можна отримати інформацію про її жорсткість, показник рН, вміст нітратів і, нарешті, про вміст хлору. У стадії первинної обробки у воду додають в першу чергу хлор та його бацицидні сполуки. До речі, у водопровідній воді хлор міститься не завжди, бо в деяких випадках у системі водоканалу для знезараження води застосовується озонування.
У великих концентраціях хлор отруйний. Для більшості акваріумних риб гранична концентрація хлору у воді – 0,25 мг/л, а концентрація 1 мг/л є летальною. При нижчих концентраціях він теж шкодить рибі, пошкоджуючи зябра. Сильно хлоровану воду (це досягається, як правило, хлором) завжди відрізниш за запахом. Згідно з прийнятими при обробці води нормами, елементарний хлор при показнику рН 6 у воді вже не міститься. В принципі, у питній воді нашої водопровідної мережі не повинно бути більше 0,3 мг/л активного хлору.
Основними методами очищення підмінної води від хлору є відстоювання води та хімічне очищення. Однак небезпеку хлорування питної води зазвичай переоцінюють. Хлор є відносно непостійним у воді, самостійно вивітрюючись в атмосферу. Хлор вивітрюється з води, коли вона сильно рухається (фонтанує, піниться). Тому аквариумісту має сенс підготовлену для часткової заміни нову воду потримати в спеціальній посудині 1-2 доби, проте якщо туди поставити аеруючий пристрій, то можна значно скоротити терміни відстоювання. Резервуар для відстоювання води повинен мати досить велику поверхню взаємодії з повітряним середовищем.
До речі, у діючому акваріумі підміну води можна проводити і на невідстояну водопровідну (та й можливості відстоювати воду для великого акваріума не у всіх є), просто робити це частіше і в невеликому обсязі. У більшості випадків заміна 20% води на водопровідну не чинить негативного впливу на рибок. Багато аквариумістів ллють в акваріум хлоровану воду прямо з-під крана. Дійсно, так можна робити, оскільки при залитті в налагоджений акваріум хлор протягом кількох секунд нейтралізується у взаємодії з місцевим середовищем і не встигає нашкодити.
Хоча, наприклад, для деяких видів танганьїцьких цихлід (*Cichlidae*) при масованій підміні води і цих кількох секунд виявляється достатньо, щоб убити їх. У цій ситуації згубним є навіть не стільки самоотруєння хлором, скільки стрес від різкої зміни параметрів води в акваріумі. Тому кількість одноразово підмінюваної води повинна узгоджуватися зі ступенем вибагливості того чи іншого виду риб, а якщо риба раніше утримувалася в акваріумі, куди заливалася очищена від хлору вода, слід привчати її до хлору поступово, поетапно збільшуючи об’єм підмін.
Але краще все-таки заливати воду, попередньо очистивши її, тим більше що зробити це нескладно. Особливо небезпечно використовувати хлоровану воду в період весняної повені, коли для кращого знезараження води концентрацію хлору в ній підвищують. Хімічне очищення. Найшвидшим способом видалення хлору з води є застосування хімічного препарату-дехлоратора, який, вступаючи в хімічну реакцію з розчиненим у воді хлором, перетворює його на малотоксичні речовини. Зазвичай для цього використовується тіосульфат натрію $Na_2S_2O_3$.
Тіосульфат натрію міститься в популярних у аквариумістів препаратах для підготовки води. Але при їх використанні слід мати на увазі, що вказані в інструкції дози є усередненими, тоді як вміст хлору у водопровідній воді може коливатися залежно від місцевості, пори року та інших умов. Більш надійним способом є адсорбційний метод — прогін хлорованої водопровідної води через активоване вугілля, хлор адсорбується на ньому, і вода звільняється від токсичного компонента.
Ще однією хімічною речовиною, що застосовується підприємствами водопостачання для знезараження води, є хлорамін, суміш хлору з аміаком. Як вважається, хлорамін “має значні переваги, оскільки його бацицидна дія зберігається протягом більшого часу, ніж у хлору, і, крім цього, хлораміни не надають воді неприємного запаху та присмаку, як хлор та його сполуки з речовинами, що містяться у воді”. З точки зору ж акваріумістики все абсолютно навпаки.
Хлорамін — це величезне зло і головний біль. Тіосульфат натрію здатний нейтралізувати лише частину хлораміну — хлор, тоді як аміак при цьому залишається у воді, хоча існує припущення, що хлорамін все-таки дисоціює у воді не повністю і утворює комплекси, які піддаються адсорбуванню вугіллям. На щастя, у нашій країні практика хлорамінування водопровідної води не набула широкого поширення. Однак слід мати на увазі, що хлорамін може утворитися і самостійно в результаті взаємодії хлору водопровідної води та аміаку.
Чому після зміни води в акваріумі стінки та листя рослин покриваються бульбашками повітря?
Часто доводиться спостерігати, як на стінках посудини, наповненої водопровідною водою білого кольору, схожої на молоко, осідає безліч бульбашок повітря. Це розчинений у ній під тиском кисень. Якщо такій воді не дати відстоятися і помістити в неї риб або долити багато такої води в акваріум, то надлишкове повітря через зябра потрапляє в кров риби і, виділившись у бульбашки, може закоркувати дрібні кровоносні судини.
Закорковування кровоносних судин бульбашками повітря – газова емболія – з’являється у риб при використанні невідстояної водопровідної води. У риб із газовою емболією темніють зябра, з’являється кров’яна набряклість на тілі та плавцях. Після встановлення нормального газообміну в акваріумі ці симптоми можуть зникнути, і риба одужує. При сильному закорковуванні кровоносних судин з’являються виразки, і риба може загинути.
Як часто проводити підміну води?
Велика підміна води в акваріумі. Використовуємо фільтр для підміни води. 
