Cu – Мідь в акваріумній воді.
Один із найотруйніших важких металів, але вона входить до складу багатьох ліків для акваріумних рибок. Металева мідь помірно токсична для риб, тоді як її розчинні солі (хлориди, нітрати) токсичні вже в концентрації 0,01-0,02 мг/л. Токсична дія солей міді сильніше проявляється в м’якій воді, оскільки в жорсткій частина міді зв’язується у вигляді карбонатів. Вона надзвичайно токсична і погано виводиться з рослин та акваріума. Навіть у невеликій концентрації мідь здатна вбивати акваріумних бактерій і безхребетних, оскільки вона вражає дихальні системи.
Мідь вб’є крабів, раків, креветок, равликів і значно пошкодить колонію бактерій, що сформувалася в ґрунті, і знадобиться час на її відновлення. Біологічна рівновага буде сильно порушена, що може призвести до появи водоростей. Надлишок міді викликає хлороз у рослин. Мідь накопичиться в листках і стеблах рослин, і вони повільно почорніють та загинуть. Риби витримують вищі концентрації міді, у м’якій воді ризик токсикозу зростає. Пізніше мідь утворює з’єднання й відкладається білим густим нальотом на обладнанні акваріума, присосках, терморегуляторі, шлангах, у фільтрі.
В ідеалі в акваріумній воді мідь не повинна визначатися тестом. На жаль, іноді цей метал міститься у водопровідній воді. Виділяти мідь можуть і акваріумні декорації та ґрунт. Намагайтеся також не використовувати для закріплення рослин та обладнання в акваріумі мідний дріт. Нехай мідь залишається лише в ліках для риб, що застосовуються за необхідності та в окремому відсаднику, під контролем тесту. Її можна застосовувати лише в окремій ємності. Абсолютно необхідно завжди вимірювати значення рН перед внесенням ліків в акваріум. Дєєвість міді знижується зі збільшенням рН та органічних речовин в акваріумі.
Перед застосуванням препарату видаліть безхребетних з акваріума. Рекомендується відсаджувати рибок під час лікування в окрему ємність, у якій і піддавати їх обробці цим засобом. Треба застосовувати точне дозування. Після закінчення лікування слід провести часткову підміну води. Можна обробити рослини до посадки в акваріум, витримавши їх у посудині з сульфатом міді 0,2 мг/л. Після лікування вільна мідь має бути видалена шляхом часткової підміни води. Після цього необхідна фільтрація через активоване вугілля.
Fe – Залізо в акваріумній воді.
У будинках зі старими водопровідними трубами вода «збагачується» іржею, яка здоров’я рибам і рослинам не додає. Домішка заліза дає про себе знати іржавим присмаком і характерними слідами на поверхнях унітазу, ванної, раковини. Поряд із хлором та аміаком водопровідна вода може містити нітрати, а також надлишок заліза. Токсичність сполук заліза залежить від рН. У лужній воді токсичність для риб різко зростає, оскільки утворюються гідроксиди заліза, які осідають на зябрах, за закупорюють і роз’їдають їх. Крім того, Fe(II) легко переходить у Fe(III), яке зв’язує розчинений у воді кисень, приводячи до масової загибелі риб.
Надлишок заліза шкідливий, оскільки може призвести до появи водоростей, особливо нитчатки. Рибам високі концентрації заліза також шкідливі. Коли заліза у воді занадто багато, його сполуки можуть осідати на зябрах риб у вигляді бурого нальоту, заважаючи їхньому диханню. Вода, що містить залізо, непридатна для інкубації ікри риб, оскільки гідроксид його осідає на ній і зябрах мальків, викликаючи їхню загибель. Дуже чутливі до заліза молюски. Щоб прибрати надлишки заліза, треба розчинити у воді трохи марганцю. При потужній аерації вміст заліза і марганцю у воді помітно знижується.
Головну роль у живленні рослин відіграють вуглець і залізо. Виключно високий рівень різноманітних мікроелементів, таких як залізо, магній і марганець, стимулює формування хлорофілу, що робить листя акваріумних рослин яскраво-зеленим. Але іноді в акваріумі створюються несприятливі або незадовільні умови для росту рослин. При нестачі заліза рослини страждають від хлорозу. Рослини голодують, а нерідко й повільно вмирають. Причиною цих явищ є неповне засвоєння рослинами вуглецю і солей заліза. Це трапляється, коли розчинні солі заліза переходять у нерозчинний стан прямо в клітинах рослин. Найкраще споживається рослинами залізо у формі хелату і глюконату.
Забезпечення нормального живлення залізом – одне з найважливіших завдань при культивації водних рослин. Характерні ознаки цієї хвороби «залізного хлорозу» – рослина відстає в рості, зморшкувате листя жовтіє, стає склоподібним і гине. Найбільш помітні ці ознаки на молодому листі та швидкозростаючих рослинах. Хлорофіл утворюється в листі на світлі, яке відіграє в цьому випадку роль енергоносія, і за наявності в клітинах розчинних солей заліза як каталізатора. У продажу пропонуються різні комплексні добрива, що містять залізо. Вони постачають акваріумним рослинам двовалентне живильне залізо, забезпечуючи їхньому листю свіжу пишну зелень. Відразу зникають симптоми захворювання на дефіцит, такі як жовте бліде листя; молоде листя, що з’являється на рослинах, знову забарвлене соковитим зеленим кольором. Важливо не перевищувати рекомендовану фірмою-виробником дозу препарату, інакше ви ризикуєте погубити акваріум. При рН вище 8 залізо переходить у нерозчинні гідроксиди.
PO4 – Фосфати в акваріумній воді.
Фосфати – це сполуки фосфору (солі фосфорних кислот). Фосфати бувають органічними та неорганічними. У різній кількості вони присутні в будь-якому акваріумі. Джерела фосфатів в акваріумі: • надлишкове годування пластівцевими кормами; виділення риб, що скупчилися і не споживаються рослинами та не прибираються регулярним сифоненням ґрунту; • мертві риби, що не видаляються з акваріума; • відмерлі листки рослин; • вугільні наповнювачі для фільтрів, що відпрацювали свій термін; • зниження pH за допомогою ортофосфорної кислоти; • іноді водопровідна вода містить багато фосфатів.
Фосфати, навіть у великих кількостях, для риб не токсичні. Але вони можуть призвести до бурхливого росту водоростей, що рано чи пізно негативно вплине на вищі рослини та риб. В акваріумах, де багато активно зростаючих вищих рослин, проблема накопичення фосфатів зазвичай не виникає – рослини охоче споживають фосфати. Зазвичай – тому, що органічні фосфати рослини засвоюють лише після їх мінералізації. Тому тестувати воду на вміст фосфатів бажано навіть в акваріумах із живими рослинами. В акваріумі не повинно бути нульового рівня нітратів. Зазвичай при нульовому рівні нітратів через кілька днів починає зростати рівень фосфатів у воді. При додаванні нітратів він знову падає до нуля. Вугілля не видаляє нітрати і фосфати, які є однією з основних проблем появи водоростей в акваріумі. Зміна води є одним з основних способів боротьби з водоростями (зменшення концентрації фосфатів).
Намагайтеся уникати використання вугілля з питних фільтрів. Вугілля, що використовується для питних фільтрів, промивається в кислотах, що містять фосфати. Воно має низьке значення рН, тому «підкислюватиме» воду і виділятиме фосфати, які сприяють росту водоростей. Будьте уважні при використанні фірмових препаратів рH-мінус, оскільки останні виготовляються на базі ортофосфорної кислоти. На великий жаль, використання ортофосфорної кислоти має побічний ефект – підвищення рівня фосфатів в акваріумі. А як ми знаємо з практики, фосфати у воді стимулюють ріст найпростіших водоростей.
Колір води в акваріумі. Чому зеленіє, «цвіте» вода в акваріумі?
