Способи розведення рачків.
Основна вимога до інкубаційних апаратів — рівномірне і повне переміщення яєць протягом усього періоду інкубації. Багато акваріумістів не враховують цього, намагаючись розводити рачка у всіляких банках із плоским і широким дном. Помилка багатьох акваріумістів, які намагаються отримати хороший вихід рачка, полягає в надмірному солінні розчину.
1. У пляшку 1 л наливають 0,5 л соляного розчину (20 г кухонної солі на 0,5 л води), вносять чайну ложку (без гірки) яєць артемії і закривають пробкою, в якій зроблено 2 отвори з пропущеними через них пластмасовими трубками. На одну з них, на занурений у воду до самого дна кінець, надягають розпилювач, а інший кінець підключають до компресора. Інша трубка, коротка, не дістає до поверхні води і служить для відведення повітря. Сильний струм повітря забезпечує перемішування яєць, а для того щоб вони не скупчувалися біля шийки пляшки, її час від часу збовтують.
Дозрівання першої партії рачків при температурі розчину 24-25°С відбувається через 36-40 годин. Для їх збору вимикають подачу повітря і ставлять пляшку з невеликим нахилом на 4-5 хвилин, щоб рачки встигли осстати на дно. Потім вставляють у пляшку іншу пробку з 2 трубками, одна з яких підключена до компресора і не дістає до поверхні води. Один кінець другої трубки підходить до дна пляшки, а інший підведений до скляної банки, закритої дрібною сіткою. Включають компрессор, і вода зливається в банку, а рачки залишаються на сітці.
Промивши водою, їх можна згодовувати рибам. Розчин з банки зливають назад у пляшку, і операція може бути повторена ще 1-2 рази. Для кожної нової партії яєць готують новий розчин. Недоліком способу є не дуже високий відсоток виходу рачків з яєць і неможливість повністю звільнитися від шкаралупок яєць, які, залишившись у сачку і потрапивши в кишківник маля, можуть викликати неприємні наслідки.
2. Судина для розведення склеєна з непрозорого матеріалу (вініпласт або пофарбоване оргскло), і лише бічна та задня стінки камери “2” виконані з прозорого оргскла. У камеру “1” завантажують яйця, і рачки, що з’явилися з них, через нижню щілину та отвори в проміжній стінці проникають у висвітлену камеру “2”, звідки їх виловлюють сачком. Цей перехід відбувається особливо інтенсивно, якщо на кілька хвилин вимкнути аерацію.
3. У трилітровій банці акваріумної води розчиняють 3 ст. ложки нейодованої солі та 1 ст. ложку питної соди. Поміщають туди 0,5-2 чайні ложки яєць залежно від потреби в 
кормі. Накривають п/етиленовою кришкою з 2 отворами для введення шланга від компресора і трубки для виходу повітря. Температура води підтримується на рівні 26-30°С, при нижчій викльовування рачків розтягнуте і погіршується схожість. Бажане цілодобове освітлення та слабке продування компресором через розпилювач, щоб яйця постійно перебували в русі й не скупчувалися на дні. Можливо в інкубатор постійно вносити нові порції яєць артемії.
Викльовування починається через 18-20 годин, якщо банка перебуває в теплому місці. Через 15 хвилин після вимкнення компресора мертві рачки та шкаралупа скупчуються біля поверхні, яйця — на дні, а живі артемії — у придонному шарі. Під час їхнього вилову треба використовувати їхню реакцію на світло, затіняючи більшу частину банки. Їх відсмоктують сифоном — скляною трубкою з одягненою на неї грушею, промивають водою в дуже щільному капроновому сачку і згодовують рибам.
4. Одним із найпростіших і найзручніших у роботі є апарат Вейса, до якого подається повітря. Подібність апарата Вейса легко виготовити в домашніх умовах із 2-3-літрових пластикових пляшок. У пляшки відрізають дно, яке слугуватиме кришкою. Через отвір у кришці пропускають трубку для подачі повітря. Для безперервного виробництва одна або кілька пляшок можуть бути встановлені в штативі. Вибирання наупліїв здійснюється сифоном або через трубку з краном, герметично вмонтовану в пробку пляшки; для цього можна скористатися силіконовим герметиком. Оптимальною температурою для викльовування наупліїв вважається 28°С, хоча воно відбувається швидше і дружніше при 30-31°С.
Основна маса виходить через добу-двоє після початку інкубації. Для збагачення інкубаційного середовища киснем і видалення вуглекислоти використовується інтенсивне продування повітрям через розпилювач. Потік повітря повинен бути таким, щоб цисти постійно перебували в товщі розчину. За першу добу циста поглинає води в 1,4 раза більше від її власної початкової ваги, після чого ембріон оживає і його розвиток відновлюється. У цисті утворюється щілина, через яку поступово виходить ембріон, оточений мембраною викльовування.
Через кілька годин він звільняється повністю, але все ще перебуває в мембрані викльовування, яка з’єднана з порожньою шкаралупою, що висить кулею над каплеподібним ембріоном («парашутист» — так іменують практики цю дуже характерну стадію розвитку, що слугує надійною ознакою успішного перебігу інкубації). Незабаром мембрана викльовування розривається, і науплій переходить до вільного плавання. До першого линяння, протягом 10-12 годин, науплій не харчується: рот і анальний отвір закриті, травна система не працює. Через півдоби він переходить у другу личинкову стадію і починає відфільтровувати та поглинати одноклітинні водорості, бактерії, детрит. У процесі росту протягом 8 діб відбувається до 15 линянь. Живе артемія до 6 місяців.
5. Інкубатор для артемії. Він є прямокутним судина, склеєною з оргскла. Дно сильно скошене. У судину налито розчин кухонної солі. Концентрація — повна 
столова ложка солі на 1 літр води. Аерація здійснюється за допомогою розпилювача. Інтенсивність аерації підбирається так, щоб усі яйця рівномірно перемішувалися і не осідали на дно. В 1 літр сольового розчину засипають від 0,2 до 0,5 чайної ложки яєць. Залежно від їхньої якості та завдань акваріуміста можна насипати й більше, проте в цьому разі виникає небезпека отруєння інкубатора продуктами обміну.
Інкубатор необхідно цілодобово підсвічувати. При цьому доцільно розмістити лампу розжарювання 15-25 Ват збоку. Тоді вона працює і як обігрівач. Якщо в приміщенні холодно, інкубатори поміщають в утеплений ящик. Відсуваючи або наближаючи лампочку, можна підібрати потрібну температуру в інкубаторі й обійтися без спеціального терморегулятора. Оптимальна температура інкубації — 28-30°С. При 28°С вилуплення личинок починається через 1 добу, масова поява придатних для годування наупліусів — через 30-48 годин. За вищої температури процес йде швидше, і личинки викльовуються дружніше та, відповідно, швидше закінчуються.
6. У скляний кристалізатор діаметром 40 сантиметрів наливається три літри прозорої старої акваріумної води. Потім в окрему банку — півтора літра свіжої водопровідної води, нагрітої до температури 50-60 градусів. У цій воді розводиться кухонна сіль — шість столових ложок без верху. Розчин солі фільтрується через ватку. Фільтрат вливається в акваріумну воду, після чого посудина ставиться в тепле місце, щоб температура води постійно трималася на рівні 24-26 градусів. Коли поверхня води повністю заспокоїться, на поверхню опускається половина столової ложки (або менше) ікринок. Бажано поміщати їх у плаваючу годівницю для сухого корму; в цьому разі ікринки не прилипають до стінок банки, і надалі їх буде легше виловлювати.
Перші личинки вилуплюються через 22-24 години, і ось тут-то багато любителів припускаються помилки. Прагнучи розгледіти їх, вони зрушують банку з місця, а то й зовсім переносят її з місця на місце. При цьому маса личинок, що почали вилуплюватися, але не звільнилися ще від яєчних шкаралупок, опускається на дно і гине там (імовірно, від нестачі кисню). Личинка повинна вилупитися на поверхні, у безпосередньому зіткненні з повітрям. Через 1,5 доби переважна більшість личинок уже вилупилася, і для кращого постачання води киснем банку можна перенести в прохолодніше місце або влаштувати слабке продування води повітрям.
7. Для отримання наупліїв виготовляють інкубатор. Він є ізотермічним ящиком, у якому встановлені дві посудини загальною місткістю 1,5 л. Корпус є ящиком, бічні стінки та верхня кришка якого зроблені з 3 мм фанери, а основою слугує відрізок дошки завтовшки 25 мм. Весь каркас обтягнутий подвійним шаром поліетиленової плівки, причому лицьова частина зроблена відкидною. Щільність прилягання лицьової частини до бічних стінок і основи забезпечується ущільнювальною гумкою.
Як місткості використовуються 1-літрові пляшки. Місткості встановлюють у корпусі інкубатора горловиною вниз, поруч із бічними стінками, до яких вони прикріплені гумкою. У верхній кришці корпусу інкубатора просвердлені два отвори діаметром 14 мм для встановлення лійки та контрольного термометра. У пробках горловини ємностей робляться отвори діаметром 4 мм, через які проходять хлорвінілові трубочки зі звичайними розпилювачами. Нагрівальним елементом в інкубаторі слугує звичайна 15-ватна лампа, її підвішують у вільному просторі між місткостями, патрон звичайний, провід багатожильний, гнучкий. Відстань від місткості до балона лампи — близько 25 мм. За допомогою такого простого обігрівача температура розчину підтримується в межах 27-29°С.
У дошці основи корпусу інкубатора, по осі встановлення ємностей, высвердлені заглиблення діаметром 20 мм на 3/4 товщини основи; до них із торцевого боку дошки просвердлені сквозні отвори діаметром 6 мм. Через торцеві отвори та осьові заглиблення пропущена хлорвінілова трубка, що з’єднує розпилювачі з компресором. Отвори в днищі інкубатора унеможливлюють злам трубки і забезпечують нормальну подачу повітря від компресора. Компресор обслуговує одночасно і інкубатор, і акваріумне господарство. Робота з інкубатором нескладна. Вона зводиться до промивання місткостей, наповнення їх розчином, внесення яєць артемії, вилучення рачка. Розчин і яйця артемії вносять через отвори у верхній кришці, користуючись невеликою лійкою.
Годування рибок артемією. Раковинні рачки, прісноводні листоногі.
Артемія. Листоногі рачки (Artemia salina). Декапсуляція яєць артемії. 
