Артемія

Листоногі рачки (Artemia salina).

Артемія (Artemia salina). Артемія належить до класу Ракоподібні (Crustacea), підкласу Зяброногі ракоподібні (Branchiopoda), ряду Зяброноги (Anostraca), родини Arterniidae та роду Artemia. Артемія мешкає в хлоридних, сульфатних і карбонатних водах, солоність яких досягає 300 проміле. Але деякий час вона може жити навіть у прісній воді, що дозволяє використовувати її як живий корм для прісноводних акваріумних риб. Основні місця існування в Україні — Одеські та Кримські лимани, зустрічається в солоноводних озерах інших регіонів. У південних районах у водоймах із солоною водою поширені порівняно великі рачки артемії, що досягають 8-11 мм.

Забарвлення залежно від споживаної їжі та концентрації розчиненого у воді кисню варіює від зеленуватого до яскраво-червоного. На відміну від циклопа, у них м’який зовнішній покрив, тому вони підходять для всіх видів риб. Яйцевий мішок у самок розташовується на черевці. Середня плодючість 50-60 (макс. до 250) яєць, виводки кожні 5-7 днів, протягом життя їх 15-18. Статевозрілою молодь стає через 18-30 днів. В умовах, що перешкоджають утворенню гемоглобіну, і за нестачі в кормі хлорофілу артемія стає живородною. Живе артемія до 6 місяців.

У природи головна їжа рачків — мікроводорость Dunaliella salina. Вітаміну B12 в ній міститься до 7,2 мк на 1 г. Артемія містить велику кількість гемоглобіну, про що свідчить червоний колір її наупліїв та дорослих рачків. Наупліуси артемії містять понад 50% білка і понад 23% жиру. Артемія є, мабуть, єдиним кормом для риб, який з успіхом може розводитися (культивуватися) в домашніх умовах, причому робити це можна без особливих зусиль — достатньо мати для цього яйця (цисти) артемії, підходящу посудину (банку) з водою, компресор із розпилювачем і кухонну сіль. Молодь артемії є чудовим кормом для мальків і дрібних видів риб. При домашньому розведенні вилуплені науплії можуть підрощуватися для годування дорослих акваріумних риб.

Вихід личинок сильно залежить від конкретної партії. Для хорошого виходу наупліусів краще брати відносно свіжі яйця, що зберігалися не більше 5 років, а краще 2-3 роки. Яйця артемії потрібно зберігати в герметичній упаковці в темному прохолодному місці. У поліетиленових пакетах артемію можна зберігати в нижньому відділі холодильника. В ідеальному випадку вилупитися може до 95% рачків. Але і 40% можна вважати нормальним результатом. Науплії та декапсульовані яйця артемії часто містять бактерії сальмонел, що викликають у риб ентерити травного тракту та ураження печінки.

Щоб убити бактерії сальмонел, які часто містяться в яйцях артемії, їх треба витримати в холодильнику за температури 2-5 градусів. Висушені цисти слід зберігати у вологонепроникній упаковці. Попри високу життєстійкість, неправильне зберігання цист може призвести до загибелі ембріонів. Цисти дуже гігроскопічні і на відкритому повітрі вбирають вологу, що призводить до підвищеної активності внутрішніх метаболічних процесів і, як наслідок, до виснаження енергетичних ресурсів.

Існує кілька експрес-методів, що дозволяють швидко визначити якість цист. Ось деякі з них. Цисти перетирають пальцями. У сухому вигляді мертві цисти і шкаралупа розсипаються в порошок, а у вологому — скачуються у «веретенця», тоді як живі залишаються у вигляді зерняток. Можна покласти цисти між тонкими скельцями і, роздавивши, розглядати через лупу. Навколо живих утворюються жирові плями. Ще один спосіб — обробка гіпохлоридом натрію. Через 5 хвилин оболонка цист розчиняється, і стають помітні живі помаранчеві ембріони. Таким чином, використовуючи невелику кількість цист, можна приблизно визначити відсоток «схожості» наявних яєць артемії.

Шкаралупа цисти — багатошарова. Під тонкою поверхневою мембраною розташований хоріон — тверда сферична оболонка темно-бурого кольору. Його основна функція — захист ембріона від механічних пошкоджень та ультрафіолетового випромінювання сонця. Хоріон не руйнується і травними ферментами риб, тому проглочена циста виходить із кишечника неперетравленою. Проте хоріон може бути розчинений за допомогою препаратів, що містять активний хлор: діоксиду хлору, гіпохлориту натрію або кальцію, хлорного вапна. Ця процедура отримала назву декапсуляції: ембріон позбавляється захисної оболонки, залишаючись живим. Декапсульовані яйця сильніше злипаються в грудочки.

Такі яйця (якраз через позбавлення оболонки) значно вимогливіші до умов зберігання. Цей корм може довго зберігатися в сухому прохолодному місці в щільно закритій банці. Декапсульовані (звільнені від оболонки) цисти можуть одразу згодовуватися личинкам або інкубуватися звичайним способом. Інкубування декапсульованих цист має свої переваги: • немає потреби відокремлювати шкаралупу та нерозвинені цисти від наупліїв, оскільки вони до інкубатора не потрапляють; • зникає можливість занесення до акваріума бактерій, небезпечних для риб; • народжені науплії більш поживні, оскільки не витрачають енергію на розрив шкаралупи і вихід із неї; • вдвічі збільшується «схожість» цист; • майже вдвічі зростає виживаність молоді риб, що вигодовується декапсульованою артемією.

Особливо цінно те, що штучне розведення артемії повністю виключає занесення різних хвороб в акваріум. Декапсульовані промиті цисти можна одразу згодовувати рибам або консервувати. Годування декапсульованою артемією повинно здійснюватися вкрай дозовано, бажано в кілька етапів. Оскільки декапсульована артемія позбавляється своєї хітинової оболонки примусово, за допомогою спеціальних препаратів, і простим поглядом дуже важко визначити, наскільки якісна окремо взята циста, дозованість годування повинна бути визначальною і розумною, а застосування цього виду корму не повинно бути регулярним. Цей корм, як правило, занурюється на дно акваріума, і якщо він виявився нез’їденим, то його необхідно негайно прибрати.

Якщо необхідно, личинок підрощують, даючи їм дріжджові клітини (0,2 млн/мл) або мікроводорості (1 млн клітин на 1 мл). Через 5-7 днів дорослу артемію можна згодовувати рибам середніх розмірів. Для консервації їх поміщають у насичений розчин хлориду натрію за кімнатної температури. Протягом 3-4 годин цисти зневоднюються (при помішуванні чи продуванні), після чого їх відціджують і поміщають у свіжий насичений розчин хлориду натрію. У такому вигляді вони можуть зберігатися до двох місяців у морозильній камері, за температури нижче мінус 4 °С. У міру потреби цисти витягають із розчину, промивають і згодовують рибам або піддають інкубації.

Декапсуляція яєць артемії.

Недекапсульовані яйця перед інкубацією треба активувати. Перед початком інкубації яйця виймають із морозильника і залишають на 3-4 дні за кімнатної температури. Перед інкубацією цист можна провести їх обробку, що сприяє перериванню діапаузи та підвищенню «схожості». Декапсулюють цисти після одногодинного набрякання. Ось кілька способів.

• Проморожування: Найкращі результати дає витримування цист у насиченому сольовому розчині протягом 1–2 місяців у морозильній камері холодильника (за мінус 25 °С).

• Обробка перекисом водню: 50 грамів сухих цист витримують 30 хвилин в 1 літрі 1,5-3% розчину перекису водню з наступним їх висушуванням перед інкубацією. Перекис водню може бути доданий і безпосередньо в інкубаційний апарат. Можна частину яєць висушити і зберігати кілька днів для порційного закладання.

• Обробка прісною водою і сіллю: Сухі цисти розмочують у прісній воді за температури 25-30 °С протягом двох годин. Потім їх відціджують і витримують протягом доби в насиченому розчині солі. Ця процедура повторюється тричі, після чого цисти інкубуються. Не слід застосовувати очищену йодовану сіль. Краще проводити подвійну активацію — спершу холодом: сухі яйця заливають солоним розчином (50 г/л) і проморожують у морозильнику протягом 7-10 днів, що дає збільшення виклеву рачків. Навіть одна доба в морозильній камері холодильника незадовго до інкубації здатна підвищити вихід рачків. Якщо ви плануєте нерест, то краще проморозити артемію довше — пару тижнів чи місяців.

• Дуже ефективна суміш, при якій в 1 літрі води розчиняють послідовно 30 грамів гіпохлориту кальцію і 16 грамів безводної кальцинованої соди. Співвідношення яєць і розчину 1:10. Компоненти ретельно перемішують протягом 1-1,5 хвилин. Після розчинення суміш відстоюють 15 хвилин і зливають до осаду.

Для руйнування оболонок яєць після проморожування або 1-годинного набрякання у воді, відцідивши воду, їх кидають на 20-30 хвилин у розчин: • 3% гіпохлориту кальцію; • 5-6% хлорного вапна; • 9% гіпохлориту натрію; • Можна активувати бурою, содою, ацетоном.

Співвідношення об’ємів набряклих цист і розчину 1:5. Декапсуляція триває до 1 години при постійному перемішуванні цист вручну або повітрям від компресора. Процес розчинення хоріону легко контролюється візуально: початковий бурий колір стає білуватим, а потім переходить в помаранчевий. Потрібно дочекатися декапсуляції всіх цист, після чого їх промивають проточною водою для видалення залишкового хлору. Процес промивання можна прискорити, занурюючи цисти в розчин тіосульфату натрію або сульфіту натрію. Усі відціджувальні пристосування повинні бути виготовлені з капрону та інших, стійких до дії хлору, матеріалів (полівінілхлорид, полістирол, вініпласт, гума, скло, фарфор).

Способи розведення артемії. Інкубатор для артемії.

Живий корм для годування акваріумних рибок.