Потік і аерація акваріумної води.
В акваріумі є різні живі організми: рибки, рослини та нітрифікуючі бактерії, і вони постійно поглинають кисень, і вони почнуть задихатися та гинути при слабкій аерації (нестачі кисню). Крім того, цілком може виникнути “боротьба” за кисень між рослинами та рибками, незважаючи на те, що перші також виділяють його, у нічний час вони поглинають кисень. Незважаючи на це, утримання рослин в акваріумі вкрай важливе, адже видихуваний рибами вуглекислий газ у світлий час поглинається рослинами, іншими словами, вони є своєрідним інструментом для балансування.
Окрім його прямої необхідності для рослин і “тварин”, кисень потрібен для спеціальних бактерій — нітрифікуючих. В акваріумі, де спостерігається нестача кисню, вони не зможуть нормально розвиватися, і відповідно ефект від їхньої діяльності буде нульовим, або ж близьким до цього стану. Крім цього, в акваріумі постійно з’являтимуться сліди життєдіяльності рибок, які у свою чергу виділятимуть токсини; кисень дозволяє прискорювати процес розкладання токсинів та інших газів, що знову ж таки вкрай корисно для стану води.
Якщо ми хочемо відтворити в акваріумі природні для біотопів наших декоративних риб умови, то треба виходити з того, що більшість риб мешкає в проточній — швидкій або помірній — воді. Навіть якщо основну частину потоку відрізняє велика швидкість руху, риби все ж живуть у таких зонах, де опір швидкій воді не вимагає від них великих зусиль. Аерацію потрібно проводити за допомогою системи фільтрації, влаштованої таким чином, щоб забезпечувати максимальну циркуляцію води, а якщо можливо, то й хвилювання на поверхні води. Аерацію можна також здійснювати за допомогою повітряного насоса (мікрокомпресора та розпилювача).
Одне з головних призначень — перемішування шарів води в акваріумі. Термообігрівач, що нагріває воду в акваріумі, стоїть, як правило, в кутку. Компресор треба розміщувати недалеко від нагрівача, щоб не створювалися різні температурні зони в акваріумі. Потоки теплої води швидко піднімаються до поверхні. Так само тепла вода у більшій своїй масі знаходиться біля обігрівача. А рух бульбашок рівномірно перемішує воду, тим самим не залишаючи нижні шари води в акваріумі не прогрітими. Вода в акваріумі збагачується киснем через поверхню, стикаючись з повітрям. Виходить, що у верхніх шарах кисню більше, ніж у нижніх. Аерація швидше допомагає перемішати верхні з нижніми шарами води.
Повітря від компресора нагнітається через шланг у розподільник, який розташований близько до дна — бульбашки тягнуть за собою нижній шар води до поверхні, допомагаючи йому насититися киснем. При цьому утворюється потік повітряних бульбашок, що також сприяє циркуляції води та утворенню брижі на її поверхні. Бульбашки кисню, потрапляючи до поверхні води, руйнують плівку, що утворюється. Всупереч широко поширеним уявленням, бульбашки повітря самі по собі додають у воду порівняно мало кисню. Користь приносить саме їхній вплив на циркуляцію води та поверхневий газообмін. У більшості наших акваріумів потік, створюваний за допомогою фільтра, забезпечує необхідний рух води. Чи бере транспортування води на себе електричний насос, чи це робить ерліфт — справа другорядна.
Практично існують два методи направлення фільтраційної води в акваріум: її розпилюють над водним дзеркалом на якомога ширшій площі поверхні (причому вода може увібрати достатньо велику кількість кисню) або ж електричний насос нагнітає воду, що надходить із фільтра, всередині самого резервуара, під поверхнею. У другому випадку вода не може отримувати повітря з поверхні, і тоді цей найважливіший процес — доступ кисню — повинен здійснюватися іншим способом.
Дифузор — це невеликий прилад, виконаний найчастіше з органічного скла або іншої пластмаси, який зазвичай встановлюють біля стоку фільтра. Ніпельне з’єднання на його зовнішньому боці дозволяє підключити до нього повітряний шланг. За рахунок протікання фільтраційної води під тиском зовнішнє повітря надходить через повітряний шланг і разом із фільтраційною водою нагнітається в акваріумну воду. Дифузор створює завихрення, і бульбашки повітря м’яко лускають. Вони дуже малі та легкі, а тому не так вже й швидко піднімаються на поверхню. Крім того, за допомогою затиску, що регулює натиск, можна скорочувати і збільшувати, а за необхідності і дозувати доступ повітря.
Аерація води в акваріумі є однією з життєво важливих умов нормального існування живих організмів в акваріумі, особливо за значної їх кількості. Аерація виконує такі завдання: • Насичує воду киснем; • Створює циркуляцію води в акваріумі; • Вирівнює температуру в усьому акваріумі; • Руйнує бактеріальну та пилову плівку, що утворюється на поверхні води; • Імітує необхідні природні умови, наприклад течію. Ці умови необхідні деяким видам риб. Аерація сприяє сприятливому газообмінному режиму в акваріумі, насиченню води необхідною кількістю кисню. При аерації на поверхні води утворюються вихрові потоки, які полегшують поглинання кисню та видалення вуглекислого газу.
Риби дихають киснем і виділяють вуглекислий газ, який у процесі фотосинтезу споживається рослинами, а ті, у свою чергу, виділяють кисень. Якщо в акваріумі правильно вибрано співвідношення кількості риб і рослин, то цих газів для них достатньо, і вони чудово ростуть та розвиваються. Крім того, аерація потрібна у виросні акваріумах, коли у відносно невеликому об’ємі утримують велику кількість риб. Чим менші бульбашки, тим більша загальна площа їх поверхні і тим краще відбувається збагачення води киснем.
Газообмін, тобто збагачення води киснем і видалення вуглекислого газу, відбувається головним чином біля її поверхні, куди бульбашки повітря захоплюють за собою нижні, бідні на кисень шари води. Відбувається він і через стінки самих бульбашок, для чого їх прагнуть зробити якомога дрібнішими: при збільшенні загальної поверхні покращуються умови газообміну. Особливо важливо проводити аерацію вночі, оскільки процес фотосинтезу відбувається лише при світлі вдень, а вночі може настати момент, коли у воді буде надлишок вуглекислого газу і нестача кисню. Мало що дає періодичне, короткочасне, так зване підкачування повітря в акваріум — воно навіть може шкодити рибам і рослинам, викликаючи різкі зміни кількості кисню в акваріумі та порушуючи їх життєдіяльність.
Але якщо в щільно заселених акваріумах вміст органіки буває дуже великим, то в декоративних акваріумах цим фактором, у розумних межах, можна знехтувати. Тим не менш, у таких акваріумах теж відбувається значне відкладення органічної речовини як у ґрунті, так і в префільтрах (відсіках механічного очищення). Відкладення бувають особливо добре помітні на губках внутрішніх фільтрів та ін. подібних системах. Більшість акваріумістів використовують так звані зовнішні фільтри. Але в основному їх можна розглядати як чисто механічні фільтри. Причина в тому, що вони не можуть самі активно постачатися киснем.
Біологічне фільтрування в аеробному середовищі пов’язане саме з киснем, який надходить у закриті фільтри тільки з акваріумною водою. В акваріумах, у яких використовуються такі фільтри, важлива інтенсивна аерація води. Органіка, що утворюється всередині порожнин фільтрів, вимагає значного споживання кисню, отже, збагачення води киснем необхідне не тільки для постачання ним тварин, але й для того, щоб поповнювати кисень, витрачений на окислення органічної речовини. У фільтрів закритого типу є незручність: якщо для нітрифікації не вистачає кисню, а вміст органічних речовин перевищує допустимі норми, то процес протікає незадовільно і фільтр може “перевернутися” в анаеробне середовище.
Помітити ознаки надлишку аміаку та його сполук, перевантаженість білками та продуктами їх розпаду можна за утворенням стійкої піни від роботи розпилювача повітря. Бульбашки повітря, що піднялися на поверхню, повинні лускати через 1-3 сек. Якщо цього не відбувається, то значить в акваріумі їх надлишок. Часто основним джерелом аміаку є давно не чищений фільтр. Потрібно знати, що довести концентрацію азотовмісних токсинів до критичної точки можна дуже швидко — за 1-2 дні. Для ослаблення токсичності аміаку слід дотримуватися чотирьох правил: постійна аерація, чистота в акваріумі, регулярна підміна води, помірне заселення рослинами та тваринами. Для обмеження вмісту нітратів необхідні регулярна підміна води і обов’язкове заселення рослинами, причому їх надлишки потрібно видаляти.
Блоки для годування у вихідні та відпускні дні повинні знаходитися в зоні руху води від водяної помпи фільтра або поруч із розпилювачем компресора. Тоді відокремлені частки будуть розноситися по акваріуму, інакше вони будуть споживатися тільки донними рибами. Можна їх розташувати на відстані 5-7 см від поверхні води (краще в сачку для лову риб), це забезпечить пропитанням риб усіх шарів, а також позбавить від такої напасті, як молюски, оскільки, особливо меланії, настільки щільно обліплюють блок, що рибам просто нікуди сунутися. Блоки білого кольору — це гіпс. Такі блоки підвищують pH у міру розчинення гіпсу і не підходять для риб, які потребують кислої води.
Найважливіші властивості та показники якості води в акваріумі.
Які фактори впливають на насичення води киснем? 
